Рішення

від 29.05.2013 по справі 921/291/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2013 р.Справа № 921/291/13-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротім", вул. Васильківська, 34, м. Київ 22, 03022

до відповідача Фермерського господарства "Барселона", с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, 47854

про стягнення 129083.91 грн.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротім" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - ФГ "Барселона" про стягнення 129083.91 грн., в т. ч.: 103872.96 грн. основної заборгованості, 10387.30 грн. штрафу, 6343.06 грн. пені та 8480.59 грн. - двадцять відсотків річних.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на порушення його контрагентом договірних зобов'язань щодо оплати отриманого ним, на підставі видаткових накладних №ТЕР-000883 від 24.05.2012р. та №ХМ-0000703 від 06.07.2012р., товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, з врахуванням штрафних санкцій, стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Представник відповідача, в судове засідання жодного разу не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Водночас у поданому 15.05.2013р. відзиві на позов проти заявлених вимог фермерське господарство заперечує, посилаючись на те, що даний позов подано за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів, які б мали бути невід'ємною частиною договору купівлі-продажу №12ПК01/ТЕЛН і могли б підтвердити право товариства на торгівлю даним видом продукції. Окрім того, відповідач зазначив, що сам договір не містить усіх необхідних істотних умов, зокрема: предмету, ціни та назви товару, що поставляється, а тому підписуючи дану угоду, ФГ "Барселона" було невідомо, який товар поставляється та чи придатний він до використання.

В процесі вирішення спору, розгляд справи відкладався із підстав, викладених у відповідних ухвалах.

В судових засіданнях повноважним представникам позивача належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Строк вирішення спору було продовжено за правилами, що викладені у ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

22 травня 2012р. між ТОВ "Агротім" (далі-Продавець) та фермерським господарством "Барселона" (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №12ПК01/ТЕЛН (далі - Договір).

За умовами даної угоди (п.1.1), Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю препарати підкореневого живлення (далі - Товар), згідно специфікацій - додатків до договору, що становлять його невід'ємну частину, а Покупець взяв нас на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість.

22 травня та 06 липня 2012р. учасниками договірних правовідносин підписано (без зауважень та заперечень) Додатки №1 і №2, якими погоджено Специфікації до угоди.

Вказані дії контрагентів, на переконання суду, свідчать про їхнє взаємне волевиявлення та бажання реалізувати положення основного договору.

Пунктом 2.3 правочину сторони обумовили, що Покупець здійснює попередню оплату за товар в розмірі 40 % вартості кожної окремої його партії, зазначеної в Додатках або замовленні Покупця не пізніше, ніж за 5 днів до дати поставки відповідного товару. Решта його вартості виплачується Покупцем згідно наступного графіку: до 30 вересня 2012р. - 30 % вартості партії товару отриманого покупцем; до 20 жовтня 2012р. - 30 % вартості партії товару отриманого Покупцем. Повний розрахунок за продукцію здійснюється не пізніше 20 жовтня 2012р.

Поставка товару Продавцем проводиться на умовах доставки та самовивозу у с.Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області. При цьому товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником Покупця від представника Продавця у відповідності до видаткової накладної. З моменту такої передачі до Покупця переходить право власності на нього (п. 3.5, 3.6 Договору).

Сторони погодили (п. 8.1), що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом правові норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов правочину, додатків до нього, продав фермерському господарству товар ( Гумістар), згідно видаткових накладних №ТЕР-000883 від 24.05.2012р. та №ХМ-0000703 від 06.07.2012р., через повноважного представника Дацків І. В. (довіреність: №40 від 24.05.2012р. та №58 від 06.07.2012р.), на загальну суму 124401.60 грн.

Право на торгівлю (оптову) пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) ТОВ "Агротім" засвідчується ліцензією Міністерства аграрної політики та продовольства України серії АВ №564075 від 25.08.2010р. та серії АЕ №186943 від 07.11.2012р., копія якої знаходиться у справі.

Вартість отриманої продукції фермерським господарством оплачено лише частково, в розмірі передоплати по видатковій накладній №ТЕР-000883 від 24.05.2012р. на підставі рахунку-фактури №007704 від 21.05.2012р, яка становить 20528.64 грн. та підтверджується банківською випискою за 23.05.2012р. (копія у справі).

Решта суми по видаткових накладних №ТЕР-000883 від 24.05.2012р. в розмірі 30792.96 грн. та №ХМ-0000703 від 06.07.2012р. в сумі 73080.00 грн., в порушення п. 2.3 Договору, відповідачем не оплачено.

Зауважень щодо відступів від положень угоди, про ціну на продукцію, недоліків по кількості та якості поставленого товару, у порядку передбаченому п. 5.1 договору, від покупця не надходило. Фактів повернення товару, відпущеного за цією угодою, в судових засіданнях також не встановлено.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За даними наявних у справі первинних документів, сума основної заборгованості фермерського господарства перед позивачем на час вирішення спору становить 103872.96 грн.

Існування даного боргу, у встановленому процесуальним кодексом порядку відповідачем не спростовано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

При цьому, судом критично оцінюються доводи відповідача щодо відсутності правовстановлюючих документів. Досліджені у справі письмові докази (договір купівлі-продажу, додатки №1 і 2 (Специфікації), рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, банківської виписки та ліцензії) беззаперечно вказують на існування між учасниками спору договірних правовідносин, та вчинення ними дій, які покликані реалізувати досягнуті домовленості.

З точки зору цивільного законодавства, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

З огляду на викладене, норми глави 54 ЦК України, а також положення договору №12ПК01/ТЕЛН від 22.05.2012р., специфікацій до нього, що передбачають умови прийняття товару за кількістю та якістю по видаткових накладних, відсутність передбачених п. 5.1 угоди претензій відповідача, суд прийшов до висновку про досягнення між сторонами у письмовій формі згоди по всіх істотних умовах, які необхідні для правочинів купівлі-продажу (поставки). З наведеного, безпідставними є заперечення ФГ "Барселона" з даного приводу.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 Господарського кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом.

У п. 6.5, 6.6 Договору, з дотримання вимог ст.259 ЦК України, контрагентами встановлено щодо вимог про стягнення штрафних санкцій строк позовної давності тривалістю три роки та передбачено що їхнє нарахування здійснюється протягом всього цього строку.

Пунктом 6.1 угоди передбачено, що у разі порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, він сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення до моменту погашення усієї суми заборгованості, а також 20 процентів річних від простроченої суми.

В процесі розгляду справи встановлено, що відповідачем порушено строки оплати вартості отриманої продукції, при цьому останнім документально не обґрунтовано причини порушення таких зобов'язань, а відтак здійснені товариством нарахування пені, передбаченої п. 6.1 правочину, відповідно до вимог ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, за період з 21.10.2012р. по 18.03.2013р., на суму 6343.06 грн., підлягають до задоволення, як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Також, з урахуванням приписів ч.2 ст.625 ЦК України та положень п. 6.1 Договору, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з фермерського господарства нарахованих від простроченої суми 20 процентів річних в розмірі 8480.59 грн.

Крім того, п. 6.2 угоди передбачено, що в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого Договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Враховуючи наведене, позивачем обґрунтовано нараховані та заявлені до стягнення 10387.30 грн. штрафу.

Приймаючи рішення у цій частині, судом взяті до уваги рекомендації Вищого господарського суду України, які викладені у листах від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012 та від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 де зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій

Також, судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 3-24гс12, зокрема, що ч. 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

Надмірно сплачений судовий збір, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", підлягає поверненню позивачу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Барселона" (с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 33579349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротім" (вул. Васильківська, 34, м. Київ 22, ідентифікаційний код 33440351) - 103872 (сто три тисячі вісімсот сімдесят два) грн. 96 коп. основної заборгованості, 10387 (десять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 30 коп. штрафу, 6343 (шість тисяч триста сорок три) грн. 06 коп. пені, 8480 (вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 59 коп. двадцять відсотків річних та 2581 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят один) грн. 68 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротім" (вул. Васильківська, 34, м. Київ 22, ідентифікаційний код 33440351) з Державного бюджету України надмірно сплачений, згідно платіжного доручення №108 від 19.03.2013р. (оригінал знаходиться в матеріалах справи), судовий збір в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 32 коп.

4. Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текс рішення

складено 07.06. 2013р.