Постанова

від 06.08.2013 по справі 921/291/13-г/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 921/291/13-г/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання Федорович І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився.

від відповідача (апелянта) - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Барселона" від 17 червня 2013 року б/н

на рішення господарського суду Тернопільської області від 29.05.2013 року (суддя О.В.Руденко)

у справі за № 921/291/13-г/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротім", м. Київ,

до відповідача Фермерського господарства "Барселона", с.Городниця Підволочиський р-н, Тернопільська обл.,

про стягнення 129083,91 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.05.2013р. у справі № 921/291/13-г/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротім", м. Київ, задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Барселона" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротім" 103872 грн. 96 коп. основної заборгованості, 10387 грн. 30 коп. штрафу, 6343 грн. 06 коп. пені, 8480 грн. 59 коп. двадцять відсотків річних та 2581 грн. 68 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Суд виходив з того, що оскільки відповідач порушив грошове зобов'язання, внаслідок чого у нього утворився борг, доказів погашення якого суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та передбачених за прострочення виконання зобов'язань за договором нарахувань підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач Фермерське господарство "Барселона" оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Скаржник покликається на те, що в укладеному договорі купівлі-продажу відсутні істотні умови - щодо предмету, ціни; також на час підписання договору були відсутні специфікації до договору; позивач не міг укладати договір купівлі-продажу отрутохімікатів, так як у нього відсутні відповідні дозволи. З огляду на це, просить апеляційну скаргу задоволити, а вищезазначене рішення суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку фактам і доказам, наданих сторонами у даній справі та прийняв законне рішення у справі. Вказує, що апелянт протягом всього часу з дня укладення договору не мав жодних претензій щодо отриманого по договору товару. Просить залишити прийняте рішення суду без змін.

В судовому засіданні 06.08.2013 року сторони були відсутні, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Позивач у письмовому клопотанні від 26.07.13 року просив розглядати позов у його відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, поясненням представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що 22 травня 2012р. між ТОВ "Агротім" та фермерським господарством "Барселона" було укладено договір купівлі-продажу №12ПК01/ТЕЛН (12 ПК 03/ТЕЛН) (далі - Договір).

За умовами Договору (п.1.1), Продавець зобов'язався передати у власність Покупця препарати підкореневого живлення (далі - Товар), згідно специфікацій - додатків до договору, що становлять його невід'ємну частину, а Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 179 ГК України до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно п. 2.1 Договору ціна, загальна вартість, найменування товару визначається в еквіваленті національної валюти України до Євро та зазначаються у Додатках до Договору.

Пунктом 2.3 правочину сторони обумовили, що Покупець здійснює попередню оплату за товар в розмірі 40 % вартості кожної окремої його партії, зазначеної в Додатках або замовленні Покупця не пізніше, ніж за 5 днів до дати поставки відповідного товару. Решта його вартості виплачується Покупцем згідно наступного графіку: до 30 вересня 2012р. - 30 % вартості партії товару отриманого покупцем; до 20 жовтня 2012р. - 30 % вартості партії товару отриманого Покупцем. Повний розрахунок за продукцію здійснюється не пізніше 20 жовтня 2012р.

Поставка товару Продавцем проводиться на умовах доставки та самовивозу у с.Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області. При цьому товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником Покупця від представника Продавця у відповідності до видаткової накладної. З моменту такої передачі до Покупця переходить право власності на нього (п. п. 3.5, 3.6 Договору).

Сторони погодили (п. 8.1), що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (строк дії Договору).

22 травня та 06 липня 2012р. повноважними представниками сторін договірних правовідносин підписано Додатки №1 і №2, якими погоджено Специфікації до договору.

Додаток № 1 від 22.05.2012 року до Договору від 22.05.2012 року містив Специфікацію, зокрема, якою передбачено назва товару - «Гумістар», кількість товару - 20 тарних одиниць, 1800 л/кг, ціна за 1 л/г товару без ПДВ - 2,28 Євро, та загальна вартість товару без ПДВ - 4104,0 Євро.

Додаток № 2 від 06.07.2012 року до Договору від 22.05.2012 року також передбачав Специфікацію, яка містила ту ж назву товару - «Гумістар», кількість товару - 2500,0 л/кг, ціна за одиницю товару без ПДВ - 2,32 Євро, та загальна вартість товару без ПДВ -5800,0 Євро.

Покупцю 21 травня 2012 року було виставлено Рахунок - фактуру (а.с.55), в якому як товар було зазначено препарат - «Гумістар», на суму 20528,64 грн., що становить суму попередньої оплати (40% від 51321,60 грн.); 05 липня 2012 року було виставлено Рахунок - фактуру (а.с.56), в якому як товар було зазначено препарат - «Гумістар», на суму 29232,0 грн., що становить суму попередньої оплати (40% від 73080,0 грн.).

Копією виписки по особовому рахунку за 23.05.2012 року (а.с.19) підтверджується, що відповідач (покупець) згідно попередньої операції від 22.05.2012 року оплатив 20 528,64 грн. Призначення платежу - за «Гумістар» згідно Рахунку від 21.05.2012 року.

Вищенаведене спростовує доводи скаржника, що на час підписання Договору специфікації були відсутні повністю, що Договір підписувався без специфікацій, і відповідач не міг знати, який товар поставляється.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, додатків до нього, продав фермерському господарству товар («Гумістар»), згідно видаткових накладних №ТЕР-000883 від 24.05.2012р. (а.с.16) та №ХМ-0000703 від 06.07.2012р. (а.с.18), через повноважного представника Дацків І. В. (довіреність: №40 від 24.05.2012р. та №58 від 06.07.2012р.), на загальну суму 124401.60 грн.

Згідно вищезазначених видаткових накладних претензій по кількості та якості одержаного товару покупець не мав та сертифікат якості отримав, що підтверджується підписом повноважного представника покупця.

Право на торгівлю (оптову) пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) ТОВ "Агротім" засвідчується ліцензією Міністерства аграрної політики та продовольства України серії АВ №564075 від 25.08.2010р. та серії АЕ №186943 від 07.11.2012р. (а.с.58,59).

Встановлено, що вартість отриманої продукції відповідачем оплачено лише частково, в розмірі передоплати на підставі рахунку-фактури №007704 від 21.05.2012р,, яка становить 20528.64 грн. та підтверджується банківською випискою від 23.05.2012р.

Решта суми по видаткових накладних №ТЕР-000883 від 24.05.2012р. в розмірі 30792.96 грн. та №ХМ-0000703 від 06.07.2012р. в розмірі 73080.00 грн., в порушення п. 2.3 Договору, відповідачем не оплачено.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, зауважень щодо недоліків по кількості та якості поставленого товару, у порядку передбаченому п. 5.1 договору, від покупця не надходило, фактів повернення товару, відпущеного за цією угодою, не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття чи прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інше.

Згідно Договору повний розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 20 жовтня 2012 року.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За даними наявних у справі первинних документів, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 103872.96 грн.

Існування даного боргу відповідачем не спростовано, а тому апеляційний суд погоджується, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6.1. Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, покупець сплачує продавцю неустойку у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20% річних від простроченої суми.

Пунктом 6.1 угоди передбачено, що у разі порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, він сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення до моменту погашення усієї суми заборгованості, а також 20 процентів річних від простроченої суми.

У п. п. 6.5, 6.6 Договору, з дотримання вимог ст.259 ЦК України, контрагентами встановлено щодо вимог про стягнення штрафних санкцій строк позовної давності тривалістю три роки та передбачено що їхнє нарахування здійснюється протягом всього цього строку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено строки оплати вартості отриманої продукції, а відтак здійснене товариством нарахування пені, передбаченої п. 6.1 Договору, відповідно до вимог ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, за період з 21.10.2012р. по 18.03.2013р., на суму 6343.06 грн., підлягає до задоволення, як вимога, заявлена обґрунтовано та правомірно, з чим погоджується апеляційний суд.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Отже, з урахуванням приписів ч.2 ст.625 ЦК України та положень п. 6.1 Договору, вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованих від простроченої суми 20 процентів річних в розмірі 8480.59 грн. є підставною та підлягає до задоволення.

Крім того, п. 6.2 Договору передбачено, що в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого Договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Враховуючи наведене, позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 10387.30 грн. штрафу.

Судом першої інстанції при винесенні рішення вірно взято до уваги рекомендації Вищого господарського суду України, які викладені у Листах від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012 та від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 про те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, та правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 3-24гс12, зокрема, що за ч. 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Крім того, безпідставними є твердження скаржника щодо того, що у Договорі відсутні предмет, назва товару та його ціна як істотні умови договору.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на викладене, норми глави 54 ЦК України, а також положення Договору №12ПК01/ТЕЛН від 22.05.2012р., додатків до нього, що передбачають умови прийняття товару за кількістю та якістю по видаткових накладних, відсутність передбачених п. 5.1 угоди претензій відповідача, суд прийшов до висновку про досягнення між сторонами у письмовій формі згоди по всіх істотних умовах, які необхідні для правочинів купівлі-продажу. Наявні докази у матеріалах справи беззаперечно вказують на існування між учасниками спору договірних правовідносин, та вчинення ними дій, які покликані реалізувати досягнуті домовленості.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі - безпідставними, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, а також викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства України.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.05.2013р. у справі № 921/291/13-г/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Барселона" від 17 червня 2013 року б/н - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 07.08.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Марко Р.І.