Постанова

від 04.06.2013 по справі 813/3530/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 року № 813/3530/13-а

об 11 год., 46 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваги АКСІС Україна», представник - Волоско Я.О., Шнир О.Б. (довіреність від 19.04.2013 року) до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, представник - Дорош А.Б. (довіреність № 6454/280/10-0007 від 02.07.2012 року) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваги АКСІС Україна» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 17.05.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства з посиланням лише на акти проведення перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп» та ПП «Західпромбуд-сервіс», як на доказ порушення податкового законодавства такими контрагентами у яких встановлено нікчемність правочинів, є протиправними, оскільки по таких правочинах відбулася поставка товарів, надавалися послуги та здійснювалася оплата, тобто відбулося їх реальне виконання. Позивач також зазначає, що ним було надано до перевірки всі необхідні документи, що підтверджують належне виконання укладених договорів з ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп» та ПП «Західпромбуд-сервіс».

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення, просили суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що в ході проведення перевірки та опрацювання відхилення між сумами податкового зобов'язання позивача та його контрагентів, встановленим програмним продуктом «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено розбіжності.

В ході аналізу податкової звітності ПП «Західпромбуд-Сервіс» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансового - господарської діяльності підприємства. Вказане підприємство станом на 13.04.2011 року за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, діяльність вказаного підприємства спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Крім цього, ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Екопласт-Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року, за результатами якої складено акт в якому задокументовано нікчемні правочини та встановлено порушення вимог п.п. 4.1.1., п.п. 4.1.4.(б) п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами».

Відповідач вказує, що основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов'язання) та валових витрат (валових доходів). Відтак, господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд в задоволенні позовну відмовити повністю, зазначила про правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

28.04.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень - серпень, жовтень 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп» та ПП «Західпромбуд-сервіс», СГД ОСОБА_5 за весь період здійснення взаєморозрахунків. За результатами проведеної перевірки складено акт № 425/22-10/3158854.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 413536,00 грн., в тому числі в грудні 2009 року - 45845,00 грн., в січні 2010 року - 18380,00 грн., в лютому 2010 року - 17433,00 грн., в березні 2010 року - 61063,00 грн., в квітні 2010 року - 51746,00 грн., в травні 2010 року - 33338,00 грн., в червні - 37152,00 грн., в липні 2010 року - 8176,00 грн., в серпні 2010 року - 53136,00 грн., в жовтні 2010 року - 14367,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп» та ПП «Західпромбуд-сервіс» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року встановлено його завищення в сумі 413536,00 грн., в результаті отримання товару та послуг від ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп» та ПП «Західпромбуд-сервіс» по яких встановлено нікчемні правочини.

До перевірки представлено акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова про проведення позапланової перевірки ПП «Західпромбуд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до поданої податкової декларації з ПДВ за січень - грудень 2010 року, січень - лютий 2011 року, в якому зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність придбання товарів (послуг) від підприємств - постачальників та постачання товарів (послуг) від підприємств - покупців за січень - грудень 2010 року, січень - 2011 року, що свідчить про те, що правочин ПП «Західпромбуд-Сервіс» та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності ПП «Західпромбуд-Сервіс» за січень - грудень 2010 року, січень - 2011 року до перевірки не надано. У зв'язку з чим, ПП «Західпромбуд-Сервіс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відтак, сума ПДВ з придбаних ТОВ «Ваги Аксіс Україна» товарів та послуг віднесених до складу податкового кредиту по ПП «Західпромбуд-Сервіс», вважають не підтвердженими за жовтень 2010 року на суму 14366,67 грн.

До перевірки представлено акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екопласт-Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року в якому

зазначено, що згідно реєстраційних документів директором є громадянин Польщі ОСОБА_7 Як з'ясовано з даних витягу інформаційної системи Державної прикордонної служби України про перетин кордону «Аркан» у період з 01.01.2010 року по 13.10.2010 року вказана особа на території України не перебувала, місцезнаходження посадових осіб підприємства невідоме, а також у платника відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт і послуг). Таким чином, ТОВ «Екопласт-Львів» відобразило господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

Отже, вартість придбаних ТОВ «Ваги Аксіс Україна» товарів та послуг, віднесених до складу податкового кредиту по ТОВ «Екопласт-Львів» вважаються не підтвердженими на загальну суму 204702,15 грн., тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на податковий кредит по ПДВ у ТОВ «Ваги Аксіс Україна». В результаті чого встановленого порушення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 204702,15 грн.

До перевірки представлено акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К» з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та суми податкового кредиту за період з 10.09.2007 року по 30.09.2007 року в якому зазначено, що під час проведення перевірки місцезнаходження посадових осіб підприємств та документів, що засвідчують здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не встановлено. ПП «Львівкомфортгруп-К» фактично не здійснювало господарської діяльності, немало у власності та користуванні офісних та складських приміщень, земельними ділянками та транспортними засобами не користувалося, відсутні виробничі потужності, спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, що вказує про неможливість здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг).

Отже, вартість придбаних ТОВ «Ваги Аксіс Україна» товарів та послуг, віднесених до складу податкового кредиту по ПП «Львівкомфортгруп-К» вважаються не підтвердженими на загальну суму 194467,34 грн.

Враховуючи вищенаведене, правочини, що виконувались протягом періоду, що перевірявся - ТОВ «Ваги Аксіс Україна» та ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Західпромбуд-сервіс» не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, що підтверджує відсутність фактичного отримання товарів та надання послуг від вищевказаних контрагентів.

17.05.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001732321, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 425/22-10/31588854 від 28.04.2012 року, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 516923,00 грн., в тому числі за основним платежем - 413536,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 103384,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення

до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:

- Податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2009 року - жовтень 2010 року та Податкових декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, перший, другий, третій, четвертий квартали 2010 року з квитанціями про їх отримання в податковому органі;

- Технічного паспорту на автомобіль марки ГАЗ 2705-ВП, 2003 року випуску;

- Журналу - ордеру і Відомості по рахунку 631 за 2010 року «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (ПП «Західпромбуд-сервіс»);

- видаткової накладеної № 100101 від 01.10.2010 року та податкової накладної № 100101 від 01.10.2010 року, виданих позивачу його контрагентом - ПП «Західпромбуд-сервіс»;

- Журналу - ордеру і Відомості по рахунку 631 за 2010 року «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (ТОВ «Екопласт-Львів»);

- видаткових накладних та податкових накладних за травень, липень, серпень 2010 року, виданих позивачу його контрагентом - ТОВ «Екопласт-Львів»;

- Журналу - ордеру і Відомості по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами (у розрізі замовлень)» за 2010 рік (ТОВ «Екопласт-Львів»);

- Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2009 року, лютий-березень 2010 року, складених між позивачем та «ПП «Львівкофортгруп-К»;

- податкових накладних за грудень 2009 року, лютий - квітень 2010 року, виданих позивачу його контрагентом - «ПП «Львівкофортгруп-К».

Судом не враховуються висновки акту перевірки щодо заниження позивачем ПДВ за грудень 2009 року, за січень - серпень, жовтень 2010 року та безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентами позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), відомостей по рахунку 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками) за 2010 рік щодо контрагентів позивача - ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Західпромбуд-сервіс», що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Припущення зазначені в акті перевірки позивача не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення понесених витрат до валових.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних робіт (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Судом також не враховуються висновки акту перевірки № 425/22-10/31588854 від 28.04.2012 року щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість з посиланням на акти перевірок податкового законодавства його контрагентів - ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Західпромбуд-сервіс», оскільки наявними у справі первинними документами підтверджується відображення в податковому обліку позивача проведення господарських операцій за грудень 2009 року, січень - серпень, жовтень 2010 року.

Одночасно представником позивача надано суду копію акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Ваги Аксіс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року» у якому зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, тобто зазначено про відсутність порушення податкового законодавства з ПДВ, за період з липня 2007 року по червень 2010 року, який частково охоплювався і актом перевірки № 425/22-10/31588854 від 28.04.2012 року.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, крім актів перевірки контрагентів, в грудні 2009 року, січні - серпні, жовтні 2010 року відповідачем не надано.

Відповідач також вказує про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Західпромбуд-сервіс», посилаючись на те, що у згаданих підприємств відсутня матеріально-технічна база, виробничі потужності, транспортні засоби для надання відповідних послуг, трудові ресурси. Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів не є самостійними правовими підставами для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Безпідставним є обґрунтування відповідача щодо нікчемності укладених правочинів лише через незгоду відповідача із діяльністю позивача за грудень 2009 року, січень - серпень, жовтень 2010 року, тоді як позивач здійснював господарську діяльність по цих же правочинах також протягом грудня 2009 року, січня-червня 2010 року, і перевіркою позивача відповідачем у цей же період не встановлено порушень податкового законодавства з ПДВ.

Судом також не враховуються висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

На думку суду, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані відповідачем в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Відтак, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 14.11.2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 30.01.2013 року у справі № К-32084/10.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001752321 від 17.05.2012 року у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 516920,00 грн., в тому числі за основним платежем - 413536,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 103384,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001732321 від 17.05.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваги АКСІС Україна» (ЄДРПОУ 31588854, вул. Чукаріна, 1Б/45, м. Львів) 2294,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 10.06.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.