Постанова

від 03.06.2013 по справі 2а-12783/12/0170/28

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2013 р. (14:49) Справа №2а-12783/12/0170/28

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., за участю представника позивача Ростовської О.К., довіреність від 03.06.2013 р. № 2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-600"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-600" (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі відповідач)від 30.10.2012 р. № 0008662204.

Вимоги мотивовані помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного повідомлення-рішення. Так, позивач зазначає, що донарахування податку на прибуток відбулось на підставі зменшення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2 кварталі 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Промпроектбуд" за червень 2011 року. Позивач зазначає, що укладені угоди мали реальний характер, витрати сформовано на підставі належним чином оформлених документах бухгалтерського та податкового обліку, висновок відповідача, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.11.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 16.01.2013 р. у справі призначено судово-економічну експертизу та провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 21.05.2013 р. провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулось 03.06.2013 року наполягав на задоволенні позову з підстав, визначених у позовній заяві, а також звернув увагу, що висновками судово-економічної експертизи підтвердилось, що висновки акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 11.10.2012 р. № 7419/22-3/05465643 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 159 822,00 грн. даними податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "СПМК-600" не підтверджуються.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив.

Суд, враховуючи думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України).

П. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГК України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, підприємства, створені відповідно до ГК України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що ТОВ "СПМК-600" є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

У період з 28.09.2012р. по 04.10.2012р. посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "СПМК-600" по взаємовідносинам з ТОВ "Промпроектбуд" за червень 2011 року, в ході проведення якої було встановлено відсутність укладання угод з метою настання реальних наслідків та формування витрат на підставі нікчемних правочинів.

Результати перевірки відображені в акт перевірки від 11.10.2012 р. № 7419/22-3/05465643.

За висновками перевірки відповідачем встановлено порушення діючого законодавства: пп. 14.1.185 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2 кварталі 2011 року на загальну суму 694 878,00 грн., в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 159 822,00 грн.

Відповідно вказаного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, на підставі норм ЦК України, робить висновок про неможливість здійснення позивачем будь-яких фінансово-господарських відносин з ТОВ "Промпроектбуд" в червні 2011 року, крім тих що мають не правовий характер, у зв'язку з не встановленням місця знаходження, відсутністю основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, а також пояснень та документів, через що витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ТОВ "СПМК-600" за червень 2011 року підлягають зменшенню в сумі 694 878,00 грн.

За результатами вивчення матеріалів перевірки відповідачем 30.10.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008662204, згідно з яким донараховано податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 159 822,00 грн.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Суд не погоджується з доводами відповідача на підставі наступного.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У ст. 20 ПК України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 ПК України).

В главі 8 ПК України визначені види перевірок органів державної податкової служби, порядок їх проведення.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби (п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'кта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 ГК України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; здійснюється суб'єктами підприємництва для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно ч. 2 ст. 3 зазначеного Закону, податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капиталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарськорї операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами ПК України.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, згідно з пп. 138.1.1, включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно пп. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Склад доходів при обчисленні об'єкта оподаткування звітного періоду та дата їх формування, визначені відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті.

Пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаются до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Щодо підстав формування витрат, то обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в силу норм ПК України є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Тобто, вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Такі первинні документи, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінасову звітність в Україні", повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінасову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, вколючаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (ати приймання-передачі, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання товарів позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Як свідчать наявні у справі документи, між ТОВ "СПМК-600" (Покупець) та ТОВ "Промпроектстрой" (Постачальник) укладений договір постачання від 25.06.2011 р. № 25-06/11 про придбання позивачем у вказаного контрагента товарів: електроустаткування, електроматеріалів, будматеріалів, станків (в асотрименті та по ціні, узгодженій та вказаній в накладних постачальника.

На виконання умов вказаного договору протягом червня 2011 року сторонами підписані накладні на загальну суму 833 854,02 грн., а саме:

- податкова накладна від 29.06.2011 р. № 80 на загальну суму 321 242,65 грн., в тому числі ПДВ - 53 540,44 грн.;

- видаткова накладна від від 29.06.2011 р. № 629/01 на загальну суму 321 242,65 грн., в тому числі ПДВ - 53 540,44 грн.;

- податкова накладна від 29.06.2011 р. № 81 на загальну суму 4 076,16 грн., в тому числі ПДВ - 679,36 грн.;

- видаткова накладна від 29.06.2011 р. № 629/02 на загальну суму 4 076,16 грн., в тому числі ПДВ - 679,36 грн.;

- податкова накладна від 29.06.2011 р. № 82 на загальну суму 35 283,60 грн., в тому числі ПДВ - 5 880,60 грн.;

- видаткова накладна від 29.06.2011 р. № 629/03 на загальну суму 35 283,60 грн., в тому числі ПДВ - 5 880,60 грн.;

- податкова накладна від 29.06.2011 р. № 83 на загальну суму 57 315,74 грн., в тому числі ПДВ - 9 552,62 грн.;

- видаткова накладна від 29.06.2011 р. № 629/04 на загальну суму 57 315,74 грн., в тому числі ПДВ - 9 552,62 грн.;

- податкова накладна від 29.06.2011 р. № 84 на загальну суму 91 777,31 грн., в тому числі ПДВ - 15 296,22 грн.;

- видаткова накладна від 29.06.2011 р. № 629/05 на загальну суму 91 777,31 грн., в тому числі ПДВ - 15 296,22 грн.;

- податкова накладна від 29.06.2011 р. № 85 на загальну суму 131 892,76 грн., в тому числі ПДВ - 21 982,13 грн.;

- видаткова накладна від 29.06.2011 р. № 629/06 на загальну суму 131 892,76 грн., в тому числі ПДВ - 21 982,13 грн.;

- податкова накладна від 29.06.2011 р. № 86 на загальну суму 192 265,80 грн., в тому числі ПДВ - 32 044,30 грн.;

- видаткова накладна від 29.06.2011 р. № 629/07 на загальну суму 192 265,80 грн., в тому числі ПДВ - 32 044,30 грн.

Оплата придбаного товару на зазначену суму, в тому числі ПДВ, підтверджується відповідними платіжними дорученнями та відповідними банківськими виписками, а саме:

- платіжне доручення від 11.07.2011 р. № 69 на загальну суму 321 242,65 грн., в тому числі ПДВ - 53 540,44 грн. та банківська виписка з особового рахунку ТОВ "СПМК-600" за 11.07.2011 р.;

- платіжне доручення від 25.07.2011 р. № 385 на загальну суму 4 076,16 грн., в тому числі ПДВ - 679,36 грн. та банківська виписка з особового рахунку ТОВ "СПМК-600" за 25.07.2011 р.;

- платіжне доручення від 25.07.08.2011 р. № 386 на загальну суму 35 283,60 грн., в тому числі ПДВ - 5 880,60 грн. та банківська виписка з особового рахунку ТОВ "СПМК-600" за 25.07.2011 р.;

- платіжне доручення від 28.07.2011 р. № 87 на загальну суму 176 568,50 грн., в тому числі ПДВ - 29 428,08 грн. та банківська виписка з особового рахунку ТОВ "СПМК-600" за 29.07.2011 р.;

- платіжне доручення від 04.08.2011 р. № 416 на загальну суму 91 777,31 грн., в тому числі ПДВ - 15 296,22 грн. та банківська виписка з особового рахунку ТОВ "СПМК-600" за 04.08.2011 р.;

- платіжне доручення від 29.07.2011 р. № 89 на загальну суму 192 265,80 грн., в тому числі ПДВ - 32 044,30 грн. та банківська виписка з особового рахунку ТОВ "СПМК-600" за 01.08.2011 р.;

- платіжне доручення від 25.07.2011 р. № 384 на загальну суму 12 640,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 106,67 грн. банківська виписка з особового рахунку ТОВ "СПМК-600" за 25.07.2011 р.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угоди.

Стосовно зазначення податковим органом в акті перевірки про ненадання позивачем до перевірки довіреностей, за якими ТОВ "СПМК-600" одержувало товари від ТОВ "Промпроектбуд", то відповідно з пунктом 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318), при відпуску цінностей довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Таким чином, законодавство передбачає оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей у постачальника лише у одному примірнику, який залишається у постачальника. Зазначена вище Інструкція не передбачає обов'язку отримувача ТМЦ оформляти більше ніж один примірник довіреності або залишати себе копію, тому вимога податкового органу про надання для перевірки довіренностей, за якими ТОВ "СПМК-600" одержувало товари від ТОВ "Промпроектбуд" є безпідставною.

Разом із цим, висновки податкового органу щодо того, що операції з придбання товару не підтверджені товарно-транспортними накладними, які повинні підтверджувати отримання товару з перевезення, не відповідають дійсності.

Суд також зауважує, що товарно-транспортна накладна є лише супровідним документом для транспортування, а придбання суб'єктами господарювання ТМЦ здійснюється лише на підставі видаткової накладної, яка є дійсним первинним документом із зазначенням товару та його ціни, оскільки в товарно-транспортних накладних вартісний показник - відсутній.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 20.05.2013 р. № 15/13, що проведена судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» Філенко А. С., висновки акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі від 11.10.2012 р. № 7419/22-3/05465643 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 159 822,00 грн. даними податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "СПМК-600" не підтверджуються.

Експертом в зазначеному висновку вказано, що на підставі документів податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "СПМК-600" підтверджено фактичне виконання Договору постачання від 25.06.2011 р. № 25-06/11 між позивачем і контрагентом ТОВ "Промпроектбуд" та дійснсть придбання позивачем у вказаного контрагента товарів: електроустаткування, електроматеріалів, будматеріалів, станків (в асотрименті та по ціні, узгодженій та вказанійв накладних постачальника) на загальну суму 833 854,02 грн., в тому числі податок на додану вартість - 138 975,67 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, журналами-ордерами по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками у національній валюті". Досліджені первинні документи бухгалтерського обліку позивача від ТОВ "Промпроектбуд" щодо оформлення відповідають чинному законодавству, мають відповідні реквізити та підписи сторін.

Експертом встановлено, що повний розрахунок позивача з контрагентом ТОВ "Промпроектбуд" з оплати вартості отриманих товарів та послуг підтверджується відповідними платіжними дорученнями, банківськими виписками (заборгованість ТОВ "СПМК-600" перед ТОВ "Промпроектбуд" за товари, придбані в червні 2011 року, відсутня). Господарські операції між позивачем та його контрагентом відображені в бухгалтерському та податковому обліку по рахункам 20 "Запаси", 23 "Виробництво", 36 "Розрахунки з покупцями", 64 "Розрахунки по податкам", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками у національній валюті".

Тобто, даними бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "СПМК-600" підтверджується фактичне здійснення фінансово-господарських операцій позивачем та ТОВ "Промпроектбуд" в червні 2011 року щодо придбання товарів на загальну суму 833 854,02 грн., в тому числі вартість без ПДВ - 694 878,35 грн. та ПДВ - 138 975,67 грн. та повної оплати вартості придбаних товарів в липні-серпні 2011 року.

Щодо використання позивачем товарів у господарській діяльності суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту висновку експерта, ТОВ "СПМК-600" було використано товари, придбані у ТОВ "Промпроектбуд", при наданні будівельних робіт кінцевому споживачу, що підтверджується договорами із замовниками (покупцями), актами списання, актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковими та податковими накладними, а також відображено по рахунках 23 "Виробництво" (оприбутковані) та 36 "Розрахунки з покупцями" (реалізовані), а саме:

- ПАТ "Крименерго" проведення робіт з реконструкції ВЛ-0,4 кВ від ТП-771 Л-1, 2 та від ТП-107 Л-3, 4, 5 в м. Бахчисараї, Бахчисарайського РЕС; СГЕС реконструкція ВЛ-0,4 кВ від ТП-10 та реконструкція КЛ-0,4 кВ від ТП-76 в м. Сімферополі;

- ТОВ "ЕРК Україна" проведення робіт з електропостачання бази з установкою КТПГС-400/10/0,4 кВ в м. Джанкой;

- ВГФ "СПМК-516 ЛТД" продаж трансформаторної підстанції 2 КТПГС-1000/10/0,4 кВ;

- ПП "Глобус-СВ" продаж електротоварів;

- ПП "Електра" продаж шафи СПМ-75-8, у зв'язку з чим, за результатами взаємовідносин з ТОВ "Промпроектбуд" відбулася зміна в структурі активів та зобов'язань позивача.

На вартість реалізації товарів, що були придбані у ТОВ "Промпроектбуд", позивачем було нараховано дохід та податкові зобов'язання. Оскільки витрати, пов'язані з придбанням електротоварів, повністю підтверджені первинними документами, то заниження об'єкту оподаткування та податку на прибуток не підтверджено. Розбіжність із визначенням суми податку на прибуток підприємств з актом перевірки складає 159 822,00 грн. за рахунок заниження на думку відповідача прибутку, що підлягає оподаткуванню у розмірі 694 878,00 грн. в результаті заниження витрат, які були правомірно сформовані позивачем.

Таким чином, суд зазначає, що використання позивачем товарів, отриманих від ТОВ "Промпроектбуд", в господарській діяльності підтверджується документами первинного та регістрами бухгалтерського та податкового обліку (договори, головні книги, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оборотно- сальдові відомості по рахункам, договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, виписки банку, та інше).

Експерт в зазначеному висновку вказав, що заниження податку на прибуток в сумі 159822,00 грн. документами бухгалтерського і податкового обліку позивача не підтверджено.

Суд, дослідивши даний висновок № 15/13 судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення (перевірялись на вірність арифметичні підсумки та виведені результати, встановлювалась повнота заповнення реквізитів, проводилась відповідність ведення бухгалтерського обліку вимогам законодавчих та нормативних актів, відповідність ведення бухгалтерського обліку, та інше, зіставлялись дані договірної документації з даними первинних документів, що підтверджують господарські операції про виконання договірних зобов'язань), а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Таким чином, донарахування податкових зобов'язань ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС з податку на прибуток всього у сумі 159 822,00 грн. не обґрунтовано.

Висновки відповідача щодо нікчемності правочинів з зазначеним контрагентом та завищення податкового кредиту, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зазначених ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Розглядаючи справу у межах доводів відповідача щодо нікчемності укладеного правочину, суд зазначає, що відповідач посилається на порушення під час укладення вказаних угод відповідачем вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України, а саме: укладений правочин порушує публічний порядок.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак, суд зазначає, що згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто позивач та його контрагенти мають право вільного вибору як контрагента по угоді, так і виду та якості товарів, що ними придбаваються, а також право вільного вибору наступного розпорядження придбаним товаром - продати його іншим особам, використовувати у власній виробничій діяльності і таке інше.

Згідно ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Посилання ДПІ у м. Сімферополі ДПС в акті перевірки на ст. ст. 203, 215 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 № 0008662204, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 159 822,00 грн., не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст. 161 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Витрати на проведення судових експертиз, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 зазначеного вище Кодексу, віднесені до виду судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 92 КАС України, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, згідно частини 5 зазначеної вище статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (із змінами, внесеним Постановою КМУ від 22.02.2012 р. № 127) встановлено граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Відповідно п. п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р. № 710 "Про затвердження інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів" вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2013 р. № 239/5 "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2013 р. за № 239/22771) встановлено, що з урахуванням індексу споживчих цін за 2012 рік, нормативна вартість однієї експертогодини у 2013 році становить для експертизи середньої складності 61,20 грн.

Таким чином, вартість експертизи, проведеної у справі, відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. № 590, наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2013 р. № 239/5, що підтверджується калькуляцією від 08.02.2013р. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Платіжними дорученнями від 30.04.2013 р. № 236, від 20.05.2013 р. № 242, від 23.05.2013 р. № 253 позивач оплатив вартість проведеної експертизи в сумі 9 501,00 грн.

Отже, судові витрати позивача, пов'язані з проведенням експертизи є документально підтвердженими.

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягненння надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідним стягнути судові витрати по сплаті судового збору, а також витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 03.06.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 07.06.2013 р.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферпополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30.10.2012 р. № 0008662204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-600" (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 20, код ЄДРПОУ 05465643) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 598,22 грн. (Одна тисяча п'ятьсот дев'яносто вісім гривень 22 копійки) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферпополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-600" (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 20, код ЄДРПОУ 05465643) судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 9 501,00 грн. (Дев'ять тисяч п'ятьсот одна гривня 00 копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферпополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.