Рішення

від 04.06.2013 по справі 910/7011/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7011/13 04.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрКарго"

про стягнення 33 119, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Бесклінська Л.В. за довіреністю № 147/118 від 03.03.2013 р.;

від відповідача: Бичек В.А. за довіреністю б/н від 06.03.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрКарго" про стягнення 33 119 грн. основного боргу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 720, 50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу рекламні послуги, за які останній повністю не розрахувався, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Крім того, в позовній заяві позивачем заявлено про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на суму ціни позову, а при їх відсутності накладення арешту на майно відповідача. Заява мотивована тим, що на думку позивача, зважаючи на велику суму заборгованості та пряме небажання її погашення в добровільному порядку є підстави стверджувати, що виконання рішення суду буде неможливим.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/7011/13 та призначено її до розгляду на 21.05.2013 р.

17.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 21.05.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з тих підстав, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено здійснення оплати наданих послуг на підставі виставлених позивачем рахунків. Однак, як зазначає відповідач, позивачем не було надано доказів того, що він направляв відповідачу відповідні рахунки і останній їх отримав.

У судовому засіданні 21.05.2013 р. судом було оголошено перерву до 04.06.2013 р.

29.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом містить додаткові письмові пояснення щодо предмету спору, а саме: ненадання відповідачем доказів неотримання виставлених позивачем рахунків на оплату наданих послуг, та не змінює редакції заявлених позовних вимог.

04.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі, відповідно до яких він стверджує, що позивачем не надано вичерпних пояснень, чому не співпадають реквізити основного договору, який є предметом цього спору та додаткової угоди, на яку посилається позивач. При цьому, відповідач стверджує, що між сторонами ніколи не укладався Договір № 12/29 від 16.08.2012 р., а також, що за своїм змістом Додаткова угода № 1 від 16.08.2012 р. не містить всіх істотних умов Договору. Крім того, відповідач повторно наголошує на тому, що позивачем не надано доказів направлення йому рахунків, на підставі яких мала здійснюватись оплата наданих послуг.

Також, 04.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, якою він просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача в розмірі 33 119, 00 грн. Заява обґрунтована тим, що відповідач в процесі досудового врегулювання спору не виконував вимог позивача щодо погашення відповідної заборгованості.

У судовому засіданні 04.06.2013 р. судом розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та вирішено в її задоволенні відмовити через необґрунтованість.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається зі змісту заяви позивача, він посилається лише на те, що відповідач добровільно не виконує взятих на себе зобов'язань, і це дає підстави сумніватись в виконанні рішення суду.

Однак, доказів того, що відповідачем вчиняються або готуються дії, спрямовані на погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості разом із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову суду надано не було.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 04.06.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2012 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання рекламних послуг № 12/2, відповідно до п. 2.1. якого виконавець за завданням замовника надає послуги по розміщенню реклами в порядку та на умовах передбачених цим Договором, а замовник приймає та оплачує виконані послуги.

Відповідно до п. 2.2.1. способом подання реклами є: трансляція рекламної відеоінформації системою Metrovision на станціях Київського метрополітену.

Згідно з п. 2.2.3. Договору час та порядок розміщення реклами зазначені в додатках доданого Договору.

Пунктом 3.1. Договору його сторони визначили, що виконавець зобов'язаний розмістити отриманий рекламний матеріал на станціях Київського метрополітену та транслювати протягом періоду зазначеного у Додатках до даного Договору; протягом 3 робочих днів після закінчення надання послуг підготувати Акт виконаних послуг та передати замовнику його на підписання.

У свою чергу, відповідно до п. 3.3. Договору замовник зобов'язався передати виконавцю рекламні матеріали в електронному, цифровому вигляді не пізніше, ніж за 5 робочих днів до початку розміщення реклами, зазначеного в п. 2.2.3 Договору; прийняти та повернути виконавцю один примірник Акту виконаних послуг протягом 5 робочих днів з дня його отримання від виконавця.

Пунктом 4.1. Договору сторони встановили, що вартість послуг виконавця зазначається у додатках до даного Договору.

Замовник здійснює оплату послуг відповідно до рахунку-фактури виконавця (п. 4.2.).

Для проведення оплати за Договором рахунок-фактуру може бути передано замовнику факсимільним зв'язком, також виконавець має надіслати замовнику оригінал рахунку-фактури на адресу замовника протягом 3 робочих днів від дати передачі рахунку-фактури факсимільним зв'язком (п. 4.3.).

Відповідно до п. 8.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по цьому Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали Додаток № 1 до Договору, яким передбачили проведення рекламної компанії на станціях метрополітену "Майдан Незалежності", "Площа Льва Толстого", "Політехнічний інститут" шляхом трансляції роликів по 10 секунд з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р. 29 разів. Вартість послуг - 21 969,00 грн.

29.02.2012 р. сторони підписали Акт надання послуг на суму 21 969, 00 грн., яким підтвердили виконання позивачем відповідних обов'язків щодо надання рекламних послуг, передбачених Додатком № 1.

Відповідач за вказані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу 10.02.2012 р. 5 000, 00 грн., що підтверджується випискою банку по поточному рахунку позивача, у зв'язку з чим непогашеною залишилась сума боргу в розмірі 16 969, 00 грн.

12.04.2012 р. позивач направив відповідачу Претензію № 2/313 від 20.03.2012 р. з вимогою до 24.04.2013 р. погасити борг в сумі 16 969, 00 грн.

16.08.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 12/29 від 16.08.2012 р., якою визначили, що замовник зобов'язується замовити, а виконавець надати визначені Договором послуги на умовах згідно Додатків до нього у період з 24.08.2012 р. по 24.12.2012 р.

Ціна послуг відповідно до п. 2. Додаткової угоди № 1 становить 72 600, 00 грн.

При цьому, п. 3. Додаткової угоди № 1 сторони визначили, що замовник здійснює оплату за надані послуги згідно графіка: 18 150, 00 грн. до 01.10.2012 р. згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати; 18 150, 00 грн. до 01.11.2012 р. згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати; 18 150, 00 грн. до 01.12.2012 р. згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати; 18 150, 00 грн. до 01.01.2013 р. згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали Додаток № 1 без дати до Договору № 12/29 від 16.08.2012 р., яким передбачили проведення рекламної компанії на станціях метрополітену "Хрещатик", "Майдан Незалежності", "Театральна", "Площа Льва Толстого", "Політехнічний інститут" шляхом трансляції роликів по 10 секунд з 24.08.2012 р. по 23.09.2012 р. 31 раз. Вартість послуг - 18 150,00 грн.

Згідно тверджень відповідача Договору № 12/29 від 16.08.2012 р. між сторонами не укладалось, проте як вказана Додаткова угода до нього сама по собі не містить усіх істотних умов, у зв'язку з чим він вважає, що в цій частині договірні відносини є не врегульованими через неукладеність договору.

Аналізуючи дані заперечення та матеріали справи, суд приходить до висновку, що сторонами при складанні тексту Додаткової угоди № 1 та Додатку № 1 без дати до Договору № 12/29 від 16.08.2012 р. було допущено технічну описку щодо реквізитів основного договору, вірним номером якого є "12/2", та дати укладення, яка в дійсності є 16.01.2012 р.

Зазначених висновків суд дійшов на підставі того, що сторонами не надано доказів існування між ними будь-якого іншого укладеного договору про надання рекламних послуг, ніж Договір № 12/2 від 16.01.2012 р., проте як і в Акті надання послуг від 23.09.2012 р., який сторони підписали щодо послуг, визначених змістом вказаного Додатку № 1, як підставу послуг вказано саме Договір № 12/2 від 16.01.2012 р.

Так, 23.09.2012 р. сторони підписали Акт надання послуг на суму 18 150, 00 грн., яким підтвердили виконання позивачем відповідних обов'язків щодо надання рекламних послуг, передбачених Додатком № 1 до Договору.

В оплату вказаних послуг відповідач перерахував позивачу 2 000, 00 грн., що підтверджується випискою банку по поточному рахунку позивача, у зв'язку з чим непогашеною залишилась сума боргу в розмірі 16 150, 00 грн.

Оскільки остаточного розрахунку з позивачем відповідач так і не провів, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом з метою захисту власних прав та законних інтересів.

Загальна сума боргу відповідача перед позивачем на момент розгляду даної справи складає 33 119, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору та додатків до нього, відносно послуг, наданих в період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р. не було визначено строку їх оплати, у зв'язку з чим такий строк почав свій перебіг через 7 днів з моменту пред'явлення позивачем відповідачу відповідної вимоги, оформленої Претензією № 2/313 від 20.03.2012 р.

Водночас, щодо послуг, наданих в період з 24.08.2012 р. по 23.09.2012 р. на суму 18 150,00 грн., вони мали бути оплачені в строк до 01.10.2012 р. згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати.

Аналізуючи зміст Договору та додатки до нього, суд приходить до висновку, що в даному випадку рахунок-фактура, на який міститься посилання, є лише документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 29.09.2009 р. № 3-3902к09.

Таким чином, доводи відповідача щодо ненадання позивачем рахунків для оплати до уваги судом не приймаються, тим більше, що відповідач здійснював часткову оплату вказаних послуг.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного вище.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрКарго" (02121, місто Київ, Дарницький район, вулиця Світла, будинок 3, код ЄДРПОУ 32526584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвест" (01033, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Жилянська, будинок 5-Б, офіс 5, код ЄДРПОУ 33052003) 33 119 (тридцять три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 00 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя В.С. Ломака