Постанова

від 15.07.2013 по справі 910/7011/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа№ 910/7011/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бесклінська Л.В. - довіреність № 147/118 від 03.03.2013 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркарго" на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року

у справі № 910/7011/13 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркарго"

про стягнення 33 119,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 33 119,00 грн. заборгованості за Договором про надання рекламних послуг № 12/2 від 16.01.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року (повний текст рішення підписано 10.06.2013 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Укркарго" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ТОВ „Транс-Інвест" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Укркарго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 року для розгляду справи № 910/7011/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 15.07.2013 року.

Представники відповідача в судове засідання 15.07.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Укркарго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Укркарго" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.01.2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання рекламних послуг № 12/2 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого виконавець за завданням замовника надає послуги по розміщенню реклами в порядку та на умовах передбачених цим Договором, а замовник приймає та оплачує виконані послуги.

У відповідності до п. 2.2.1. Договору способом подання реклами є: трансляція рекламної відеоінформації системою Metrovision на станціях Київського метрополітену.

Згідно з п. 2.2.3. Договору час та порядок розміщення реклами зазначені в додатках доданого Договору.

Пунктом 3.1. Договору його сторони визначили, що виконавець зобов'язаний розмістити отриманий рекламний матеріал на станціях Київського метрополітену та транслювати протягом періоду зазначеного у Додатках до даного Договору; протягом 3 робочих днів після закінчення надання послуг підготувати Акт виконаних послуг та передати замовнику його на підписання.

У свою чергу, відповідно до п. 3.3. Договору замовник зобов'язався передати виконавцю рекламні матеріали в електронному, цифровому вигляді не пізніше, ніж за 5 робочих днів до початку розміщення реклами, зазначеного в п. 2.2.3 Договору; прийняти та повернути виконавцю один примірник Акту виконаних послуг протягом 5 робочих днів з дня його отримання від виконавця.

Пунктом 4.1. Договору сторони встановили, що вартість послуг виконавця зазначається у додатках до даного Договору.

Замовник здійснює оплату послуг відповідно до рахунку-фактури виконавця (п. 4.2. Договору).

Згідно із п. 4.3. Договору для проведення оплати за Договором рахунок-фактуру може бути передано замовнику факсимільним зв'язком, також виконавець має надіслати замовнику оригінал рахунку-фактури на адресу замовника протягом 3 робочих днів від дати передачі рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

Відповідно до п. 8.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по цьому Договору.

Сторони підписали Додаток № 1 до Договору, яким передбачили проведення рекламної компанії на станціях метрополітену „Майдан Незалежності", „Площа Льва Толстого", „Політехнічний інститут" шляхом трансляції роликів по 10 секунд з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року 29 разів. Вартість послуг - 21 969,00 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 29.02.2012 року сторони підписали Акт надання послуг № 20 на суму 21 969,00 грн., яким підтвердили виконання позивачем відповідних обов'язків щодо надання рекламних послуг, передбачених Додатком № 1.

В свою чергу, відповідач в порушення умов Договору за вказані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу 10.02.2012 року 5 000, 00 грн., що підтверджується випискою банку по поточному рахунку позивача, у зв'язку з чим непогашеною залишилась сума боргу в розмірі 16 969, 00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням умов Договору, 12.04.2012 року позивач направив відповідачу Претензію № 2/313 від 20.03.2012 року з вимогою до 24.04.2013 року погасити борг в сумі 16 969,00 грн.

Проте відповідач вказану претензію залишив без відповіді та виконання.

Крім того, 16.08.2012 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 12/29 від 16.08.2012 року, якою визначили, що замовник зобов'язується замовити, а виконавець надати визначені Договором послуги на умовах згідно Додатків до нього у період з 24.08.2012 року по 24.12.2012 року.

Ціна послуг відповідно до п. 2. Додаткової угоди № 1 становить 72 600,00 грн.

У п. 3. Додаткової угоди № 1 сторони визначили, що замовник здійснює оплату за надані послуги згідно графіка: 18 150,00 грн. до 01.10.2012 року згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати; 18 150,00 грн. до 01.11.2012 року згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати; 18 150,00 грн. до 01.12.2012 року згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати; 18 150,00 грн. до 01.01.2013 року згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали Додаток № 1 без дати до Договору № 12/29 від 16.08.2012 року, яким передбачили проведення рекламної компанії на станціях метрополітену „Хрещатик", „Майдан Незалежності", „Театральна", „Площа Льва Толстого", „Політехнічний інститут" шляхом трансляції роликів по 10 секунд з 24.08.2012 року по 23.09.2012 року 31 раз. Вартість послуг - 18 150,00 грн.

23.09.2012 року сторони підписали Акт надання послуг № 135 на суму 18 150,00 грн., яким підтвердили виконання позивачем відповідних обов'язків щодо надання рекламних послуг, передбачених Додатком № 1 до Договору.

Однак, відповідач за отримані послуги розрахувався частково в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по поточному рахунку позивача, у зв'язку з чим непогашеною залишилась сума боргу в розмірі 16 150,00 грн.

Водночас, згідно тверджень відповідача, Договору № 12/29 від 16.08.2012 року між сторонами не укладалось, а Додаткова угода № 1 до нього сама по собі не містить усіх істотних умов, у зв'язку з чим на думку відповідача, в цій частині договірні відносини є не врегульованими через неукладеність договору.

Проте, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вищевказані доводи відповідача є недоведеними та спростовуються матеріалами справи, оскільки сторонами не надано доказів існування між ними будь-якого іншого укладеного договору про надання рекламних послуг, ніж Договір № 12/2 від 16.01.2012 року.

Крім того, в Акті надання послуг № 135 від 23.09.2012 року, який сторони підписали щодо послуг, визначених змістом вказаного Додатку № 1, як підставу послуг вказано саме Договір № 12/2 від 16.01.2012 року.

Також, у своєму відзиві на позовну заяву б/н від 21.05.2013 року відповідач підтвердив, що 16.08.2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою було погоджено між позивачем та відповідачем вартість послуг, строк виконання послуг та строки розрахунку за надані послуги.

Таким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду, що сторонами при складанні тексту Додаткової угоди № 1 та Додатку № 1 без дати до Договору № 12/29 від 16.08.2012 року було допущено технічну описку щодо реквізитів основного договору, вірним номером якого є „12/2", та дати укладення, яка в дійсності є 16.01.2012 року.

Умови Договору № 12/2 від 16.01.2012 року свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору та додатків до нього, відносно послуг, наданих в період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року не було визначено строку їх оплати, у зв'язку з чим такий строк почав свій перебіг через 7 днів з моменту пред'явлення позивачем відповідачу Претензії № 2/313 від 20.03.2012 року.

Водночас, щодо послуг, наданих в період з 24.08.2012 року по 23.09.2012 року на суму 18 150,00 грн., то вони мали бути оплачені в строк до 01.10.2012 року згідно виставленого виконавцем рахунка до оплати.

Відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів направлення йому рахунків, на підставі яких мала здійснюватись оплата наданих послуг, а відтак строк оплати наданих рекламних послуг з 24.08.2012 року по 23.09.2012 року в сумі 18 150,00 грн., передбачених Додатком № 1 до Договору, у нього не настав.

Однак, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що з аналізу змісту Договору та додатків до нього вбачається, що в даному випадку рахунок-фактура є лише документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

При цьому, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 3-3902к09 від 29.09.2009 року.

З огляду на наведене, а також те, що відповідач здійснював часткову оплату вказаних послуг, то вірним є висновок суду першої інстанції, що не направлення позивачем відповідачу рахунків на оплату товару не звільняє останнього від виконання належним чином своїх зобов'язань за Договором.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що замовник не виконав свої зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за отримані послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 33 119, 00 грн. (16 969, 00 грн. згідно Акту надання послуг № 20 від 29.02.2012 року плюс 16 150,00 грн. згідно Акту надання послуг № 135 від 23.09.2012 року)

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної оплати наданих позивачем послуг не надав, то позовні вимоги в частині про стягнення 33 119, 00 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркарго" на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року у справі № 910/7011/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року у справі № 910/7011/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/7011/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 19.07.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Мальченко А.О.