Постанова

від 05.06.2013 по справі 2а-5160/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року № 2а-5160/09/1370

11 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представника позивача Сєргєєва О.І.

представник відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про стягнення штрафних (фінансових) санкцій з товариства з обмеженою відповідальністю "Автопаливосервіс".

Обставини справи.

Позивач, Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, звернувся 13.08.2009 року до Львівського окружного адміністративного суду про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Автопаливосервіс", штрафних (фінансових) санкцій в сумі 100501082,05 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі складеного за результатами перевірки відповідача акта №62/23-0/22345567 від 18.06.2009р., позивачем рішенням форми "С" №0000732355 від 30.06.2009р. застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію в сумі 100501082,05 грн., яка відповідачем добровільно у встановлений законом строк не сплачена.

Оскільки відповідачем оскаржено у судовому порядку рішення форми "С" №0000732355 від 30.06.2009р. (справа №2а-5019/09/1370), провадження у справі зупинялось відповідно до ували від 07.09.2009 року, до набрання законної сили рішенням у справі №2а-5019/09/1370.

Провадження у справі поновлено ухвалою від 24.04.2013 року, у зв'язку із набранням законної сили рішенням у справі №2а-5019/09/1370 відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013р.

У зв'язку з проведеною реорганізацією позивача (а.с.84), судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну позивача правонаступником - Державно податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, мотивовану тим, що Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013р. скасовано рішення форми "С" №0000732355 від 30.06.2009р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкцій в сумі 50749494,46 грн., тому стягненню підлягає штрафна (фінансова) санкція в сумі 49751587,6 грн. Вимоги заяви про зменшення позовних вимог представник позивача підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач представника у судове засідання не направив, заперечень не подав, клопотань процесуального характеру до суду не надходило.

З урахуванням визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства строків розгляду справи, суд відповідно до ч.4 ст. 128 та ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за відсутності представника позивача на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопаливосервіс" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією Львівської області 25.02.1997 року за №1 400 120 0000 000289 (а.с.8) та з 15.05.1997 року взято на облік платника податків ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі за №26-2 (а.с.5).

Позивачем у період з 26.05.2009р. по 15.06.2009р. проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Автопаливосервіс", код ЄДРПОУ 22345567 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., про що 18.06.2009 р. складено акт №62/23-0/22345567 (а.с.25-48).

На підставі складеного за результатами перевірки акта, позивачем 30.06.2009 р. прийнято рішення №0000732355 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 100501082,05 грн., яке отримане відповідачем 30.06.2009р. (а.с.50).

Зазначене рішення №0000732355 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 100501082,05 грн. прийняте згідно викладеного у акті перевірки висновку про порушення відповідачем п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями), а саме ТзОВ "Автопаливосервіс" проводило розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі із застосуванням карток «АРИС» та відомостей при продажі паливо мастильних матеріалів з окремих ємкостей підключених до паливно-розподільних колонок з АЗС ТзОВ "Автопаливосервіс" без застосування РРО та видачі відповідного розрахункового документу.

У результаті судового оскарження позивачем рішення №0000732355 від 30.06.2009 р про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 100501082,05 грн., Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято 10.04.2013р. постанову у справі №2а-5019/09/1370 (а.с.88-92), відповідно до якої Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року в справі № 2а-5019/09/1370 скасовано, позов задоволено частково. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області № 0000732355 від 30.06.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50749494,46 грн. В частині застосування решти суми санкцій рішення залишено без змін.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних (фінансових) санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних (фінансових) санкцій у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а було предметом позову у іншій справі, отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз, а тим більше повторний.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Спеціальним Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в редакції, чинній на час здійснення відповідачем спірних господарських операцій, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі порушення юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами.

Штрафні санкції, визначені підпунктами 6.2, 6.5, застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складання та надсилання (вручення) яких здійснюється у порядку, передбаченому Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями).

З наведених положень випливає, що підставою виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку сплатити штрафні санкції за порушення вимог названого Закону є рішення податкового органу про накладення відповідних штрафних санкцій.

Згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

На час вирішення даного спору постанова Львівського апеляційного адміністративного суду, якою скасовано рішення Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області № 0000732355 від 30.06.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50749494,46 грн., набрала законної сили.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штраф, встановлений Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду.

При цьому на стягнення з відповідача до бюджету штрафних санкцій не поширюються процедури, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України, оскільки штрафні санкції, застосовані до відповідача у 2009 році і за стягненням яких позивач звернувся у 2009 році, за своєю правовою природою не були податковим зобов'язанням.

Якщо протягом зазначеного терміну суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету та не оскаржив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, орган Державної податкової служби відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990р. та п. 2 ст. 50, п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України звертається до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, і лише в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідно до ч.2 ст.71 КАС України на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведених норм діючого на час звернення позивача до суду законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, який вправі звертатися до адміністративного суду із заявленими вимогами, такі вимоги заявлено у порядку та спосіб передбачені чинним законодавством, відповідачем не надано доказів сплати штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49751587,6 грн., то позовні вимоги є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автопаливосервіс" (Львівська область, Кам'янка-Бузький район, село Банюнин, ЄДРПОУ 22345567) до Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції в сумі 49751587 (сорок дев'ять мільйонів сімсот п'ятдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) грн. 60 коп.

3. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2013 р. о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.