Ухвала

від 04.06.2013 по справі 802/1152/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1152/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Бойка Д.Д.

представника відповідача: Бойка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяінвестбуд" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяінвестбуд" (далі -ТОВ "Вінницяінвестбуд", позивач) до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необгрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Вінницяінвестбуд" з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з приватним підприємством - Будівельна фірма "Підряд" за серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 442/22-05/34454889 від 12.02.2013р.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "Вінницяінвестбуд" вимог: 198.6 статті 198, пункту 200.1, п. 200.2, 200.3, п. 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що полягало в завищенні ТОВ "Вінницяінвестбуд" суми податкового кредиту за серпень 2012 р. на 46678 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду за серпень 2012 р. на 2185 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013р.№ 0000162206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44493 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 11123 грн. і №000017220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2185 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Вінницяінвестбуд", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ПП БФ "Підряд", так як дані операції, на думку податкового органу, є безтоварними.

Вказаного висновку відповідач дійшов з огляду на обставини, викладені в акті ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства - Будівельна фірма "Підряд" з питань дотримання вимог податкового законодавства №650/22-200/13973017 від 4.12.2012 р., яким встановлено, що ПП БФ "Підряд" мало взаємовідносини з ПП "Бохемія". Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ППБФ "Підряд" віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт) у ПП "Бохемія" у серпні 2012 р. в розмірі 390266 грн.

Вінницькою ОДПІ Вінницької області здійснено відповідні заходи з метою проведення перевірки ПП "Бохемія" щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ПП БФ "Підряд" за серпень 2012 року, про що складено акт № 2907/22-05/36967375 від 15.11.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бохемія" щодо підтвердження господарських відносин із ПП БФ "Підряд" за серпень 2012 р., в зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою.

Таким чином, Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС встановлено відсутність у серпні 2012 року поставок ТОВ "Вінницяінвестбуд" товару, умовно придбаного ПП БФ "Підряд" у ПП "Бохемія". Тобто, ПП БФ "Підряд" не міг придбати у ПП "Бохемія" підшипники, в зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою.

Колегія суддів вважає дані висновки відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

20 червня 2012 року між ТОВ "Вінницяінвестбуд" та ППБФ "Підряд" укладено договір про надання послуг № 10, згідно умов якого останній зобов'язався надати послуги (виконати роботи) спеціалізованими механічними транспортними засобами та обладнанням, а замовник прийняти та оплатити вказані послуги (роботи) в порядку та на умовах, визначених Договором.

На виконання умов вказаного договору здійснювались роботи (надавались послуги), що підтверджується:

- податковими накладними: №10 від 23.08.2012 р. (послуги по роботі кари); №15 від 27.08.2012 р. (робота дизель-генератора); №29 від 30.08.2012 р. (послуги по роботі підйомного крану); №43 від 31.08.2012 р. (послуги по роботі кари); №53 від 31.08.2012 р. (робота дизель-генератора);

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): послуги по роботі кари (акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000073 від 23.08.2012 р.); послуги по роботі підйомного крану (акт здачі-прийняття робіт №ОУ -0000075 від 30.08.2012 р.); робота дизель-генератора (акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000074 від 27.08.2012 р.); робота дизель-генератора (акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000063 від 31.08.2012 р.); послуги по роботі кари (акт здачі прийняття робіт №ОУ-0000076 від 31.08.2012 р.);

- рахунками: № 75 від 31.08.2012 р., №76 від 31.08.2012 р., №63 від 31.08.2012 р.

Слід зазначити, що наявність податкових накладних і актів виконаних робіт та, відповідно, здійснення операцій по наданню послуг також зафіксовано й у акті перевірки ТОВ "Вінницяінвестбуд". Тобто податковий орган дослідив та йому було відомо про надання будівельною фірмою позивачу саме послуг по роботі підйомного крану, кари, дизель генератора, а тому не є зрозумілим з чого виходив відповідач пов'язуючи господарські операції по придбанню підприємством "Підряд" у підприємства "Бохемія" підшипників з операціями по наданню підприємством "Підряд" товариству "Вінницяінвестбуд" послуг по роботі будівельної техніки.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Відповідач вказує на відсутність інших документів, які підтверджують реальність вказаних операцій, при цьому, не вказуючи конкретний перелік необхідних документів. Крім того, відповідач вказує на недоліки при заповненні окремих документів.

В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки реальність вказаних операцій підтверджується вказаними вище документами, недоліки окремих документів не спростовують товарності господарських операцій.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011р. №2135/11/13-11 викладено позицію про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України. У листі зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 червня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.