Ухвала

від 04.06.2013 по справі 802/1140/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1140/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представників позивача: Бевз О.І., Білоусова В.В.

представника відповідача: Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Синт - Мастер" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року приватне підприємство "Синт-Мастер" (далі - ПП "Синт-Мастер", позивач) до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства "Синт-Мастер" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Центр" Універсал" (код ЄДРПОУ - 37312326) за вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 578/22-05/35997131 від 21.02.2013р.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ПП "Синт-Мастер" вимог: п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягало в завищенні ПП "Синт-Мастер" суми податкового кредиту за вересень 2011 року на 5466 грн.; п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, шляхом заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за вересень 2011 року на 5466 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222206 від 06.03.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на 6 833 грн., в тому числі за основним платежем - 5466 грн., за штрафними санкціями - 1367 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПП "Синт-Мастер", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ "Центр" Універсал", так як дані операції, на думку податкового органу, є безтоварними.

Відповідач вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Центр" Універсал", які фактично не здійснювались, тобто, ці операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Обґрунтовуючи власні висновки, відповідач вказує, що ПП "Синт-Мастер" в наданих до перевірки видаткових накладних № 1933 від 12.09.2011р., № 1886 від 14.09.2011р., № 1913 від 26.09.2011р., в графі "Отримав" не вказано посаду та прізвище особи, яка отримала комплектуючі для картриджів, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, станом на 21.02.2013р. ПП "Синт-Мастер" до перевірки не були надані документи, які характеризують якість товару (сертифікат якості товару).

Також відповідачем взято до уваги акт перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС № 7736/07-020/37312326 від 25.11.2011р., яким встановлено, що контрагент позивача ТОВ "Центр "Універсал" є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером), тобто здійснює діяльність направлену на отримання неправомірної податкової вигоди для його контрагентів.

Колегія суддів вважає дані висновки відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2011 року ТОВ "Центр"Універсал" здійснювало поставку комплектуючих для картриджів ПП "Синт-Мастер" на загальну суму 32 798 грн., в т.р. ПДВ - 5466 грн. 33 коп., що підтверджується рахунками-фактури № ГИ-0001177 від 12.09.2011р., № ГИ-0001155 від 26.09.2011р., № ГИ-0001127 від 14.09.2011р. (а.с.23-25), видатковими накладними № ГИ-0001886 від 14.09.2011р., № ГИ-0001913 від 26.09.2011р., № ГИ-0001933 від 12.09.2011р. (а.с.26-28), податковими накладними № 1324 від 12.09.2011р., № 1277 від 14.09.2011р., № 1304 від 26.09.2011р. (а.с. 29-31).

Проведення розрахунків за отримані товари від ТОВ "Центр "Універсал" на загальну 32 798 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 451 від 23.09.2011р., № 463 від 28.09.2011р., № 467 від 03.10.2011р.

Перевезення вказаних товарів здійснювалось ПП "Нічний експрес" для ПП "Синт-Мастер", що підтверджується актом-реєстром наданих послуг за вересень 2011р., та вантажним деклараціями № 9394430, № 9394384, № 9348172, № 9360186 (а.с. 57).

За результатами проведених операцій, позивач сформував податкову звітність з ПДВ та включив 5466 грн., сплачених у вартості товарів отриманих від ТОВ "Центр "Універсал" до складу податкового кредиту вересня 2011 року.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Відсутність у видаткових накладних, в графі "Отримав", посади та прізвища особи, яка отримала комплектуючі для картриджів, не може свідчити про нереальність господарської операції.

В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки реальність вказаних операцій підтверджується вказаними вище документами, недоліки окремих документів не спростовують реальності господарських операцій.

Посилання податкового органу на ненадання документів, які характеризують якість товару (сертифікати якості товару) є безпідставними, оскільки, листом від 21.01.2013р. № 4, позивач надав на запит відповідача № 55552/22-05 від 26.12.2012р. копії всі первинних документів, які є документальним підтвердженням взаєморозрахунків з ТОВ "Центр "Універсал", що зафіксовано в акті перевірки.

Відповідач зазначив, що контрагент позивача ТОВ "Центр "Універсал" проводить діяльність, направлену на протиправне отримання податкової вигоди, а тому позивач неправомірно сформував податкову звітність за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом. В цій частині колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідача на таке.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 червня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.