Рішення

від 05.06.2013 по справі 922/1724/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р.Справа № 922/1724/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Ера-21", м. Харків до КСП "Харківгорліфт", м. Харків про стягнення 157988, 06 грн. за участю представників сторін:

позивача- не з'явився

відповідача- не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ера-21", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт", м. Харків, на користь позивача 157 988,06 грн., а саме : 155000,59 грн. основного боргу, 2133,91 грн. пені, 853,56 грн. 3 % річних, що утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підряду № 7/1 від 01.03.2011 року та судові витрати у сумі 3159,76 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1724/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 20 травня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 травня 2013 року відкладено розгляд справи на 05 червня 2013 року.

У судове засідання 05 червня 2013 року позивач свого представника не направив. 31 травня 2013 року до канцелярії суду за вх. № 19755 позивачем було надане клопотання про відкладення розгляду справи не раніше ніж 04 липня 2013 року, у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання. До клопотання позивач додав копії наказів: наказ "Про відрядження" директора ТОВ "Ера-21" Костильова П.В. від 17.05.13 року та наказ № 247/01/ОК від 07.05.13 року про відпустку. Зазначене клопотання було досліджено та долучено до матеріалів справи.

Розглянувши вищевказане клопотання позивача судом з'ясовано, що в матеріалах справи, а саме на аркуші № 57, на заяві позивача від 28.05.13 року за вх. № 19367 є відмітка представника позивача про ознайомлення останнього з матеріалами справи 31.05.13 року та до матеріалів справи долучено поштове повідомлення направлене на адресу позивача, яке повернулося 31.05.13 року до суду відміткою "зі спливом строку зберігання", тобто позивач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи. Що стосується того, що позивач не має можливості направити до суду свого представника - це не позбавляє його права надання письмових доказів та документів до суду в обгрунтування позову. У своїй заяві за вх. № 19755 про відкладення розгляду справи позивач посилається на накази: "Про відрядження" директора ТОВ "Ера-21" Костильова П.В. від 17.05.13 року, згідно якого директор буде знаходиться у відрядженні до 02.07.2013 року, та "Про відпустку" представника позивача з печаткою ТОВ Кратос", яке не є учасником судового процесу, тому суд не може прийняти до уваги останній наказ. Також слід зазначити, що термін розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України, спливає 24.06.13 року. Заяв про продовження строків розгляду справи від сторін по справі не надавалося.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 05 червня 2013 року відповідач свого повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 березня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 7/1 (далі договір), згідно п. 1.1. якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе ризик виконання робіт, пов'язаних з капітальним ремонтом (диспетчеризацією) ліфтів у житлових будинках та установкою обладнання центрального диспетчерського пункту комплексу засобів моніторингу ліфтового обладнання "ВЕЖА" в приміщенні ЦДС КСП "Харківгорліфт" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 195-А, та згідно додатку 1, відповідно до проектно-кошторисної документації.

В п. 2.1. договору сторони за договором домовились, що вартість виконаних робіт по договору складає 155000,59 грн., у тому числі ПДВ 20% - 25833,43 грн.

Пунктом 2.2. договору визначено, взаємні розрахунки між замовником (відповідачем) та підрядчиком ( позивачем) проводяться на підставі актів приймання- передачі ремонтних (монтажних) робіт - оформлюється актом КБ-2В, відомостю ресурсів, розрахунком загально-виробничих витрат, підписаними обома сторонами.

15 квітня 2011 року представниками позивача та відповідача було підписано та скріплено печаткою акт №1 приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) за квітень 2011 року, згідно якого позивачем виконано робіт на суму 155000,59 грн. Також представниками обох сторін за договором були підписані: відомість ресурсів до акту приймання № 1 за квітень 2011 року (форма № 4б); розрахунок № 1-2 загальновиробничих витрат до акту № 1 за квітень 2011 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за квітень 2011 року (форма № КБ-3).

Згідно п. 5.6. договору підписання акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Вищевказане свідчить про те, що позивачем виконання зобов'язання за договором підряду № 7/1 від 01.03.2011 року було здійснено в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.3 договору відповідач повністю розраховується з позивачем після остаточної здачі виконаних робіт, відповідно до порядку вказаному у розділі 5 договору.

21 грудня 2012 року позивач направив на адресу відповідача на узгодження акт звірки взаємних розрахунків. Рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення 25.12.2012 року поштового відправлення повернулося позивачу, відповіді від відповідача на адресу позивача направлено не було.

04 лютого 2013 року на адресу відповідача позивачем направлена претензія від 04.02.2013 року. 28 березня 2013 року відповідачу була направлена повторно претензія. Однак, як зазначає позивач, відповіді жодного разу отримано не було та будь-яких дій, спрямованих на погашення існуючої заборгованості, відповідачем вчинено не було.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд вважає, що договір № 7/1 від 01 березня 2011 року за своєю правовою природою є договором підряду, та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України "Загальні положення про підряд".

Главою 61 Цивільного кодексу України визначено основні засади та принципи, що застосовуються до регулювання відносин сторін за договором підряду.

Відповідно до положень ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Слід відзначити, що якщо у договорі не встановлено строк оплати за отримані (відпущені) товари, роботи, послуги, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Якщо протягом 7 днів боржник не виконає вимоги, то кредитор має право звернутись за захистом свого порушеного права.

При цьому згідно з абзацем 2 частини 5 ст. 261 ЦК України строк позовної давності почне свій перебіг зі спливом цього строку, тобто з 8-го дня після дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних позивачем у квітні 2011 року підрядних робіт, за актом № 1 приймання виконаних робіт (форма КБ-2) від 15 квітня 2011 року, не визначений. Тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, направлення позивачем на адресу відповідача претензії № 1/2 від 04.02.2013 року слід розглядати як пред'явлення вимоги щодо виконання зобов'язання. Враховуючи те, що позивачем в претензії встановлено термін сплати заборгованості в десять днів, з врахуванням пільгового строку для виконання відповідачем заявленої вимоги (10 днів), право на позов у позивача виникло з 15.02.2013 року, тобто саме з цієї дати було порушено право позивача на отримання оплати за виконані роботи.

Беручи до уваги наведене, зокрема положення чинного договору та чинного законодавства України в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 155000,59 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором підряду № 7/1 від 01.03.2011 року суми пені у розмірі 2133,91 грн. та 3% річних у сумі 853,56 грн.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а так само три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення пені у сумі 2133,91 грн. та 3% річних у сумі 853,56 грн.

Таким чином суд, розглянувши матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрати суд керується положеннями ст. ст. 44, 49 ГПК України та вважає за необхідне покласти витрати по сплаті судового збору у розмірі 3159,76 грн. на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт", 61024, м. Харків, вул. Петровського, 30 ( в тому числі з р/р 2600830118988 в АТ "Банк Золоті ворота", м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 34754617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера-21", 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, б. 18, кв. 89 (р/р 2600630123525 в ПАТ "РЕАЛ БАНК", м. Харків, МФО 333539, код ЄДРПОУ 31558217) - 155000,59 грн. основного боргу, 2133,91 грн. пені, 853,56 грн. 3% річних та 3159,76 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.06.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

справа № 922/1724/13