Рішення

від 06.06.2013 по справі 509/1182/13-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1182/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Овідіопольський районний Одеської області суд у складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.,

при секретарі Ауловій О.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 25 жовтня 1958 року батьки сторін зареєстрували шлюб, під час якого вони як подружжя набули право спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними спорудами під АДРЕСА_1. На праві спільної часткової власності їм також у рівних частинах належав автомобіль ВАЗ-2103, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Крім цього, матір ОСОБА_4 набула право власності на призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки:

- площею 0,8439 га під НОМЕР_3 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783400:01:001:0916;

- площею 0,8441 га під НОМЕР_4 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783400:01:001:0977;

- площею 0,7658 га під НОМЕР_5 у масиві 16 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783400:01:001:0042,

а батько ОСОБА_5 набув право власності на призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку площею 0,250 га під АДРЕСА_1, кадастровий номер 5123783400020020031.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 її спадщину прийняли позивач та батько сторін ОСОБА_5. Відповідачка від спадщини матері ОСОБА_3 відмовилась на користь свого рідного брата - позивача по цій справі.

Батько сторін ОСОБА_5 не встиг отримати правовстановлюючі документи на свою частку у спадщині дружини ОСОБА_4 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Сторони прийняли його спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтво про право власності на вищезазначене спадкове майно.

У порядку спадкування за законом позивач просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно:

- на 2/3 частин автомобілю ВАЗ-2103, 1975 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

- на 5/6 частин земельної ділянки площею 0,8439 га під НОМЕР_3 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783400:01:001:0916, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

- на 5/6 частин земельної ділянки площею 0,8441 га під НОМЕР_4 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783400:01:001:0977, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

- на 5/6 частин земельної ділянки площею 0,7658 га під НОМЕР_5 у масиві 16 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783400:01:001:0042, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

- на 2/3 частин житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку літ.Ааа 1 , загальною площею 98,0 кв.м, житловою площею 57,6 кв.м, літньої кухні літ.Б, вбиральні літ.В, гаражу літ.Г, кладової літ.Д, підвалу з шийкою літ.Ее, сараю літ.Ж, споруд №1-4,І..

- на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,250 га під АДРЕСА_1, кадастровий номер 5123783400020020031, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Також позивач просив стягнути з відповідачки на його користь судові витрати по справі: 500 гривень судового збору за подачу позовної заяви та 117,60 гривень судового збору за подачу заяви про забезпечення доказів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, що зазначені у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала частково та вважала, що спадкове майно, яке зареєстровано тільки за її батьком ОСОБА_5, має бути успадковано сторонами у рівних частинах.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Ст.1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст.1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового

призначення.

У судовому засіданні встановлено, що спадкодавці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 25 жовтня 1958 року знаходились у зареєстрованому шлюбі, а сторони є їх дітьми (а.с.26-28).

На підставі рішення Петродолинської сільської ради від 06 квітня 2005 року №179-IV ОСОБА_5 є власником призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельної ділянки площею 0,250 га під АДРЕСА_1, кадастровий номер 5123783400020020031, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №948965 від 03 травня 2007 року, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №010752900194 (а.с.17).

На цій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що складається з житлового будинку літ.Ааа 1 , загальною площею 98,0 кв.м, житловою площею 57,6 кв.м, літньої кухні літ.Б, вбиральні літ.В, гаражу літ.Г, кладової літ.Д, підвалу з шийкою літ.Ее, сараю літ.Ж, споруд №1-4,І, які були придбані ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 16 листопада 1995 року. Право власності ОСОБА_5 на зазначене нерухоме майно зареєстровано 16 листопада 1995 року у Овідіопольському РБТІ, що підтверджується відповідним штампом та записом у договорі купівлі-продажу (а.с.9,10).

Спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був придбаний ОСОБА_5 під час шлюбу з ОСОБА_4, тому в силу ч.1 ст.22 КпШС України є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з ч.1 ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Обставини, що вказують на необхідність відступлення від рівності часток подружжя у спірному житловому будинку, судом не встановлені.

На підставі свідоцтва про право власності, виданого 15 вересня 1988 року державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі за №2923, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у рівних частинах є власниками автомобілю ВАЗ-2103, 1975 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований Іллічівським МРЕВ Одеської області 19 грудня 2000 року за ОСОБА_4 (а.с.15, 16).

На підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 02 лютого 2006 року №94 у приватну власність ОСОБА_4 була безоплатно передані призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки площею 1,6880 га під НОМЕР_3 масиву 20 та площею 0,7658 га під НОМЕР_5 масиву 16-17 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. Право власності ОСОБА_4 на зазначені земельні ділянки підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №659691 та серія ЯЕ №659692, які видані 26 жовтня 2007 року та зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №010752900700 та за №010752900701 відповідно (а.с.18, 19, 23).

Згідно з розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації №149 від 13 лютого 2008 року "Про зміну нумерації земельних масивів на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)" номер масиву 16,17 був змінений на 16 (а.с.24).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру належна ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,7658 га під НОМЕР_5 масиву 16 має кадастровий номер 5123783400:01:001:0042 (а.с.20).

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру належна ОСОБА_4 земельна ділянка площею 1,6880 га під НОМЕР_3 масиву 20 у земельному кадастрі обліковується як дві земельні ділянки:

1) площею 0,8439, кадастровий номер 5123783400:01:001:0916;

2) площею 0,8441 га, кадастровий номер 5123783400:01:001:0977 (а.с.21,22).

Відповідно до розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №1351 від 09 грудня 2011 року «Про зміну адрес земельних ділянок громадян України на території Великодолинської селищної та Надлиманської, Новоградківської, Петродолинської сільських рад Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)" цим належним ОСОБА_4 земельним ділянкам надано адреси:

1) земельній ділянці площею 0,8439 га - ділянка НОМЕР_3 масиву №20;

2) земельній ділянці площею 0,8441 - ділянка НОМЕР_4 масиву №20.

За змістом положень ст.ст. 81,116 Земельного кодексу України 2001 року та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином у власність у безоплатному порядку частку із земельного фонду (п.18-2 Постанови Верховного Суду від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Положення ч.5 ст.61 СК України в редакції Закону України від 11 січня 2011 року N2913-VI, відповідно до якої об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли раніше, а акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, а Законом України від 17 травня 2012 року

№ 4766-VI ч.5 ст.61 СК України виключено та ч.1 ст.57 доповнено п.5, відповідно до змісту якого особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом України.

З врахуванням вищенаведеного суд вважає, що спірні земельні ділянки не є спільної власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Матір сторін ОСОБА_4 заповіт не складала, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29, 138).

Її спадщину прийняли позивач та батько сторін ОСОБА_5. Відповідачка від спадщини матері ОСОБА_3 відмовилась на користь позивача та така її заява не була нею відкликана протягом строку, встановленого ч.1 ст.1270 ЦК України (а.с.140, 141).

Батько сторін ОСОБА_5 не отримав правовстановлюючі документи на свою частку у спадщині дружини ОСОБА_4, заповіт не складав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.30, 57, 86, 87).

Сторони прийняли спадщину батька ОСОБА_4 шляхом звернення до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (а.с.51, 52)

У видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно нотаріус відмовив (а.с.31-33).

З врахуванням вищенаведених, встановлених у судовому засіданні обставин суд вважає, що після смерті матері сторін ОСОБА_4 відкрилась спадщина на:

- 1/2 частину автомобілю ВАЗ-2103, 1975 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

- земельну ділянку площею 0,8439 га під НОМЕР_3 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- земельну ділянку площею 0,8441 га під НОМЕР_4 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- земельну ділянку площею 0,7658 га під НОМЕР_5 у масиві 16 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1,

а позивач, у порядку спадкування за законом та з урахуванням відмови відповідачки від своєї частки спадщини матері на користь позивача, успадкував право на 2/3 частини цього майна, а саме:

- на 1/3 частину автомобілю ВАЗ-2103, 1975 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

- на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,8439 га під НОМЕР_3 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,8441 га під НОМЕР_4 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,7658 га під НОМЕР_5 у масиві 16 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1.

З врахуванням встановленого суд також вважає, що після смерті батька сторін ОСОБА_4 відкрилась спадщина на:

- 2/3 частини автомобілю ВАЗ-2103, 1975 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

- 1/3 частини земельної ділянки площею 0,8439 га під НОМЕР_3 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- 1/3 частини земельної ділянки площею 0,8441 га під НОМЕР_4 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- 1/3 частини земельної ділянки площею 0,7658 га під НОМЕР_5 у масиві 16 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1;

- на земельну ділянку площею 0,250 га під АДРЕСА_1.

Сторони прийняли спадщину батька ОСОБА_4 та мають успадкували право на його спадкове майно у рівних частинах.

З урахуванням вже отриманих позивачем часток у цьому майні після смерті матері, остаточно за позивачем у порядку спадкування за законом після смерті батьків має бути визнано право власності на:

- 2/3 частин автомобілю ВАЗ-2103, 1975 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- 5/6 частин земельної ділянки площею 0,8439 га під НОМЕР_3 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- 5/6 частин земельної ділянки площею 0,8441 га під НОМЕР_4 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- 5/6 частин земельної ділянки площею 0,7658 га під НОМЕР_5 у масиві 16 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;

- 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,250 га під АДРЕСА_1.

При цьому суд критично ставиться до доводів позивача щодо наявності в нього права на отримання у порядку спадкування 2/3 частин земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною

ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про стадкування", правило ст.1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди, до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. У разі коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку або її частину іншим особам, які не успадковували нерухоме майно, то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та на частину ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, незалежно від змісту заповіту.

Враховуючи ці вимоги закону й роз'яснення Пленуму Верховного Суду України суд звертає увагу, що закон не вимагає безумовного дотримання рівності та співпадання розміру ідеальної частки певного співвласника у земельній ділянці з розміром його частки у нерухомому майні, що розташовано на ній. Поряд з цим, сторона позивача не надала суду жодних доказів щодо розміру земельної ділянки, яка має бути зайнята спадковою частиною будинку позивача, та площі, яка необхідна для її обслуговування, а це має істотне значення для визначення судом правової можливості відступу у цьому випадку від принципу рівності часток спадкоємців та застосування ч.3 ст.1225 ЦК України.

Згідно з частиною ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Ціна даного позову визначена позивачем у розмірі 50000 гривень та його подача до суду оплачена судовим збором у розмірі 500 гривень, з чим суд погодився. В силу ч.2 ст.80 ЦПК України суд визначає розмір судового збору якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна.

Проте через не надання позивачем розрахунку розміру судового збору або доказів вартості спірного автомобіля, при частковому задоволенні даного позову суд позбавлений можливості визначити розмір задоволених позовних вимог та пропорційно до них зменшити розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача. У таких умовах визначення судом будь-якої суми відшкодування судових витрат за рахунок відповідача буде ґрунтуватися на припущеннях, а це є неприпустимим.

Вирішуючи по суті питання відшкодування позивачу суми судового збору, сплаченого ним за подання заяви про забезпечення доказів, суд звертає увагу, що 25 березня 2013 року до суду разом з даним позовом надійшла заява представника позивача про забезпечення доказів, але її резолютивна частина містила тільки клопотання про витребування спадкової справи.

Обставини, які свідчать про те, що подання цього потрібного доказу може стати неможливим або ускладненим, у заяві не зазначені. Проте в силу ч.1 ст.134 ЦПК України зазначення таких обставин у заяві про забезпечення позову є обов'язковим.

Нормою ч.1 ст.134 ЦПК передбачено вимоги до змісту заяви про забезпечення доказів. Зокрема, в ній слід зазначити: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Витребування доказів є одним зі способів забезпечення доказів.

Дієслово «забезпечувати» згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови має такі значення: 1) створювати надійні умови для здійснення чого-небудь; гарантувати щось; 2) захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки.

Отже, метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.

Відповідно до вимог ст.135 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається судом протягом п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою, яка може бути оскаржена.

Виходячі зі змісту, а не її назви, заява представника позивача від 25 березня 2013 року була оцінена судом як заява про витребування доказу, тому в порядку передбаченому ст.135 ЦПК України вона не розглядалась.

Копія спадкової справи витребувана з Овідіопольської державної нотаріальної контори в порядку ст.137 ЦПК України ухвалою судді від 27 березня 2013 року (а.с.42, 46).

Ст.4 Закону України передбачає справляння судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів.

Але відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

З врахуванням наведеного суд вважає, що заяво сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий судом за його заявою у порядку, передбаченому ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст.ст.1216-1218, 1221-1223, 1225, 1228, 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом про визнання права приватної власності у порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати у порядку спадкування за законом право власності ОСОБА_3 право власності на 2/3 частин автомобілю ВАЗ-2103, 1975 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Визнати у порядку спадкування за законом право власності ОСОБА_3 право власності на 5/6 частин земельної ділянки площею 0,8439 га під НОМЕР_3 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783400:01:001:0916, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати у порядку спадкування за законом право власності ОСОБА_3 на 5/6 частин земельної ділянки площею 0,8441 га під НОМЕР_4 у масиві 20 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783400:01:001:0977, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати у порядку спадкування за законом право власності ОСОБА_3 на 5/6 частин земельної ділянки площею 0,7658 га під НОМЕР_5 у масиві 16 на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783400:01:001:0042, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати у порядку спадкування за законом право власності ОСОБА_3 на 2/3 частин житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку літ.Ааа 1 , загальною площею 98,0 кв.м, житловою площею 57,6 кв.м, літньої кухні літ.Б, вбиральні літ.В, гаражу літ.Г, кладової літ.Д, підвалу з шийкою літ.Ее, сараю літ.Ж, споруд №1-4,І..

Визнати у порядку спадкування за законом право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,250 га під АДРЕСА_1, кадастровий номер 5123783400020020031, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Є.Л.Бичковський