Постанова

від 10.06.2013 по справі 5017/3813/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 5017/3813/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси - Бутрик А.О.

від ТОВ „Буд-Импорт" - Кутуза В.В.

від ПП „Компанія „Бізнес Партнер" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на ухвалу господарського суду Одеської області від 21 травня 2013 р.

у справі № 5017/3813/2012

за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Импорт"

до приватного підприємства „Компанія „Бізнес Партнер"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2013 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс приватного підприємства „Компанія „Бізнес Партнер" (далі також - ПП „Компанія „Бізнес Партнер", Боржник, Банкрут); припинено юридичну особу Боржника; зобов'язано державного реєстратора не пізніше наступного робочого дня з дати надходження вказаної ухвали заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПП „Компанія „Бізнес Партнер", внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку; кредиторську заборгованість Банкрута списано як безнадійну; вимоги, незадоволені за відсутністю майна, визнані погашеними; скасовано арешт, мораторій та інші заходи по забезпеченню, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2012 р.; припинені повноваження ліквідатора банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Импорт" (далі також - ТОВ „Буд-Импорт", Ініціюючий кредитор, Ліквідатор); провадження у справі припинено.

Вказана ухвала винесена на підставі висновків місцевого суду про те, що майна та інших активів Банкрута не виявлено, кредиторські вимоги слід вважати погашеними.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси (далі також - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, ДПІ, Скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, зобов'язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформацію щодо скасування рішення суду про припинення провадження у справі про банкрутство ПП „Компанія „Бізнес Партнер". Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що зазначена ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема Скаржник зазначає, що Боржника було визнано банкрутом без фактичної перевірки його господарської діяльності, законності нарахування і сплати до бюджету останнім податків та зборів. Також Скаржник зазначає, що Ліквідатор Банкрута не сповістив ДПІ про введення ліквідаційної процедури, не надав Скаржнику необхідні для проведення перевірки Боржника документи, що позбавило ДПІ можливості проведення відповідної перевірки Банкрута. Отже, на думку Скаржника, при винесенні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не повно досліджені всі обставини справи та порушені вимоги ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно до положень ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також - Закон про банкрутство).

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови.

Апеляційна інстанція вважає, що названа ухвала прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а, відтак, підлягає скасуванню, згідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Враховуючи положення п. п. 1, 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство та прийняття заяви про порушення справи про банкрутство ПП „Компанія „Бізнес Партнер" ухвалою місцевого господарського суду саме 27 грудня 2012 р., в даному проваджені судовою колегією застосовуються положення Закону про банкрутство в його редакції, що діяла до 19.01.2013 р.

За загальними вимогами Закону про банкрутство, відповідно до положень його ч. 3 ст. 6, справа про банкрутство порушується господарським судом, лише якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. При цьому згідно наведених положень ст. 52 така заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених вказаною статтею, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. Вказана правова позиція наведена і в Постанові Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство".

Системний аналіз зазначених вище положень Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок, що ст. 52 Закону про банкрутство передбачає саме ці „інші випадки" особливостей порушення справи про банкрутство, зазначені у в ч. 3 ст. 6 Закону, а, відтак, є спеціальною нормою, яка регулює банкрутство за спрощеною процедурою.

Як вбачається з матеріалів справи, Ініціюючий кредитор звернувся до місцевого господарського суду з заявою про визнання ПП „Компанія „Бізнес Партнер" банкрутом в порядку ст. 52 Закону про банкрутство з посиланням саме на відсутність Боржника, а, отже предметом доказування при зверненні з заявою про порушення провадження у справі за правилами ст. 52 Закону про банкрутство має бути безпосередньо факт такої відсутності керівних органів Боржника за його місцезнаходженням.

В якості доказів даної обставини, при поданні заяви Ініціюючим кредитором надані копії актів від 07.02.2012 р. та від 15.05.2012 р., згідно яких ним встановлено, що Боржника та його керівних органів за своїм місцезнаходженням не виявлено. Вказані акти та свідчення Ініціюючого кредитора визнані судом першої інстанції належними доказами підтвердження відсутності Боржника та його керівних органів за його (Боржника) місцезнаходженням.

Наразі, апеляційна інстанції вважає такий висновок місцевого господарського суду хибним.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Положеннями ст. 34 ГПК України законодавець визначив, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 17 згаданого закону, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб, а приписи ст. 18 вказаного закону визначають, що коли відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо ж відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Тому, зважаючи на вищенаведене, судова колегія вважає, що відповідними та допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є відповідний витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру. Вказана точка зору висловлена також і у вже згаданій Постанові Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" та підтверджується позицією Вищого господарського суду, яка вже неодноразово наведена, зокрема, в його постановах від 02.08.2011 р. по справі № 44/565-б, від 19.05.2010 р. по справі № 19/224/09, від 25.11.2009 р. по справі № 05-2-44/24644. Оскільки вказана обставина саме є підставою для порушення провадження у справі про банкрутства Боржника за спрощеною процедурою, її доведення належними і допустимими доказами має бути здійснене Ініціюючим кредитором разом із подачею до суду заяви про банкрутство Боржника в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, тобто до порушення провадження по справі.

Однак, місцевий господарський суд, всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства та обставинам справи, порушив провадження у справі про банкрутство ПП „Компанія „Бізнес Партнер" та ухвалою від 27.12.2012 р. зобов'язав Ініціюючого кредитора надати до суду відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням з посиланням на положення ст. ст. 17, 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", на виконання якої лише 16.04.2013 р. ТОВ „Буд-Импорт" був наданий витяг з Єдиного державного реєстру станом на 15.04.2013 р. (а. с. 110).

Між тим, як вже зазначалось вище згаданими законодавчими вимогами, вказаний доказ повинний був поданий Ініціюючим кредитором саме разом із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки лише він є доказом наявності підстав для порушення такого провадження, а отже цей доказ не може бути витребуваний після порушення провадження.

Вказані обставини, помилково, не були враховані місцевим судом, що й стало наслідком безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство ПП „Компанія „Бізнес Партнер" ухвалою від 27 грудня 2012 р., безпідставного визнання Боржника Банкрутом постановою від 16.04.2013 р. і його ліквідації оскаржуваною ухвалою від 21.05.2013 р.

Скасовуючи оскаржувану ухвалу господарського суду, апеляційна інстанція приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду у справі № 7/17-3135, що викладена в чинній постанові від 22 лютого 2012 р., згідно якої при наявності висновків суду про безпідставність порушення справи про банкрутство апеляційна інстанція сама повинна припинити провадження по такій справі.

Відтак, колегія суддів вважає необхідним припинити провадження у даній справі про банкрутство, згідно з положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Зважаючи на вищенаведене апеляційна інстанція задовольняє апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 21.05.2013 р. скасувати.

Провадження у справі припинити.

Зобов'язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про виключення запису про припинення юридичної особи - приватного підприємства „Компанія „Бізнес Партнер" (м. Одеса, вул. Прохоровська, буд. 1/3, код ЄДРПОУ 37420454).

Постанова підписана 11.06.2013 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.