Ухвала

від 29.05.2013 по справі 2а-6712/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 35811/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Х» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Варіант-Х» звернулось в суд першої інстанції з адміністравтиним позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.11.2009р. № 0000572341/0, від 02.02.2010 р. № 0000572341/1, від 02.03.2010 р. № 0000572341/0, від 20.05.2010 р. № 0000572341/3, від 03.08.2010 року №0000572341/4.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.11.2009р. № 0000572341/0; від 02.02.2010 р. № 0000572341/1; від 02.03.2010 р. № 0000572341/0; від 20.05.2010 р. № 0000572341/3; від 03.08.2010 року №0000572341/4.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Варіант-Х» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2009 року встановлено, що до податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2009 року ТзОВ «Варіант-Х» віднесено суму ПДВ 55 509,00 грн., яка зазначена в рядку 17 розділу II «Податковий кредит» декларації з податку на додану вартість за період, що перевіряється. З них, податкові накладні минулих періодів складають - 16436,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Отже, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді; на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отже, платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) чи отримав їх, додає до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

За результатами перевірки встановлено, що ТзОВ «Варіант-Х» не подавались до ДПІ у Галицькому районі м. Львова разом із податковою декларацією з ПДВ за серпень 2009 року заяви із скаргою на наступних постачальників: ТзОВ «Ровер Комп» та ПП «Монблан».

При цьому апелянт зазначає, що при формуванні податкового кредиту платник податку має право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

На виконання вимог п. 3 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ДПІ у Галицькому районі м. Львова звернулась до товариства (лист від 20.10.2009 року № 16917/23-420 відмітка про вручення 21.10.2009 року) з проханням надати пояснення та документальні підтвердження з питань, що виникають під час перевірки, а саме: письмові пояснення та документальне підтвердження затримки в отриманні податкових накладних минулих періодів та підстав, що дають право для включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту серпня 2009 року. Підприємством листом від 22.10.2009 року № 142 надана відповідь, проте, не вказана причина включення таких податкових накладних до складу податкового кредиту серпня 2009 року та відповідно відсутнє документальне підтвердження затримки в отриманні податкових накладних минулих періодів.

За даними ТзОВ «Варіант-Х» податковий кредит серпня 2009 року складає 55509,00 грн., за результатами перевірки - 39073,00 грн. розбіжності, відповідно до п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» становлять 16436,00 грн. На підставі вищевикладеного, складено акт від 16.11.2009 № 2952/23-409/31804188 та винесено ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкове повідомлення-рішення № 0000572341/0 від 24.11.2009 року.

Враховуючи вищенаведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у. задоволенні позовних вимог повністю.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 листопада 2009 року державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2009 року, за результатами якої складено акт № 2952/23-409/31804188 від 16.11.2009 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Варіант-Х» (ЄДРПОУ 31804188) з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2009 р.» згідно якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість - 16436, 00 грн., та, відповідно, заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 16436, 00 грн. Вказане порушення, полягало у включенні позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів (липень 2009 р.) на загальну суму 16436.00 грн. а саме: ТзОВ «Ровер Комп» п/н від 23.07.2009 р. № 1017 на суму ПДВ 10407,59 грн.; ПП «Монблан» п/н від 07.07.2009 р. № 26 1019719 на суму ПДВ 6028.40 грн. Згідно висновку податковий орган зазначив, що відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), а тому відповідачем зроблено висновок про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Крім того у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 згаданого Закону . Тому податковий орган вважав, що тільки таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

В даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 нього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з із. п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з п.п. 7.7.2 ст. 7 цього ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ. яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Крім того суд правильно врахував, і те що відповідно до п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. В даному випадку позивачем кошти за отримані товари і послуги сплачено, отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем у акті перевірки не заперечується.

Тому правильним є висновок суду що п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежує право платника на бюджетне відшкодування тільки тих сум ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує звітному, при цьому підпункт 7.5.1 цього Закону встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п. 15.3.1 згаданого вище Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1 095 дня, наступного за днем: здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

За таких обставин з урахуванням положень п.п. 7.4.5 Закону, відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних. При цьому пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення від 24.11.2009р. № 0000572341/0; від 02.02. 2010 р. № 0000572341/1; від 02.03.2010 р. № 0000572341/0; від 20.05.2010 р. № 0000572341/3; від 03.08.2010 року №0000572341/4 є протиправними та підлягають скасуванню.

З врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року по справі № 2а-6712/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.М. Судова-Хомюк