Постанова

від 27.05.2013 по справі 826/2627/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2013 року 11:37 № 826/2627/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Трансшляхбудмаш» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.10.2012р., за участю:

позивача - Іващук С.В.

відповідач - Харитонова А.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Трансшляхбудмаш» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.10.2012р. №0005502230 та №0005512230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Приватного підприємства «Трансшляхбудмаш» за результатами якої 02.10.2012р. складено акт №324/1/22-30-36376478 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету су податку на додану вартість, а також податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга - Груп» (код ЄДРПОУ 36449011) за період з 01.09.2011р. по 31.12.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 138.2 статті 138 ПК України в результаті чого позивачу занижено податок на прибуток на загальну суму 215 419грн. за 2-4 квартал 2011 року; п. 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого позивачу занижено ПДВ на суму 187 321грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 24 265грн., листопад 2011 року - 40 558грн., грудень 2011 року - 122 498грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 30.10.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0005502230, яким за порушення п. 138.2 статті 138 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 215 419грн. та №0005512230, яким за порушення п. 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 234 151,25грн., в тому числі основний платіж - 187 321грн. та штрафні санкції - 46 830,25грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (підрядник) та ТОВ «Ліга - Груп» (код ЄДРПОУ 36449011) (Субпідрядник) укладені договори №106 від 25.09.2011р., №107 від 03.10.2011р., №108 від 03.11.2011р., №109 від 07.11.2011р., як зазначає предстник позивача, відповідно до умов яких, позивач мав виконати відновлення покритів під час благоустрою території по вул. Тельмана та вул. Ямській, по вул. Коперника від вул. Артема до вул. Шолуденка; відновлення покриття по пров. Госпітальному; ремонт покриття по вул. Дмитрова; ремонт асфальтного покриття прибудинкових територій та міжквартальних проїздів у Святошинському районі м. Києва.

Судом досліджені вказані вище договори, з яких невідомо ким саме вони виконувались.

Так, предметом договору №107 від 03.10.2011р. є: Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Ліга - Груп») приймає на себе зобов'язання власними силами виконати роботи з відновлення благоустрою по провулку Госпітальній м. Києва, а Підрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Предметом договору №109 від 07.11.2011р. є: Підрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи: з ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та між квартальних проїздів у Святошинському районі м. Києва, а Замовник (ТОВ «Ліга - Груп») зобов'язується прийняти і оплатити виконанні роботи на умовах Договору.

Предметом договору №108 від 03.11.2011р. є: Підрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи: по відновленню покриттів; Замовник (ТОВ «Ліга - Груп») зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах Договору.

Предметом договору №106 від 25.09.2011р. є: Підрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи: по відновленню покриттів; Замовник (ТОВ «Ліга - Груп») зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах Договору.

На виконання умов вказаних договорів позивач надав суду акти приймання виконаних робіт: №100 форми КБ-2в за вересень 2011 року; №101 форми КБ-2в за вересень 2011 року; №107/11/89 форми КБ-2в за листопад 2011 року; №108/11/90 форми КБ-2в за листопад 2011 року; №108-1/11 форми КБ-2в за листопад 2011 року; №12/11/01 КБ-2в за грудень 2011 року; №12/11/02 КБ-2в за грудень 2011 року; довідки про вартість робіт/та витрати/ форми КБ-3 за вересень, листопад, грудень 2011 року; податкові накладні, виписані ТОВ «Ліга - Груп»: №100, 101 від 30.09.2011р., №89, 90 від 30.11.2011р., №64, 109 від 28.12.2011р.; платіжні доручення №54 від 11.10.2011р. на суму 57 000грн., №67 від 17.11.2011р. на суму 88 595,37грн., №82 від 08.12.2011р. на суму 100 000грн., №83 від 12.12.2011р. на суму 58 572,42грн., №83 від 12.12.2011р. на суму 84 775,60грн., №98 від 28.12.2011р. на суму 75 000грн.

Таким чином, з вказаних первинних документів є незрозумілим ким саме виконувались умови вказаних вище договорів, якщо позивачем, як зазначає останній, то податкові накладні виписувались не ПП «Трансшляхбудмаш», а ТОВ «Ліга - Груп».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС проведено перевірку ТОВ «Ліга - Груп» за результатами якої 14.02.2012р. складено акт №70/23-3/36449011 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліга - Груп» з питань взаємовідносин з платниками податків за грудень 2011 року та акт №19/23-3/36449011 від 13.01.2012р. про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011р. по 30.10.2011р.

Перевірками встановлено, що співробітниками ВПМ ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС здійснено виїзд за місцем реєстрації ТОВ «Ліга - Груп» та встановлено, що за адресою: 08162, с. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, підприємство не знаходиться, про що складено акт та опитано громадянку ОСОБА_3, яка є директором ТОВ «Техномеблі» (код ЄДРПОУ 31767246) та власником приміщення за вищенаведеною адресою, яка пояснила, що підприємство ТОВ «Ліга - Груп» їй не відомо, ніколи договорів оренди приміщення з ним не укладала та за вказаною адресою ТОВ «Ліга - Груп» ніколи не знаходилось. Посадові особи ТОВ «Ліга - Груп» їй не відомі. Співробітниками ВПМ ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС здійснено виїзд за місцем реєстрації директора ТОВ «Ліга - Груп» ОСОБА_4: АДРЕСА_1, який також був допитаний судом в якості свідка та який пояснив, що невстановлена особа на ім'я Володимир запропонувала йому роботу кур'єром, які фактично документи він підписав, точно не розбирався, оскільки не має відповідної освіти. Документів фінансово - господарської діяльності, первинних документів. Податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, звітності до органів ДПІ не підписував не складав та не подавав. Печатку на будь - яких звітних та первинних документах не ставив. Довіреності на представлення інтересів від свого імені та від імені ТОВ «Ліга - Груп» не видавав, коштів з рахунку у банку не знімав та нікому не передавав, фінансово - господарську діяльність не проводив.

Згідно висновку спеціаліста Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру сектору техніко - криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29.09.2011р. №1641, податкову звітність за липень 2011 року та серпень 2011 року ОСОБА_4 не підписував.

Частиною першою статті 55 ГК України передбачено: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, договори, укладені між позивачем та ТОВ «РІП» не спричиняли реального настання правових наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим дня виконання сторонами.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України "... суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Відповідно п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України "Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, уразі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також - через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Крім того, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України згідно якого "... не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами... ".

Згідно з пп. 138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України «... Датою виникнення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків, або дата оприбуткування товарів, робіт (послуг)».

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 215 419грн. за 2-4 квартал 2011 року; та заниження ПДВ на суму 187 321грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 24 265грн., листопад 2011 року - 40 558грн., грудень 2011 року - 122 498грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Суд не приймає до уваги первинні документи, оскільки з них неможливо встановити ким виконувались господарські операції. Крім того, суд погоджується з поясненнями представника відповідача, що неможливо виконати ремонт асфальтного покриття однією особою.

Таким чином, позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012р. №0005502230 та №0005512230, а тому адміністративний позов Приватного підприємства «Трансшляхбудмаш» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному підприємству «Трансшляхбудмаш» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 31.05.2013р.

Суддя В.В. Амельохін