Ухвала

від 12.09.2013 по справі 826/2627/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2627/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Сорочко Є.О., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Трансшляхбудмах" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Трансшляхбудмах" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне підприємство «Трансшляхбудмаш», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.10.2012р. №0005502230 та №0005512230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Приватне підприємство «Трансшляхбудмаш» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Приватного підприємства «Трансшляхбудмаш» за результатами якої 02.10.2012р. складено акт №324/1/22-30-36376478 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету су податку на додану вартість, а також податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга - Груп» (код ЄДРПОУ 36449011) за період з 01.09.2011р. по 31.12.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 138.2 статті 138 ПК України в результаті чого позивачу занижено податок на прибуток на загальну суму 215 419грн. за 2-4 квартал 2011 року; п. 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого позивачу занижено ПДВ на суму 187 321грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 24 265грн., листопад 2011 року - 40 558грн., грудень 2011 року - 122 498грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 30.10.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0005502230, яким за порушення п. 138.2 статті 138 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 215 419грн. та №0005512230, яким за порушення п. 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 234 151,25грн., в тому числі основний платіж - 187 321грн. та штрафні санкції - 46 830,25грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що що між позивачем (підрядник) та ТОВ «Ліга - Груп» (код ЄДРПОУ 36449011) (Субпідрядник) укладені договори №106 від 25.09.2011р., №107 від 03.10.2011р., №108 від 03.11.2011р., №109 від 07.11.2011р., відповідно до умов яких, позивач мав виконати відновлення покритів під час благоустрою території по вул. Тельмана та вул. Ямській, по вул. Коперника від вул. Артема до вул. Шолуденка; відновлення покриття по пров. Госпітальному; ремонт покриття по вул. Дмитрова; ремонт асфальтного покриття прибудинкових територій та міжквартальних проїздів у Святошинському районі м. Києва.

Судом першої інстанції досліджені вказані вище договори, та обґрунтовано зазначено, що невідомо ким саме вони виконувались.

Так, предметом договору №107 від 03.10.2011р. є: Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Ліга - Груп») приймає на себе зобов'язання власними силами виконати роботи з відновлення благоустрою по провулку Госпітальній м. Києва, а Підрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Предметом договору №109 від 07.11.2011р. є: Підрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи: з ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та між квартальних проїздів у Святошинському районі м. Києва, а Замовник (ТОВ «Ліга - Груп») зобов'язується прийняти і оплатити виконанні роботи на умовах Договору.

Предметом договору №108 від 03.11.2011р. є: Підрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи: по відновленню покриттів; Замовник (ТОВ «Ліга - Груп») зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах Договору.

Предметом договору №106 від 25.09.2011р. є: Підрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи: по відновленню покриттів; Замовник (ТОВ «Ліга - Груп») зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах Договору.

На виконання умов вказаних договорів позивач надав суду першої інстанції акти приймання виконаних робіт: №100 форми КБ-2в за вересень 2011 року; №101 форми КБ-2в за вересень 2011 року; №107/11/89 форми КБ-2в за листопад 2011 року; №108/11/90 форми КБ-2в за листопад 2011 року; №108-1/11 форми КБ-2в за листопад 2011 року; №12/11/01 КБ-2в за грудень 2011 року; №12/11/02 КБ-2в за грудень 2011 року; довідки про вартість робіт/та витрати/ форми КБ-3 за вересень, листопад, грудень 2011 року; податкові накладні, виписані ТОВ «Ліга - Груп»: №100, 101 від 30.09.2011р., №89, 90 від 30.11.2011р., №64, 109 від 28.12.2011р.; платіжні доручення №54 від 11.10.2011р. на суму 57 000грн., №67 від 17.11.2011р. на суму 88 595,37грн., №82 від 08.12.2011р. на суму 100 000грн., №83 від 12.12.2011р. на суму 58 572,42грн., №83 від 12.12.2011р. на суму 84 775,60грн., №98 від 28.12.2011р. на суму 75 000грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з вказаних первинних документів є незрозумілим ким саме виконувались умови вказаних вище договорів, якщо позивачем, як зазначає останній, то податкові накладні виписувались не ПП «Трансшляхбудмаш», а ТОВ «Ліга - Груп».

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської Операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника додатку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС проведено перевірку ТОВ «Ліга - Груп» за результатами якої 14.02.2012р. складено акт №70/23-3/36449011 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліга - Груп» з питань взаємовідносин з платниками податків за грудень 2011 року та акт №19/23-3/36449011 від 13.01.2012р. про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011р. по 30.10.2011р.

Перевірками встановлено, що співробітниками ВПМ ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС здійснено виїзд за місцем реєстрації ТОВ «Ліга - Груп» та встановлено, що за адресою: 08162, с. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, підприємство не знаходиться, про що складено акт та опитано громадянку ОСОБА_2, яка є директором ТОВ «Техномеблі» (код ЄДРПОУ 31767246) та власником приміщення за вищенаведеною адресою, яка пояснила, що підприємство ТОВ «Ліга - Груп» їй не відомо, ніколи договорів оренди приміщення з ним не укладала та за вказаною адресою ТОВ «Ліга - Груп» ніколи не знаходилось. Посадові особи ТОВ «Ліга - Груп» їй не відомі. Співробітниками ВПМ ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС здійснено виїзд за місцем реєстрації директора ТОВ «Ліга - Груп» ОСОБА_3, який також був допитаний судом в якості свідка та який пояснив, що невстановлена особа на ім'я Володимир запропонувала йому роботу кур'єром, які фактично документи він підписав, точно не розбирався, оскільки не має відповідної освіти. Документів фінансово - господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, звітності до органів ДПІ не підписував не складав та не подавав. Печатку на будь - яких звітних та первинних документах не ставив. Довіреності на представлення інтересів від свого імені та від імені ТОВ «Ліга - Груп» не видавав, коштів з рахунку у банку не знімав та нікому не передавав, фінансово - господарську діяльність не проводив.

Згідно висновку спеціаліста Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру сектору техніко - криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29.09.2011р. №1641, податкову звітність за липень 2011 року та серпень 2011 року ОСОБА_3 не підписував.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХГУ із змінами та доповненнями зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

В той же час, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу на ту обставину, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Оскільки, у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що з первинних документів неможливо встановити ким виконувались господарські операції. Разом з тим суд обґрунтовано прийняв до уваги доводи відповідача, що неможливо виконати ремонт асфальтного покриття однією особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги використані в межах господарської діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів критично ставиться до первинних бухгалтерських документів, а саме податкових накладних та актів приймання-передачі, наданих позивачем на підтвердження використання товару у власній господарській діяльності.

Надані суду апеляційної інстанції документи не можуть бути прийняті до уваги, так як не підтверджують реальність та товарність укладених договорів.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірного договору.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін податковими накладними, актами приймання - передачі товару та договорами, без реального використання в своїй господарській діяльності товару чи послуг чинним законодавством не передбачено.

Разом з тим, позивачем надано копії договорів, де позивач виступає субпідрядником на виконання тих же ремонтних робіт.

Колегія судді вважає, що така систематична діяльність (залучення ланцюга контрагентів) без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Суд першої інстанції правомірно встановив відсутність економічних причин для залучення ланцюга контрагентів для виконання робіт, передбачених спірними правочинами, та прийшов до обґрунтованого висновку про намір одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено факту сплати податку на додану вартість в якості оплати за послуги, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що товариством безпідставно сформований податкових кредит.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Трансшляхбудмах" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 17 вересня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.