Постанова

від 03.06.2013 по справі 827/941/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2013 рокуСправа №827/941/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю сторін:

представників позивача - Іванова Михайла Юрійовича довіреність № б/н від 01.04.13, Гладковського Геннадія Ігоровича, довіреність № б/н від 01.06.12, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехойл";

представника відповідача - Горошко Марії Олександрівни, довіреність № 226/9/10-039 від 04.02.13, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування повідомлень-рішень.

Позивач, зокрема просив: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №000027220 від 25.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Промтехойл" з податку на додану вартість у розмірі 44 692, 5 грн., з яких за основним платежем -35 754, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 8 938, 5 грн. та №0000092220 від 25.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Промтехойл" з податку на прибуток підприємств у розмірі 41 117, 0 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, укладена між сторонами угода є дійсною якщо її недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладена між позивачем та контрагентом угода з придбання палива не віднесена до категорії нікчемного правочину, рішення суду про визнання угоди недійсною відсутнє, придбання товару (палива) підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які були надані відповідачу на перевірку, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та зменшення суми від'ємного значення також не засновано на нормах законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 08 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 827/941/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 08 квітня 2013 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодилась у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя ДПС у період з 26.02.2013р. по 28.02.2013р. було проведено позапланову виїзну документальну перевірку TOB „Промтехойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з 1111 „Нольга" (код ЄДРПОУ 37463021) та відповідними покупцями по подальшому ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), які були придбані від зазначеного постачальника, за період діяльності з 01.09.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки, складено Акт № 20/22-2/37463021/1523/10 від 12.03.2013р., в якому викладені порушення платником податків вимог чинного законодавства з оподаткування, а саме: п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. TOB „Промтехойл" завищено податковий кредит по постачальнику ПП „Нольга", всього у сумі 166033,00 грн., у тому числі за вересень 2011р. у сумі 166033,00 грн.; п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, TOB „Промтехойл" завищено податкові зобов'язання за звітний період вересень 2011р. у сумі 130279,00 грн., у т.ч. по покупцям TOB „МК-Фіш" (код ЄДРПОУ 31583683) на суму 58666,67 грн., ПП „Олєгор" (код ЄДРПОУ 3534357) на суму 71612,42 грн.; п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження задекларованих TOB „Промтехойл" сум ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету у загальній сумі 35754,00 грн., у т.ч. за звітний період вересень 2011р. у сумі 31728,00 грн. та за звітний період жовтень 2011р. у сумі 4026,00 грн.; п. 138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті в бюджет за звітний період 2-4 квартал 2011р. у сумі 41117, 00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011р. у сумі 41117,00 грн.

За наслідками перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС 25.03.2013р. були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000272220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44692,50 грн., у т.ч. числі зі штрафних санкцій - 8938,5 грн. та № 0000092220 про збільшення суми грошового зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 41117,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2011 року ТОВ "Промтехойл" був укладений договір № 50 поставки нафтопродуктів від ПП "Нольга". У вересні 2011 р. з бухгалтерського обліку ТОВ "Промтехойл" оприбутковано 51105,0 л суднового маловязкого палива та 64435 л дизельного палива (євро) на загальну суму 996199,00 грн. в. т.ч. ПДВ 166032,20 грн. придбання якого документально оформлено від ПП "Нольга" (арк.с. 20).

На підставі вищезгаданого договору на адресу позивача виписані податкові накладні № 67 від 13.09.2011р., № 139 від 16.09.2011р., № 121 від 26.09.2011р.; видаткові накладні: № 95 від 13.09.2011р., № 81 від 16.09.2011р., № 140 від 26.09.2011р..

Факт закупівлі палива у підприємства ПП "Нольга", підтверджується наступними документами: договір поставки нафтопродуктів № 50 від 25.07.2011 р.; рахунок-фактура № Н-0000363 від 13.09.2011 р.; видаткова накладна № Н-000095 від 13.09.2011 р.; податкова накладна № 67 від 13.09.2011 р.; рахунок-фактура № Н-0000418 від 16,09.2011 р.; видаткова накладна № Н-000139 від 16.09.2011 р.; податкова накладна № 81 від 16.09.2011 р.; рахунок-фактура № Н-0000419 від 26.09.2011 р.; видаткова накладна № Н-000140 від 26.09.2011 р.; податкова накладна № 121 від 26.09.2011 р.(арк.с. 20-29).

Крім того, 12.08.2011 TOB ,,Промтехойл" укладено договір № 6 з TOB „МК-Фиш", згідно якого TOB „Промтехойл" - постачальник - зобов'язується поставити на адресу покупця - TOB „МК-Фиш" товар, а покупець зобов'язується оплатити товар шляхом передплати й прийняти поставлений товар - продукти нафтопереробки (рідкі).

Реальність здійснення господарської операції підтверджується: рахунком № 44 від 15.09.2011 р.; накладній № 41 від 16.09.2011 р.; податковій накладній № 4 від 16.09.2011 р. (арк..с. 30-32).

26.08.2011р. TOB „Промтехойл" було укладено договір № 7 з ПП „Олєгор", предметом якого було також постачання продуктів нафтопереробки.

На підтвердження виконання договору з ПП " Олєгор " з боку ТОВ "Промтехойл" були надані наступні документи: рахунок № 50 від 20.09.2011 р.; накладна № 47 від 20.09.2011 р.; податкова накладна № 10 від 20.09.2011 р.; рахунок № 58 від 28.09.2011 р.; накладна № 51 від 28.09.2011 р.; податкова накладна № 15 від 28.09.2011 р.(арк..с. 33-38).

Також, у ході розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ "Промтехойл" та ТОВ "Таврія-Славутич-Торг" був укладений договір поставки нафтопродуктів № 43 від 15.07.2011 р. (арк..с. 39).

На підтвердження виконання вищевказаного договору ТОВ "Промтехойл" надало: рахунок № 43 від 13.09.2011 р.; накладна № 40 від 13.09.2011 р.; податкова накладна № 3 від 13.09.2011 р.; акт заліку зустрічних вимог від 13.09.2011 р.; акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2011 р.(арк..с. 40-44).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтями 198-201 Податкового кодексу України, податкових зобов'язань -статтями 185-188,200 Податкового кодексу України.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу -загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абз. а п.198.1 ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (201.10).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності та підтвердження податковими накладними, що виписані платником податку на додану вартість.

Доказів того, що придбані у ПП "Нольга", ТОВ "МК-Фіш", ПП „Олєгор", TOB „Таврія - Славутич-Торг" товари (нафтопродукти) не були використані в господарській діяльності ТОВ "Промтехойл", відповідачем до суду не надано.

Отже, зазначені обставини підтверджують факт виконання сторонами умов договорів в повному обсязі, свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як продавця товарів, так й покупця, тобто підтверджують реальність господарської операцій. Тому, договори постачання нафтопродуктів № 50 між ТОВ "Промтехойл" та ПП „Нольга", №6 між ТОВ "Промтехойл" та ТОВ "МК-Фіш", № 7 між ТОВ "Промтехойл" та ПП „Олєгор", № 43 між ТОВ "Промтехойл" та TOB „Таврія-Славутич-Торг" укладені з дотриманням вимог статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін правочину вільне і відповідає їх внутрішній волі; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, відповідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року (зміна редакції статті 228 Цивільного кодексу України), правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, не є у розумінні Цивільного кодексу України нікчемним правочином, тобто є оспорюваним правочином. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції суду.

Крім того, відповідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтями 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Також суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений позивачем, відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте, за приписами статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчиненого позивачем правочину як фіктивного або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя ДПС та наявності порушень з боку ТОВ "Промтехойл" не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Повний текст постанови складено 10 червня 2013 року.

Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №000027220 від 25.03.2013 про збільшення суми грошового зобов"язання ТОВ "Промтехойл" з податку на додану вартість у розмірі 44 692, 5 грн., з яких за основним платежем -35 754, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 8 938, 5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №0000092220 від 25.03.2013 про збільшення суми грошового зобов"язання ТОВ "Промтехойл" з податку на прибуток підприємств у розмірі 41 117, 0 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Промтехойл" судовий збір у розмірі 860, 00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя О.В. Гавура