Ухвала

від 07.11.2013 по справі 827/941/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/941/13-а

07.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехойл"- Гладковський Геннадій Ігорович, довіреність № б/н від 01.06.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник заявника апеляційної скарги, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Горошко Марія Олександрівна, довіреність № 185-9/10-039 від 01.07.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В ) від 03.06.13 у справі № 827/941/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" (вул. Шабаліна, буд.23,Севастополь,99029)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.06.2013 року позовні вимоги задоволені.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №000027220 від 25.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Промтехойл" з податку на додану вартість у сумі 44 692, 5 грн., з яких за основним платежем -35 754, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 8 938, 5 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000092220 від 25.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Промтехойл" з податку на прибуток підприємств у сумі 41 117, 0 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.06.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник податкового органу підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просила задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя ДПС у період з 26.02.2013р. по 28.02.2013р. було проведено позапланову виїзну документальну перевірку TOB "Промтехойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Нольга" (код ЄДРПОУ 37463021) та відповідними покупцями по подальшому ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), які були придбані від зазначеного постачальника, за період діяльності з 01.09.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки, складено Акт № 20/22-2/37463021/1523/10 від 12.03.2013р., в якому викладені порушення платником податків вимог чинного законодавства з оподаткування, а саме:

п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. TOB "Промтехойл" завищено податковий кредит по постачальнику ПП "Нольга", всього у сумі 166033,00 грн., у тому числі за вересень 2011р. у сумі 166033,00 грн.;

п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України - TOB "Промтехойл" завищено податкові зобов'язання за звітний період вересень 2011р. у сумі 130279,00 грн., у т.ч. по покупцям TOB "МК-Фіш" (код ЄДРПОУ 31583683) на суму 58666,67 грн., ПП "Олєгор" (код ЄДРПОУ 3534357) на суму 71612,42 грн.;

п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження задекларованих TOB "Промтехойл" сум ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету у загальній сумі 35754,00 грн., у т.ч. за звітний період вересень 2011р. у сумі 31728,00 грн. та за звітний період жовтень 2011р. у сумі 4026,00 грн.;

п. 138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті в бюджет за звітний період 2-4 квартал 2011р. у сумі 41117, 00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011р. у сумі 41117,00 грн.

За наслідками перевірки податковим органом 25.03.2013р. були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000272220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 44692,50 грн., у т.ч. числі зі штрафних санкцій - 8938,5 грн. та № 0000092220 про збільшення суми грошового зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 41117,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, укладена між сторонами угода є дійсною якщо її недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладена між позивачем та контрагентом угода з придбання палива не віднесена до категорії нікчемного правочину, рішення суду про визнання угоди недійсною відсутнє, придбання товару (палива) підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які були надані відповідачу на перевірку, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та зменшення суми від'ємного значення також не засновано на нормах законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів апеляційної скарги встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2011 року ТОВ "Промтехойл" був укладений договір № 50 поставки нафтопродуктів від ПП "Нольга". У вересні 2011 р. ТОВ "Промтехойл" оприбутковано 51105,0 л суднового малов'язкого палива та 64435 л дизельного палива (євро) на загальну суму 996199,00 грн. в. т.ч. ПДВ 166032,20 грн. придбання якого документально оформлено від ПП "Нольга" (арк.с. 20).

На підставі вищезгаданого договору на адресу позивача виписані податкові накладні № 67 від 13.09.2011р., № 139 від 16.09.2011р., № 121 від 26.09.2011р.; видаткові накладні: № 95 від 13.09.2011р., № 81 від 16.09.2011р., № 140 від 26.09.2011р.

Факт закупівлі палива у підприємства ПП "Нольга", підтверджується наступними документами: договір поставки нафтопродуктів № 50 від 25.07.2011 р.; рахунок-фактура № Н-0000363 від 13.09.2011 р.; видаткова накладна № Н-000095 від 13.09.2011 р.; податкова накладна № 67 від 13.09.2011 р.; рахунок-фактура № Н-0000418 від 16,09.2011 р.; видаткова накладна № Н-000139 від 16.09.2011 р.; податкова накладна № 81 від 16.09.2011 р.; рахунок-фактура № Н-0000419 від 26.09.2011 р.; видаткова накладна № Н-000140 від 26.09.2011 р.; податкова накладна № 121 від 26.09.2011 р.(арк.с. 20-29).

12.08.2011 TOB "Промтехойл" укладено договір № 6 з TOB "МК-Фиш", згідно якого TOB "Промтехойл" - постачальник - зобов'язується поставити на адресу покупця - TOB "МК-Фиш" товар, а покупець зобов'язується оплатити товар шляхом передплати й прийняти поставлений товар - продукти нафтопереробки (рідкі).

Здійснення господарської операції підтверджується: рахунком № 44 від 15.09.2011 р.; накладною № 41 від 16.09.2011 р.; податковою накладною № 4 від 16.09.2011 р. (арк.с. 30-32).

26.08.2011р. TOB "Промтехойл" було укладено договір № 7 з ПП "Олєгор", предметом якого було також постачання продуктів нафтопереробки.

На підтвердження виконання договору з ПП "Олєгор" з боку ТОВ "Промтехойл" були надані наступні документи: рахунок № 50 від 20.09.2011 р.; накладна № 47 від 20.09.2011 р.; податкова накладна № 10 від 20.09.2011 р.; рахунок № 58 від 28.09.2011 р.; накладна № 51 від 28.09.2011 р.; податкова накладна № 15 від 28.09.2011 р.(арк.с. 33-38).

15.07.2011 р. між ТОВ "Промтехойл" та ТОВ "Таврія-Славутич-Торг" був укладений договір поставки нафтопродуктів № 43 від 15.07.2011 р.(арк.с. 39).

На підтвердження виконання вищевказаного договору ТОВ "Промтехойл" надало: рахунок № 43 від 13.09.2011 р.; накладна № 40 від 13.09.2011 р.; податкова накладна № 3 від 13.09.2011 р.; акт заліку зустрічних вимог від 13.09.2011 р.; акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2011 р.(арк.с. 40-44).

Таким чином, фактичне виконання господарських операцій безперечно підтверджується первинними бухгалтерськими документами, що залишилося поза увагою податкового органу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтями 198-201 Податкового кодексу України, податкових зобов'язань -статтями 185-188,200 Податкового кодексу України.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абз. а п.198.1 ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (201.10).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності та підтвердження податковими накладними, що виписані платником податку на додану вартість.

Колегією суддів безперечно встановлено, що одним із видів господарської діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля паливом. А тому, сумніви, що придбаний позивачем товар не був використаний у його господарській діяльності, у колегії суддів відсутній, оскільки такий товар був реалізований платником, що підтверджується матеріалами справи та податковим органом не спростовано.

Ці обставини підтверджують факт виконання сторонами умов договорів в повному обсязі, свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як продавця товарів, так і покупця, тобто підтверджують реальність господарської операцій. Тому, договори постачання нафтопродуктів № 50 між ТОВ "Промтехойл" та ПП "Нольга", №6 між ТОВ "Промтехойл" та ТОВ "МК-Фіш", № 7 між ТОВ "Промтехойл" та ПП "Олєгор", № 43 між ТОВ "Промтехойл" та TOB "Таврія-Славутич-Торг" укладені з дотриманням вимог статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін правочину вільне і відповідає їх внутрішній волі; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції вірно вказав, що несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести негативних наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, відповідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року (зміна редакції статті 228 Цивільного кодексу України), правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, не є у розумінні Цивільного кодексу України нікчемним правочином, тобто є оспорюваним правочином. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції суду.

Крім того, відповідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтями 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Також суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений позивачем, відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте, за приписами статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчиненого позивачем правочину як фіктивного або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що товарно-транспортні накладні, відповідно до яких перевезення придбаного позивачем товару здійснювалося ФОП ОСОБА_3 не містять обов'язкових реквізитів, як то: номеру подорожнього листа, виду перевезень, номеру маршруту, фактичної адреси пунктів навантаження та розвантаження відображеного у них товару, а також відсутня будь-яка інформація про навантажувально-розвантажувальні роботи, а тому такі ТТН не можуть підтверджувати факт перевезення товару від ПП «Нольга».

Такі доводи колегія суддів вважає неспроможними, оскільки неповне оформлення реквізитів ТТН не свідчить про її відсутність як і відсутність самої ТТН не свідчить про відсутність здійснення господарської операції поряд з наявністю інших документів бухгалтерського обліку, які її підтверджують. Ревізія ТТН не відноситься до повноважень податківців та може бути предметом дослідження іншого контролюючого органу.

Доводи апелянта на те, що привезене паливо, згідно пояснень водіїв зберігалося у підземних ємностях ФОП ОСОБА_3, проте договору оренди таких ємностей до перевірки надано не було, колегія суддів відхиляє, оскільки про наявність придбаного палива апелянт сам зазначає безпосередньо у цьому доводі, вказуючи на пояснення водіїв, відсутність договору оренди, в даному випадку не спричинило наслідків для оподаткування.

Стосовно доводів про не підтвердження звіркою ПП «Нольга» реальності проведених господарських операцій з контрагентами -покупцями та постачальниками за період вересень 2011 року, слід зазначити, що принцип індивідуальної відповідальності платника за порушення податкового законодавства, звільняє позивача від обов'язку відповідати за порушення, допущені контрагентом.

Стосовно взаємовідносин позивача як постачальника продуктів нафтопереробки ТОВ "МК-Фіш", ПП "Олєгор" та TOB "Таврія-Славутич-Торг" та надання для перевірки податкових накладних у підтвердження реальності господарських операцій без надання ТТН, колегія суддів зазначає, що предметом перевірки податкового органу були питання дотримання вимог податкового законодавства позивачем з податку на прибуток та ПДВ, а оскільки у відносинах з цими контрагентами позивач виступав як поставщик, - правильність та повнота нарахування та сплати податків до бюджету, що можливо перевірити за податковими накладними та у відсутність ТТН.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.06.13 у справі № 827/941/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна