Постанова

від 10.06.2013 по справі 820/3670/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 р. Справа №820/3670/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

представника позивача - Нагорного Є.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.12.2012 року №0001692220, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 31433,00грн. та №0001702220, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30834,00грн.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Позивач зазначає, що дані висновки були зроблені відповідачем лише на підставі того, що за зустрічною звіркою ТОВ «Дельта Універсал» не підтверджено реальне здійснення господарських відносин між ТОВ «Дельта Універсал» та його покупцями та постачальниками.

Відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких відповідач зазначив, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Дельта-Універсал» за період квітень-грудень 2011 року, січень-червень 2012 року. Первинні документи, надані ТОВ «Анна» для перевірки, отримані від постачальника ТОВ «Дельта-Універсал» визнані як дефектні та не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ, а також дані послуги не використовувались підприємством в господарській діяльності. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом. При перевірці ТОВ «Анна» враховувались результати проведених звірок контрагента позивача, яким було встановлено відсутність факту реального здійснення діяльності ТОВ «Дельта-Універсал» за період квітень-грудень 2011р., січень-червень2012 року. В ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням проведених перевірок контрагентів, не підтверджено фактичне придбання товарів, надання послуг. У зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

У судове засідання представник відповідача - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою в матеріалах справи.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, тому справу слід розглянути за відсутності представником відповідача - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС за наявними в ній матеріалами..

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анна» зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 29.02.1996 року як юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи - 24140421, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №071050. (том 1 а.с.57)

ТОВ «Анна» зареєстровано як платник податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 241404220343, що підтверджується свідоцтвом №29262521 серії НВ №762467 від 02.10.1997 року. (том 1 а.с.73)

Також, згідно довідки АА №748116 Головного управління статистики Харківської області, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. (том 1 а.с.72)

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п.79.1 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями та наказу ДПІ у Московському районі м. Харкова від 14.11.2012 №1222 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна» код ЄДРПОУ 24140421 з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дельта Універсал» (код ЄДРПОУ 33481749) за період з 01.05.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки складено акт від 23.11.2012р. №3146/2220/241140421 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Анна» код ЄДРПОУ 24140421 з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дельта Універсал» код ЄДРПОУ 33481749 за період з 01.05.2011 по 31.08.2011 року., згідно висновків якого встановлено, що позивачем порушено п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на загальну суму 31432,95грн. та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість всього на суму 27333,00грн. (том 1 а.с.22-27)

За результатами перевірки, викладеними в акті перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0001692220., яким збільшено ТОВ «Анна» податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 31433,00грн. та №0001702220, яким збільшено ТОВ «Анна» податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30834,00 грн. (за основним платежем у сумі 27333,00 грн. та за штрафними санкціями 3501,00 грн.). (том 1 а.с.28, 29)

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, відповідно до приписів ст.56 ПК України.

Рішенням ДПС у Харківській області, прийнятим за результатами первинної скарги, від 08.02.2013 №597/10/10.2-17 вказані податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року залишені без змін, а скаргу залишено без задоволення. (том 1 а.с.35-36)

За результатами розгляду повторної скарги 22.04.2013 року Міністерство доходів та зборів України прийняло рішення №1114/6/99-99-10-14-15, яким залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача та рішення Державної податкової служби у Харківській області про результати розгляду скарги від 08.02.2013 №597/10/10.2-17, а повторну скаргу ТОВ «Анна» - без задоволення. (том 1 а.с.37-38)

Щодо наявності підстав для проведення документальної позапланової перевірки суд зазначає наступне.

Правовідносини, щодо отримання органами державної податкової служби інформації від платників податків, унормовані, зокрема, ст.42 та ст.73 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п.73.3 ст.73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз.1 п.п.73.3); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.3).

Згідно положень абзацу 3 п.73.3 статті 73 ПК України, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що в якості правової підстави для проведення позапланової перевірки позивача, відповідачем у наказі №1222 від 14.11.2012р. зазначено пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

Перевіряючи обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу рішення про призначення спірної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно положень п.75.1 статті 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Аналіз змісту наказу свідчить про те, що зазначений документ містить посилання на загальні законодавчі норми Податкового кодексу України, які надають право податковим органам проведення документальних позапланових перевірок.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, однією з основних гарантій прав платників податків при здійсненні заходів податкового контролю є законодавче встановлення вичерпного переліку підстав проведення документальних позапланових перевірок.

За таких обставин, надання позивачем у законодавчо визначені строки пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит відповідача, свідчить про відсутність у податкового органу підстав для призначення спірної перевірки з посиланням на вимоги ст. 79 ПК України.

Отже, аналізуючи вищезазначені положення діючого законодавства, суд приходить до висновку, що діюче податкове законодавство дозволяє податковим органам проводити позапланову перевірку на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України виключно за наявності одночасно двох підстав: отримання податкової інформації щодо виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що позивачем надані належні докази про те, що ним у встановлені Податковим кодексом України строки були направлені письмові пояснення та їх документальні підтвердження, що також підтверджується змістом акту перевірки самого відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок призначення позапланової перевірки, який передбачений п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення позивачем приписів податкового законодавства, є висновки акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №715/2204/33481749 від 10.08.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Дельта-універсал» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в за період з 01.04.11 по 30.06.12», яким встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Дельта Універсал» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з монтажних робіт; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених 'ГОВ «Дельта Універсал» з покупцями. (том 2 а.с.1-3)

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Між позивачем - ТОВ «Анна» та ТОВ "Дельта Універсал" був укладений договір підряду б/н від 04.04.2011р. (том 1 а.с.99-100)

Згідно умов вказаного договору та додатку №1 до нього TOB «Дельта Універсал» (виконавець) зобов'язується на власний ризик виконати демонтаж і монтаж обладнання, а саме: розборка та обшивка печі, розборка цегляної кладки, демонтаж внутрішньої камери, заміну внутрішніх труб та горілок, заміну форсунок, демонтаж вихлопних труб, демонтаж транспортної стрічки, та монтаж обладнання. Вартість робіт складає 80000,00грн, в т.ч. ПДВ 13333,33 грн.

Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За результатами виконання зазначеного договору сторонами складено та підписано акт №ОУ-0000001 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.06.2011р. , відповідно до якого виконавцем були проведені наступні роботи (надані послуги) демонтаж, ремонт, монтаж пекар.газ.ППГ. Вартість наданих послуг складає всього без ПДВ 66666,67грн.; ПДВ 13333,33грн.; вартість наданих послуг з ПДВ складає 80000 грн. 00 коп. (том 1 а.с.110)

Виконавцем - TOB «Дельта Універсал» було виписано податкову накладну №230506 від 23.05.2011р. на суму 80000,00грн., в т.ч. ПДВ 13333,33грн. (том 1 а.с.160)

На підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності представник позивача документи, що підтверджують наявність у власності позивача зазначеної печі, докази використання відремонтованого об'єкту основних фондів у власній господарській діяльності.

Суми витрат по наданим послугам позивачем було віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів.

В матеріалах справи містяться виписки банку, відповідно до яких ТОВ «Анна» 08.08.2011р., 09.08.2011р. та 10.08.2011р. перерахував на користь TOB «Дельта Універсал» в рахунок оплати по договору підряду від 04.04.2011р. безготівкові кошти у розмірі 30000,00грн., 25000,00грн. та 25000,00грн. відповідно. (том 1 а.с.74, 75, 78, 80, 82, 84)

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкової накладної та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Досліджені в ході судового розгляду справи платіжні документи на перерахування коштів на адресу контрагента позивача, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи немає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом TOB «Дельта Універсал» було виконано договір підряду від 04.04.2011 року та дані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також позивачем було укладено з ТОВ «Дельта Універсал» договір №15-11 від 26.03.2011 року, згідно якого TOB «Дельта Універсал» зобов'язується провести для TOB «Анна» маркетингові послуги по вивченню ринку в м.Харків та Харківській області, забезпечити рекламну підтримку та просування на ринку продукції замовника, а саме вірменського хлібу. (том 1 а.с.91)

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження виконання зазначеного договору Позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт-послуг №117 від 28.03.2011, №118 від 28.03.2011, №119 від 30.03.2011, №120 від 30.03.2011, №121 від 30.03.2011, №122 від 31.03.2011, №123 від 31.03.2011, податкові накладні 280301 від 28.03.11, 280302 від 28.03.2011, 300301 від 30.03.2011, 300302 від 30.03.2011, 300303 від 30.03.2011, 310301 від 31.03.2011, 310302 від 31.03.2011, копію звіту про маркетингові дослідження, докази сплати наданих послуг. (том 1 а.с.92-98)

Судом встановлено, що витрати за даним договором та актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) було включено ТОВ «Анна» до складу податкової декларації на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, а податкові накладні до складу податкового кредиту за квітень 2011 року.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вищезазначені договори укладені між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Суд зазначає, що оскільки видом діяльності ТОВ «Анна» є, зокрема, виробництво хліба та хлібобулочних виробів, ТОВ «Анна» є власником патенту на піч ППГ-ЛА, є орендатором нежитлових приміщень загальною площею 203,5 кв.м. відповідно до договору оренди №272-Н від 01.11.2000 року, укладеного між ТОВ «АННА» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України, які використовуються для отримання доходу, то оплачені та прийняті позивачем ремонтні роботи безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.

Суд також звертає увагу, що відповідач невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та висновки щодо перевірки такого контрагента, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд зазначає, що Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма» ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг і не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, формування ТОВ «Анна» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Дельта Універсал» податкових накладних у травні 2011 року, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок відповідача про порушення ТОВ «Анна» п. 198.3 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №000170222- підлягає скасуванню частково у сумі 13334,00 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.146.11 ст..146 ПКУ первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені. (п.146.12 ст.146 ПКУ).

Відповідно до п.29 Методичних рекомендацій щодо бухгалтерського обліку основних засобів затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року № 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей об'єкта, здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та істотності таких витрат

Відповідно до п.146.1 Податкового Кодексу облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності», як окремий об'єкт амортизації.

Згідно з п.144.1 ст.144 Податкового кодексу амортизації підлягають не самі основні засоби, а витрати на їх придбання, самостійне виготовлення та проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення, формують балансову вартість основних засобів.

Відповідно до пп.145.1.4 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

При безкоштовному отриманні основних засобів витрати на їх придбання відсутні, отже, відсутня і база для нарахування амортизації.

Тобто оскільки відсутня база для нарахування амортизації для безоплатно отриманих основних засобів, такі основні засоби не підлягають амортизації.

Однак, з метою оподаткування витрати на ремонт безоплатно отриманих основних засобів підлягають амортизації як окремий об'єкт.

При цьому, якщо здійснюється ремонт об'єкта основних засобів, термін використання якого закінчився і залишкова вартість якого досягла ліквідаційної вартості, то частина вартості ремонту/поліпшень такого основного засобу у сумі, що перевищує віднесену на витрати, обліковується платником як окремий об'єкт основних засобів відповідної групи з подальшою амортизацією згідно з нормами ст.145, 146 ПКУ.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, сума витрат у розмірі 66666,67 грн. не була включена ТОВ «Анна» до складу валових витрат у другому та третьому кварталі 2011 року, а була віднесена на збільшення балансової вартості основних засобів, що підтверджується наданими позивачем первинними документами, зокрема карткою рахунку 104 необоротні активи, балансом за 2011 рік, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 необоротні активи, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 13 (нарахована амортизація) за 2011 рік, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 104 (необоротні активи) за 2011 рік.

Також судом встановлено, що сума витрат у розмірі 60000,00грн. ТОВ «Анна» була віднесена до складу валових витрат у першому кварталі 2011 року, який не був охоплений перевіркою, при цьому до складу витрат у другому - третьому кварталі 2011 року ця сума також не відносилась.

Аналізуючи положення наведених вище норм закону, в кореспонденції з приписами ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право на збільшення витрат з податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат (що, в залежності від виду понесених видатків, співпадає або з подією отримання доходу, або з подією понесення витрат).

З огляду на викладене, суд зауважує, що непроведення податковим органом детального та вичерпного дослідження структури понесених платником податків витрат, спричиняє необґрунтованість будь-яких висновків, зроблених таким органом з приводу сформованих платником податків витрат, адже згідно з законом однією з подій збільшення витрат є дата отримання доходу, а факт настання такої події в розрізі конкретної господарської операції суб'єктом владних повноважень за правилами ч.3 ст.2 КАС України у спірних правовідносинах не встановлений.

За змістом ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази, не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій ТОВ «Анна» при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

Також, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 10.08.2012 року №715/2204/33481749 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Універсал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року» з огляду на наступне.

Судом встановлено, що контрагентом позивача - TOB «Дельта Універсал» було оскаржено дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі №2-а-10165/12/2070, яку було залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2013р., визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Універсал" (код ЄДРПОУ 33481749) за період квітень 2011 року - червень 2012 року, результат якої оформлений актом від 10.08.2012 року №715/2204/33481749 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дельта Універсал" податковий номер 33481749 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного, суд не бере до уваги в якості належного обґрунтування заперечень проти позову посилання відповідача в акті перевірки від 23.11.2012 року №3146/2200/24140421 на висновки вищевказаного акту податкового органу щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності TOB «Дельта Універсал».

Відповідно до норм діючого податкового законодавства судження податкового органу, викладені в акті перевірки, не мають преюдиціального значення, не звільняють суб'єкта владних повноважень від виконання вимог ч.3 ст.2 КАС України відносно забезпечення обґрунтованості власних висновків, та в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків податкового правопорушення.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Відповідач не надав доказів на підтвердження доводів про порушення ТОВ «Анна» норм діючого законодавства, не навів фактів порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки. Позивачем ТОВ «Анна» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів.

Оскільки висновки відповідача щодо відсутності реального характеру угод, за якими позивачем сформовано витрати, передбачені вказаним пунктом ст.138 ПК України спростовано доказами, зібраними у справі, відсутніми є підстави вважати необґрунтованим формування позивачем вказаних витрат. Інших доводів, крім наведених, відповідач на обґрунтування своєї правової позиції стосовно порушення вимог п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України не наводить.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - TOB «Дельта Універсал» за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги ТОВ «Анна» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати, здійснені відповідачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.12.2012 року №0001702220 в частині збільшення ТОВ "Анна" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13334,00 грн. (за основним платежем у сумі 13333,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.12.2012 року №0001692220, яким збільшено ТОВ "Анна" податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 31433,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна" (61038, м.Харків, вул. М. Батицького, буд. №9, код ЄДРПОУ 24140421, інші відомості суду не відомі) судовий збір в розмірі 447,67 грн. (чотириста сорок сім грн. 67 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 12 червня 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв