Постанова

від 30.07.2013 по справі 820/3670/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р. Справа № 820/3670/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представника позивача - Нагорний Є.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. по справі № 820/3670/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Анна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.12.12 р. № 0001692220 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31433,0 грн. та № 0001702220 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 13333,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.13 р. по справі № 820/3670/13-а позов був задоволений: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.12.12 р. № 0001702220 в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 13333,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн. і № 0001692220 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31433,0 грн.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.13 р. по справі № 820/3670/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 3146/2220/241140421 від 23.11.12 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дельта Універсал» (код ЄДРПОУ 33481749) за період з 01.05.11 р. по 31.08.11 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 138.1.1 ст. 138 та п. 198.3 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження податку на прибуток в сумі 31432,95 грн. та ПДВ в сумі 27333,0 грн. (том 1 а.с. 22-27).

Позивач скористався правом оскаржити вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративній процедурі і рішенням ДПС у Харківській області № 597/10/10.2-17 від 08.02.13 р., прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, та рішенням Міністерства доходів та зборів України № 1114/6/99-99-10-14-15 від 22.04.13 р. оскаржені податкові повідомлення-рішення від 07.12.12 р. були залишені без змін, а скарги без задоволення (том 1 а.с.35-38).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив наявність у відповідача підстав для проведення документальної позапланової перевірки, процитувавши зміст п. 20.1.4 ст. 20, ст. 42 та п. 73.3 ст. 73, п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 ст. 78 ПК України і назвавши це аналізом перелічених норм, і зазначив, що діюче податкове законодавство дозволяє податковим органам проводити позапланову перевірку на підставі п. 78.1.1 ст. 78 ПК України виключно за наявності одночасно двох підстав: отримання податкової інформації щодо виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Оскільки позивачем надані належні докази, що ним у встановлені строки були направлені письмові пояснення та їх документальні підтвердження, що також підтверджується відповідачем, то судом зроблений висновок про те, що відповідачем був порушений встановлений порядок призначення позапланової перевірки, передбачений п. 78.1.1 ст. 78 ПК України.

Також суд першої інстанції з'ясував, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені на підстав інформації, отриманої від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ( акт № 715/2204/33481749 від 10.08.12 р.), з якої випливає, що даний орган ДПС не мав можливості провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання TOB «Дельта-універсал» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення за період з 01.04.11 р. по 30.06.12 р. Крім того у вказаному акті зазначалося про неможливість фактичного здійснення TOB «Дельта Універсал» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з монтажних робіт; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що в свою чергу стало підставою для висновків про порушення цим підприємством вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дельта-Універсал» з покупцями (том 2 а.с.1-3).

В постанові суду першої інстанції вказано, що судом був досліджений укладений позивачем з ТОВ «Анна» договір підряду б/н від 04.04.11 р. та додаток № 1 до нього (том 1 а.с.99-100), предметом якого є роботи по демонтажу і монтажу обладнання: розборка та обшивка печі, розборка цегляної кладки, демонтаж внутрішньої камери, замін внутрішніх труб та горілок, заміну форсунок, демонтаж вихлопних труб, демонтаж транспортної стрічки та монтаж обладнання, вартістю 80000,0 грн., в т.ч. ПДВ 13333,33 грн. За висновками суду першої інстанції даний договір є належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки був укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті і з дотриманням приписів ст. 6 та ст. 627 ЦК України.

Виконання даного договору підтверджено актом № ОУ-0000001 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.06.11 р., в якому наведений перелік виконаних робіт: демонтаж, ремонт, монтаж пекар.газ.ППГ, вартістю 80000,0 грн. (том 1 а.с.110). Також позивач отримав від виконавця податкову накладну № 230506 від 23.05.11 р. на суму 80000,0 грн., в т.ч. ПДВ 13333,33 грн. (том 1 а.с.160). Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджено виписками банку (том 1 а.с.74, 75, 78, 80, 82, 84).

За висновками суду першої інстанції використання отриманих послуг у власній господарській діяльності підтверджується наданими представником позивача документами, що підтверджують наявність у власності позивача зазначеної печі, докази використання відремонтованого об'єкту основних фондів у власній господарській діяльності. Суми витрат по наданим послугам позивачем була віднесена на збільшення балансової вартості основних фондів. Наявність належним чином оформлених документів і правильність відображення операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача відповідачем не заперечувалося, що стало підставою для висновку суду першої інстанції про те, що позивач та TOB «Дельта-Універсал» виконали договір підряду від 04.04.11 р. та дані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності.

В обґрунтування даних висновків суд першої інстанції навів зміст ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., ст. 61 та ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 14.1.181 ст. 14, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 134.1.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 146.1, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 144.1 ст. 144, п. 145.1.4 ст. 145 ПК України, п. 29 Методичних рекомендацій щодо бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.03 р.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що безпідставність формування позивачем податкового кредиту по операціям з TOB «Дельта-Універсал» пов'язується не з відсутністю документів або їх неправильним оформленням, а з неможливістю вказаним підприємством виконати роботи, вказані у договорі.

Також слід відзначити, що твердження суду першої інстанції про те, що виконання робіт TOB «Дельта-Універсал» підтверджується належним чином оформленим договором та іншими документами, не відповідає наявним в матеріалах справи документам.

Як вбачається з залученого до матеріалів справи договору б/н від 04.04.11 р., його предметом є роботи по демонтажу та монтажу устаткування, тобто за своєю правовою суттю цей договір є договором будівельного підряду, зміст якого визначений в ст. 875 ЦК України, де зазначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

В ст. 877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Здійснення будівництва та пов'язаних з ним будівельних робіт за договором будівельного підряду підрядник проводить згідно з проектною документацією, що визначає обсяг, зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, а також кошторисом, що визначає ціну робіт. Вказані документи є обов'язковими та являються невід'ємною частиною цього договору. Технічна документація визначає обсяг, зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, що виконуються за договором даного виду. Кошторис визначає ціну робіт і безпосередньо пов'язаний з технічною документацією. Робота за договором будівельного підряду виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності і стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути: 1) приблизним - в який у процесі будівництва можна вносити зміни. Тобто приблизний кошторис передбачає його уточнення в процесі виконання робіт у залежності від реальних умов будівництва. Уточнення приблизного договірного кошторису здійснюється в порядку, передбаченому договором. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. 2) твердим - зміни в який можуть вноситься лише за погодженням сторін. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Твердий кошторис, як правило, не передбачає його зміни після погодження сторонами, у разі ж перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

У вище вказаному договорі відсутні дані про проектно-кошторисну документацію, на підставі якої повинні виконуватися роботи, а в додатку № 1, який названий «Приблизний кошторис», наведений перелік робіт без визначення об'єму та розцінки по кожній позиції. Також в договорі б/н від 04.04.11 р. відсутні дані по місце розташування об'єкту, не вказано хто повинен надати матеріали та механізми для виконання робіт, тобто зміст договору не відповідає приписам ст.ст. 875-866 ЦК України, чим порушені вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Слід відмітити, що типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» були затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.09 р. Відповідно до пояснень щодо заповнення «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-3) довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. Крім того, за змістом пояснень щодо заповнення «Акту приймання виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-2в) акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику).

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивачем не надавалися «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-3), журнали обліку виконаних робіт (форма № КБ-6), відсутні належним чином оформлений кошторис до договору, договір будівельного підряду не містять суттєвих умов для цього виду договорів (види робіт, їх об'єми та вартість), що свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції про належне оформлення позивачем та його контрагентом виконання робіт і спростовує те, що роботи виконувалися саме TOB «Дельта-Універсал», з урахуванням також того, що в переліку видів діяльності підприємства відсутні будівельні роботи.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив те, що позивачем до матеріалів справи були надані всі документи по вищевказаним операціям, що підтверджує відсутність у даного підприємства вказаних колегією суддів документів.

Колегія судді вважає необхідним вказати на те, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про ПДВ» (після набрання чинності ПК України і відповідно його приписам) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова Верховного Суду України від 04.09.07 р.). Зважаючи на те, що не лише відповідачем, а і колегією суддів суду апеляційної інстанції були встановлені невідповідності у документах первинного бухгалтерського обліку, які спростовують факт виконання робіт саме TOB «Дельта-Універсал», колегія суддів дійшла до висновку про те, що при прийнятті судового рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції не врахував фактичні обставини і дав невірну оцінку залученим документам, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині.

Також судом першої інстанції був досліджений укладений позивачем з TOB «Дельта-Універсал» договір № 15-11 від 26.03.11 р., предметом якого є проведення для TOB «Анна» маркетингові послуги по вивченню ринку у м. Харків та Харківській області, забезпечити рекламну підтримку та просування на ринку продукції замовника, а саме вірменського хлібу (том 1 а.с.91), який судом першої інстанції визнаний належним чином оформленим, укладеним правоздатними та дієздатними юридичними особами, предметом якого не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Як вказано в постанові суду першої інстанції, виконання договору підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт-послуг від 28.03.11 р. № 117 та № 118, від 30.03.11 р. № 119, № 120 та № 121, від 31.03.11 р. № 122 та № 123, податковими накладними від 28.03.11 р. № 280301 та № 280302, від 30.03.11 р. № 300301, № 300302 та № 300303, від 31.03.11 р. № 310301 та № 310302, копією звіту про маркетингові дослідження, доказами оплати наданих послуг (том 1 а.с. 92-98). Витрати за даним договором та актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) були включені позивачем до складу податкової декларації на прибуток підприємства (слід розуміти - до витрат) за 1 квартал 2011 р., а податкові накладні (слід розуміти - суми ПДВ) до складу податкового кредиту за квітень 2011 р.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що вищезазначений договір, укладений позивачем з його контрагентом, мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена, договір виконаний сторонами в повному обсязі.

Крім того, суд першої інстанції визнав належним доказом по даній справі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.12 р. у справі № 2-а-10165/12/2070, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.13 р., якою визнані протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Дельта-Універсал» за період квітень 2011 р. - червень 2012 р., результати якої оформлені актом № 715/2204/33481749 від 10.08.12 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дельта-Універсал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення за період з 01.04.11 р. по 30.06.12 р., що свідчить про безпідставність посилання відповідача на вказаний акт зустрічної звірки як на підставу для висновків про неправомірність формування ТОВ «Анна» валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Дельта-Універсал».

Оскільки, як стверджує суд першої інстанції, відповідач не надав доказів на підтвердження доводів про порушення ТОВ «Анна» норм діючого законодавства, не навів фактів порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки, а позивачем належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що сама по собі цитування норм чинного законодавства без дослідження письмових доказів суперечить приписам ст. 86 КАС України, де зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Проте стверджуючи про правомірність формування витрат та податкового кредиту по операції за договором № 15-11 від 26.03.11 р., суд першої інстанції не дослідив документи, оформлені на виконання цього договору, їх належність та допустимість, не з'ясував яке відношення до власної господарської діяльності мають отримані послуги і як вони були використані позивачем.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи договору № 15-11 від 26.03.11 р., ТОВ «Дельта-Універсал» зобов'язувався провести маркетингові роботи по вивченню ринку у м. Харкові та Харківській області, забезпечити рекламну підтримку і просування на ринку продукції ТОВ «Анна», а саме: вірменських хлібів. Цим договором передбачено щомісячне оформлення акту здачі-прийняття виконаних робіт. В договорі відсутні дані про узгодження вартості виконаних робіт або порядок її визначення.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що відповідно приписам п. 14.1.108 ст. 14 ПК України маркетинговими послугами (маркетингом) є послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). До маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги). У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо.

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно: проводити комплексні дослідження ринку; здійснювати аналіз ринку; сегментувати ринок; позиціонувати товар; розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо. При цьому виконавцями таких послуг можуть бути лише суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010. Тобто діяльність виконавця повинна відповідати КВЕД 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки». Цей клас включає: вивчення потенціалу ринку, інформованості, прийнятності продуктів, популярності визначеного товару та послуг і купівельних звичок споживачів задля сприяння збуту та розроблення нових видів товарів і послуг, у т. ч. статистичний аналіз результатів (Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікатора видів економічної діяльності, затверджені наказом Держкомстату України № 396 від 23.12.11 р.).

Як вбачається з наданої відповідачем до матеріалів справи інформації, серед видів діяльності ТОВ «Дельта-Універсал» відсутня діяльність КВЕД 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки», що свідчить про неможливість даним підприємством здійснювати такий вид діяльності.

Також слід відмітити, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути такі документи: наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв'язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом може бути розроблений план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачається укладення договору на проведення маркетингових досліджень; договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі «Предмет договору» потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому в такому договорі потрібно зазначити напрями та об'єкти маркетингових досліджень, зокрема: дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів; вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об'єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції. Водночас у договорі передбачаються умови про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.

Підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику. Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.

Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат. У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетинг до складу податкових витрат та податкового кредиту по ПДВ.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи актах здачі-приймання виконаних робіт від 28.03.11 р. № ОУ-000117 та № ОУ-000118, від 30.03.11 р. № ОУ-000119, № ОУ-000120 та № ОУ-000121, в них вказано, що були надані маркетингові послуги з дослідження та аналізу споживчого попиту на хлібобулочні вироби вартістю кожна 10000,0 грн., від 31.03.11 р. № ОУ-000122 та № ОУ-000123 вказано, що були надані послуги з розміщення продукції в місцях продажу кожна вартістю 5000,0 грн. Таким чином послуги були надані протягом трьох днів на загальну суму 60000,0 грн. Проте в актах відсутні посилання на документи, що підтверджують фактичне проведення маркетингового дослідження, місце розміщення продукції та дата або період таких дій, не вказано в чому виражені результати наданих послуг. Наведене свідчить про те, що перелічені акти виконаних робіт не відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також в матеріалах справи відсутній наказ про необхідність проведення маркетингових досліджень.

З наданого до матеріалів справи Звіту про надані маркетингові послуги за договором № 15-11 від 26.03.11 р. вбачається, що виконавці дослідження зробили порівняння рівня споживання хлібу та його вироблення з 2005 р. загалом по Україні, темпи падіння виробництва по галузі та причини цього, виробництво «соціального» хлібу, динаміка виробництва борошна, цукру, хліба по всіх регіонах України та в розрізі окремих компаній, що розміщені в різних регіонах. Також вказано про тенденції експорту хліба, традиції вироблення хліба в різних державах, варіанти розвитку ринку міні-пекарень. Проте в даному звіті взагалі відсутні дані про дослідження предмету договору - маркетингові роботи по вивченню ринку у м. Харкові та Харківській області, забезпечення рекламної підтримки і просування на ринку продукції ТОВ «Анна», а саме: вірменських хлібів.

Наведене свідчить про те, що викладені у Звіті дослідження не мають відношення до договору № 15-11 від 26.03.11 р., у ньому не вказано хто саме проводив дослідження, де і коли були опитані респонденти, які рекомендації дослідники (дослідник) дав стосовно питань, які були предметом договору. Також позивачем не були надані документи на підтвердження того, що дані дослідження ним були використані у власній господарській діяльності при вироблені конкретного виду хлібного виробу - вірменського хлібу.

За таких підстав висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем по вище вказаній операції валових витрат та податкового кредиту є хибними, а тому постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.13 р. по справі № 820/3670/13-а в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. по справі № 820/3670/13-а - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. по справі № 820/3670/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Анна» про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.12.12 р. № 0001692220 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31433,0 грн. та № 0001702220 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 13333,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.08.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська