Постанова

від 10.06.2013 по справі 815/2959/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2959/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

05 червня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Рогозного І.М.

представника відповідача (за довіреністю) не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом агенції безпеки «Центр» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000322230 від 04.02.2013 року.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000852240 від 14.03.2013 року.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000432230 від 11.03.2013 року.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 04 лютого 2013 року № 0000322230, від 14 березня 2013 року № 0000852240, від 11 березня 2013 року № 0000432230 ґрунтуються на безпідставних та незаконних висновках Актів перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи «Звітом про відправку факсу на номер абоненту 760 12 08 від 31.05.2013р.»(а/с. 43-44).

Приписами ст. 35 КАС України встановлено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

«Розгляд справи не відкладається» - зазначена норма є імперативною: суд повинен розпочати розгляд справ.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що агенція безпеки «Центр» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зареєстроване в Єдиному державному реєстрі, виконавчим комітетом Одеської міської ради 30.05.2000 р., запис № 1 556 120 0000 016 221, ІК 30985577 (т. 1 а/с. 63-64).

09.06.2000 р. агенції безпеки «Центр» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю видано свідоцтво серії НВ № 406586 № 23182378 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1. а/с. 65)

1) На підставі направлення на перевірку від 19.11.2012 року №003466/3223 виданого ДПІ у Приморському районі м Одеси Одеської області ДПС, ОСОБА_3, головним державним податковим резізор-інспестором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, згідно пл20.1.4 п20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до постанови від 27.06.2012 року старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М. та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС №2737 від 19.11.2012 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Агенції безпеки «ЦЕНТР», код за ЄДРПОУ 30985577 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «ІНЛОУД» код ЄДРПОУ 36110942, ПП «ВІАЙПІ ГРУП» код ЄДРПОУ 36851232, за період з 30.05.2000 року (дата реєстрації підприємства) по 31.03.2010 року (лист підприємства про втрату документів за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 вих.№298 від 24.10.2012, вхід. до ДПІ №2795/10 від 25.10.2012).

Направлення на перевірку від 19.11.2012 року №003466/3223 вручено 21.11.2012 під розписку Картушиній Світлані Василівні, головному бухгалтеру TOB АБ «ЦЕНТР».

Перевірку проведено з відома директора TOB АБ «ЦЕНТР» Пантюхіна Олександра Васильовича та головного бухгалтера TOB АБ «ЦЕНТР» Картушиної Світлани Василівни.

У журналі реєстрації перевірок TOB АБ «ЦЕНТР» вчинено запис 21.11.2012р. під №37.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За результатами перевірки було складено акт № 316/22-3/30985577 від 21.01.2013 р. яким встановлено порушення:

- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 86010 грн., у т.ч. по періодам:

- липень 2009 ПДВ (20%) у сумі 9240 грн.,

- серпень 2009 ПДВ (20%) у сумі 8580 грн.,

- вересень 2009 ПДВ (20%) у сумі 10788 грн.,

- жовтень 2009 ПДВ (20%) у сумі 9240 грн.,

- листопад 2009 ПДВ (20%) у сумі 8580 грн.,

- грудень 2009 ПДВ (20%) у сумі 9240 грн.;

- січень 2010 ПДВ (20%) у сумі 10788 грн.,

- лютий 2010 ПДВ (20%) у сумі 9440 грн.,

- березень 2010 ПДВ (20%) у сумі 10114 грн. (т. 1 а/с. 14-29).

Податковим органом на підставі встановлених порушень прийняте податкове повідомлення рішення від 04 лютого 2.913 року № 0000322230 (форма «Р») про сплату ТОВ АБ «ЦЕНТР» грошових зобов'язань на загальну суму 37 928,00 грн., у тому числі: за основним платежем (податок на додану вартість) - 30 342,00 грн.; за штрафними санкціями - 7 586,00 грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.) (т. 1 а/с. 11).

Податковим органом у Акті перевірки надано аналіз господарської діяльності платників податків ПП «ВІАЙПІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 36851232), ПП «ІНЛОУД» (код ЄДРПОУ 36110942) та перевірка на відповідність вимогам та обмежень встановлених державою: згідно процесуальних документів, отриманих від старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області ст. лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М. та листів ДПС в Одеській області від 14.05.2012 року № 11583/7/07-4005 та від 04.07.2012 року №16869/7/22-8006: «Проведеним аналізом матеріалів кримінальної справи, а саме: вилучених банківських документів, а також податкової звітності «фіктивних» підприємств, встановлено, що серед підприємств-контрагентів, які нібито знаходились у фінансово-господарських взаємовідносинах з останнім є ТОВ АБ «ЦЕНТР».

В період 2008-2011 року посадові особи ТОВ АБ «ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 30985577) по попередній змові з іншими особами, нібито здійснювали фінансово-господарські операції з рядом «фіктивних» підприємств, безпідставно формуючи податковий кредит по безтоварним операціям.

Надалі посадові особи ТОВ АБ «ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 30985577), для надання злочинним зв'язкам виду господарських,… по попередній змові з іншими особами, склали підроблені первині бухгалтерські документи - договори, накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, ...Зазначені підроблені документи використовувалися посадовими особами ТОВ АБ «ЦЕНТР» з метою мінімізації податкових зобов'язань у бухгалтерській і податковій звітності...»

2) На підставі направлення, виданого Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС- від 16.01.2013 року №000108/103, ОСОБА_7, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.01.2013 № 136 «Про проведення документальної позапланової перевірки АБ «Центр» код 30985577», проведена виїзна позапланова документальна перевірка TOB АБ «ЦЕНТР» код ЄДРПОУ 30985577 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Сі. Ті. Джі» (код ЄДРПОУ 30985577) та ПП «Сегмент-ЮГ», (код ЄДРПОУ 35818058), за період з 01.07.2009 по 28.02.2011 року.

Направлення вручено 18.01.2013 року під розписку головному бухгалтеру ТОВ АБ «Центр» - Картушиній Світлані Василівні.

Перевірку проведено з відома директора АБ «Центр» Пантюхіна О.В.

За результатами перевірки було складено акт № 475/22-4/30985577 від 30.01.2013 р. яким встановлено порушення:

- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями), пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством завищено податковий кредит та занижено суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 1401472 грн., у тому числі по періодам:

- за 2009 рік на суму 312 557 грн.;

- за 2010 рік на суму 1 050093 грн.;

- за 2011 рік на суму 38 822 грн. (т. 1 а/с. 34-40).

Податковим органом на підставі встановлених порушень прийняте податкове повідомлення рішення від 14 березня 2013 року № 0000852240 (форма «Р») про сплату АБ «ЦЕНТР» грошових зобов'язань на загальну суму 1 351 439,00 грн., у тому числі: за основним платежем (податок на додану вартість) - 1 088 915,00 грн.; за штрафними санкціями - 262 524,00 грн. (т. 1 а/с. 31).

Податковим органом у Акті перевірки визначено, що перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «Операції», які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою», графа Б показників за період з 01.07.2009 року по 28.02.2011 року встановлено відображення АБ «ЦЕНТР» у загальній сумі 2 063 613 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2009 року по 28.02.2011 в сумі 2 063 613 грн. встановлено завищення задекларованих АБ «ЦЕНТР» показників у рядку 10.1 Декларацій «Операції», які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» у загальній сумі 1401472 грн.

АБ «ЦЕНТР» до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами ПП «Сі.Ті.Джі.» код ЄДРПОУ 35767686 та ПП «Сегмент-Юг» ЄДРПОУ 35818058, за період з 01.07.2009 по 28.02.2011 рр., які не підтверджені податковими накладними у результаті чого АБ «Центр» завищено податковий кредит на суму 1 401 472 грн.

3) На підставі направлення на перевірку від 07.02.2013 року №000254/316 виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, ОСОБА_3, головним державним податковим ревізор інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.7 Податкового Кодексу, відповідно до постанови від 27.06.2012 року старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М. та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС №358 від 07.02.2013 p., проведено позапланову виїзну документальну перевірку TOB АБ «ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 30985577) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ВІАЙПІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 36851232), за період з 01.04.2010 року по 27.06.2012 року (дата реєстрації постанови слідчого (період 30.05.2000 року (дата реєстрації підприємства) по 31.03.2010 року складено акт від 21.01.2012 №318/22-3/30985577).

Направлення на перевірку від 07.02.2013 року №000254/316 та копію наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 07.02.2013 №358 вручено 11.02.2013 під розписку Картушиній С.В. головному бухгалтеру TOB АБ «ЦЕНТР».

Перевірку проведено з відома директора TOB АБ «ЦЕНТР» Пантюхіна О.В. та головного бухгалтера TOB АБ «ЦЕНТР» Картушиної С. В.

За результатами перевірки було складено акт № 888/22-3/30985577 від 22.02.2013 р. яким встановлено порушення:

- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями), п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 69450 грн., у т.ч. по періодам:

- квітень 2010 ПДВ (20%) у сумі 9440 грн.,

- травень 2010 ПДВ (20%) у сумі 10114 грн.,

- червень 2010 ПДВ (20%) у сумі 9440 грн.,

- липень 2010 ПДВ (20%) у сумі 10114 грн.,

- серпень 2010 ПДВ (20%) у сумі 10788 грн.,

- вересень 2010 ПДВ (20%) у сумі 10114 грн.,

- жовтень 2010 ПДВ (20%) у сумі 9440 грн. (т. 1 а/с. 49-60).

Податковим органом з урахуванням встановленого порушення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2013 року № 0000432230 (форма «Р») про сплату АБ «ЦЕНТР» грошових зобов'язань на загальну суму 86 813,00 грн., у тому числі: за основним платежем (податок на додану вартість) - 69 450,00 грн.; за штрафними санкціями - 17 363,00 грн. (т. 1 а/с. 46).

Податковим органом у вступній частині Акту зазначено, що документальна позапланова виїзна перевірка АБ «ЦЕНТР» по взаємовідносинам з ПП «ВІАЙПІ ГРУП» за період з 01.04.2010 року по 27.06.2012 року була проведена на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 78.1.11. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України, а також на підставі постанови від 27.06.2012 року старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М.

Відповідно до фабули постанови слідчого від 27.06.2012 р. податковому органу доручено проведення перевірки АБ «ЦЕНТР» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з рядом платників податків.

Перевіркою встановлено взаємовідносини за період з 01.04.2010 року по 27.06.2012 року (дата реєстрації постанови слідчого) з підприємством ПП «ВІАЙПІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 36851232), за період з 01.04.2010 року по 27.06.2012 року (дата реєстрації постанови слідчого).

Згідно наданих до перевірки документів, підприємством АБ «ЦЕНТР» було укладено з підприємством ПП «ВІАЙПІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 37242411) договір на виконання робіт № 1/10-РУ від 04.01.2010 року. До перевірки надано завірені копії наступних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку: договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткові накладні,податкові накладні.

Аналіз господарської діяльності платників податків ПП «ВІАЙПІ ГРУП» та перевірка на відповідність вимогам та обмежень встановлених державою: згідно процесуальних документів, отриманих від старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області ст. лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М. та листів ДПС в Одеській області від 14.05.2012 року №11583/7/07-4005 та від 04.07.2012 року № 16869/7/22-8006: «Проведеними слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами по справі встановлено, що такі операції носили безтоварний характер».

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугували порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем завищено суму податкового кредиту і занижено суму податку на додану вартість.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Також, слід зазначити, що в основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/послуг.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак, відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги, належна оцінка первинних документів не надана.

Так в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підприємством АБ «ЦЕНТР» (Замовник) було укладено договір з підприємством ПП «ІНЛОУД» (Виконавець) № 5/08-РУ від 28.11.2008 року на виконання робіт, а саме: виконавець зобов'язується виготовити та розмістити рекламну інформацію о підприємстві АБ «ЦЕНТР» (т. 1 а/с. 72-73).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи приватного підприємства «ІНЛОУД», підприємство зареєстроване 04.09.2008 р., номер запису 1 556 102 0000 033312 (т. 1 а/с. 76).

22.09.2008 р. ПП «ІНЛОУД» видано свідоцтво серії НБ № 221849 № 100140628 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1. а/с. 77).

Крім того, згідно довідки головного управління статистики в Одеській області № 086008 ПП«ІНЛОУД», види діяльності за КВЕД: крім іншого, 74.40.0 Рекламна діяльність (т. 1 а/с. 78).

Також підприємством АБ «ЦЕНТР» (Замовник) було укладено договір з підприємством ПП «ВІАЙПІ ГРУП» (Виконавець) № 1/10-РУ від 04.01.2010 року на виконання робіт, а саме: виконавець зобов'язується виготовити та розмістити рекламну інформацію о підприємстві АБ «ЦЕНТР» (т. 1 а/с. 79-81).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи приватного підприємства «ВІАЙПІ ГРУП», підприємство зареєстроване 23.12.2009 р., номер запису 1 556 102 0000 037828 (т. 1 а/с. 82-83).

Крім того, згідно довідки головного управління статистики в Одеській області № 304675 ПП«ВІАЙПІ ГРУП», види діяльності за КВЕД: крім іншого, 74.40.0 Рекламна діяльність (т. 1 а/с. 84-85).

Також ПП «Сі.Ті.Джі.» (Виконавець) та підприємством АБ «ЦЕНТР» (Замовник) уклали договір поставки № 1/09-П від 01.09.2009 р.(т. 1 а/с. 86-88).

Між ПП «Сі.Ті.Джі.» (Виконавець) та підприємством АБ «ЦЕНТР» (Замовник) укладений договір на проведення маркетингових досліджень № 1/11 -М від 04.01.2011 р. та №2/11-М від 01.02.2011 p., згідно яких ПП «Сі.Ті.Джі.» (Виконавець) зобов'язується провести маркетингове дослідження на тему: «Договірні відношення у банківській справі» та «Страхування відповідальності підприємства» (т. 1 а/с. 89-94).

Підприємство АБ «ЦЕНТР» (Замовник) та ПП «СЕГМЕНТ-ЮГ» (Виконавець) укладало договори:

- про проведення маркетингових досліджень № 07/09-М від 01.07.2009 р., № 08/09-М від 01.08.2009 р., № 09/09-М від 01.09.2009 p., № 10/09-М від 01.10.2009 р., № 12/09-М від 01.12.2009 p., № 02/10-М від 01.02.2010 р., № 012/10-М від 01.12.2010 p.; № 09/10-М від 01.09.2010 р.; № 01/10-М ВІД 04.01.2010 Р.; № 03/10-М від 01.03.2010 p.; № 05/10-М від 05.05.2010 р.; № 06/10-М від 01.06.2010 p.; № 08/10-М від 02.08.2010 р.; № 010/10-М від 01.10.2010 р.; № 011/10-М від 01.11.2010 р.; № 07/10-М від 01.07.2010 p.;

- про технічне обслуговування № 5/09-ТО від 04.05.2009 p.;

- про надання послуг № ИУ-5/09 від 04.05.2009 p.;

Крім того, судом в ході розгляду справи досліджені первинні документи, які долучені позивачем до матеріалів справи і які були складені при виконанні господарських операцій між позивачем і ПП «СЕГМЕНТ-ЮГ», ПП «Сі.Ті.Джі.», ПП «ВІАЙПІ ГРУП», ПП«ІНЛОУД» відповідно до умов вказаних договорів та вимог чинного податкового законодавства протягом періоду з 01.07.2009 р. по 28.02.2011 р. Також належним чином та у встановленому законом порядку були в оформлені видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт та наданих послуг. Перелічені первинні документи наявні в матеріалах справи (т. 1,т.2, т. 3, т. 4. т.5).

Отже, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ за період з 01.07.2009 року по 27.06.2012 року.

Крім того, розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі, рух коштів з контрагентами ПП «ІНЛОУД», ПП «ВІАЙПІ ГРУП», ПП «Сі.Ті.Джі», ПП «Сегмент-Юг» підтверджується журналами проводок з відповідними номерами, датами банківських виписок, а також із сумами платежів на користь зазначених підприємств, отже зазначені дії позивача мають ознаки реальності вчинення господарських операцій.

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача, що зазначені первинні документи є належним підтвердженням податкового кредиту АБ «ЦЕНТР» за вищезазначеними цивільно-правовими договорами, як компенсація вартості товарів та послуг, які придбаваються, є видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт та акти приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01.01.2011 року, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом (п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону).

Відповідно до п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 зазначеного Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Звітність АБ «ЦЕНТР» з ПДВ відповідно до облікових даних податкового органу є щомісячною, тобто декларацію з ПДВ АБ «ЦЕНТР» подає відповідно до правил, визначених зазначеним Законом та Податкового кодексу України, щомісяця.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що податковий орган у спірних правовідносинах визначив грошові зобов'язання АБ «ЦЕНТР» за податкові періоди у 2009 році в податкових повідомленнях-рішеннях від 14 березня 2013 року № 0000852240, від 04 лютого 2013 року № 0000322230, прийнятих за результатами перевірки АБ «ЦЕНТР» по взаємовідносинах з ПП «Сі.Ті.Джі», ПП «СЕГМЕНТ-Юг», ПП «ІНЛОУД», ПП «ВІАЙПІ ГРУП», після спливу строку у 1095 днів для визначення грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу, факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як встановлено судом, представником відповідача не надано суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин між позивачем та його контрагентами мали місце обставини які порушують приписи чинного законодавства та вимоги визначені договором.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансова звітність згідно з законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового облік). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю га впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, витрати понесені позивачем у зв'язку з оплатою поставленої продукції, та виконання переліку робіт підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що вказує на необґрунтованість висновку податкового органу та його не відповідність приписам чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведені висновки щодо порушень позивачем норм чинного законодавства та відповідно правомірність своїх рішень.

З листів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року та № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року вбачається, що саме до компетенції судів віднесено дослідження та встановлення факту реальності здійснення господарської операції та руху активів у процесі господарської діяльності.

Судом при дослідженні господарських операцій позивача із контрагентами встановлено факт реального здійснення господарської операції і не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість його контрагентами або в залежність від наявності чи відсутності контрагента позивача за своїм місцезнаходженням після здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що ні чинний Податковий кодекс України, ні Бюджетний кодекс України, не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09 та постанові 14.11.2012 р. № К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону, як це зазначається у його пп. 7.2.4 п.7.3 ст.7 Закону № 168/97.

ТОВ АБ «Центр» та його контрагенти на момент виписування податкових накладних були зареєстровані, як платник податку на додану вартість, при цьому на час вчинення спірних правовідносин на офіційному сайті ДПА України була відсутня інформація щодо анулювання реєстрації ПП «СЕГМЕНТ-ЮГ», ПП «Сі.Ті.Джі.», ПП «ВІАЙПІ ГРУП», ПП«ІНЛОУД», як платника ПДВ.

Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або не дійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

Суд не приймає доводи представника відповідача, оскільки, коли державні органи володіють будь якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань, такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, у справі «ІНТЕРСПЛАВ» проти України» (заява № 803/02).

Згідно п. 183.13 ст. 183 Податкового кодексу України та п. 2.8. «Положення про реєстрацію платна податку на додану вартість» № 1394 від 07.11.2011 р. для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби (www.sta.gov.ua) дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника ПДВ, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера та дати початку дії свідоцтва про реєстрацію; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника ПДВ або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва платників ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

Інформація оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати оновлення інформації. - Відповідно до даних веб-сайту Державної податкової служби України підприємства «Сі.Ті.Джі.» (код за ЄДРПОУ 36796774), ПП «СЕГМЕНТ-ЮГ» (код за ЄДРПОУ 35818058) протягом періоду з 01.07.2009 р. по 28.02.2011 p., підприємства ПП «ІНЛОУД» (код за ЄДРПОУ 36110942), ПП «ВІАЙПІ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 36851232) протягом періоду з 31.03.2000 р. по 27.06.2012 p., станом на час здійснення господарських операцій з АБ «ЦЕНТР», були включені до Реєстру платників податку на додану вартість, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, тобто статус платника податку на додану вартість, а, отже, були платниками податку на додану вартість та мали законодавчо визначене право складати податкові накладні.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 року «Про організацію доступу до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» на веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» відображається інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до пошукових запитів: 36110942, 35767686, 36851232, 35818058, зроблених 03.04.2013 р., суб'єкти господарювання - ПП «ІНЛОУД» (код ЄДРПОУ 36110942), ПП «ВІАЙПІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 36851232), ПП «Сі.Ті.Джі» (код ЄДРПОУ 35767686), ПП «СЕГМЕНТ-Юг» (код ЄДРПОУ 35818058), протягом періоду здійснення господарської діяльності з АБ «ЦЕНТР» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, отже мали належний обсяг правоздатності та дієздатності.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже, й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Також суд звертає увагу, згідно із положеннями пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється зокрема за обставин отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно пункту 86.3 цієї статті, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, у даному випадку податковий орган має приймати податкове повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки після набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, підсумовуючи наведене, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржувані рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, відповідачем не надано суду та не зазначено про існування доказів, а саме наявності рішення суду у кримінальній справі, в межах розгляду якої слідчим прийнято постанову про проведення перевірки позивача.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000322230 від 04.02.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000852240 від 14.03.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000432230 від 11.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь агенції безпеки «Центр» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 64, код ЄДРПОУ 30985577) судові витрати у розмірі 2 294, 00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000322230 від 04.02.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000852240 від 14.03.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000432230 від 11.03.2013 року.

10 червня 2013 року.

.