Ухвала

від 10.06.2013 по справі 2а-9634/09/1/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року м. Київ К/9991/68917/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2012

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2012

у справі № 2а-9634/09/1/0170

за позовом Підприємства «Деккер-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Деккер-Сервіс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0000372301/0, № 0003772301/1 від 16.01.2009; № 0000372301/1 від 03.03.2009; № 0003772301/2, № 0000372301/2 від 07.05.2009; № 0000372301/3 від 29.07.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2012, позов задоволено; визнані протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки Підприємства «Деккер-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2008, складено акт № 9348/23-7/31176747 від 15.12.2008, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 93 231,50 грн., в т.ч.: за І квартал 2007 року на 11 167,75 грн., за ІІ квартал 2007 року на 11 246,25 грн., за ІІІ квартал 2007 року на 16 213,75 грн., за ІV квартал 2007 року на 16 714 грн., за І квартал 2008 року на 24 948,25 грн., за ІІ квартал 2008 року на 12 941,50 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000372301/0 від 16.01.2009, № 0000372301/1 від 03.03.2009, № 0000372301/2 від 07.05.2009, № 0000372301/3 від 29.07.2009 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 129 303,90 грн., в т.ч.: 93 231,50 грн. основного платежу та 36 072,40 штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003772301/1 від 16.01.2009, № 0003772301/2 від 07.05.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 543,35 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між Підприємством «Деккер-Сервіс» (Підприємство) та ФОП ОСОБА_2 (Агентом) було укладено договір № 1 від 03.01.2006, відповідно до умов якого Агент виконує функції по залученню клієнтів (юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності) на електротехнічну та електромонтажну продукцію та зобов'язується здійснювати заходи з залучення клієнтів; надавати консультаційні послуги за необхідною документацією; оформляти своїм клієнтам рахунки, а Підприємство зобов'язується надавати Агенту необхідні матеріали рекламно-інформаційного характеру, копії сертифікатів якості, а також інші документи, підтверджуючі походження та безпеку продукції; здійснювати інформаційну та консультаційну підтримку Агента з питань, які мають відношення до предмета договору; оплачувати роботу Агента у відповідності до умов цього договору; не розголошувати отриману інформацію про Агента та його клієнтів.

На виконання вказаного договору сторонами було підписано акти виконаних робіт на загальну суму 372 926 грн., оплата підтверджена виписками банку по поточному рахунку Підприємства «Деккер-Сервіс».

Донараховуючи податкові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що за перевіряємий період з 01.01.2007 по 30.06.2008 договірних відносин між Підприємством «Деккер-Сервіс» в особі Кундобіна В.Л. та ФОП ОСОБА_2 не було, оскільки термін дії договору № 1 від 03.01.2006 закінчився 31.12.2006; із переліку клієнтів, залучених для співробітництва ФОП ОСОБА_2 вбачається, що клієнти повторюються по періодам, із кварталу в квартал; до перевірки не надані документи, що підтверджують безпосередню участь у процедурі залучення клієнтів ФОП ОСОБА_2; відсутність первинних документів, договору, угоди за період з 01.01.2007 по 30.06.2008 між Підприємством «Деккер-Сервіс» в особі Кундобіна В.Л з однієї сторони та ФОП ОСОБА_2 з другої сторони, що унеможливлює включення до складу валових витрат сум витрат, сплачених ФОП ОСОБА_2 за залучення клієнтів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, до валових витрат підприємство має віднести будь-які витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо посилання податкового органу на той факт, що за період з 01.01.2007 по 30.06.2008 договірних відносин між підприємством «Деккер-Сервіс» та ФОП ОСОБА_2 не було, оскільки термін дії договору № 1 від 03.01.2006 закінчився 31.12.2006, то судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судами обох інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_2 в період з 01.01.2007 по 30.06.2008 приймалися до виконання замовлення від позивача по залученню клієнтів на електротехнічну та електромонтажну продукцію, Підприємством «Деккер-Сервіс» приймалися роботи, що виконувалися ФОП ОСОБА_2 та здійснювалася за них оплата.

Отже, фактично договір № 1 від 03.01.2006, укладений між підприємством «Деккер-Сервіс» та ФОП ОСОБА_2 в період 2007-2008 років було пролонговано, та на виконання зазначеного договору ФОП ОСОБА_2 надавалися позивачеві послуги по залученню клієнтів (юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) на електротехнічну та електромонтажну продукцію.

Сам факт, не оформлення окремим документом в письмовій формі пролонгації договору не свідчить про недійсність такого договору.

Щодо ненадання документів, що підтверджують безпосередню участь у процедурі залучення клієнтів ФОП ОСОБА_2 судами зазначено наступне.

З листа ТОВ фірма «Южний город» заступнику начальника ДПІ в м. Сімферополі від 08.12.2008 № 04-761, пояснень ТОВ фірма «Южний город» начальнику відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі від 02.12.2008 вбачається, що з ФОП ОСОБА_2 ніяких фінансових взаємовідносин за період з 01.01.2007 по 30.06.2008 не мала.

З пояснень ТОВ «Німецька будівельна компанія» начальнику відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі від 02.12.2008 року, листа ТОВ «Німецька будівельна компанія» № 47 від 08.12.2008 року вбачається, що будь-яких відносин з ФОП ОСОБА_2 також не було.

Суди обох інстанцій дійшли висновку, що у ФОП ОСОБА_2 безпосередньо прямих відносин з зазначеними вище контрагентами не було, оскільки ФОП ОСОБА_2 надавав послуги позивачеві з залучення клієнтів на підставі договору № 1 від 03.01.2006, за що отримував відповідну винагороду від позивача.

Договори купівлі-продажу укладалися безпосередньо між позивачем та покупцями, які, у т.ч. залучалися ФОП ОСОБА_2

Таким чином, відповіді, отримані податковим органом на запити «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», направлені ТОВ «Німецька будівельна компанія», ТОВ фірма «Южний город», СП «Амтек» ЛТД, не можуть свідчити про те, що витрати позивача не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, оскільки прямих відносин між ФОП ОСОБА_2 та покупцями позивача не було.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що до перевірки на підтвердження витрат на придбання товарів (робіт, послуг) позивачем були надані оборотно-сальдові відомості, журнали ордери по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у кореспонденції з рахунками 31 «Рахунки в банках», 20 «виробничі запаси», 22 «МБП», 28 «товари», 92 «Адміністративні витрати», відомості податкового обліку валових витрат, реєстри банківських операцій по рахункам (виписки, меморіальні ордери) з додатками; витратні та прибуткові накладні, рахунки, акти виконаних робіт, прийому передачі та інші первинні бухгалтерські документи, про що також зазначено в акті перевірки.

Таким чином, враховуючи умови договору № 1 від 03.01.2006, та документи, складені на його виконання, позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з залученням клієнтів (юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності); наданням консультаційних послуг; оформленням рахунків, висновок відповідача стосовно не підтвердження наданих послуг та донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток є неправомірним.

Крім того, як вірно зазначено судами обох інстанцій, помилковість зазначених в акті перевірки посилань відповідача підтверджується висновком експертизи № 101/10, складеним 27.01.2012.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2012 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2012

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний