Постанова

від 10.06.2013 по справі 905/531/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2013р. справа №905/531/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Русланова Г.М. за посвідченням;

від позивача: Гарькавенко Л.В. по дов.;

від відповідача: Вакал О.Г. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс», м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2013р. (повний текст від 22.04.2013р.) у справі №905/531/13-г (суддя Гриник М.М.)

за позовом Мар'їнського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Мар'їнської районної державної адміністрації, м. Мар'їнка Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс», м. Донецьк, в особі філії «Павлівська», с. Павлівка Мар'їнського району Донецької області

про розірвання договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення від 05.01.2011р. та повернення його в стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

ВСТАНОВИВ:

Мар'їнський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Мар'їнської районної державної адміністрації, м. Мар'їнка Донецької області, до відповідача, Філії «Павлівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс», с. Павлівка Мар'їнського району Донецької області, про розірвання договору оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 05.01.2011р., який був укладений між Мар'їнською райдержадміністрацією та філією «Павлівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс», а також про зобов'язання відповідача повернути водні об'єкти загальнодержавного значення, вказані в п.1.1 договору, по акту в стані, придатному для подальшого використання їх за цільовим призначенням.

В ході розгляду справи, 18.03.2013р. прокурор звернувся до господарського суду із клопотанням №575 від 12.02.2013р. про заміну неналежного відповідача, та ухвалою від 18.03.2013р. господарський суд Донецької області в порядку ст. 24 ГПК України здійснив процесуальну заміну неналежного відповідача - Філії «Павлівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс», с. Павлівка Мар'їнського району Донецької області , на належного відповідача - ТОВ «Агрофірма «Агротіс», м. Донецьк, в особі філії «Павлівська».

Рішенням від 16.04.2013р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок доведеністю матеріалами справи факту невиконання відповідачем взятих на себе обов'язків за договором, а саме - не укладення протягом 6 місяців договору оренди відповідної земельної ділянки, що, в силу закону та умов договору оренди водного об'єкту, є підставою для його дострокового розірвання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову прокурора відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що при розгляді справи господарським судом було порушено норми процесуального права, оскільки, на думку заявника, в господарському процесі товариство не може виступати відповідачем в особі філії, яка не є юридичною особою. Крім того, за твердженням апелянта, прокурором не було обґрунтовано, а судом першої інстанції - досліджено факту порушення або загрози порушення інтересів держави внаслідок виникнення спірних правовідносин сторін, а також не звернуто увагу на те, що позивачем було порушено досудовий порядок вирішення спору, передбачений п.п. 6.1, 6.2 спірного договору.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області №641 від 23.12.2010р. філії «Павлівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» було надано в тимчасове користування на умовах оренди строком на 5 років для риборозведення наступні водні об'єкти: ставок «Новопавлівський» площею водного дзеркала 20,3га і об'ємом 568,4тис.м.куб., ставок «Нерестовий-1» площею водного дзеркала 4,1га і об'ємом 32,8тис.м.куб., західні вигульні ставки в кількості 7 штук загальною площею водного дзеркала 1,51га і загальним об'ємом 9,02тис.м.куб., східні зимувальні ставки в кількості 5 штук загальною площею водного дзеркала 2,76га і загальним об'ємом 33,71тис.м.куб., які розташовані в басейні річки Кашлагач на території Павлівської сільської ради. Пунктами 2.1, 2.2. вказаного розпорядження орендаря було зобов'язано протягом місяця з дня його прийняття укласти з райдержадміністрацією договір оренди водних об'єктів, а також вжити заходи з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду та оформити правовстановлюючі документи на неї протягом шести місяців з моменту підписання договору оренди водних об'єктів.

На підставі вказаного розпорядження 05.01.2011р. між Мар'їнською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та філією «Павлівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» в особі директора Федорчука М.А., діючого на підставі Положення, (орендарем) було укладено договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування наступні водні об'єкти: ставок «Новопавлівський» площею водного дзеркала 20,3га і об'ємом 568,4тис.м.куб., ставок «Нерестовий-1» площею водного дзеркала 4,1га і об'ємом 32,8тис.м.куб., західні вигульні ставки в кількості 7 штук загальною площею водного дзеркала 1,51га і загальним об'ємом 9,02тис.м.куб., східні зимувальні ставки в кількості 5 штук загальною площею водного дзеркала 2,76га і загальним об'ємом 33,71тис.м.куб., які розташовані в басейні річки Кашлагач на території Павлівської сільської ради, для риборозведення.

Термін дії договору - 5 років з подальшим його продовженням при умові виконання договірних зобов'язань (п. 5.1 договору). Договір дійсний з моменту підписання до 05.01.2016р. (п. 5.1.1).

Пунктом 3.2.2 договору сторони визначили право орендодавця розірвати договір достроково у випадку, зокрема, порушення орендарем умов договору та невиконання вищевказаного розпорядження голови райдержадміністрації №641 від 23.12.2010р., а також у разі, якщо орендар протягом шести місяців після укладання договору оренди водних об'єктів не оформить договір оренди землі водного фонду.

Крім того, згідно п. 3.3.1 договору орендар зобов'язаний протягом шести місяців після укладання договору оренди водних об'єктів оформити договір оренди землі водного фонду.

Розірвання договору по пункту 3.2.2 здійснюється за умови попередження орендаря в письмовій формі не менш як за 1 місяць (п. 6.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані водні об'єкти були передані орендарю за актом приймання-передачі від 05.01.2011р.

Разом з цим, в ході проведення Мар'їнською міжрайонною прокуратурою перевірки додержання вимог Земельного кодексу України при використанні водних об'єктів на території Мар'їнського району, було встановлено факт невиконання орендарем умов вищевказаного договору, а саме - не укладення у шестимісячний термін договору оренди земель водного фонду. У зв'язку з викладеним, листом №361-1/01-27 від 13.06.2012р. голова районної державної адміністрації попередив філію «Павлівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» щодо дострокового розірвання спірного договору.

Враховуючи викладене і посилаючись на законодавчо визначений обов'язок представництва інтересів держави в суді в разі наявності порушення або загрози порушень економічних та інших державних інтересів, прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Зміст поняття «державні інтереси» розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999р.: державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначають, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів саме держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначав про встановлений факт невиконання відповідачем обов'язків за договором оренди водних об'єктів, що в силу закону та умов договору є підставою для його дострокового розірвання, оскільки порушує економічні інтереси держави в особі Мар'їнської районної державної адміністрації.

Судова колегія погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Статтями 19, 58 Земельного кодексу України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, серед яких землі водного фонду України, до яких належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

За статтею 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Користування водними об'єктами в Україні регулюється Водним кодексом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 6 Водного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що уклавши з позивачем договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 05.01.2011р., відповідач зобов'язався виконувати його умови, зокрема, у шестимісячний термін оформити договір оренди землі водного фонду.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Натомість, докази виконання відповідачем вказаного обов'язку за договором в матеріалах справи відсутні. Посилання останнього на зволікання з укладанням відповідного договору не з його вини не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин з огляду на умови договору оренди водних об'єктів та приписи розпорядження голови райдержадміністрації №641 від 23.12.2010р.

Згідно ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що не укладення протягом майже двох років договору оренди земельної ділянки водного фонду призводить до ненадходження до місцевого бюджету відповідних орендних платежів, що є підставою вважати, що позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладанні відповідного договору.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що невиконання відповідачем взятого згідно п. 3.3.1 договору оренди об'єктів водного фонду зобов'язання в частині укладення протягом шести місяців договору оренди земель водного фонду, а також невжиття ним будь-яких заходів щодо продовження такого терміну, свідчить про обґрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2013р. у справі №905/531/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на порушення господарським судом норм процесуального права шляхом розгляду позовних вимог до філії товариства, судова колегія зазначає, що ухвалою від 18.03.2013р. господарський суд Донецької області замінив неналежного відповідача у справі - філію «Павлівське», що згідно Положення не має статусу юридичної особи, належним - ТОВ «Агрофірма «Агротіс» в особі філії «Павлівське», оскільки саме з нею було укладено спірний договір оренди. Таким чином, з огляду на приписи ст. 21 ГПК України та суб'єктний склад сторін за спірним договором, місцевим господарським судом вірно розглянуто спір за участю відповідача-юридичної особи в особі його філії.

Відносно тверджень апеляційної скарги про порушення порядку досудового врегулювання даного спору, апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002, недотримання позивачем вимог даної норми закону (ст. 188 ГК України) щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору. Зазначеного висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 19.09.2011р. у справі №22/110, який в силу ст. 111-28 ГПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами та обставинами справи, є необґрунтованими, тому до уваги судом не приймаються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2013р. (повний текст від 22.04.2013р.) у справі №905/531/13-г - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2013р. (повний текст від 22.04.2013р.) у справі №905/531/13-г - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників - 8

1-у справу

1-позивачу

2-відповідачу

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС