Рішення

від 04.06.2013 по справі 15/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.06.2013р. Справа № 15/110

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-опт», м. Донецьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк,

про: стягнення 24875грн.37коп.

За участю представників сторін

від позивача: Лищук І.В.- за довіреністю від 21.05.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКС-опт», м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення 24875грн.37коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 20150грн.95коп., пені у сумі 975грн.38коп., 3% річних у сумі 379грн.16коп. та інфляційних витрат у сумі 3369грн.88коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар № 747 від 20.11.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

01.06.2010р. позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення, якими зазначив, що за умовами протоколу розбіжностей до спірного договору від 20.11.2009р. прострочення оплати вартості товару починається з 01.02.2010р., через перерахунок інфляційного збільшення та 3% річних на підставі ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 20150грн.95коп., пені у сумі 975грн.38коп., 3% річних у сумі 138грн.69коп., та суму інфляційного збільшення у розмірі 1810грн.24коп. Разом із заявою позивач надав остаточний розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних.

Суд приймає до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

14.07.2010р. відповідач через канцелярію надав клопотання від 14.07.2010р. про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею іншою справи, а саме справи №39/168пд про визнання договору купівлі-продажу №747 від 20.11.2009р. недійсним.

Ухвалою від 20.07.2010р. суд зупинив провадження по справі №15/110 до розгляду пов'язаної з нею справи №39/168пд.

20.07.2010р. позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення від 20.07.2010р., за змістом яких повідомив, що до договору №747 від 20.11.2009р. вказаних у договору додатків підписано не було.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 08.06.2011р. справа № 15/110 передана на автоматичний розподіл, яким для розгляду вищевказаної справи призначено суддю Марченко О.А.

Розпорядженням голови господарського суду від 20.07.2011р. справа № 15/110 передана на автоматичний розподіл, яким для розгляду вищевказаної справи призначено суддю Макарову Ю.В.

Оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунуті - рішенням від 19.03.2013р. по справі №39/168пд у позовних вимогах ТОВ «ТС Обжора» про визнання договору №747 від 20.11.2009р. недійсним відмовлено, суд ухвалою від 15.05.2013р. поновив провадження по справі №15/110 та призначив її розгляд на 04.06.2013р.

В судовому засіданні 04.06.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, про що в тому числі зазначив у письмових поясненнях від 04.06.2013р., стверджував, що додатки до спірного договору сторонами не були підписані, однак поставка товару здійснювалась саме за договором № 747 від 20.11.2009р. Позивач повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач забезпечив участь свого представника в суді першої інстанції лише у судовому засіданні 20.07.2010р., вимог ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду правової позиції зі спору по суті вимог. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, в тому числі про поновлення провадження по справі від 15.05.2013р.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

20.11.2009р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу на умовах з відстроченням платежу № 747 (далі - договір) з протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальній документації, яка є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»).

Відповідно до п. 1.2 договору покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються за даним договором, їх ціни. Специфікація являється невід'ємною частиною даного договору (Додаток 2 «Специфікація»).

У відповідності із п. 5.2 договору продавець зобов'язаний поставляти товари по цінам, вказаним в специфікації, що затверджена сторонами «Додаток 2). Ціна поставленого товару, згідно затвердженій специфікації зазначається у товарних та податкових накладних, котрі надаються продавцем у бухгалтерію центрального офісу покупця для здійснення оплати, котрі складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актам розбіжності. Сума даного договору визначається загальною сумою товарних накладних у період його дії.

Згідно із п. 5.3 договору в редакції протоколу розбіжностей, покупець зобов'язаний:

- до 25.01.2010р. повернути весь непроданий товар. Приймання передача товару виконується продавцем у відповідності з інструкціями п.6 та п.7 на центральному складі покупця, розташованого за адресою м.Донецьк, вул.Професорів Богославський, 7Б. Товар підготовлений до повернення, повинен мати відповідні супроводжувальні документи. Товар, котрий не був повернений у зазначений строк, вважається проданим.

- до 31.01.2010р. оплатити проданий товар. У випадку прострочення платежу, покупець виплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

У п. 8.1 договору сторони дійшли згоди, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.01.2010р.

Згідно із п. 8.2 договору якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Протоколом розбіжностей від 20.11.2009р. до договору №747 від 20.11.2009р. сторони погодили п.п. 2.2.1., 2.2.2., 5.3., 6.3., 6.5. у іншій, ніж у спірному договорі, редакції.

В позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання договору № 747 від 20.11.2009р. за видатковими накладними № С\НО-01086 від 09.12.2009р. та № С\НО-01028 від 25.11.2009р. здійснив поставку товару відповідачу, однак, отримавши товар, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за товар не виконав, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у сумі 20150грн.95коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, враховуючи зменшення розміру позовних вимог, є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 20150грн.95коп., пені у сумі 975грн.38коп., 3% річних у сумі 138грн.69коп., інфляційних витрат в сумі 1810грн.24коп.

Відповідно до позовної заяви підставою позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 747 від 20.11.2009р. (купівля-продаж на умовах оплати за реалізований товар) щодо повної та своєчасної оплати товару, отриманого за видатковими накладними № С\НО-01086 від 09.12.2009р., № С\НО-01028 від 25.11.2009р.

Договір купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар № 747 від 20.11.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, умовами договору № 747 від 20.11.2009р. передбачено, що асортимент товару, який поставляється за договором, його ціна визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

У договорі № 747 від 20.11.2009р. відомості про найменування товару та його ціну відсутні, як і відсутня у матеріалах справи оформлена єдиним документом специфікація до вказаного договору, яка містить асортимент товару та його вартість.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Наразі відповідач не заперечує проти отримання спірного товару за договором №747 від 20.11.2009р. та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передався. Судом також враховано, що спірні видаткові накладні містять посилання у якості підстави здійснення господарської операції з поставки товару на договір №747 від 20.11.2009р., при цьому при отриманні товару з боку покупця не подавалося жодних заперечень, навпаки відповідно до наявних в матеріалах справи доказів відповідач здійснював перерахування грошових коштів позивачу із призначенням платежу «згідно договору № 747 від 20.11.2009р.», тобто сторонами вчинялися дії з виконання вказаного договору.

Виходячи з вищевикладеного, розглянувши матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня оформлена єдиним документом специфікація до договору № 747 від 20.11.2009р., в матеріалах справи є підписані обома сторонами видаткові накладні, які містять найменування товару, його кількість та вартість та за якими здійснилося приймання товару представником відповідача, що свідчить про те, що сторони узгодили предмет, ціну товару, тобто всі істотні умови поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Так, позивач у виконання договору № 747 від 20.11.2009р. здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними № С\НО-01086 від 09.12.2009р., № С\НО-01028 від 25.11.2009р. на загальну суму 52014грн.07коп.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №0150 від 09.12.2009р., №098818 від 05.12.2009р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на накладних, який скріплений також печаткою ТОВ «ТС Обжора».

Відповідно до п. 5.5, 5.6 договору № 747 від 20.11.2009р. передбачено, що покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, даним договором, або містять помилки, розходження, доки помилки та виправлення не будуть усунуті. Накладні без номеру замовлення на поставку до оплати покупцем прийматися не будуть. Якщо продавець не надасть належним чином оформлені товарні та податкові накладні своєчасно, покупець має право затримати розрахунок за товар на відповідний період затримки надання продавцем документів.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати видаткові накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства або договору.

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання поставити товар позивач виконав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, у п. 5.3 договору в редакції протоколу розбіжностей до нього, покупець зобов'язаний: - до 25.01.2010р. повернути весь непроданий товар, товар, котрий не був повернений у зазначений строк, вважається проданим. - до 31.01.2010р. сплатити проданий товар. У випадку прострочення платежу, покупець виплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки, посилаючись у призначенні платежів на договір № 747 від 20.11.2009р. відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого товару 16.02.2010р. та 25.03.2010р. на загальну суму 1500грн.00коп., а також за накладними на повернення №С\НО-00014 від 11.02.2010р., №С\НО-00012 від 11.02.2010р. здійснив повернення позивачу товару загальною вартістю 30363грн. 12коп., у зв'язку з чим неоплаченим залишився товар на суму 20150грн. 95коп.

Враховуючи зміст позову, за бухгалтерським обліком ТОВ «АКС-опт», м. Донецьк вказані оплати та повернення товару за накладною №С\НО-00014 від 11.02.2010р. на суму 8046грн. 18коп. віднесені в рахунок погашення заборгованості за накладною № С\НО-01028 від 25.11.2009р, в рахунок погашення заборгованості за накладною № С\НО-01086 від 09.12.2009р. віднесена накладна на повернення №С\НО-00012 від 11.02.2010р. на суму 22316грн. 94коп.

Враховуючи, що товар за накладними №С/НО-01086 від 09.12.2009р. та №С\НО-01028 від 25.11.2009р. на суму 20150грн. 95коп. не був повернутий позивачу, строк його оплати для відповідача наступив 31.01.2010р., а вже з 01.02.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару, докази його оплати на суму 20150грн.95коп. матеріали справи не містять, як і не містять докази повернення позивачу товару на вказану суму, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 20150грн.95коп. в повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару, позивач просить суд також стягнути з відповідача суму пені в розмірі 975грн.38коп., яка нарахована наступним чином:

- за накладною №С\НО-01028 від 25.11.2009р. за період з 01.02.2010р. по 10.02.2010р. на суму боргу 19732грн.99коп., за період з 11.02.2010р. по 15.02.2010р. на суму 11686грн.81коп., за період з 16.02.2010р. по 24.03.2010р. на суму 10686грн.81коп., за період з 25.03.2010р. по 12.04.2010р. на суму боргу 10186грн.81коп.;

- за накладною №С\НО-01086 від 09.12.2009р. за період з 01.02.2010р. по 10.02.2010р. на суму боргу 28411грн.62коп., за період з 11.02.2010р. по 12.04.2010р. на суму 9964грн.14коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на п. 5.3 договору № 744 від 20.11.2009р. в редакції протоколу розбіжностей до вказаного договору, за змістом якого покупець зобов'язаний до 31.01.2010р. сплатити поставлений товар, у випадку прострочення платежу, покупець виплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За своєю правовою природою вказаний штраф є пенею відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, частина 3 якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно, до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частини законодавчо встановленого обмеження у шість місяців, з дня коли зобов'язання повинно бути виконано.

Означений позивачем період нарахування не перевищує передбачені законодавством обмеження щодо нарахування пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", вважає, що заявлена до стягнення сума пені в розмірі 975грн. 38коп. є такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, просить суд також стягнути з відповідача 3% річних в сумі 138грн.69коп., які розраховані відповідно до наданого суду 01.06.2013р. остаточного розрахунку таким самим чином що й пеня.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних за накладними, в межах обраних позивачем періодів нарахування, за формулою Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що розрахунок не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 138грн.69коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 1810грн.24коп., які нараховані відповідно до наданого суду 01.06.2013р. остаточного розрахунку наступним чином:

- за накладною №С\НО-01028 від 09.12.2009р. за період 01.02.2010р. по 10.02.2010р. на суму боргу 19732грн.99коп. нараховує інфляцію за лютий 2010р., за період з 11.02.2010р. по 15.02.2010р. на суму 11686грн.81коп. нараховує інфляцію за лютий 2010р., за період з 16.02.2010р. по 24.03.2010р. на суму 10686грн.81коп. нараховує інфляцію за лютий та березень 2010р., за період з 25.03.2010р. по 12.04.2010р. на суму боргу 10186грн.81коп. нараховує інфляцію за березень 2010р.;

- за накладною №С\НО-01086 від 09.12.2009р. за період з 01.02.2010р. по 10.02.2010р. на суму боргу 28411грн.62коп. нараховує інфляцію за лютий 2010р., за період з 11.02.2010р. по 12.04.2010р. на суму 9964грн.14коп. нараховує інфляцію за лютий та березень 2010р.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат, враховуючи обрані позивачем періоди, суд дійшов висновку, що позивач може нараховувати на суму 10686грн. 81коп. інфляцію лише за березень 2010р.; на суму 10186грн.81коп. може нараховувати інфляцію за квітень 2010р., однак суд позбавлений можливості змінювати період нарахування.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за заявлений позивачем період, з урахуванням зроблених висновків, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво", з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних нарахувань у розмірі 1313грн.68коп., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення індексу інфляції в сумі 496грн.56коп.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-опт», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 20150грн.95коп., пені у сумі 975грн.38коп., 3% річних у сумі 138грн.69коп. та інфляційних втрат у сумі 1810грн.24коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 30; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 7-Б, ЄДРПОУ 33967456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-опт» (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 81А, код ЄДРПОУ 32442798) суму основного боргу 20150грн.95коп., пені у сумі 975грн. 38коп., 3% річних у сумі 138грн.69коп. та інфляційних втрат у сумі 1313грн.68коп., витрати на оплату державного мита в сумі 225грн.78коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 214грн.21коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 04.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова