Рішення

від 05.06.2013 по справі 62/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/157 05.06.13

за позовом: Приватного підприємства «Сябри», м.Севастополь, ЄДРПОУ 30825385

до відповідача: Міністерства оборони України, м.Київ, ЄДРПОУ 00034022

за участю прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м.Київ

про визнання права власності та припинення права власності

Суддя (головуюча) Любченко М.О.

Суддя Чинчин О.В.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Романенко Ю.М. - заст. нач. юр. служби

В засіданні суду брали участь:

прокурор: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство «Сябри», м.Севастополь звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Міністерства оборони України, м.Київ про:

- припинення права власності Міністерства оборони України на 17/100 часток в об'єкті нерухомого майна - цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко 1-Б), що складається з будинку №65 (літера А) і будинку №7 (літера Б), та знаходиться за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32;

- визнання за Приватним підприємством «Сябри» права власності на 17/100 часток в об'єкті нерухомого майна - цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко 1-Б), що складається з будинку №65 (літера А) і будинку №7 (літера Б), та знаходиться за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приналежність Приватному підприємству «Сябри» 83/100 частин нерухомого майна за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32 та неможливість виділення частки в незавершеному будівництві, яка належить Міністерству оборони України (17/100). При цьому, як вказує позивач, частка відповідача є незначною, спільне володіння і користування майном є неможливим, а припинення права відповідача на частку розміром 17/100 не завдасть істотної шкоди інтересам Міністерства оборони України.

Відповідач у відзиві б/н від 26.04.2013р. проти задоволення позову заперечив з посиланням на те, що оскільки спірне майно є незавершеним будівництвом, власником нерухомості залишається держава в особі Міністерства оборони України, а Приватне підприємство «Сябри» є лише власником матеріалів, які були використані в процесі будівництва офісно-готельного комплексу.

У відповідності до листа №3031 від 07.08.2012р. про вступ у справу повідомила прокуратура Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

У судових засіданнях 26.03.2013р., 10.04.2013р., 15.05.2013р. прокурор проти задоволення позову заперечив.

Прокурор та позивач на виклик суду 05.06.2013р. не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить зміст протоколу від 15.05.2013р., рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №0103025000130, №0103025000149.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Приписи зазначеної норми права розповсюджуються також і на прокурора, який бере участь у справі, що згідно із ч.4 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач та прокурор у судове засідання 05.06.2013р. не з'явилися, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом прийнято до уваги, що строк розгляду справи №62/157 мав закінчитися 11.06.2013р., внаслідок чого відкладення судового засідання на іншу дату, а також завчасне повідомлення позивача з урахуванням фактичного місцезнаходження останнього про наступне судове засідання, повернення доказів повідомлення до господарського суду було неможливим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та покурора, господарський суд встановив:

29.10.2010р. господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №50/97 за позовом Приватного підприємства «Сябри» до Міністерства оборони України про визнання права власності, у відповідності до якого позовні вимоги задоволено частково: визнано за Приватним підприємством «Сябри» право власності на 83/100 часток |долею| нерухомого об'єкту - цілісного майнового комплексу офісно-готельного комплексу, що складається з будівлі №65 (літера А) - корпусу №1, будівлі №7 (літера Б) - корпусу №2, корпусу №3, майданчика внутрішнього двору, підпірної стіни, майданчика комплексної трансформаторної підстанції, зовнішніх мереж|сітей| водопостачання та електропостачання, ємності|ємкості| під очисні споруди|спорудження|, залізобетонних сходів, розташованих|схильного| за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32; в іншій частині позову відмовлено.

На підставі вказаного рішення 03.09.2011р. Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської ради оформлено витяг №31180890 про державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Сябри» на 83/100 об'єкта незавершеного будівництва - цілісного майнового комплексу офісно-готельного комплексу за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32.

Ухвалою від 29.08.2012р. господарського суду міста Києва рішення від 29.10.2010р. у справі №50/97 було переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Згідно із постановою від 16.01.2013р. Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сябри» на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2012р. по справі №50/97 задоволено: рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2012р. по справі №50/97 скасовано повністю; прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви заступника військового прокурора Центрального регіону України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2010р. у справі №50/97 відмовлено; рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2010р. по справі №50/97 залишено без змін.

Постановою від 20.03.2013р. Вищого господарського суду України постанову від 16.01.2013р. суду апеляційної інстанції залишено без змін.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу норм п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання наявності або відсутності прав.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст.355 зазначеного нормативно-правового акту передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст.356 Цивільного кодексу України).

В силу норм ст.365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Буднагляд» на замовлення позивача 01.06.2011р. було проведено технічний огляд та оцінку стану будівельних конструкцій на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам об'єкта: «Реконструкція бувшого військового містечка Б-1 в офісно-готельний комплекс на Таврійській набережній, 32», внаслідок чого зроблено наступні висновки: обсяг виконаних робіт з будівництва об'єкту становить орієнтовано 85%; загальна частина несучих конструкцій об'єкта будівництва виконана у відповідності до наданої проектної документації; завершення будівництва будівлі можливо за умови виконання вимог робочого проекту та п.6.10 ДБН В.1.1-12-2006 про максимальне збереження існуючих конструкцій без пошкодження їх елементів та з урахуванням проведення заходів з виправленням відзначених в даному технічному огляді зауважень.

13.09.2011р. Підприємцем Удальцовим Сергієм Геннадійовичем складено звіт, згідно якого технічно неможливо виділення в натурі часток власності незавершеного будівництва цілісного майнового комплексу - офісно-готельного комплексу за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32. Ринкова власність незавершеного будівництва: двоповерхової будівлі з мансардою (літера А) (у минулому будівля учбового корпусу №7 військового містечка «Б-1) загальною площею 369,8 кв.м та одноповерхової будівлі столової з цокольним поверхом та терасою (літера Б) (у минулому будівля складу-баталерки №65 військового містечка «Б-1») загальною площею - 142,8 кв.м, що знаходиться на території бувшого військового містечка «Б-1», розташованого за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32, станом на 31.08.2011р. становить 898415 грн. без урахування НДС.

За таких обставин, за твердженням позивача, існують підстави для визнання права власності Приватного підприємства «Сябри» на частку розміром 17/100 в об'єкті нерухомого майна - цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко 1-Б), що складається з будинку №65 (літера А) і будинку №7 (літера Б), знаходиться за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32 та припинення права власності Міністерства оборони України на відповідну частку нерухомості.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Принцип змагальності створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, при зверненні до суду із позовом про визнання права власності на частку за собою та припинення права іншої особи на цю частку у спільному майні позивачем має бути доведено наявність усіх чотирьох підстав, які визначені ст.365 Цивільного кодексу України, а відсутність хоча б однієї з них свідчить про неможливість задоволення відповідних позовних вимог співвласника.

Крім того, враховуючи предмет, підстави позову та імперативні приписи ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, Приватним підприємством «Сябри» також має бути надано докази внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок господарського суду міста Києва до моменту прийняття рішення у справі.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, враховуючи, що у відповідності до п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву «висновок судового експерта» або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2011р. була призначена судова експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора M.С.Бокаріуса в особі Севастопольського відділення та на вирішення експерту поставлені наступні питання:

1. 1. Яка реальна ринкова вартість 17/100 часток в цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко 1-б), що складається з будинку №65 в літері А і будинку №7 в літері Б, які розташовані за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32?

2. Чи існує технічна можливість виділу в натурі 17/100 часток в цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко 1-б), що складається з будинку №65 в літері А і будинку №7 в літері Б, які розташовані за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32?

3. Чи призведе поділ офісно-готельного комплексу в натурі між співвласниками до втрати його цільового призначення?

За наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи, судовим експертом складено висновок №5/6 від 26.04.2012р., відповідно до якого викладено наступне:

1) ринкова вартість 17/100 часток в цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко Б-1), що складається з будинку №65 в літері А і будинку №7 в літері Б, розташованих за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32, складає 325041 грн. з ПДВ;

2) виділ в натурі 17/100 часток в цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко Б-1), що складається з будинку №65 в літері А і будинку №7 в літері Б, розташованих за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32, з технічної точки зору, неможливий;

3) поділ офісно-готельного комплексу, розташованого за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32, в натурі між співвласниками, призведе до втрати цільового призначення.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 зазначеного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За висновками суду, внаслідок проведення судової експертизи, суду надано повні відповіді на порушені питання у відповідності до інших фактичних даних, дослідницька частина та підсумкові висновки судової експертизи узгоджені між собою; експертний висновок обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи.

Таким чином, при прийнятті цього рішення суд враховує висновок №5/6 від 26.04.2012р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора M.С.Бокаріуса в особі Севастопольського відділення при встановленні обставин, з якими приписи ст.365 Цивільного кодексу України пов'язують можливість припинення права особи на частку у спільному майні

Одночасно, ч.2 ст.364 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно із ч.2 ст.365 Цивільного кодексу України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За таких обставин, діючим законодавством встановлено імперативний обов'язок позивача при зверненні із позовом про визнання права власності особи на частку у спільному майні та припинення права на цю частку іншого співвласника попередньо внести вартість цієї частки на депозитний рахунок суду. Виконання особою зазначеного обов'язку є безпосередньою умовою (у разі доведення позивачем у встановленому законом порядку обставин, встановлених ч.1 ст.365 Цивільного кодексу України) прийняття судового рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання за співвласником права на частку у спільному майні та відповідно припинення права власності на цю частку іншого учасника.

Як свідчать матеріали справи, 09.04.2013р. позивач звернувся до господарського суду із клопотанням б/н від 09.04.2013р. про видачу представнику Приватного підприємства «Сябри» реквізитів депозитного рахунку господарського суду міста Києва з метою внесення грошових коштів для Міністерства оборони України.

У відповідності до ухвали від 10.04.2013р. позивачу було повідомлено наступні відомості: назва судового органу: «господарський суд м.Києва», номер депозитного рахунку: 37314005000062, МФО: 820019, код отримувача (за ЄДРПОУ): 05379487, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві.

При цьому, за змістом довідки №08-36/190 від 05.06.2013р. господарського суду міста Києва на депозитний рахунок номер 37314005000062 господарського суду міста Києва, відкритий у ГУ ДКСУ у м.Києві, кошти Приватного підприємства «Сябри» станом на 05.06.2013р. не надходили.

Згідно із заявою б/н від 06.05.2013р. позивач також зазначив про неможливість оплати відповідачу вартості частки у розмірі 17/100.

Тобто, позивачем не виконано вимоги ч.2 ст.365 Цивільного кодексу України щодо внесення вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду, що з урахуванням приписів наведеної норми виключає можливість постановлення судового рішення про задоволення вимог Приватного підприємства «Сябри».

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові №8/84-НМ від 09.02.2011р.

Крім того, як було зазначено судом вище, згідно із витягом №31180890 від 03.09.2011р. Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської ради за Приватним підприємством «Сябри» зареєстровано право приватної власності на 83/100 об'єкта незавершеного будівництва - цілісного майнового комплексу офісно-готельного комплексу за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32.

За змістом висновку №5/6 від 26.04.2012р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора M.С.Бокаріуса в особі Севастопольського відділення досліджуваний об'єкт є незавершеним будівництвом, конструктивні елементи якого на момент огляду мають наступний відсоток будівельної готовності: фундаменти - 9%, стіни - 34%, перекриття - 8%, покрівля - 1% (змонтовано 50%), підлога - 7% (є стяжка в двох будівлях), прорізи - 12% (змонтовані частково), обличкування - 8% (виконано тинькування 50%), інженерні мережі - 6% (змонтовані зовнішні мережі і частково внутрішні), інше - 6%. Будівельна готовність об'єкту складає 91%.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У відповідності до ч.3 ст.66 Господарського кодексу України цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Згідно із визначенням, яке надано у ст.1 Закону України «Про іпотеку», об'єкт незавершеного будівництва - це об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

За поясненнями позивача, які були надані у судовому засіданні 10.04.2013р., об'єкт за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32, на теперішній час не введено в експлуатацію з огляду на те, що будівництво цілісного майнового комплексу офісно-готельного комплексу за вказаною адресою не є завершеним. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

При цьому, позовні вимоги Приватного підприємства «Сябри» заявлено відносно частки у спільній власності об'єкту нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, а не об'єкту незавершеного будівництва, що не відповідає приписам ст.331 Цивільного кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Приватного підприємства «Сябри» до Міністерства оборони України про припинення права власності Міністерства оборони України на 17/100 часток в об'єкті нерухомого майна - цілісному майновому комплексі, що знаходиться за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32, та визнання за Приватним підприємством «Сябри» права власності на вказану частку підлягає залишенню без задоволення.

06.05.2013р. Приватне підприємство «Сябри» звернулося до господарського суду з заявою про залишення позову без розгляду та повернення позивачу судового збору в сумі 1527,31 грн.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на неподання Приватним підприємством «Сябри» документів, які були витребувані ухвалою від 10.04.2013р., та неможливість оплатити вартість частки 17/100 Міністерства оборони України на депозитний рахунок суду.

Заява б/н від 06.05.2013р. Приватного підприємства «Сябри» залишається судом без задоволення, виходячи з наступного:

В силу норм п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За змістом п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, може тягнути за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

У п.4.9 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» викладено правову позицію про те, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Тобто, діюче господарське процесуальне законодавство встановлює право, а не обов'язок суду, у разі настання обставин, перелічених в п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України залишити позов без розгляду. Наразі, реалізація судом такого права приписами наведеної статті не пов'язується з наявністю клопотання певної сторони.

Ухвалами господарського суду від 10.04.2013р., 15.05.2013р. зобов'язано позивача надати докази звернення до уповноважених органів з заявою стосовно введення спірного майна в експлуатацію та належним чином засвідчену відповідь на вказане звернення, явку в засідання суду, зокрема, позивача визнано обов'язковою.

При цьому, докази оплати 17/100 часток в об'єкті незавершеного будівництва за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32, господарським судом не витребовувались.

Наразі, як було встановлено судом вище, наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача, зокрема, у судове засідання 05.06.2013р. та ненадання ним витребуваних документів не перешкоджає вирішенню справи по суті, що з урахуванням п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість залишення позову без розгляду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, заява б/н від 06.05.2013р. Приватного підприємства «Сябри» залишена судом без задоволення.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду з розглядуваним позовом) державне мито в сумі 1527,31 грн., а також витрати за проведення судової експертизи у розмірі 5065,20 грн. підлягають віднесенню на позивача.

Крім того, з огляду на те, що висновком №5/6 від 26.04.2012р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора M.С.Бокаріуса в особі Севастопольського відділення було встановлено, що ринкова вартість 17/100 часток в цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко Б-1) за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32, складає 325041 грн., приймаючи до уваги, що позовну заяву Приватного підприємства «Сябри» було подано до набрання чинності Законом України «Про судовий збір», стягненню з позивача в доход Державного бюджету України підлягає державне мито в розмірі недоплаченої суми, а саме 1723,10 грн. (1% від 325041 грн. = 3250,41 грн.; 3250,41 грн. - 1527,31 грн. = 1723,10 грн.) за вимогами про визнання права власності, а також 85 грн. за вимогами про припинення права власності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Сябри», м.Севастополь до Міністерства оборони України, м.Київ про:

- припинення права власності Міністерства оборони України на 17/100 часток в об'єкті нерухомого майна - цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко 1-Б), що складається з будинку №65 (літера А) і будинку №7 (літера Б), та знаходиться за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32;

- визнання за Приватним підприємством «Сябри» права власності на 17/100 часток в об'єкті нерухомого майна - цілісному майновому комплексі (колишнє військове містечко 1-Б), що складається з будинку №65 (літера А) і будинку №7 (літера Б), та знаходиться за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 32.

Стягнути з Приватного підприємства «Сябри» (99011, м.Севастополь, Ленінський район, вул.Новоросійська, буд.10, кв.1, ЄДРПОУ 30825385) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 1808,10 грн.

У судовому засіданні 05.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.06.2013р.

Суддя (головуюча) М.О.Любченко

Суддя О.В.Чинчин

Суддя П.І.Паламар