Постанова

від 06.06.2013 по справі 910/3391/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. Справа№ 910/3391/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Чечель А.С. - директор, наказ №1 від 06.06.2008

Чернецька Г.М. - дов. №11-03 від 11.03.2013

від відповідача: Гарбуз С.О. - дов. №25-7 від 14.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

„Трест Київпідземшляхбуд-2"

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.03.2013 (суддя Мандриченко О.В.)

у справі №910/3391/13

за позовом Приватного підприємства „База будівельних технологій"

до Публічного акціонерного товариства

„Трест Київпідземшляхбуд-2"

про стягнення 773985,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „База будівельних технологій" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Трест Київпідземшляхбуд-2" (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 773985,38 грн., з яких: 358483,41 грн. - основний борг; 408960,88 грн. - пеня; 6541,09 грн. - три проценти річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі №910/3391/13 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Трест Київпідземшляхбуд-2" на користь Приватного підприємства „База будівельних технологій" 358483,41 грн. заборгованості, 31019,33 грн. пені та 6220,86 грн. трьох процентів річних. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство „Трест Київпідземшляхбуд-2" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі №910/3391/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним і прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Зокрема, апелянт зазначає, що господарським судом міста Києва у рішенні не були враховані обставини та причини, з яких позивач відмовився надати відповідачу податкові накладні, у зв'язку із чим останній втратив право податкового кредиту. Скаржник звертає увагу на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не застосовано положень статті 201 Податкового кодексу України, у чому відповідач вбачає порушення норм матеріального права.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.04.2012 між Приватним підприємством „База будівельних технологій", як орендодавцем, та Публічним акціонерним товариством „Трест Київпідземшляхбуд-2", як орендарем, укладено договір №2405/ОВО оренди обладнання (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування будівельну вертикальну опорну опалубку перекриття.

Згідно пункту 1.2. договору, комплектація майна, що орендується, визначена у специфікаціях №4234 та №4235, які є невід'ємною частиною договору (додатки 1 та 2 до договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору, вартість майна, що орендується за специфікацією №4234 складає 395547,42 грн., за специфікацією №4235 складає 1501228,27 грн.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється орендодавцем орендарю за актом здачі-приймання на складі орендодавця протягом 3-х днів з дати здійснення орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.4. договору.

Згідно пункту 3.1. договору, останній вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до закінчення терміну оренди майна, що орендується.

Термін оренди складає 60 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується (п. 4.1. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору, термін оренди може бути продовжено за згодою сторін. Оренда опалубки понад 60 днів оплачується у повному обсязі за фактичну кількість днів оренди, що підтверджується актами надання послуг, оформлених сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з пунктом 5.1. договору, оплата за тимчасове користування майном згідно додатку №1 і додатку №2 - за 1 добу складає 0,327333% від загальної вартості майна, що орендується.

У пункті 5.2. договору зазначено, що розмір орендної плати за 1 добу за специфікацією №4234 складає 1294,00 грн., за специфікацією №4235 складає 4914,00 грн.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що розмір орендної плати за договором на термін, визначений в п. 4.1. договору, становить 372480,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 62080,00 грн., в т. ч.:

- за специфікацією №4234 - 77640,00 грн., в т. ч. ПДВ - 12940,00 грн.;

- за специфікацією №4235 - 294840,00 грн., в т. ч. ПДВ - 49140,00 грн.

Розмір орендної плати уточнюється відповідно до фактичної кількості днів оренди, що оформляється актами надання послуг, оформлених сторонами.

Орендна плата оплачується орендарем на підставі оформлених сторонами актів надання послуг за фактичну кількість днів оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 823503,41 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаних обома сторонами, а саме: №1705 від 30.05.2012 на суму 36213,33 грн., №1705/1 від 30.05.2012 на суму 68796,00 грн., №1706 від 30.06.2012 на суму 38800,00 грн., №1706/1 від 30.06.2012 на суму 147420,00 грн., №1807 від 01.08.2012 на суму 40093, 04 грн., №1807/1 від 01.08.2012 на суму 152334,00 грн., №1807/2 від 01.08.2012 на суму 103194,00 грн., №1808 від 05.09.2012 на суму 40093,04 грн., №1808/1 від 05.09.2012 на суму 152334,00 грн., №1808/2 від 05.09.2012 на суму 44226,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем, на виконання своїх зобов'язань за договором №2405/ОВО від 26.04.2012, сплачено позивачу 465020,00 грн. Факт оплати вказаної суми підтверджує і позивач.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі факту надання йому орендних послуг на суму 823503,41 грн. не заперечує, разом з тим, зазначає, що між сторонами договору узгоджено декілька актів надання послуг, по яких позивачем не складено податкові накладні, а саме: №1807/1 від 01.08.2012 на суму 152334,00 грн., №1808 від 05.09.2012 на суму 40093,04 грн., №1808/1 від 05.09.2012 на суму 152334,00 грн. та №1808/2 від 05.09.2012 на суму 44226,00 грн. Загалом, за твердженням апелянта, позивачем не складено податкових накладних по актах надання послуг на загальну суму 388987,04 грн., а тому у відповідача відсутній обов'язок проводити оплату за цими актами.

Апелянт зазначає, що позивачем було надано послуг на суму 823503,41 грн., відповідач оплатив послуги на суму 465020,00 грн., податкові накладні позивачем не складено на суму 388987,04 грн., а тому, на думку скаржника, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією скаржника виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, передавши майно в оренду, що підтверджується актами надання послуг та не заперечується відповідачем.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно договору, орендна плата оплачується орендарем на підставі оформлених сторонами актів надання послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що всі акти надання послуг узгоджені позивачем та відповідачем і підписані обома сторонами, отже є належними доказами, якими підтверджується факт надання Приватним підприємством „База будівельних технологій" Публічному акціонерному товариству „Трест Київпідземшляхбуд-2" послуг на суму 823503,41 грн., які відповідач оплатив у розмірі 465020,00 грн., у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 358483,41 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 358483,41 грн. відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції у рішенні не були враховані обставини та причини, з яких позивач відмовився надати відповідачу податкові накладні, а також щодо того, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не застосовано положень статті 201 Податкового кодексу України до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Оскільки, предметом розгляду даної справи є стягнення грошових коштів за договором оренди обладнання, колегія суддів приходить до висновку, що питання надання чи ненадання податкових накладних не є предметом даного спору.

Крім того, статтею 201 Податкового кодексу України, на яку посилається скаржник у апеляційній скарзі, зокрема, визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія звертає увагу, що відповідач не позбавлений права подати заяву зі скаргою на позивача щодо ненадання податкових накладних у порядку статті 201 Податкового кодексу України, разом з тим, сам факт неотримання податкових накладних не звільняє відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату у розмірах, порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Сторони у договорі погодили, що орендна плата сплачується орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 10% від вартості оренди, зазначеної в п. 5.3. протягом 3 робочих днів з дати підписання договору. Остаточна оплата здійснюється орендарем через 15 днів після оформлення актів надання послуг (п. 5.4. договору).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 9.1.1. договору, за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 9.2.2. договору зазначено, що сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком зазначеним пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України та становить три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення і нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, зазначеним у статті 232 Господарського кодексу України, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача пені за весь період прострочення виконання зобов'язання, з урахуванням положень статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 31019,33 грн., згідно розрахунку, здійсненого місцевим господарським судом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Беручи до уваги положення статті 625 Цивільного кодексу України, якими встановлено обов'язковість сплати річних у розмірі трьох процентів на вимогу кредитора, судова колегія приходить до висновку, що нарахування трьох процентів річних є правомірним. Три проценти річних підлягають стягненню з відповідача у розмірі 6220,86 грн., згідно розрахунку місцевого господарського суду, який перевірений судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Трест Київпідземшляхбуд-2" із урахуванням зазначених у ній підстав та доводів задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі №910/3391/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Трест Київпідземшляхбуд-2" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі №910/3391/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи №910/3391/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.