Ухвала

від 04.06.2013 по справі 826/3588/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3588/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Будівельні Рішення» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 06.03.2013 № 0001752207 та № 0001762207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Службовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сучасні будівельні рішення» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Вайліс» (код за ЄДРПОУ 36445186) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 15.02.2013 № 564/22-7/34617809, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п 7.2., п.п. 7.2.6. п 7.2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість на суму 213 500,00 грн., в т. ч. по періодах: листопад 2010 року на суму 100 000,00 грн., грудень 2010 року на суму 113 500,00 грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 266 875,00 грн., в т.ч. по періодах: за 2010 рік на суму 266 875,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 06.03.2013 № 0001752207, яким позивачу донараховано податок на додану вартість за основним платежем в сумі 213 500, 00 грн., та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 53 375,00 гри., всього на загальну суму 266 775,00 грн.;

- від 06.03.2013 № 0001762207, яким позивачу донараховано податок на прибуток за основним платежем в сумі 266 875, 00 грн., та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 66 719,00 гри., всього на загальну суму 333 594,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові накладні від імені контрагента позивача були виписані невідомою особою, а отже на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не може формуватися податковий кредит та валові витрати.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що між ним та контрагентом, були укладені договори з дотриманням вимог, які передбачені законодавством України, зокрема позивач та його контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, були відсутні вироки суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, та виконання договорів підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, а також контрагентом позивача сума податкового зобов'язання по правовідносинах із позивачем була визначена для сплати до Державного бюджету, а отже збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеним контрагентом завдано не було.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «Сучасні будівельні рішення» в особі заступника директора Мартиросяна О.А. (Покупець) та контрагентом ТОВ «Компанія «Вайліс» в особі директора ОСОБА_3 (Постачальник) було укладено договори поставки матеріалів від 18.10.2010 № 18/10-10, від 01.12.2010 № 79 та від 01.11.2010 № 01/11-Ю.

За наслідками зазначених правовідносин, контрагентом ТОВ «Компанія «Вайліс» на адресу позивача ТОВ «Сучасні будівельні рішення» було виписано акти приймання-передачі товару (здачі-прийняття робіт) на загальну суму 1 281 000,00 грн., в т.ч ПДВ - 213 500,00 грн., а також податкові накладні на загальну суму 1 281 000,00 грн., в т.ч ПДВ 213 500,00 грн.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним були включені позивачем до податкового кредиту за листопад, грудень 2010 року та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2010 року.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі, на підставі банківських виписок.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду першої інстанції копію договору поставки, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі товару (здачі-прийняття робіт).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, листом ДПС у м. Києві № 10459/7/10-304 до перевірки було надано постанову про порушення кримінальної справи від 10.04.2012.

Згідно інформації наявної в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС (лист ДПС у м. Києві від 06.11.2012 № 10459/7/10-304) встановлено, що директор та головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Вайліс» (контрагента позивача) ОСОБА_3 - громадянин Російської Федерації та згідно інформації Прикордонної служби України перетинав державний кордон України лише одного разу: 27.11.2009 о 06:10 год (в'їзд) - 28.11.2009 о 00:15 год (виїзд).

Також в протоколі допиту свідка ОСОБА_3 від 18.07.2012 останній пояснив, що ТОВ «Компанія «Вайліс» (директором та головним бухгалтером якого він числиться) - йому не знайоме, дане підприємство він не реєстрував та не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності, а саме: будь-яких документів щодо здійснення господарських операцій не підписував та нікого на це не уповноважував, податкової звітності не формував та до податкового органу не подавав.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виписані контрагентом позивача податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ «Сучасні Будівельні Рішення» податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Компанія «Вайліс» здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія «Вайліс», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Будівельні Рішення» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.