Постанова

від 06.06.2013 по справі 5009/1466/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.05.2013 р. справа №5009/1466/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарової З.П., Кододової О.В. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.12.2012 року у справі№5009/1466/12 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалт сервіс плюс", м.Дніпропетровськ до боржникаПриватне підприємство "ВІВА-АКТІВ", м. Запоріжжя пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт сервіс плюс", м.Дніпропетровськ до боржника Приватного підприємства "ВІВА-АКТІВ", м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №5009/1466/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.04.2012 р. Приватне підприємство "ВІВА-АКТІВ", м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт сервіс плюс", м.Дніпропетровськ.

Не погодившись з прийнятою постановою суду першої інстанції, Державної податкової інспекції в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на постанову господарського суду Запорізької області від 26.04.2012 року у справі № 5009/1466/12, в якій просить апеляційний суд скасувати зазначену постанову суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Запорізької області від 26.04.2012р. припинено.

Ухвала суду мотивована тим, що Державна податкова інспекція в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не набула статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не має права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, тому, помилкове порушене апеляційне провадження підлягає припиненню.

Не погодившись з прийнятою ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. Державна податкова інспекція в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2012р. ухвала Донецького апеляційногогосподарського суду від 06.08.2012р. у справі №5009/1466/12-залишена без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2012р. у справі №5009/1466/12 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Приватне підприємство "ВІВА-АКТІВ", м. Запоріжжя та припинено провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором до реєстру вимог кредиторів було внесено вимоги ініціюючого кредитора у сумі 12 680,00 грн. та вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфут-Донецьк» у розмірі 195 321,04грн.

Вимоги кредиторів залишилися не погашеними, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємства - банкрута. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.12.2012 року у справі №5009/1466/12, в якій просить апеляційний суд скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції справа розглянута без всебічної повної оцінки всіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства. А саме, вказує на те, що винесення Господарським судом Запорізької області постанови про визнання банкрутом Приватне підприємство "ВІВА-АКТІВ", м. Запоріжжя фактично унеможливлює виконання Державною податковою інспекцією в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведення документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку. Та зазаначає, що згідно поданої підприємством податкової звітності за ІІ-ІV квартали 2011 року з податку на прибуток - дохід Приватного підприємства "ВІВА-АКТІВ", м. Запоріжжя складає 3698700,00грн. Аналіз податкової звітності свідчить, що підприємство здійснює господарську діяльність та будь які підстави вважати останього неплатоспроможним та потенційним банкрутом були відсутні.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представники кредиторів та боржника у судове засідання не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, у тому числі й тим, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, дослідити правомірність, застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

До явних кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Ця норма міститься в ст.210 Господарського кодексу України. Статус кредитора щодо неплатоспроможності боржника набувається, у тому числі органом податкової служби в силу обов'язковості проведення позапланової перевірки в наслідок банкрутства такого боржника та в силу п.5 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, згідно п.5 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Таким чином, податковий орган, а в даному випадку Державна податкова інспекція в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в силу зазначеної норми має статус відомого кредитора та вправі оскаржувати остаточний процесуальний документ у справі про банкрутство боржника з метою зясування наявності поточних кредиторських вимог станом на момент подання ліквідаційного балансу та звіту.

Крім того, колегією суддів встановлено, що ліквідатором було направлено повідомлення №14/05-пр від 21.05.2012р. Державній податковій інспекції в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська, якою було надано відповідь про відсутність податкового боргу у Приватного підприємства «ВІВА АКТІВ» станом на 06.06.2012р . Однак, ліквідаційна процедура розпочалася 26.04.2012р. і тривала до 28.12.2012р., але ліквідатор в подальшому до Державної податкової інспекції в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби більше жодного разу не звертався.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено 20.04.2012р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт сервіс плюс", м. Дніпропетровськ. Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 12 680,00 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса та виконавчим провадженням органів ВДВС. Крім того, вказано, що актом державного виконавця встановлено, що боржник відсутній за місцезнаходженням та відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

На підтвердження факту відсутності боржника за своїм місцезнаходженням, ініціюючий кредитор посилається на акт державного виконавця, відповідно до якого встановлено, що боржник відсутній за місцезнаходженням та відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

На інші ознаки відсутності підприємницької діяльності ініціюючий кредитор в заяві про порушення справи про банкрутства не посилався.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.04.2012р. Приватне підприємство «ВІВА АКТІВ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт сервіс плюс", м. Дніпропетровськ.

В постанові про визнання боржника банкрутом підставами для визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону, як відсутнього боржника господарський суд Запорізької області визначає, що заборгованість у сумі 12 680,00грн. підтверджується: простим векселем АА№1561173 від 01.02.2012р. на суму 12 680,00грн., протестом про не оплату векселя №177 від 23.02.2012р., виконавчим написом нотаріуса №178 від 23.02.2012р. 05.03.2012р.Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням та вказано, що право власності на рухоме, нерухоме майно та на земельні ділянки за боржником не зареєстровано. Додатково зазначено про те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців відомо про знаходження боржника в стані припинення підприємницької діяльності.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, суд виходить з наступних підстав.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, дотримання здійснення підприємницької діяльності, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство.

Чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті, встановлено, що, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7572 від 08.09.2008 року, на цей час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

У зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

В матеріалах справи, на час прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відсутні будь-які дані з реєстру, в яких би містилися вищезазначені записи.

Натомість, в матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців серія АЖ №506233 від 28.03.2012р., стосовно Приватного підприємства «ВІВА АКТІВ» із якого вбачається, що в графі "Місцезнаходження" міститься запис про знаходження цієї юридичної особи за адресою: 69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Запорізька, буд. 13; в графі "Стан юридичної особи": в стані припинення підприємницької діяльності; в графі "дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи": 28.03.2012р.; в графі "Відомості про комісію з припинення": Фесков Костянтин Ігоревич (голова комісії).

Будь-які інші виписки чи довідки із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно Приватного підприємства «ВІВА АКТІВ» м. Запоріжжя в матеріалах справи відсутні.

Тобто, як видно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 28.03.2012 року Серія АЖ №506233, Приватне підприємство «ВІВА АКТІВ», м. Запоріжжя знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, що не є тотожним запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та внесення інформації щодо знаходження юридичної особи в стані припинення має різну правову природу та різні наслідки порушення справи про банкрутство.

Отже, наявність у Єдиному державному реєстрі запису про те, що юридична особа перебуває у стані припинення не може вважатися доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Наявність внесення запису до графи: "Стан юридичної особи" про припинення підприємницької діяльності - свідчить про внесення державним реєстратором до системи реєстру інформації про початок добровільної ліквідації юридичної особи за рішенням засновників.

А з урахуванням того, що рішення засновників про припинення юридичної особи було прийнято 28.03.2012 року-тобто за 20 днів до порушення справи про банкрутство ( 18.04.2012р.), то відповідно підприємство боржника за даними державного реєстру знаходилось в стані прийняття кредиторських вимог ліквідаційною комісією боржника під головуванням Фескова К.І., оскільки строк заявлення кредиторами своїх вимог не може бути менше двох місяців, згідно ч.4 ст.105 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що за таких обставин неможливо стверджувати, що Довідка з ЄДР, наявна у справі, є належним доказом відсутності боржника.

Також судом апеляційної інстанції, встановлено що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 28.05.2012р. місцезнаходження боржника у період з 01.12.08р. по 26.01.12р. неодноразово змінювалось.

Так у запису №1 місцезнаходження: 49125, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вулиця Казахстанська, б.119, запис від 01.12.2008р.; у запису №13 місцезнаходження: 49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, проспект газета «Правда», б.3Б, запис від 01.11.2011р.; у запису № 14 місцезнаходження: 69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя , Жовтневий район, вулиця Запорізька, б.13, запис від 26.01.2012р.

Згідно поданої Державною податковою інспекцією в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011року, боржник здійснював господарську діяльність, знаходившись за адресою: 49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, проспект газета «Правда», б.3Б. Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор не звертався за вищевказаною адресою із запитом, щодо з'ясування бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів боржника.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою інспекцією стверджується про здійснення господарської діяльності боржником, що встановлено згідно поданої підприємством податкової звітності за ІІ-ІV квартали 2011 року (декларація №9015108791 подана від 06.02.12р.). З якої вбачається, що дохід Приватного підприємства «ВІВА АКТІВ» м. Запоріжжя складає 3 698 700,00грн. Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності складає 161 365,00грн, при цьому податок на прибуток, нарахований за результатами діяльності, що підлягає сплаті до бюджету складає 5 730,00грн. Тобто, зазначене свідчить про наявність прибуткової діяльності боржника, доказів здійснення збиткової діяльності впродовж трьох місяців, що передували порушення справи про банкрутство матеріали справи не містять. Це свідчить про прибуткову діяльність та про можливість здійснити розрахунки з кредиторами по справі.

Проте, ліквідатор не перевірив вказані обставини та не здійснив дій стосовно дослідження та аналізування наявності чи відсутності дебіторської та кредиторської заборгованості, не перевірив рух коштів по банківським рахункам по операціям, на предмет вивчення питання наявності фактичних активів та пасивів боржника.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, здійснює такі повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Нормами ч. 2 цієї ж статті передбачено, що протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 34 Закону передбачено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

Отже, виходячи з приписів вказаних норм, суд апеляційної інстанції вважає, що під час ліквідаційної процедури боржника на ліквідатора покладаються обов'язки у виконанні активних дій, у тому числі для отримання від боржника - його попередніх керівників, документації (фінансової, звітної та іншої).

Одним із можливих способів встановлення місцезнаходження бухгалтерської та іншої первинної документації банкрута апеляційний суд вважає вжиття ліквідатором заходів щодо з'ясування фізичної або юридичної особи, яка є засновником чи директором товариства - банкрута. Способом встановлення особи керівника чи засновників Приватне підприємство "ВІВА-АКТІВ", м. Запоріжжя є звернення ліквідатора до органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців із запитом про надання інформації з цього питання.

Згідно матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 28.05.2012р. та на час укладання договору про надання послуг №27-01/12 від 27.01.2012 року, у зв'язку з невиконанням умов якого виникла заборгованість у боржника перед кредитором, керівником боржника був К.І.Фесков, який також підписував рахунок - фактуру № СФ-000030 від 27.01.2012р., акт виконаних робіт № ВР/27-01/12 від 27.01.2012р., акт звірки взаємних розрахунків від 31.01.2012р., акт приймання-передачі від 01.02.2012р., що було відомо ініціюючому кредитору, який також є ліквідатором по даній справі.

Тобто, вказане свідчить про те, що бухгалтерська та інша документація банкрута, печатки і штампи банкрута, у 2012 року знаходились у керівника Приватного підприємства «ВІВА АКТІВ» м. Запоріжжя К.І Фескова, в свою чергу справа про банкрутство була порушена 20.04.2012р.

Судом апеляційної інстанції, також встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 28.05.2012р. засновником Приватного підприємства "ВІВА-АКТІВ", м. Запоріжжя є Михайлова Алла Степанівна - розмір внеску до статутного фонду якої складає 200 000 грн. Це свідчить про можливість разрахування підприємства з неявними кредиторами.

Однак, у справі про банкрутство відсутнє звернення ліквідатора до керівника підприємства та засновника із запитом щодо з'ясування бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів банкрута.

Тобто, ліквідатор не вжив всіх можливих заходів, достатніх та необхідних при проведенні ліквідаційної процедури, направлених на виявлення майнових активів банкрута з врахуванням відсутності в матеріалах справи доказів звернення ліквідатора до керівника чи засновника підприємства про передачу фінансової документації.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що ліквідатором не досліджено відомості про рух коштів по рахункам боржника в банківських установах.

Дослідивши матеріали додані до ліквідаційного звіту, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення дій ліквідатора з виявлення рахунків боржника, грошових коштів, кредиторської та дебіторської заборгованості, руху коштів по рахункам та докази закриття наявних рахунків.

Щодо відомостей про наявність або відсутність рахунків боржника та докази їх закриття, Державна податкова інспекція в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби надала довідку про рахунки боржника:

- ПАТ "ВТБ Банк" номер рахунку - 26003020124618 українська гривня;

- ПАТ "ВТБ Банк" номер рахунку - 26002010124618 українська гривня;

- ПАТ "Діамантбанк" номер рахунку - 2605439207322 українська гривня;

- ПАТ "Діамантбанк" номер рахунку - 2600939207322 українська гривня.

Згідно наданої довідки, закриття рахунків не було здійснено.

Відповідно довідки № 447 від 21.06.2012р. ПАТ "Діамантбанк" повідомляє про залишок коштів на рахунках Приватного підприємства «ВІВА АКТІВ» м. Запоріжжя: номер рахунку - 26000010066068 - 0,00 ЄВРО; номер рахунку - 26000010066068 - 0,00 українська гривня, з цього вбачається, що закриття рахунків не було здійснено.

Надані довідки не свідчать про те, що підприємством не здійснювалась господарська діяльність і не відбувався рух коштів до, та після дати складання цієї довідки.

Згідно п.7 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор зобов"язаний використовувати при проведені ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківський установі. Однак, після здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором не були надані докази про закриття зазначених рахунків.

Таким чином, матеріали справи свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у цій справі про банкрутство, про відсутність повного та об'єктивного розгляду місцевим господарським судом всіх обставин справи та відсутність законних підстав для затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження по справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що без встановлення вищевказаних фактичних обставин, ліквідація юридичної особи боржника - Приватне підприємство "ВІВА-АКТІВ", м. Запоріжжя та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, судом першої інстанції не може вважатися такою, що здійснено всебічно, повно та об'єктивно.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що, судом першої інстанції не були перевірені обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство, при введенні ліквідаційної процедури, а за відсутності такої перевірки, чи надано таким обставинам відповідну оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, приймаючи ухвалу у справі про банкрутство Приватного підприємства «ВІВА АКТІВ» м. Запоріжжя, суд першої інстанції належно не встановив та не перевірив дотримання ліквідатором боржника всіх вимог Закону при здійсненні ліквідаційної процедури Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт сервіс плюс", м. Запоріжжя.

У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оскаржувана ухвала господарського суду за результатами проведення ліквідаційної процедури не відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, вона підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.12.2012 року у справі №5009/1466/12 -задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.12.2012 року у справі №5009/1466/12 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі №5009/1466/12 про банкрутство - скасувати.

Припинити провадження у справі про банкрутство № 5009/1466/12.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Запорізької міської ради та державному реєстратору м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, щодо юридичної особи - Приватного підприємства «ВІВА АКТІВ» м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 36294909), у зв'язку з ліквідацією банкрута, згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та внесення відповідного запису до реєстру про відновлення стану юридичної особи Приватного підприємства «ВІВА АКТІВ» м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 36294909).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова