Постанова

від 06.06.2013 по справі 2а-13469/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2013 р. о 15:28 Справа №2а-13469/12/0170/4

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі представників сторін:

від позивача - Силич Л.Є.,

від відповідача - Мирошниченко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Мангуст-МЧ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Приватне підприємство "Мангуст-МЧ" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Атономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009332204 від 09.11.2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ, невідповідністю рішень чинному законодавству, оскільки наявні усі необхідні первинні документи на підтвердження правовідносин позивача з контрагентом за липень 2012 року.

Ухвалами суду від 03.12.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 24.12.2012 року призначена у справі судова економічна експертиза, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 16.05.2013 року провадження у справі поновлено з 30.05.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення по суті спору, провив врахувати висновок проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, висновки проведеної судово-економічної експертизи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Мангуст-МЧ" є юридичною особою, ідентифікаційний код 35109737, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (а.с.6-7, 31-32 т.1).

Видами діяльності позивача за КВЕД та відповідно до Статуту є діяльність приватних охоронних служб, електромонтажні роботи, обслуговування систем безпеки, проведення розслідувань, діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, установлення та монтаж машин та устаткування.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2012 року та валових витрат за 3 квартал 2012 року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Аір-Бласт» (ЄДРПОУ 37620442).

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2012 року №8207/22-3/35109737 (далі - Акт) (а.с.13-22 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем п.п.14.1.185 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого донараховано податку на додану вартість у липні 2012 року в розмірі 79167 грн.,

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 року №0009332204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 118750,50 грн., у тому числі 79167 грн. за основним платежем та 39583,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком додану вартість за липень 2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, при визначенні суми податку на додану вартість за липень 2012 року позивач мав керуватися нормами вищезазначеного нормативно-правового акту.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п.14.1.185 п.14.1. ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 118750,50 грн., у тому числі 79167 грн. за основним платежем та 39583,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, визначене у податковому повідомленні - рішенні від 09.11.2012 року №0009332204 у зв'язку з наступними висновками перевірки.

Так, на думку податкових органів, позивачем необґрунтовано занижено податок на додану вартість у сумі 79167,00 грн., в наслідок завищення податкового кредиту у розмірі 79167,00 грн., що сформовано по взаємовідносинам із «сумнівним» контрагентом ТОВ «Аір-Бласт», що визнані ДПІ у м. Сімферополі нікчемним правочином.

Судом встановлено, що у період перевірки позивач мав правовідносини з ТОВ «Аір-Бласт» (ЄДРПОУ 37620442), який згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебуває у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагент позивача є юридичною особою, що має належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом у спірний період всього на суму ПДВ у розмірі79167,00 грн. грн., що підтверджується наступним.

Позивачем у липні 2012 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 79167,00 грн., невизнані відповідачем по взаємовідносинам з контрагентом, який не відобразив податкові зобов'язання за липень 2012 року, щодо якого відсутня інформація про наявність у нього складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, устаткування, а також у з'вязку з недостатністю трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

05.09.2011 року ПП «Мангуст-МЧ» (замовник) уклав договір з ТОВ «Аір-Бласт» (виконавець) №050911 про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань, що цікавлять замовника, зокрема з питань конкурентоспроможності, динаміки цін, розширення ринку охоронних послуг, таке інше (а.с.48 т.1).

На виконання зазначеного договору ТОВ «Аір-Бласт» надало інформаційно-консультаційні послуги у липні 2012 року, а ПП «Мангуст-МЧ» прийняло їх на загальну суму 475000,00 грн., в тому числі 79166,67 грн. ПДВ, що підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт про отримані Інформаційно-консультаційні послуги у липні 2012 року №53 від 31.07.2012 року із звітом до договору (а.с.53-80 т.1).

Згідно зі звітом у липні 2012 року ТОВ «Аір-Бласт» надані інформаційно-консультаційні послуги по наступним питанням: 1. Розширення ринку надаваємих охоронних послуг (пошук нових покупців послуг) Складені договори №32 від 05.07.2012 року із ТОВ "Колорит-Агро" м. Вінниця; Договір № 03/07/12-КП/33 від 03.07.2012 із ТОВ "Краєвид Поділля" м. Вінниця; Договір № 35 від20.07.2012 із ТОВ "Кримські виноградники"№ Договір № 17/07/12-ЛА/34 від 17.07.2012 із ТОВ "Лобаново-Агро" м. Джанкой; Договір № 24/БА від 30.07.2012 із ТОВ "Біляус Агро" Чорноморський район (а.с.53-80 т.1).

Також надання інформаційно-консультаційних послуг підтверджується тезовим оглядом семінару, проведеного ТОВ «Аір-Бласт» щодо висвітлення змін у діючому законодавстві та інших питань (а.с.215-220 т.1).

Оплата за надані консультаційні послуги вартістю 475000,00 з ПДВ здійснена позивачем згідно рахунку виконавця лише частково в сумі 52000,00 грн., у тому числі 8666,67 грн. ПДВ шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь виконавця ТОВ «Аір-Бласт», що підтверджується виписками банку (а.с.51-52, 93 т.1).

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 79166,67 грн. виконавець склав податкову накладну №312 від 31.07.2012 року на суму 475 000,00 в тому числі 79166,67 грн. ПДВ по операціях з отримання інформаційно-консультаційних послуги у липні 2012 року, яка містить усі обов'язкові реквізити, передбачені Податковим кодексом (а.с.50 т.1).

Зазначена податкова накладна , занесена до реєстру виданих-отриманих податкових накладних, відображена у додатку 5 до Декларації та віднесена до складу податкового кредиту у Деклараціях з податку на додану вартість за липень 2012 року (а.с. 33-40, 150-164 т.1)

На підставі зазначеної податкової накладної, отриманої від ТОВ «Аір-Бласт» позивачем нараховано податковий кредит у сумі 79166,67 та відображено його у Розділі ІІ додатку 5 Податкових декларацій з ПДВ за липень 2012 року (а.с.33-40 т.1).

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

ПК України не передбачено, що платник податку не має права віднести до податкового кредиту суми ПДВ, за податковими накладними, виписаними контрагентом, який не знаходиться по місцезнаходженню.

Отже, податкова накладна отримана позивачем від постачальника ТОВ «Аір Бласт» має обов'язкові реквізити передбачені ПКУ та відповідає пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України стосовно реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних та оформлена відповідно діючому законодавству.

ТОВ «Аір Бласт» був платником ПДВ на момент надання послуг (липень 2012 року) - Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Аір-Бласт» (ЄДРПОУ 37620442) анульовано лише 09.10.2012 року (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua).

Таким чином, на момент здійснення відповідних операцій контрагент мав повноваження виписувати податкові накладні, а операції надання послуг ТОВ «Аір-Бласт» на користь позивача у липні 2012 року є об'єктом оподаткування ПДВ.

Дослідждуючи підстави придбання позивачем у ТОВ «Аір Бласт» інформаційно-консультаційних послуг у липні 2012 року з метою використання у власній господарській діяльності та сам факт такого використання судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що у період спірних правовідносин у штаті позивача був бухгалтер (довідка №98 від 05.06.2013 року), до посадових обов`язків якого входило забезпечення ведення бухгалтерського обліку, фінансової звітності,таке інше. У той же час, у штаті підприємства відсутня посада юрисконсульта (а.с.242-247).

Відповідно до п.п.138.10.2. п.138.10 ст.138 ПК України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Судом встановлено, що зазначені витрати на придбання інформаційно-консультаційних послуг були здійснені позивачем у зв'язку з відсутністю у штаті підприємства посади юрисконсульта, постійними змінами діючого законодавства та були спрямовані на інформаційне забезпечення бухгалтерського обліку на підприємстві та для розширення спектру дій підприємства, а саме для пошуку нових клієнтів.

Фактично ТОВ «Аір-Бласт» надало посередницькі послуги із пошуку нових клієнтів. З допомогою посередницьких послуг ТОВ «Аір-Бласт» позивачем у липні 2012 року складені договори, на підставі яких позивачем було надано послуги охорони, а саме: договір № 32 від 05.07.2012 із ТОВ "Колорит-Агро" м. Вінниця; договір № 03/07/12-КП/33 від 03.07.2012 із ТОВ "Краєвид Поділля" м. Вінниця; договір № 35 від20.07.2012 із ТОВ "Кримські виноградники"; договір № 17/07/12-ЛА/34 від 17.07.2012 із ТОВ "Лобаново-Агро" м. Джанкой; договір № 24/БА від 30.07.2012 із ТОВ "Біляус Агро" Чорноморський район (а.с.81-92 т.1).

Здійснення послуг охорони за цими договорами підтверджено актами виконаних робіт, оплата виписками банку, що також відображено у бухгалтерському обліку позивача у картці обліку по рахунку 361 «Розрахунки х вітчизняними покупцями» (а.с.169-170, 173-174, 177-186, 189-197, 200-202, 221-241 т.1).

Крім того,суд зазначає, що інформаційно-консультаційні послуги ТОВ «Аір-Бласт» використанні позивачем у липні 2012 року під час підготовки фінансової та податкової звітності (а.с.248-252 т.1, 1-31 т.2).

Отже, використання у власній господарський діяльності результатів робіт, а саме інформаційно-нормативного забезпечення роботи бухгалтерії та безпосередньо отримання прибутку за договорами, які складені за допомогою ТОВ «Аір-Бласт» підтверджується договорами, актами надання послуг, карткою обліку по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та іншими матеріалами справи.

В бухгалтерському обліку позивача господарська операція з отримання інформаційно-консультаційних послуг у липні 2012 року відображена наступними проводками: Дт. 92 «Адміністративні витрати» Кт. 631 «Розрахунки з постачальниками у національній валюті» у сумі 395 833,33грн.,Дт. 64 «Розрахунки по податкам» 631 «Розрахунки з постачальниками у національній валюті» у сумі 79 166,67 грн.; у картці рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; оплата зазначених послуг відображена у картці рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», заборгованість по послугам наданим у липні ТОВ «Аір-Бласт» складає 423 000,00 грн.; використання у власній господарський діяльності результатів робіт, а саме інформаційно-нормативного забезпечення роботи бухгалтерії та безпосередньо отримання прибутку за договорами, відображено карткою рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (а.с.161-162 т.1).

Таким чином, документами бухгалтерського та податкового обліку та звітності позивача у повному обсязі підтверджується обґрунтованість нарахування податкового кредиту з ПДВ в сумі 79166,67 грн. за липень 2012 року по операціях придбання інформаційно-консультаційних послуг у ТОВ «Аір-Бласт», що також підтверджено висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що позивач формував податковий кредит за реально здійсненими господарськими операціями з вищезазначеним контрагентом, який був окремим платником податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Аір-Бласт» мають ознаки "нікчемності" .

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вищезазначеним контрагентом, зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту з ПДВ за операціями з ТОВ «Аір-Бласт» є відсутність його за місцезнаходженням.

Такі факти, як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди». «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб». Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість».

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 р. по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 р. по справі №К/9991/49204/11).

В той же час, доказів про дату внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням не зазначено в акті перевірки і не надано відповідачем під час судового розгляду справи.

На підставі наведеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Аналізом норм чинного законодавства, обставинами, встановленими під час розгляду справи, з урахуванням висновку проведеної у справі судово-економічної експертизи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість з липень 2012 року на 79166,67 грн. по операціях придбання послуг у ТОВ «Аір-Бласт».

Застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 39583,50 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні від 09.11.2012 року №0009332204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 року №0009332204 визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1187,51 грн.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст.92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу середньої складності за нормативної вартості експертогодини 61,20 грн. і витрачено на її проведення 245 годин.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році" №239/5 від 07.02.2013 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2013 року за № 239/22771

Випискою банку від 22.04.2013 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 15000,00 гривень.

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом позовні вимоги позивача задоволено повністю, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі на проведення судової експертизи підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" в сумі 15000,00 гривень.

В судовому засіданні 06.06.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.06.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0009332204 від 09.11.2012 року про збільшення Приватному підприємству "Мангуст-МЧ"(ідентифікаційний код юридичної особи 35109737) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 118750,50 грн., у тому числі 79167 грн. за основним платежем та 39583,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Мангуст-МЧ"(ідентифікаційний код юридичної особи 35109737) судовий збір у розмірі 1187,51 грн. (одна тисяча сто вісімдесят сім гривень п'ятдесят одна копійка) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Мангуст-МЧ" (ідентифікаційний код юридичної особи 35109737) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.