Постанова

від 12.06.2013 по справі 826/4430/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2013 року № 826/4430/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Логікон» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Логікон» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0013002202.

В обґрунтування позивних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ТОВ НВП «Логікон» з ТОВ «Сістем Трейд Україна» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже під час перевірки були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. Зазначив, що податковий кредит позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався матеріали зустрічної звірки контрагента позивача, відповідно до яких податковими органами було встановлено нікчемність господарських відносин ТОВ НВП «Логікон» з ТОВ «Сістем Трейд Україна». За таких обставин, висновок про порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є обґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 26.10.2012 № 1675 та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Логікон».

За результатами перевірки складено акт № 967/2202/21571864 від 02.11.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Логікон» (ЄДРПОУ 21571864) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сістем Трейд Україна» (ЄДРПОУ 34818779) за період з 01.01.2011 по 31.07.2011 (далі - акт перевірки № 967/2202/21571864).

Відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «НВП «Логікон» п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього в сумі 603 134 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 180 358 грн., за березень 2011 року на суму 226 097 грн., за квітень 2011 року на суму 120 494 грн., за травень 2011 року на суму 76 185 грн.

На підставі акту перевірки № 967/2202/21571864 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.11.2012 № 0013002202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 603 135,00 грн., в т.ч. 603 134,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0013002202 у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві № 1061/10/12-1-03 від 01.02.2013 та рішенням Державної податкової служби України № 3212/6/10-2115 від 01.03.2013 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0013002202 - без змін.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ «НВП «Логікон» виходячи з наступного.

Суд встановив, що між ТОВ «НВП «Логікон» (Замовник) та ТОВ «Сістем Трейд Україна» (Постачальник) укладено Договір № И-1.02/1 від 01.02.2010, предметом якого є здійснення постачальником поставки замовнику обладнання у відповідності до специфікацій, наведених у додатках до даного договору.

Позивач на підтвердження реальності виконання Договору № И-1.02/1 від 01.02.2010 надав копії первинних документів, а саме: специфікацій до Договору № И-1.02/1 від 01.02.2010 (Т. І а.с. 45-71, Т ІІІ а.с. 105-127), рахунків на оплату (Т. І а.с. 72-92, Т ІІІ а.с. 129 153), журналу реєстрації довіреностей за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 (Т. ІІІ а.с. 154-177) податкових накладних (Т. І а.с. 94-149, Т ІІІ а.с. 50-96), видаткових накладних (Т. І а.с. 151-197, Т. ІІІ а.с. 179-213), товарно-транспортних накладних (Т. І а.с. 199-216, Т. ІІІ а.с. 215-258), подорожніх листів (Т. І а.с. 218-235), виписок по особовому рахунку (Т. І а.с. 236-259), накладних на прихід (Т. ІІІ а.с. 260-294).

Зберігання товару здійснювалось на складі позивача, який він орендує відповідно до Договору суборенди № 939/1 від 25.12.2009, строк дії якого, відповідно до додаткових угод продовжувався до 31.12.2011 та 31.12.2012.

На підставі виданих ТОВ «Сістем Трейд Україна» податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість у розмірі 603 135,00 грн.

Водночас, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «НВП «Логікон» відобразило в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Сістем Трейд Україна», які здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. На думку податкового органу, позивач порушив ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним та відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки ТОВ «НВП «Логікон» № 967/2202/21571864 відповідач посилався на матеріали актів ДПІ у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби № 37/23-205/34818779 від 30.01.2012, № 351/23-205/34818779 від 19.09.2011, № 110/23-304/34818779 від 08.07.2011, № 37/23-205/34818779 від 30.01.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сістем Трейд Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди: січень 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року та травень 2011 року.

В свою чергу, у вказаних актах перевірки податковий орган посилається на матеріали акту ДПІ у Кіровському р-ні м. Дніпропетровськ № 1083/234/36725965 від 23.05.2011 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного ПП «Транс Грейн» (код ЄДРПОУ 36725965), за результатами якого встановлено нікчемність угод зазначеного підприємства із контрагентами, в тому числі з ТОВ «Сістем Трейд Україна».

Згідно вказаних актів, податкові органи дійшли висновку про те, що господарські операції з контрагентами-постачальниками ТОВ «Сістем Трейд Україна» не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Як наслідок, відповідач, отримавши матеріали вищезазначених перевірок ТОВ «Сістем Трейд Україна» в акті перевірки позивача № 967/2202/21571864 вказав, що актами перевірки ТОВ «Сістем Трейд Україна» встановлено нікчемність правочинів по ланцюгу постачання до «вигодонабувача» та відсутність товарообміну в результаті взаємовідносин з ТОВ «НВП «Логікон».

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «Сістем Трейд Україна» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались даними правочинами.

Суд із наведеними доводами відповідача не погоджується виходячи з наступного.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та ТОВ «Сістем Трейд Україна» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Крім того, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент підписання договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Сістем Трейд Україна» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємства, відсутні.

Відповідно до рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 30.01.2013 № 377 (Т. ІІІ а.с. 2) свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Сістем Трейд Україна» було анульоване 31.01.2013, тобто на час вчинення правочинів дане товариство було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки позивача № 967/2202/21571864, висновки податкового органу побудовані виключно на матеріалах актів перевірки ТОВ «Сістем Трейд Україна», висновки якого в свою чергу побудовані на матеріалах перевірки контрагента ТОВ «Сістем Трейд Україна» - ПП «Транс Грейн».

Згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне отримання позивачем товарів від ТОВ «Сістем Трейд Україна» за Договором № И-1.02/1 від 01.02.2010 та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, а саме: специфікацій до Договору № И-1.02/1 від 01.02.2010, рахунків на оплату, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, виписок по особовому рахунку, накладних на прихід.

Крім того, позивач на підтвердження використання придбаного у ТОВ «Сістем Трейд Україна» товару у господарській діяльності позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів щодо подальшого продажу товару контрагентам-покупцям, а саме: договорів поставки, договорів купівлі-продажу, банківських виписок, рахунків-фактур, накладних на відвантаження, довіреностей, видаткових накладних, вантажних декларацій (Т. IV - X, Т. ХІ а.с. 1-61, 77-137).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, позивач надав копію постанови про закриття кримінальної справи № 69 116 в частині порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Систем Трейд України» ОСОБА_1 та головного бухгалтера ТОВ «Систем Трейд Україна» ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення від сплати податків вказаними особами в особливо великих розмірах, тобто за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Логікон» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 26.11.2012 № 0013002202.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Логікон» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський