Постанова

від 12.06.2013 по справі 810/2519/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року Справа №810/2519/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Соловей Н.С.;

за участю:

представника позивача - Литвинця В.М. (довіреність №3 від 21.05.13 р.);

представника відповідача - Смиковської Т.А. (довіреність №733 20.05.13 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Енергія"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" (далі по тексту ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія", позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі по тексту Ірпінська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012р. №0001262204, яким ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011р. у розмірі 12 470,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1317,50 грн.

Позовні вимоги аргументовано неправомірністю висновків відповідача щодо встановлення порушення товариством податкового законодавства у зв'язку з тим, що особа з якою мав господарські відносини контрагент позивача, на думку Ірпінської ОДПІ, неналежним чином виконувала свої зобов'язання перед бюджетом.

Позивач вказує на те, що Ірпінська ОДПІ неправомірно покладає на ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" відповідальність за недодержання особою з якою мав господарські відносини контрагент позивача, вимог податкового законодавства, отже відсутні законні підстави через які ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" було позбавлено права на включення до податкового кредиту з ПДВ за липень 2011р. суми ПДВ у розмірі 12 470,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2013р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наведені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представником відповідача позовні вимоги не визнані, у судовому засіданні претензій до документів первинної бухгалтерської звітності позивача, складених на виконання вимог укладеного договору між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" та його контрагентом, не заявила. Проте, зазначила, що єдиною підставою для формування податкового повідомлення-рішення став акт транзитної перевірки від 16.05.2012р. №371/22-00/36844712 Васильківською ОДПІ Київської області ДПС контрагента позивача ТОВ «Євростройтех».

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

податковим органом, на підставі п.75.1. ст.75, п.79.1. ст.79, пп.78.1.8. п.78.1. ст.78, Податкового кодексу України, наказу №672 від 08.11.2012р. виданого Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Євростройтех» (код ЄДРПОУ 36844712) за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.

В ході перевірки було виявлено порушення позивачем вимог: п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 12470,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №1699/22-4/31870156 від 15.11.2012р. та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012р. №0001262204, яким ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за липень 2011р. у розмірі 12 470,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1317,50 грн.

Не погоджуючись з висновками Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС, позивач оскаржив винесене податкове повідомлення-рішення до державної податкової служби у Київській області. За результатими розгляду якого, рішенням №828/7/1-203/850 від 11.02.2013р. залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Із змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в даній справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «Євростройтех».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Євростройтех» було укладено договір субпідряду на капітальне будівництво №11 від 01.07.2011р. (а.с.42-46) згідно якого субпідрядник ТОВ «Євростройтех» був зобов'язаний виконати роботи і здати їх підрядникові ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" у встановлений термін, на підтвердження виконання умов якого позивачем надано до суду копії:

- додатку №1 до договору №11, (а.с.47);

- актів прийому-передачі монтажу №№1, 2 від 15.07.2011р.(а.с.48-49);

- податкових накладних від 15.07.2011р.(а.с.50-51);

- виписки по рахунку №26000148272 з 19.07.2011р.;

- ліцензії серії АВ №515630 та додатків до неї (а.с.54-56);

- заяви від 27.11.2012р.

Відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних виписаних ТОВ «Євростройтех» позивачем було включено до податкового кредиту з ПДВ за липень 2011р. суму зобов'язання у загальному розмірі 12 470,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне:

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями п.15.1 ст.15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Підпунктами 9.1.1 та 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України визначено, що податок на додану вартість та податок на прибуток належать до загальнодержавних податків. Загальний порядок звітування платників податку на додану вартість перед контролюючими органами визначається розділом V Податкового кодексу України. Так, для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (п.201.5 ст.201 ПК України).

Податковим документом, в якому відображаються податкові зобов'язання є податкова накладна (абз.1 п.201.6 ст.201 ПК України), яка складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановлено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 ПК України).

За вимогами п.201.14 ст.201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюється відповідно до вимог розділу ІІ Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді (п.201.15 ст.201 ПК України).

За визначенням п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація- розрахунковий документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України). Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України). Порядок формування податкової звітності платників податку на прибуток підприємств визначається розділом ІІІ Податкового кодексу України. За правилами пункту 152.1 ст. 152 ПК України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 ст. 151 Кодексу від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу. Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу (ст.149 ПК України). Об'єктом оподаткування податком на прибуток відповідно до ст. 134 ПК України, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138-143 Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПК України.

Доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у ст. 135 ПК України (п.135.1 ст.135 ПК України). Як визначено чинним Податковим кодексом доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України).

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та плати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 ПК України). Згідно п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В світлі п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове повідомлення-рішення являє собою письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими органами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Строк та порядок прийняття податкового повідомлення-рішення визначений ст.58 ПК України. За приписами п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Приймаючи до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки, передусім, необхідно надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

По-перше, посилання відповідача на акти перевірок складені іншими органами державної податкової служби (Васильківської ОДПІ Київської області ДПС), суд оцінює як такі, що не мають юридичної сили з тих підстав, що сам по собі акт перевірки уявляє собою службовий документ, який фіксує факт проведення податковим органом перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і відображає встановлені під час її проведення фактичні дані, їх аналіз, опис. У зв'язку з чим, за своєю сутністю акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання (або їх відсутність) відносно якого здійснювалась перевірка. Цей документ не наділено такими характерними ознаками як: категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави. В той же час вчинені податковим органом дії стосовно прийняття акту перевірки не породжують для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки. Тому, будь-які формулювання, викладені у висновках акта перевірки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, яким він складається та не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків ані для самого платника податків, що перевіряється, ані, тим більше, для його контрагентів у ланцюгу постачання.

По-друге, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, порушення іншими особами, зокрема, його контаґентами (виконавцями) чинного законодавства України не може негативно впливати на результати діяльності такого платника, за умови відсутності доказів його недобросовісності. Адже, навіть доведене порушення законодавства контрагентами суб'єкта господарювання має своїм наслідком настання юридичної відповідальності виключно для його порушників. Позивач апріорі не може нести відповідальність за порушення вчинені іншими платниками податків.

ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" не наділено правом витребовувати у контраґентів документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ними роботи або перевіряти наявність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна контрагентів, які економічно необхідні для виконання замовлення або здійснення ними певної діяльності.

По-третє, виходячи із цілей перевірки, як різновиду правовідносин, податковою перевіркою є сукупність контрольних заходів, що провадяться органами державної податкової служби у межах їх компетенції щодо платників податків та інших підконтрольних суб'єктів у порядку та на підставах, передбачених законодавством з метою з'ясування правомірності обчислення, своєчасності і повноти сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Поряд з тим, результати проведеної податкової перевірки прямо залежать від вжиття контролюючим органом всіх необхідних заходів для повного та належного дослідження документів на підставі яких платники податків формують свою податкову звітність. З урахуванням зазначеного суд зауважує, що після надання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження проведених господарських операцій, відповідач встановивши відсутність певних документів, мав направити запит платнику податків щодо якого здійснюється перевірка, з вимогою про надання бракуючих документів перевіряючим. При цьому, висновок відповідача про відсутність реального товарного характеру господарських операцій між товариством і його контраґентами мав би правове підґрунтя, у разі безпідставного ненадання позивачем податковому органу витребуваних документів.

Однак не було встановлено, а відповідачем не доведено, ненадання або факт звернення до позивача з вимогою про надання бракуючих первинних документів на підтвердження проведених ним господарських операцій або пояснень з приводу їх відсутності. За таких обставин, на переконання суду, висновки податкового органу про порушення товариством податкового законодавства були передчасними, оскільки відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для повного та належного дослідження первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Євростройтех» за період, що перевірявся.

Здійснений судом аналіз спірних правовідносин в розрізі норм права, якими вони врегульовуються, зумовлює висновок про безпідставність правової позиції відповідача щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом внаслідок чого товариством було начебто незаконно завищено податковий кредит на суму 12 470,00 грн. за рахунок податкових накладних, одержаних ТОВ «Євростройтех» за липень 2011р.

Висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства внаслідок вчинення правочинів, що не спрямовані на настання реальних наслідків, мають бути обумовлені виключно результатами необґрунтованого ненадання позивачем витребуваних під час перевірки первинних бухгалтерських документів, які б мали свідчити про факт проведення спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірності формування ним податкової звітності або надання документів, в яких відсутні обов»язкові реквізити, встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні».

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до приписів ст.6 Про захист прав людини і основоположних своб від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Київської області, як суб'єкт владних повноважень не виконала свій обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, не довела правомірність свого рішення, та не спростувати твердження позивача про порушення його прав.

Оскільки, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, стягнути судовий збір у розмірі 155,88 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 р. №0001262204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь НВФ "Енергія" судовий збір у розмірі 155,88 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 червня 2013 р.