Ухвала

від 06.02.2014 по справі 810/2519/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2519/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012р. №0001262204, яким ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011р. у розмірі 12 470,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1317,50 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності правової позиції відповідача щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом внаслідок чого, на думку податкового органу, товариством незаконно завищено податковий кредит на суму 12 470,00 грн. за рахунок податкових накладних, одержаних ТОВ «Євростройтех» за липень 2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на акт податкової перевірки позивача, зазначив, що в порушення п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України TOB «НВФ Енергія» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Євростройтех» за період липень 2011р. на загальну суму 12470 грн. за рахунок здійснення операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків. Зокрема, податковий орган послався на акт Васильківської ОДПІ Київської області ДПС від 16.05.2012 року №371/22-00/36844712 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB „Євростройтех", код за ЄДРПОУ 36844712, з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. та за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.», згідно якого діяльність TOB "ЄВРОСТРОЙТЕХ" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно контрагентами-покупцями, які не виконували своїх податкових зобов'язань.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Євростройтех» за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., за результатами якої складено акт №1699/22-4/31870156 від 15.11.2012 року.

Згідно висновків даного акту, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 12470,00 грн.

Не погодившись з вказаними висновками, позивач 21.11.2012 року звернувся до Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС із запереченнями до вказаного акту перевірки.

За результатами розгляду заперечень, висновки акту залишені без змін.

28.11.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від №0001262204, яким ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за липень 2011р. у розмірі 12 470,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1317,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової служби у Київській області вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Разом з тим, позивач, вважаючи що податкове повідомлення-рішення №0001262204 від 28.11.2012 року прийнято відповідачем протиправно, звернувся до суду з позовом, в якому просив його скасувати.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок суб'єкта владних повноважень про безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних контрагентами, вказаними в акті перевірки, оскільки правочини з ними є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку. На думку ДПІ вказані порушення призвели до безпідставного віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Разом з тим, визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем та ТОВ «Євростройтех» було укладено договір субпідряду на капітальне будівництво №11 від 01.07.2011 року, згідно умов якого субпідрядник ТОВ «Євростройтех» зобов'язаний виконати роботи по об'єкту: «ЦСП техпереоснащення пристроїв телемеханіки підстанції №№29 і 59, і здати їх підрядникові ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" у встановлений договором термін, а підрядник зобов'язується прийняти від субпідрядника і сплатити виконані роботи. Згідно п. 2.1 Договору, вартість робіт складає 74822,49 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 12470,49 грн. Оплата підрядником вартості виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт, перевірених, підписаних підрядником і зданих в облік (п. 2.5 Договору). Згідно п. 2.6 Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 40 календарних днів після підписання акту виконаних робіт і податкової накладної в облік.

На підтвердження належного виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копії документів, зокрема додатку №1 до договору № 11 від 01.07.2011 року, згідно якого сторони дійшли згоди щодо договірної ціни на виконання робіт, а саме, вартість робіт з техпереоснащення пристроїв телемеханіки підстанції № 29 складає 34429,34 грн., техпереоснащення пристроїв телемеханіки підстанції № 59 - 40393,15 грн., що разом становить 74822,49 грн. і відповідає п. 2.1 Договору.

На підтвердження виконання робіт, сторонами підписано акти прийому-передачі монтажу №№1, 2 від 15.07.2011 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав від контрагента належним чином оформлені податкові накладні від 15.07.2011 року (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

На підтвердження факту оплати, в матеріалах наявні виписки по рахунку №26000148272 з 19.07.2011р.

Крім того, згідно копії ліцензії серії АВ № 515630, виданої Інспекцією архбудконтролю у м. Києві 27.07.2010 року (дійсна по 27.07.2013 року) та додатків до неї, ТОВ «Євростройтех» надано право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (перелік робіт визначено в додатку).

На момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості первинних документів не відповідають дійсності не надав.

За таких обставин, висновки, викладені в акті перевірки суб'єктом владних повноважень про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами є безпідставними і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки про нікчемність договорів, укладених позивачем з його контрагентами зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

Посилання податкового органу на акт Васильківської ОДПІ Київської області ДПС від 16.05.2012 року №371/22-00/36844712 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB „Євростройтех", код за ЄДРПОУ 36844712, з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. та за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.», згідно якого діяльність TOB "ЄВРОСТРОЙТЕХ" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно контрагентами-покупцями, які не виконували своїх податкових зобов'язань, колегія суддів оцінює критично, оскільки якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності правової позиції відповідача щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом внаслідок чого, на думку податкового органу, товариством незаконно завищено податковий кредит на суму 12 470,00 грн. за рахунок податкових накладних, одержаних ТОВ «Євростройтех» за липень 2011 року.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №0001262204 прийнято відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.