Постанова

від 05.06.2013 по справі 12777/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 червня 2013 р. № 12777/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Горшкової О.О., суддів - Панова М.М., Волошина Д.А.,

при секретарі судового засідання: Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач 1 - не прибув, відповідач 2 - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про залишення без розгляду частини позовних вимог по справі за адміністративним позовом судді військового суду Харківського гарнізону ОСОБА_2 до 1. Державної судової адміністрації України, 2. Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, суддя військового суду Харківського гарнізону ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, військового суду Харківського гарнізону, в якому просив зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити та перерахувати на рахунок військового суду Харківського гарнізону 106213,86 грн. щомісячного грошового утримання разом з податком на доходи фізичних осіб в сумі 13853,98 грн., а також перерахувати 65207,51 належного йому до отримання довічного грошового утримання; зобов'язати військовий суд Харківського гарнізону нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове утримання за червень-грудень 2005р. в сумі 106213,86грн., та довічне грошове утримання в розмірі 65207,51 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у спірний період працював суддею військового місцевого суду Харківської області. Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів"передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України" від 30 червня 2005 року № 514 зазначеним особам підвищено посадові оклади з 1 червня 2005 року. Проте, лише 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про оплату праці суддів" № 865, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя. Враховуючи, що зазначена постанова набрала чинності лише з 1 січня 2006 року, то у період з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року по справі № 2а-8583/08/2070 адміністративний позов задоволено, зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити та перерахувати на рахунок військового суду Харківського гарнізону грошові кошти в сумі 185 275 грн. 35 коп., а також зобов'язано військовий суд Харківського гарнізону нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість з щомісячного утримання за червень - грудень 2005 року у розмірі 106 213 грн. 86 коп. та довічне горове утримання в розмірі 65 207 грн. 51 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенню позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції, по-перше, послалася на те, що судом першої інстанції при новому розгляді справи необхідно надати правову оцінку наданих позивачем розрахунків заборгованості по заробітній платі, визначивши, з якого посадового окладу слід виходить при визначені сум, які підлягають виплаті, навівши відповідні суми грошового забезпечення. А по - друге, судом касаційної інстанції зауважено на тому, що вичерпний перелік складових частин грошового забезпечення судді військового суду, врегульовано ч. 3 ст. 44 ЗУ «Про статус суддів», яке слід обчислювати з урахуванням посадового окладу судді у розмірі 50% посадового окладу Голови Верхового суду України та без урахування 50% надбавки, встановленої Указом Президента України від 19.09.1996 року № 856, 100% надбавки, встановленої Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173, премій та інших надбавок. Також, колегією суддів додатково зауважено на тому, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в частині виплати довічного грошового утримання не є вимогами по виплаті заробітної плати, а тому щодо цих позовних вимог підлягають застосуванню строки звернення до суду, встановлені статтею 99 Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року прийнято до провадження адміністративну справу № 2а-12777/12/2070 та призначено її до судового розгляду.

В процесі розгляду справи, позивач звернувся до суді із заявою про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду, відповідно до якої просить суд зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", за кодом 0501150, для виплати заборгованості з виплати грошового утримання судді в розмірі 113 070 грн. у тому числі податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14 748,31 грн. та заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65 207,51 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року; стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість з виплати грошового утримання судді в розмірі 113 070 грн. у тому числі податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14 748,31 грн. та заборгованість з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65 207,51 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року відмовлено в задоволені клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_2 до 1. Державної судової адміністрації України, 2. Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії та залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 до 1. Державної судової адміністрації України, 2. Державної казначейської служби України в частині позовних вимог щодо зобов'язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", за кодом 0501150, для виплати заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65 207,51 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та стягнення з Державної судової адміністрації України заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65 207,51 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року.

У судовому засіданні 05.06.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання призначене на 05.06.2013 року не з'явився, проте надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача 2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, поважні причини неявки суду не відомі. У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що неявка вказаного учасника судового процесу не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення на користь позивача заборгованості з виплати грошового утримання судді в розмірі 113 070 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, ОСОБА_2 у період з 01 червня 2005 р. по 01 січня 2006 р. перебував на посаді судді військового суду Харківського гарнізону.

Відповідно до положень ч.4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом.

Згідно ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Визначальним актом, який регулював оплату праці суддів на час виникнення спірних правовідносин, був Закон України "Про статус суддів", який в свою чергу встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне та соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Відповідно до ч. 2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно з вказаною нормою, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст. 44 вказаного Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче, від визначеної законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанову № 513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та постанову № 514 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України", якими підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України. В свою чергу, приймаючи вищезазначену постанову, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Однак, 3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, приведено оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Проте, приймаючи дану постанову, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 1 червня 2005 року, оскільки надав постанові "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 чинності з 1 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, визнано незаконним пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865. Визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 і № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.

Суд зауважує, що відповідно до положень ч. 3 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) грошове утримання судді військового суду складається з посадового окладу, окладу за військове звання, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця.

Вищезазначений перелік складових частин грошового забезпечення судді військового суду, визначений для потреб цього Закону, є вичерпним, а тому для встановлення розміру заборгованості по грошовому забезпеченню військових суддів з урахуванням вимог ч. 2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) необхідно застосовувати розмір грошового забезпечення судді військового суду, обчислений відповідно до вимог частини 3 даної статті Закону.

Крім того, лише у випадку, коли розмір грошового забезпечення судді військового суду, обчислений у зазначеному порядку з урахуванням посадового окладу судді у розмірі 50% посадового окладу Голови Верховного Суду України (ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів") та без урахування п'ятдесятивідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 19 вересня 1996 року №856, стовідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173, премії та інших надбавок, буде більшим від суми грошового забезпечення, фактично отримуваного суддею у спірний період, різниця у зазначених сумах підлягає стягненню на користь судді військового суду.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що у період з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року оклад позивача, не відповідав вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Таким чином, оскільки Постановою КМ України № 865 від 03.09.2005р. було порушено право позивача на оплату праці, то воно підлягає захисту та відновленню, згідно з принципами верховенства права, рівності, справедливості та законності.

Вищевикладене підтверджується позицією колегії суддів касаційної інстанції, яка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року по справі № К-54296/09, висновки якої є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Суд зауважує, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року № 514 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України", було визначено, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

В свою чергу, мінімальна заробітна плата - законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (стаття 95 Кодексу законів про працю України; стаття 3 Закону України "Про оплату праці").

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.5-2, п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України визначено, що розмір мінімальної заробітної плати на плановий бюджетний період визначається Законом України про Державний бюджет України.

Згідно із ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" було встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.

Тобто відповідно до вищезазначених положень, розмірі посадового окладу Голови Верховного Суду України у грошовому еквіваленті складав: з 1 січня 2005 року по 31 березня 2005 року - 3930 грн. (265 грн. х 15), з 1 квітня 2005 року по 30 червня 2005 року - 4350 грн. (290 грн. х 15), з 1 липня 2005 року по 31 серпня 2005 року - 4650 грн. (310 грн. х 15), з 1 вересня 2005 року по 31 грудня 2005 року - 4980 грн. (332 грн. х 15).

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розмір посадового окладу позивача у 2005 році в грошовому еквіваленті повинен був складати: з 1 січня 2005 року по 31 березня 2005 року - 1965 грн. (3930 грн. /2), з 1 квітня 2005 року по 30 червня 2005 року - 2175 грн. (4350 грн. /2), з 1 липня 2005 року по 31 серпня 2005 року - 2325 грн. (4650 грн. /2), з 1 вересня 2005 року по 31 грудня 2005 року - 2490 грн. (4980 грн. / 2).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявних в матеріалах справи роздавальних відомостей, розмір грошового забезпечення позивача за період з червня 2005 року по листопад 2005 року, обчислений з урахуванням посадового окладу судді у розмірі 50% посадового окладу Голови Верховного Суду України та без урахування п'ятдесятивідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 19 вересня 1996 року №856, стовідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173, премії та інших надбавок, повинен був складати загалом 22896 грн. 50 коп., у т.ч. у червні 2005 року - 3525 грн. (посадовий оклад (2175 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) +надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (870 грн.); у липні 2005 року - 3735 грн. (посадовий оклад (2325 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (930 грн.); у серпні 2005 року - 3735 грн. (посадовий оклад (2325 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (930 грн.); у вересні 2005 року - 3966 грн. (посадовий оклад (2490 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (996 грн.); у жовтні 2005 року - 3966 грн. (посадовий оклад (2490 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (996 грн.); у листопаді 2005 року - 3969,50 грн. (посадовий оклад (2490 грн.) + надбавка за в/звання (133,50 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (996 грн.).

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що розмір фактично отриманого позивачем грошового забезпечення за період з червня 2005 року по листопад 2005 року складає загалом 7425 грн., у т.ч. у червні 2005 року - 1237 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) +надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253 грн.; у липні 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у серпні 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у вересні 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у жовтні 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у листопаді 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + 253,60 грн.).

Тобто , загальна сума різниці між розміром грошового забезпечення, яке повинно бути виплачено позивачу за період з червня 2005 року по листопад 2005 року (22896 грн. 50 коп.) та розміром фактично виплаченого (7425 грн.), складає - 15 471 грн. 50 коп.

Враховуючи наведене, беручі до уваги висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України, які відповідно до п. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими при розгляді справи, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання суми щомісячного грошового утримання за період з червня 2005 року по листопад 2005 року у загальному розмірі 15 471 грн. 50 коп., та як наслідок, обґрунтованості цієї частини позовних вимог.

Отже, зважаючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги те, що згідно витягу з ЄДРПОУ Військовий місцевий суд Харківського гарнізону 06.12.2012 року ліквідовано, проте держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо повної виплати бюджетних коштів у розмірах, визначених нею та закріплених на законодавчому рівні, враховуючи те, що Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи відповідно до Закону "Про судоустрій України", на яку покладено обов'язок по здійсненню заходів щодо фінансування суддів відповідно до вказаного Закону України, матеріального забезпечення суддів, суд дійшов висновку стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість з виплати грошового утримання судді в сумі 15 471 грн. 50 коп.

З приводу заявлених позовних вимог в частині стягнення суми щомісячного грошового утримання за грудень 2005 року, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись із даними позовними вимогами, не надав жодних доказів (роздавальних відомостей), які б свідчили про виплату останньому у грудні 2005 року суми щомісячного грошового утримання у розмірі меншому, ніж це передбачено діючим законодавством.

Окрім того, посилання позивача на довідку - розрахунок грошового забезпечення судді ОСОБА_2 за період з червня 2005 року по грудень 2005 року суд вважає необґрунтованим, оскільки вказана довідка носить лише інформативний характер та не є первинно - обліковим документом, затвердженого зразка, який підтверджує розмір фактично отриманого грошового забезпечення.

Також, судом не приймається до уваги посилання позивача на розрахунки доплат позивачу (арк. справи 10, 12-15), оскільки вони проведені з урахуванням, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця, також пятидесятивідсоткової надбавки, стовідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 19.09.96 року № 856, премії, встановлено Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173, які не входять до складу грошового утримання судді. Інших обґрунтованих розрахунків або роздавальних відомостей за грудень 2005 року позивачем суду не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї частини позовних вимог з підстав недоведеності.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення на користь позивача заборгованості з із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 748,31 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Сплата податку є конституційним обов'язком кожного громадянина України. Статтями 67 та 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, в тому числі сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІV.

Відповідно до підпункту "д" пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід із джерелом його походження в Україні - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.

Відносини у сфері оподаткування доходів фізичних осіб безпосередньо врегульовані Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", який не передбачає пільг при сплаті податку для суддів. Вичерпний перелік звільнених від оподаткування доходів передбачений у пункті 4.3 статті 4 вказаного Закону, і він не містить доходів суддів у вигляді заробітної плати.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на положення ч. 3 ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", згідно із яким було встановлено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.

В свою чергу, суд зауважує, вищезазначений Указ втратив чинність згідно Указу Президента від 25.12.2003 р. за № 1497/03 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України". Тобто він не є чинним і не може регулювати дані відносини.

Відповідно до п.п 22.2 ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", за кодом 0501150, для виплати заборгованості з виплати грошового утримання судді, у розмірі заявленого до стягнення, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Положеннями ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 6 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позивач повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів саме діями чи бездіяльністю Державної казначейської служби України щодо не проведення видатків з Державного бюджету України, які передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" для виплати заборгованості з виплати грошового утримання ОСОБА_2, у розмірі присудженого судом до стягнення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, приймаючи до уваги те, що суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень і здійснювати замість нього покладені на цього суб'єкта владні управлінські функції, а також зважаючи на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем 2 його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги до відповідача 2 є передчасними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов судді військового суду Харківського гарнізону ОСОБА_2 до 1. Державної судової адміністрації України, 2. Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26281249) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість з виплати грошового утримання судді в сумі 15 471 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 50 коп.

В решті задоволення адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10.06.2013 року.

Головуючий суддя Горшкова О.О.

Суддя Панов М.М.

Суддя Волошин Д.А.