Постанова

від 11.06.2013 по справі 802/1889/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 червня 2013 р. Справа № 802/1889/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представника позивача: Скржешевського М.С.,

представника відповідача: Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дана"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Дана» (надалі позивач, ТОВ Торговий Дім «Дана») з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення п. 201.1 статті 201, п. 200.2 статті 200, п.198.6 статті 198 Податкового Кодексу України та завищення суми податкового кредиту у розмірі 26 567,00 грн. в тому числі за вересень 2011 року в сумі 11 000,00 грн. та за листопад 2011 року в сумі 17 567,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, та пояснив, що вони не підлягають задоволенню, оскільки ТОВ Торговий Дім «Дана» порушено п.198.1, п. 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України в зв'язку з тим, що факт транспортування товарно - матеріальних цінностей від ТОВ «Едветайзинг - Експерт» та ТОВ «Стар Прайм» до ТОВ Торговий Дім «Дана» не підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим неможливо встановити факт передачі товару від контрагентів до ТОВ Торговий Дім "Дана".

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

В жовтні 2012 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Торговий Дім "Дана" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ "Едветайзинг - Експерт" за вересень - листопад 2011 року та ТОВ "Стар Прайм" за листопад 2011 року.

В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення ТОВ Торговий Дім "Дана" п. 201.1 статті 201, п. 200.2 статті 200, п.198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у розмірі 26 567,00 грн. в тому числі за вересень 2011 року в сумі 11 000,00 грн. та за листопад 2011 року в сумі 17 567,00 грн..

За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 2667/22/13308745 від 26.10.2012 року (а.с. 12-19).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001762310 від 07.11.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35 709,00 грн. з них: основного платежу в сумі 28 567,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 7 142,00 грн. (а.с.20).

Судом також встановлено, що в основу висновків податкового органу покладено акт ДПІ у Печерському районі м. Києві №1630/22-8/35195412 від 31.05.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Едветайзинг - Експерт" та акт ДПІ у Печерському районі м. Києві №1342/22-9/37403093 від 17.05.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Стар Прайм".

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Так, віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені внаслідок придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Едветайзинг - Експерт", відбувалось відповідно до договору поставки товару №19 від 14 вересня 2011 року та договору поставки товару №30 від 16 листопада 2011 року, укладених між позивачем та ТОВ "Едветайзинг - Експерт".

З вказаних договорів видно, що відповідно до п.2 сума договору складається з суми вартості видатково - прибуткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю на протязі дії договору. Згідно з п. 7 поставка товару за договором здійснюється згідно домовленості сторін, як постачальником, так і покупцем за власний рахунок або власним автотранспортом. Фактом прийняття товару посвідчується дорученням та підписанням видаткових накладних сторонами.

Отже, придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Едветайзинг - Експерт" підтверджується платіжним дорученням № 76 від 14.09.2011 року, податковою накладною № 91407 від 14.09.2011 року, видатковою накладною №407 від 14.09.2011 року, податковою накладною № 25 від 16.11.2011 року, видатковою накладною № 025 від 16.09.2011 року, податковою накладною №28 від 16.11.2011 року, видатковою накладною № 028 від 16.11.2011 року (а.с.22-32).

Враховуючи зазначене, доводи представника відповідача, що під час перевірки позивачем не надано первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з придбання та транспортування товару, а також відсутнє підтвердження фактичного придбання товару та факту використання у межах господарської діяльності, судом оцінюються критично та спростовуються також наступним.

Так, п. 8 договорів поставки товару №19 від 14 вересня 2011 року та №30 від 16 листопада 2011 року передбачені умови передачі товару, передача товару від постачальника покупцеві здійснюється в присутності уповноважених представників сторін, за видатково - прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреності на одержання товару, а п. 8.7 зазначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем та оформлення відповідним чином видатково - прибуткової накладної. Так, в судовому засіданні дослідженні видаткові накладні, які підтверджують придбання товару у контрагентів та перехід право власності на придбаний товар.

Крім того, в судовому засіданні допитаний у якості свідка - директор ТОВ Торговий Дім "Дана" ОСОБА_1 який пояснив, що весь товар, який придбавався відповідно до договорів приймався ним особисто, що підтверджується підписами на видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Свідок також зазначив, що поставка ТМЦ відбувалась відповідно до умов договору за рахунок постачальника або його власним автотранспортом у залежності від обсягу товару.

Щодо господарської операції із контрагентом "Стар Прайм" судом встановлено наступне.

Згідно пояснень представника позивача придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Стар Прайм" відбувалось відповідно до договору поставки товару №56 від 18 листопада 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Стар Прайм".

Придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Стар Прайм" підтверджується податковою накладною №18 від 18.11.2011 року, видатковою накладною №П-00000186 від 18.11.2011 року, платіжним дорученням №132 від 18.11.2011 року. (а.с.33-35).

В свою чергу, на підтвердження зберігання ТМЦ, представником позивача надано копію договору оренди складу від 15.01.2011 року, укладеного між ТОВ «Агропром - М» та ТОВ Торговий Дім "Дана", який підтверджує наявність умов для зберігання придбаних ТМЦ.

Крім того, відповідно до матеріального звіту про рух товаро - матеріальних цінностей за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року товар, придбаний у контрагентів та не реалізований, зберігається на орендованому складі.

Судом також досліджено реалізацію придбаних ТМЦ, зокрема, договір поставки товару №36 від 17.11.2011 року, укладений між ТОВ Торговий Дім "Дана" та ТОВ "Виробничо - торгівельна фірма "Будпласт", видаткову накладну №РН-9 від 17.11.2011 року, податкову накладну №30 від 17.11.2011 року.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

На думку суду, первинні документи, досліджені в судовому засіданні, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції та є підставою для формування податкового кредиту.

Окремо суд звертає увагу відповідача на посилання в акті перевірки на акт ДПІ у Печерському районі м. Києві №1630/22-8/35195412 від 31.05.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Едветайзинг - Експерт» та акт ДПІ у Печерському районі м. Києві №1342/22-9/37403093 від 17.05.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Стар Прайм», як на підставу для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оцінка вищезазначеним актам надавалась в постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року, залишеній без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 року, по адміністративній справі №2а/0270/4146/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Торговий Дім «Дана» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якою позов задоволено повністю. Тому, посилання відповідача на вищезазначені акти перевірки під час прийняття рішення судом додатково не досліджуються та до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, здійснивши системний аналіз чинного на момент вчинення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення суми податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, як наслідок прийняте податкового повідомлення-рішення за платежем податку на додану вартість 35 709,00 грн. з них: основного платежу в сумі 28 567,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 7 142,00 грн. - протиправним.

Разом з тим, при прийнятті рішення суд враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011 року, в якому зазначено, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0001762310 від 07.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дана" (ЄДРПОУ 13308745, вул. Хмельницьке шосе, 2А/104, м. Вінниця, 21036)судові витрати в сумі 357 (триста п'ятдесят сім) 09 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна