Постанова

від 18.03.2014 по справі 802/1889/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1889/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бощкова Ю.Д.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дана" до Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Торговий Дім «Дана» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі акту перевірки № 2667/22/13308745 від 26.10.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001762310 від 07.11.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35 709,00 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Торговий Дім "Дана" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ "Едветайзинг - Експерт" за вересень - листопад 2011 року та ТОВ "Стар Прайм" за листопад 2011 року.

В ході проведення перевірки виявлено порушення ТОВ Торговий Дім "Дана" п. 201.1 статті 201, п. 200.2 статті 200, п.198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у розмірі 26 567,00 грн. в тому числі за вересень 2011 року в сумі 11 000,00 грн. та за листопад 2011 року в сумі 17 567,00 грн. За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 2667/22/13308745 від 26.10.2012 року (а.с. 12-19).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001762310 від 07.11.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35 709,00 грн. з них: основного платежу в сумі 28 567,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 7 142,00 грн. (а.с.20).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При дослідженні питання правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені внаслідок придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Едветайзинг - Експерт", суд першої інстанції дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з названим контрагентом носили реальний характер та мали документальне підтвердження. Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується та вважає його помилковим, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Едветайзинг - Експерт" були укладені договори поставки товару №19 від 14 вересня 2011 року та №30 від 16 листопада 2011 року. На підтвердження придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Едветайзинг - Експерт" позивачем надано платіжне доручення № 76 від 14.09.2011 року, податкові та видаткові накладні (а.с. 22-32).

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 26.12.2012 року, що набрав законної сили 10.01.2013 року (а.с. 127-131), визнано винною у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України ОСОБА_2, яка, згідно відомостей ЄДРПОУ, була засновником і директором ТОВ "Едветайзинг -Експерт". Вироком встановлено, що ОСОБА_2 з квітня по серпень 2011 року вчиняла дії, спрямовані на державну реєстрацію ТОВ "Едветайзинг -Експерт", в тому числі підписувала протокол загальних зборів учасників товариства, подавала картки зі зразками підписів до банківських установ. Сама ОСОБА_2 винуватість у вчиненні інкримінованих їй злочинів визнала повністю за обставин, встановлених у ході досудового слідства, а також пояснила суду, що безпосередньо господарською діяльністю вона не займалась, а товариство зареєструвала на прохання на своє ім'я.

В силу вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За встановлених обставин надані суду документи, що стосуються господарських відносин між позивачем і ТОВ "Едветайзинг -Експерт", не відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і не являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Тому оскаржуване рішення Вінницької ОДПІ в частині господарських взаємовідносин між ТОВ "Едветайзинг -Експерт" та ТОВ ТД "Дана" є правомірним і обґрунтованим, і не підлягає скасуванню.

Щодо господарської операції із контрагентом "Стар Прайм" судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Стар Прайм" укладено договір поставки товару №56 від 18 листопада 2011 року. На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії податкової накладної №18 від 18.11.2011 року, видаткової накладної №П-00000186 від 18.11.2011 року, платіжного доручення №132 від 18.11.2011 року. (а.с.33-35). На підтвердження зберігання ТМЦ суду було надано копію договору оренди складу від 15.01.2011 року, укладеного між ТОВ «Агропром - М» та ТОВ Торговий Дім "Дана", який підтверджує наявність умов для зберігання придбаних ТМЦ. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку колегії суддів, спростовують твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом. Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

На вимогу апеляційного суду Вінницькою ОДПІ було проведено розрахунок фінансових санкцій (штрафів) ТОВ "ТД "Дана", згідно яких по взаємовідносинах з ТОВ "Стар Прайм" сума основного податкового зобов'язання становить 2900 грн., штрафу - 725 грн. За таких обставин оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню саме в цій частині.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дана" до Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001762310 від 07 листопада 2012 року в частині визначення суми основного платежу - 2900 грн., в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій - 725 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.