Постанова

від 04.06.2013 по справі 1570/5132/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 р.Справа № 1570/5132/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицькій Н.В. при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства Ремонтно-будівельне управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року по справі за позовом державного підприємства Ремонтно-будівельне управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2012 року державне підприємство Ремонтно-будівельне управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправними дії ДПІ по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 16.05.2012 року №1634/22-4/03331625, а також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05.06.2012 року №000502240 та №000512240.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 16.05.2012 року №1634/22-4/03331625 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Забудова світу» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року (надалі - акт перевірки).

Податковим повідомленням-рішенням №000502240 позивачу нараховані грошові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 261445,00 грн., в тому числі штраф на суму 1,00 грн..

Податковим повідомленням-рішенням №000512240 позивачу нараховані грошові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 270636,00 грн., в тому числі 227343,00 грн. - за основним платежем та 49293,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За змістом акту перевірки підставами для нарахування відповідачем спірними повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат 1136714,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ 227343,00 грн., сплачених позивачем по операціям із ТОВ «Забудова світу».

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача без наявності для цього законних підстав, а висновки акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Забудова світу» позивач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по цим операціям.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту та валових витрат по операціям із ТОВ «Забудова світу» як порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3 , п.198.6 ст.198, а також п.138.2 ст.138 та пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Такий висновок акту перевірки обґрунтовується виключно з посланням на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.03.2012 року №298/22-3-/37242411 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова Світу» з питань підтвердження отриманих даних від платника податків за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року», в якому зазначено, що згідно даних податкової звітності у ТОВ «Забудова Світу» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, не задекларовані показники одержаного валового доходу та понесених виробничих витрат, а податковий кредит сформований по контрагентам, по яким відсутні факти реального здійснення господарської діяльності, що за висновком фахівців ДПІ у Печерському районі м.Києва свідчить про відсутність у ТОВ «Забудова Світу» реальних господарських операцій з придбання та продажу товарів (послуг).

Отже, висновок акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Забудова світу» обґрунтовується податковим органом виключно з посиланням на результати проведеної перевірочної роботи цього контрагента, а також підприємств, які значаться як постачальники ТОВ «Забудова світу» у другому ланцюгу поставок.

Іншого обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту та валових акт перевірки не містить.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано жодного доказу того, що договори субпідряду з ТОВ «Забудова Світу» укладалися позивачем з метою здійснення ним статутної будівельної діяльності, а отримані від вказаного контрагента будівельні та інші роботи якимось чином використовувалися позивачем у власній господарській діяльності. Суд також послався на висновки акту ДПІ у Печерському районі м.Києва №298/22-3/37242411 від 16.03.2012 року щодо відсутності у ТОВ «Забудова світу» адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань, а також послався на письмовими поясненнями директора цього підприємства ОСОБА_5, ксерокопія яких долучена до справи на стор.96-97, в яких він пояснив, що став директором ТОВ «Забудова Світу» за винагороду, але будь-якої господарської діяльності не здійснював, будь-яких господарських договорів не укладав та не підписував первинні та звітні документи, пов'язані з такою діяльністю.

З зазначених підстав суд першої інстанції визнав обґрунтованими висновки акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Забудова Світу», зазначивши, що наявні в матеріалах справи первинні документи, на які посилався позивач в обґрунтування позову, не можуть вважатися належними доказами здійснення цих господарських операцій та їх зв'язку з основною діяльністю позивача, а інших, заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження заявлених вимог не надано.

Колегія суддів не може погодитися з висновками ДПІ та суду першої інстанції щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Забудова Світу» з огляду на наступне.

В акті перевірки ДПІ підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Забудова світу» оформлені договорами субпідряду ( 13 договорів), виконання робіт за вказаними договорами субпідряду оформлено актами виконаних робіт та податковими накладними, оплата позивачем виконаних робіт підтверджується платіжними дорученнями, транспортування товарів оформлено товарно-транспортними накладними. Перелік вищевказаних первинних документів наведений ДПІ на стор.5-6 акту перевірки.

Предметом укладених позивачем із ТОВ «Забудова світу» договорів субпідряду є виконання для позивача різноманітних будівельних робіт, робіт з зовнішнього освітлення та переробки та різки металобрухту.

Основним видом діяльності позивача є будівництво, про що також зазначено у п.2.6 акту перевірки.

Позивачем долучені до матеріалів справи первинні документи по операціям із ТОВ «Забудова світу», як то: акти приймання виконаних будівельних робіт між позивачем та ТОВ «Забудова світу», податкові накладні від вказаного контрагента, довідки про вартість виконаних ним будівельних робіт, платіжні доручення на оплату робіт, а також акти виконаних будівельних робіт, між замовниками та позивачем, в рамках яких позивач залучав ТОВ «Забудова світу» в якості субпідрядника.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що ТОВ «Забудова світу» на момент проведення операцій із позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість.

З наведеного слідує, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та пунктів ст.198 ПК України у вигляді не підтвердження належним чином складеними первинними документами та податковими накладними валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям із ТОВ «Забудова світу» є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються іншими доказами по справі.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг у ТОВ «Забудова світу» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначений акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.03.2012 року №298/22-3-/37242411 відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання послуг у ТОВ «Забудова світу». В той же час зазначений акт ДПІ у Печерському районі м.Києва не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з викладеними у позовній заяві доводами позивача стосовно безпідставності покладання на нього відповідальності за дії його контрагента, оскільки податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені у вказаних актах перевірок результати перевірочної роботи по ТОВ Забудова світку», з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ним операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаного контрагента, в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Щодо посилань ДПІ на пояснення засновника та директора ТОВ «Забудова світу» ОСОБА_5, в яких останній вказували на реєстрацію за ними цього підприємства за грошову винагороду та заперечував ведення ними господарської діяльності від імені цього підприємства слід зазначити наступне.

Реєстрація юридичної особи проводиться державним реєстратором на підставі нотаріально посвідчених установчих документів юридичної особи. Відповідно до вимог статей 43-45 Закону України «Про нотаріат» під час вчинення нотаріальних дій нотаріус зобов'язаний: встановити осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії; визначити обсяг їх цивільної дієздатності, перевірити цивільну правоздатність та дієздатність юридичних осіб; перевірити повноваження представника фізичної або юридичної особи; встановити наміри сторін вчиняти правочин, перевірити справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

Доказом того, що засновник та директор ТОВ «Забудова світу» мав намір на здійснення підприємницької діяльності, є факт підписання ними особисто у присутності нотаріуса установчих документів цього товариства.

Факт підписання установчих документів ТОВ «Забудова світу» підтверджує і сам ОСОБА_5 у своїх поясненнях.

Відомості про те, що підписання ним установчих документів ТОВ «Забудова світу» та подальші дії по державній реєстрації цього товариства здійснені ним під впливом помилки, обману, насильства або з інших причин, визначених у ст.229-235 Цивільного кодексу України як підстави для визнання правочинів недійсними, відсутні.

Також викликає обґрунтовані сумніви правдивість таких пояснень, якщо допустити, що такі пояснення реально надавались, оскільки ця особа при наданні пояснень не попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а дача ним таких пояснень може бути обумовлена його наміром ухилитися від відповідальності за можливі негативні результати діяльності ТОВ «Забудова світу».

Крім того, ДПІ не довела, що копія пояснень ОСОБА_5 долучена до матеріалів даної адміністративної справи з дотриманням законодавства, оскільки залишається невідомим, у зв'язку з якою справою, оперативно-розшуковою чи кримінальною були відібрані ці пояснення у ОСОБА_5, і на підставі якого процесуального документа копія цих пояснень була вилучена зі справи, у зв'язку з якою ці пояснення давались, та передана до матеріалів даної справи.

Згідно з п.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям із ТОВ «Забудова світу» є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій ДПІ по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 16.05.2012 року №1634/22-4/03331625 колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено у п.1 акту перевірки вона проведена на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, яким передбачено право податкового органу провести документальну позапланову перевірку якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, і якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Заперечуючи проти правомірності проведення перевірки з цієї підстави, позивач у позові зазначив, що він не отримував від ДПІ жодного запиту на надання документів по операціям із ТОВ «Забудова світу».

Під час судового засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача Буценко С.В. визнав, що запит від ДПІ про надання документів по операціям із ТОВ «Забудова світу» позивач отримував, але вважає, що за цим запитом позивач не повинен був надавати документи протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, оскільки запит не відповідає вимогам законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не було надано суду будь-якого обґрунтування неправомірності дій ДПІ щодо проведення перевірки, і в ході розгляду справи судом не було встановлено порушень ДПІ вимог законодавства підчас перевірки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені позовних вимог про визнання дій ДПІ по проведенню перевірки позивача незаконними, оскільки підстави для задоволення таких вимог, тобто належні докази незаконності дій ДПІ по проведенню позапланової перевірки позивача, у матеріалах даної справи відсутні.

Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права вплинули на правильність судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

На користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позову майнового характеру в сумі 2204 грн. (т.1а.с.2) та апеляційної скарги в сумі 1147,00 грн. (т.2 а.с.108).

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства Ремонтно-будівельне управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року - скасувати .

Винести нову постанову, якою позовні вимоги державного підприємства Ремонтно-будівельне управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05 червня 2012 року №000502240 та №000512240.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства Ремонтно-будівельне управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста (код за ЄДРПОУ 03331625) судовий збір в розмірі 3351,00 (три тисячі триста п'ятдесят одна) гривня.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 червня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька