Ухвала

від 04.06.2013 по справі 2а-12476/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12476/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Аліменко В.О. та Кучми А.Ю.

при секретарі - Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Підприємства «Тасман» Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс-2005» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Підприємства «Тасман» Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс-2005» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство «Тасман» Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріс-2005» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002512220 від 16.07.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімпартнер» за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдрім» за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, під час проведення якої податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 277 333 грн., в тому числі по періодам: червень 2011 року на суму 277 333 грн.

За результатами вказаної вище перевірки податковим органом складено акт від 28.03.2012 року №62/22-205/31725274, на підставі висновків якого, після оскарження в адміністративному порядку, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0002512220 форми «В4», яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 277 333 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Підприємством «Тасман» Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс-2005» (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдрім» (повірений), укладено договір доручення по обслуговуванню вагонів № ПД-05, за умовами якого довіритель доручає повіреному, а повірений зобов'язується сумлінно виконати дії, пов'язані з оформленням документів при імпорті товару та подальшої переадресації товару за наданими реквізитами. У відповідності до п. 3.1 договору довіритель проводить оплату наданих послуг (виконаних дій), зазначених в предметі договору в термін до 90 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт з розрахунку 86,67 грн. за одну тонну імпортованого товару, який оброблявся за допомогою повіреного, крім того ПДВ 17,33 грн., всього 104 грн. У зазначеному пункті також вказується про те, що сума договору формується на підставі актів виконаних робіт.

Позивачем було надано податкові накладні, виписані ТОВ «Укрдрім» на користь Підприємства «Тасман» ТОВ «Маріс-2005», акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були підписані Підприємством «Тасман» ТОВ «Маріс-2005» та ТОВ «Укрдрім», виписки по відповідним рахункам, на підтвердження перерахування коштів, та договори про відступлення права вимоги з актом зустрічних вимог в якому зазначено про згоду зробити залік зустрічних вимог на суму 453 500 грн. і відсутність заборгованості між сторонами станом на 01 жовтня 2011 року.

При проведенні перевірки податковим органом було зроблено висновок, що угоди між Підприємством «Тасман» ТОВ «Маріс-2005» та ТОВ «Укрдрім» були укладені без мети настання реальних наслідків, а тому договори відповідно до п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем на підтвердження отримання товару від ВАТ «Аммофос-Максам», ВАТ «Максам-Чірчік», ВАТ «Farg» було надано первинні документи (вантажно-митні декларації, повідомлення про прибуття вантажу), а на підтвердження поставки отриманого товару іншими суб'єктами господарської діяльності, квитанції про приймання вантажу, видаткові та податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи підтверджують лише факт отримання позивачем товару та перенаправлення його своїм контрагентам і відсутності доказів підтвердження реальності операції між позивачем та ТОВ «Укрдрім».

При цьому суд першої інстанції виходив з зобов'язань викладених у пункті 2.1 договору доручення по обслуговуванню вагонів № ПД-05 від 23.02.2012 року укладеного між позивачем, як довірителем, та ТОВ «Укрдрім», як повіреним, який укладений з метою виконання ТОВ «Укрдрім» дій, пов'язаних з оформленням документів при імпорті товару та подальшої його переадресації за наданими реквізитами, а не з метою домитної підготовки товару і така послуга договором не передбачена.

Крім того, колегія суддів зазначає, що останній підпункт п.2.1 вищевказаного договору, зобов'язує повіреного виконати інші дії, які не зазначені в цьому пункті, але забезпечують комплекс робіт по переадресації вагонів, в які, на переконання судової колегії, повинні включатися всі дії по забезпеченню взятих на себе зобов'язань, в тому числі і зазначена позивачем домитна підготовка товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належної інформації про обсяг господарської операції викладених в актах здачі-приймання робіт між позивачем та ТОВ «Укрдрім» на виконання зазначеного вище договору доручення по обслуговуванню вагонів, та неможливості їх прийняття в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ «Укрдрім», за відсутності в них конкретизації виконаних робіт, трудових затрат, відомостей про виконавця, та іншого порядку розрахунку за послуги, який задекларований в договорі і не відповідності нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що фінансова-господарська діяльність позивача здійснювалась з порушення норм чинного законодавства свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між контрагентами і позивачем є нікчемними правочинами (безтоварними) та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, а зворттнє твердження апелянта колегія суддів вважає необгрунтованим.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства «Тасман» Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс-2005» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Повний текст ухвали виготовлено 07.06.2013 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.