Рішення

від 10.06.2013 по справі 922/1216/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 922/1216/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєвим О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Золочівського району Харківської області смт. Золочів в інтересах держави в особі Головного управління Державного земельного агентства у Харківської області, м. Харків до 1.Приватного акціонерного товариства "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди", с. Сковородинівка , 2. Малорогозянської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, с. М. Рогозянка 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків про визнання недійсним договору про спільну діяльність та звільнення земельної ділянки за участю представників сторін:

прокурора - Кріцина Н.Г., посвідчення № 006801 від 28.09.2012 року

позивача - не з*явився

відповідачів - 1. Ісоєв М.Н., дов. № 128 від 14.05.2012 року 2. Громов А.В., дов. від 04.04.2013 року

третьої особи - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про визнання недійсним договору про спільну діяльність № б/н від 10 березня 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" та Малорогозянською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та про зобов*язання Закрите акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 50 га., яка використовується на підставі договору про спільну діяльність № б/н від 10 березня 2007 року.

Прокурор у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, у наданому клопотанні вказує, що не заперечує проти задоволенні позовних вимог та просить суд розглядати справу без участі представника Головного управління Державного земельного агентства у Харківської області.

Представник першого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник другого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує.

Представник третьої особи на стороні відповідачів у судове засідання не з*явився, у наданому письмовому поясненні проти заявлених позовних вимог не заперечує.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтями 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та повноважного представників відповідачів, судом встановлено наступне.

Проведеною прокуратурою району перевіркою встановлені порушення вимог земельного законодавства та прав позивача під час укладання договору про спільну діяльність б/н від 10 березня 2007 року між Приватним акціонерним товариством "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" (яке на час укладення договору мало назву - Закрите акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди") та Малорогозянською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

Встановлено, що згідно з розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації від 10 червня 2010 року № 163 Малорогозянській Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 50 га. ріллі у постійне користування для дослідних і навчальних цілей із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Малорогозянської сільської ради.

Станом на 27 серпня 2012 року Малорогозянською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів правовстановлюючі документи у відповідності до вимог статтей 125, 126 Земельного кодексу України на землю не отримано, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Золочівському районі від 27 серпня 2012 року.

Не маючи будь-яких повноважень, за відсутності згоди належного землекористувача - Головного управління Держземагенства у Харківській області, Малорогозянською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів 10 березня 2007 року укладено договір про спільну діяльність з Приватним акціонерним товариством "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" (яке на час укладення договору мало назву - Закрите акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди"), терміном дії до 10 березня 2016 року.

Предметом договору про спільну діяльність б/н від 10 березня 2007 року є передача у користування земельної ділянки, площею 50 га., яка не є власністю та не перебуває у користуванні Малорогозянської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Тим самим цей договір порушує законні права і охоронювані законом інтереси Головного управління Держземагенства у Харківській області.

Згідно пункту 1.1. договору від 10 березня 2007 року предмет і мета договору у порядку та на умовах, визначених договором, учасники зобов'язуються спільно діяти у сфері вирощування сільськогосподарських культур в системі сівозмін з метою організації навчально-дослідної роботи, проведення навчальних та практичних занять, передбачених шкільними програмами, формуванню умінь та навичок учнів.

Однак, пунктом 4.1 договору від 10 березня 2007 року передбачено, що Малорогозянська Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів зобов'язана надати належну їй земельну ділянку, загальною площею 50 га., для спільного вирощування сільськогосподарських культур.

Розділом 5 договору від 10 березня 2007 року передбачено, що результати спільної діяльності будуть реалізовані в такому порядку: Приватне акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" (яке на час укладення договору мало назву - Закрите акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди") покриває витрати по всьому комплексу вирощування врожаю на цій ділянці та його транспортування, очистці, зберіганні та реалізації, сплати податків і інших витрат та перераховує Малорогозянській Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів кошти отримані від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції в розмірі 350 грн. за 1 га до 1 жовтня поточного року.

Таким чином, між відповідачами виникли відносини, пов'язані з передачею земельної ділянки в оренду, укладення фактично договору оренди земельної ділянки, сплати орендної плати за користування земельної ділянки, та отримання прибутку за надання земельної ділянки в оренду, що підтверджуються інформацією Державної інспекції сільського господарства (Лист №04.01-28/1268 від 15 лютого 2013 року).

Відповідно даних відділу Держземагенства у Золочівському районі (лист №-22 від 04 березня 2013 року) та пояснень посадових осіб відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації та директора школи право користування земельними ділянками вищевказаним закладом освіти в установленому законодавством порядку не зареєстровано, що є порушенням статтей 125, 126 Земельного кодексу України.

Тобто, право користування відповідними земельними ділянками не виникло.

Згідно умов договору, встановлено розмір плати, яку мають здійснювати навчальному закладу суб'єкти господарювання. Розмір цієї плати, як вбачається з пояснень вищевказаних посадових осіб, визначено на підставі розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 16 січня 2012 року № 15.

Встановлено, що вказаним розпорядженням внесено зміни до розпорядження від 30 грудня 2011 року №400 "Про встановлення розміру орендної плати за використання земель державної власності", а саме: установити з 01 січня 2012 року розміри орендної плати за використання земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не проведена: сільськогосподарських угідь (рілля) у розмірі 350,00 гривень за один гектар за рік; земель водного фонду без урахування земель під гідроспорудами у розмірі 300,00 гривень за один гектар за рік.

При цьому, жодною із сторін не вжито заходів до мети, яка визначена договором, що підтверджує незаконність його укладення.

Згідно статті 1 Господарського кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

Згідно положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124,127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до пункту 15 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року № 04-5/120 визначено земельні спори, що підвідомчі господарським судам. До них належать справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, щодо стягнення заборгованості по орендній платі про користування земельною ділянкою, укладеною суб'єктом господарювання та органом місцевого самоврядування.

Згідно статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Зміст договору про спільну діяльність від 10 березня 2007 року року суперечить статтям 75, 203 Господарського кодексу України, п.п. 153.14 Податкового кодексу України, розпорядженню Кабінету Міністрів України від 07 травня 2008 року №703-р "Питання укладення деяких договорів", вимогам Закону України "Про управління об'єктами державної власності" № 185-16 від 21 вересня 2006 року, тому договір має бути визнаний недійсним.

Відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Статтею 124 Земельного кодексу визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, якою визначено виникнення права на земельну ділянку встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України, якою визначені документи, що посвідчують право на земельну ділянку, серед іншого встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, визначення, порядок оформлення спільної діяльності встановлені главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно статті 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до статті 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Таким чином, згідно зазначених норм, спільна діяльність може здійснюватися по відношенню до майна, яким володіють учасники діяльності.

Спільна діяльність, яка здійснюється внаслідок зазначених договорів, направлена на спільне використання майна, яке за договором перебуває у володінні та є внеском у спільну діяльність однієї із сторін (землі навчальних закладів).

Використання земель згідно зазначених договорів є неправомірним та суперечить статтям 125, 126 Земельного кодексу України.

Внесення земель, у якості вкладу учасника у спільну діяльність, вказує на вчинення розпорядчих дій стосовно вказаного майна.

Згідно статті 314 Цивільного кодексу, право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна.

Матеріалами справи доведено, що між відповідачами був укладений договір про спільну діяльність стосовно земельної ділянки, відносно якої є Розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 10 червня 2010 року № 163, проте правовстановлюючих документів за статтею 126 Земельного кодексу України Малорогозянською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів не отримано.

Крім того про те, що предметом договору про спільну діяльність є саме земельна ділянка визначено у Розпорядженні Золочівської районної державної адміністрації від 10 червня 2010 року № 163, відносно якої у Малорогозянської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відсутні будь-які права, що також підтверджується матеріалами перевірки прокуратури Золочівського району.

Розпорядження землями державної власності може здійснювати уповноважений орган державної влади.

Оскільки згідно з вимогами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які визначені вимогами статті 203 цього Кодексу, в даному випадку при укладенні договору оренди порушені вимоги статтей 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим вказаний договір оренди земельної ділянки необхідно визнати недійсним.

Користування земельною ділянкою Приватним акціонерним товариством "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" (яке на час укладення договору мало назву - Закрите акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди") не відповідає вимогам закону, завдає істотну шкоду державним інтересам, необхідність їх захисту покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави відповідно до частини 2 статті 121 Конституції України.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; відшкодування заподіяних збитків.

Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутності у відповідачів прав на спірну земельну ділянку, підлягає поновленню порушене право власності шляхом витребування земельної ділянки із незаконного чужого користування.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, Законом України "Про прокуратуру", статтями 123, 124 Земельного кодексу України, статтями 11, 22, 626, 627, 629, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 12, 80, 83, 116, 122, 123, 125, 126, 152, 156, 157, 187, 188, 189 Земельного кодексу України, Господарського кодексу України статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність № б/н від 10 березня 2007 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" (яке на час укладення договору мало назву - Закрите акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди") та Малорогозянською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" (яке на час укладення договору мало назву - Закрите акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди") (62241, Харківська область, Золочівський район, с. Сковородинівка, вул. Перемоги, буд. 1, поточний рахунок 26009500047357, в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614, код ЄДРПОУ 00707863) припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 50 га., яка використовується на підставі договору про спільну діяльність № б/н від 10 березня 2007 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" (яке на час укладення договору мало назву - Закрите акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди") та Малорогозянською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" (яке на час укладення договору мало назву - Закрите акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди") (62241, Харківська область, Золочівський район, с. Сковородинівка, вул. Перемоги, буд. 1, поточний рахунок 26009500047357, в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614, код ЄДРПОУ 00707863) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувач - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 573,50 грн. судового збору.

Стягнути з Малорогозянської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (62243, Харківська область, Золочівський район, с. Мала Рогозянка, ідентифікаційний код 25753096) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувач - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 573,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Хотенець П.В.