Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а-0770/1207/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-0770/1207/11

рядок статзвіту -8.2.1

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участю сторін:

представника позивача - Молнар К.Є.

представника відповідача - Гайовича В.М. (довіреність № 1387 від 12 червня 2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" до Державної податкової інспекції у Іршавському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Іршавському районі про визнання неправомірними у частині визнання угод між ВАТ "Іршавське АТП-12143" з ТОВ "АС Ресурс" недійсними та скасування податкового повідомлення - рішення № 000012350/0 від 20 січня 2011 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями такі відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, просив суд відмовити у задоволенні позову, як безпідставному, зокрема пояснивши, що договори не могли бути виконані через відсутність працівників на товаристві та найманої робочої сили, відсутність документів, які підтверджують необхідність проведення ремонтних робіт, відсутність інформації про рух запчастин, які були замінені.

У ході судового засідання в якості свідка допитано директора ТОВ "АС Ресурс" ОСОБА_3, який підтвердив податкову правосуб'єктність ТОВ "АС Ресурс" на момент здійснення між сторонами правочинів, дійсність первинних документів, які надавалися ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" та здійснення господарських операцій між ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" та ТОВ "АС Ресурс".

Разом з тим, по даній справі проведена судово-економічна експертиза, за результатами якої висновки Державної податкової інспекції в Іршавському районі, що викладені в акті перевірки № 7/23-50/00426383 від 06 січня 2011 року щодо допущених ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство "12143" порушень, що призвели до заниження суми податку на додану вартість в сумі 292 570,59 грн. (за серпень 2009 року - березень 2010 року) документально не підтверджені, а надані на дослідження податкові накладні ТОВ "АС Ресурс", які були отримані ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" містять всі необхідні реквізити та оформлені відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до ст. 1 Публічне акціонерне товариство "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" засноване відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України № 63-АТ, шляхом перетворення державного автотранспортного підприємства 12143 у відкрите акціонерне товариство, згідно з Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" № 699 від 26 листопада 1994 року, та в подальшому змінено найменування згідно законодавства України на публічне акціонерне товариство. Товариство створено з метою здійснення виробничо-господарської. комерційної та іншої діяльності в порядку та на умовах, які визначені чинним законодавством України, для одержання прибутку в інтересах акціонерів товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.

Судом встановлено, що з 30 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції в Іршавському районі проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку взаєморозрахунків з ТОВ "АС Ресурс" за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року. в ході даної перевірки виявлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 292570,59 грн.; ч. 1 ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним відповідно до п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України по правочинах, здійснених ВАТ "Іршавське АТП - 12143" з ТОВ "АС Ресурс" по договорах на виконання ремонтних робіт, про що складено акт № 7/23-50/00426383 від 06 січня 2011 року (а.с. 12-29).

На підставі вищевказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в Іршавському районі винесено податкове повідомлення - рішення № 0000012350/0 від 20 січня 2011 року (а.с. 10), що і стало предметом розгляду даної адміністративної справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

В період, який охоплений перевіркою (з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року) ВАТ "Іршавське АТП 12143" здійснювало діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів автобусами марки БАЗ в кількості 17 одиниць, які знаходилися у фінансовому лізингу. Остаточного розрахунку за них товариством не проведено, право власності на них належить Лізингодавцеві - ТОВ "Українська авіаційна лізингова компанія" (код 30181164, 02100, м. Київ, вул. Будівельників, 32/2 кв. 36). Згідно умов договорів фінансового лізингу, обслуговування та ремонти проводять виключно визначені лізингодавцем дилери. У відповідності до письмового дозволу Лізингодавця - ТОВ "Українська авіаційна лізингова компанія" від 02 лютого 2009 року № 8 ТОВ "АС Ресурс", код 33106708, м. Київ, вул. Мельникова, 81 - являється уповноваженим дилером для проведення ремонтних робіт. Відповідно до протоколу № 01 від 10 січня 2009 року засідання Наглядової ради надало дозвіл директору ВАТ "Міжгірське АТП 12138" щодо надання допомог та виділення приміщень (складів, боксів та інше) для ремонту автобусів на безоплатній основі ТОВ "АС Ресурс", які знаходяться у володінні ВАТ "Іршавське АТП 12143".

Так, ВАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" (Замовник) укладено з ТОВ "АС Ресурс" (Виконавець) договір про виконання робіт від 03 лютого 2009 року № 2-02/09 та договір про надання послуг № 01-09 від 25 грудня 2009 року, у відповідності до яких виконавець зобов'язується виконати своєчасно та в повному обсязі роботи по автобусах, надати послуги з ремонту транспортних засобів марки БАЗ.

Донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання вчинено шляхом визнання договорів між ВАТ "Іршавське АТП 12143" та ТОВ "АС Ресурс" нікчемними. Так, перевіркою, яка проведена відповідачем встановлено, що контрагент позивача ТОВ "АС Ресурс" за основним місцем обліку відсутній, не має належних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушути вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб позивача та ТОВ "АС Ресурс" вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили відповідачем не наведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договори укладені між ВАТ "АТП 12143" та ТОВ "АС Ресурс" відповідають вимогам, встановленим ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України та вважаються укладеними.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні.

Для ст. 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Так, відповідачем не було обґрунтовано належним чином та доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Ним лише зазначено, що у ТОВ "АС Ресурс" відсутні документи, які підтверджують необхідність проведення ремонтних робіт та відсутня інформація про рух запчастин, які були замінені після проведення ремонтних робіт. Однак, суд такі твердження може розцінювати лише як припущення, так як в матеріалах справи містяться журнали-ордери і відомість по рахунку за грудень 2009 року, жовтень 2009 року, вересень 2009 року (а.с. 176-178); карточка счета 361 (а.с. 179-181); реєстр отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "АС Ресурс" (а.с. 182-184); наряд-замовлення № РЛ-06 від 09 лютого 2009 року (а.с. 190), рахунок-фактура № РЛ-06 від 09 лютого 2009 року (а.с. 191), податкова накладна № 5 від 09 лютого 2010 року (а.с. 192), рахунок-фактура № СФ-0000005 від 28 серпня 2009 року (а.с. 193), акт № ОУ-000005 здачі прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 194), податкова накладна № 5 від 28 серпня 2009 року (а.с. 195), наряд-замовлення № РЛ-15 від 04 вересня 2009 року (а.с. 196), рахунок-фактура № РЛ-15 від 04 вересня 2009 року (а.с. 197), податкова накладна № 6/1 від 04 вересня 209 року (а.с. 198), податкова накладна № 6/2 від 04 вересня 200- року (а.с. 199), податкова накладна № 6/3 від 04 вересня 2009 року (а.с. 200), рахунок - фактура № СФ-0000007 від 29 жовтня 2009 року (а.с. 201), акт ОУ-00000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 202), податкова накладна № 7 від 29 жовтня 2009 року (а.с. 203), наряд-замовлення № 10 від 04 грудня 2009 року (а.с. 204), рахунок-фактура № 10 від 04 грудня 2009 року (а.с. 205), податкова накладна № 10/2 від 04 грудня 2009 року (а.с. 206), податкова накладна № 10/1 від 04 грудня 2009 року (а.с. 207), податкова накладна № 10/3 від 04 грудня 2009 року (а.с. 208), рахунок-фактура № СФ-0000008 від 28 грудня 2009 року (а.с. 209), акт № ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 210), податкова накладна № 8 від 28 грудня 2009 року (а.с. 211), рахунок на оплату № 1 від 26 січня 2010 року (а.с. 212), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 213), податкова накладна № 1 від 26 січня 2010 року (а.с. 214), наряд-замовлення № РЛ-4 від 04 лютого 2010 року (а.с. 215), рахунок-фактура № РЛ-04 (а.с. 216), податкова накладна № 4 від 04 лютого 2010 року (а.с. 217), наряд-замовлення № РЛ-5 від 19 лютого 2010 року (а.с. 218), рахунок-фактура № РЛ-05 від 19 лютого 2010 року (а.с. 219), податкова накладна № 6 від 19 лютого 2010 року (а.с. 220), наряд-замовлення № 08/03.2010 від 27 березня 2010 року (а.с. 221), рахунок-фактура № 08 від 27 березня 2010 року (а.с. 222), податкова накладна № 7 від 27 березня 2010 року (а.с. 223), наряд-замовлення № 09/03.2010 від 29 березня 2010 року (а.с. 224), рахунок-фактура № 09 від 29 березня 2010 року, податкова накладна № 8 від 29 березня 2010 року (а.с. 226). Разом з тим, суд вказує на те, що вищевказані податкові накладні ТОВ "АС Ресурс", які буди отримані ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" містять всі необхідні реквізити та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області, викладені в акті перевірки № 7/23-50/00426383 від 06 січня 2011 року щодо допущення ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" порушень, що призвели до заниження суми подату на додану вартість в сумі 292 570,59 грн. документально не підтверджені, що підтверджено висновком судово-економічно експертизи.

Отже, вказані документи, у своїй сукупності беззаперечно підтверджують реальність проведеної господарської операції, а, отже спростовується висновок контролюючого органу про нікчемність договору, що став підставою для винесення спірного податкового зобов'язання.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що в силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншим подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Окрім того, відповідно до п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За приписами пп. 5.2 розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображенням в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, всупереч приписам спеціального законодавства в акті відсутні (не ззначені) посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність фактів порушення податкового та іншого законодавства. Крім того, не викладено чітко зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків.

Так, зокрема, посилаючись на ст. 203 , ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України службова особа робить висновок про нікчемність договору. В той же час відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Однак, фіктивний договір може бути лише недійсним, і лише за умови визнання його судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні умови чинності правочину встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України. законодавчо встановлені вимоги при укладенні та виконанні договору № 01-09 від 25 грудня 2009 року сторонами цього договору виконані, а отже такий є дійсним.

Донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання вчинено шляхом визнання договору № 01-09 від 25 грудня 2009 року нікчемним. Однак, вищевказаний договір відповідачем не визнавався нікчемним, а відтак у нього відсутні правові підстави для нарахування податкового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податковий орган не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Дослідивши за вимогами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 1662/з7 від 13 квітня 2011 року) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" - задовольнити повністю .

2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Іршавському районі у частині визнання угод між ВАТ "Іршавське АТП 12143" з ТОВ "АС Ресурс" недійсними в акті перевірки № 7/23-50/00426383 від 06 січня 2011 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі від 20 січня 2011 року за № 0000012350/0.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 27 лютого 2013 р.

Суддя Андрійцьо В.Д.