Рішення

від 12.03.2013 по справі 5023/1369/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р.Справа № 5023/1369/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Шатерніков М.І.

судді: Погорелова О.В. , Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі - Плюс", с. Циркуни , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс", с. Циркуни 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Харківська міська рада, м. Харків 2. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків 3. Реєстраційна служба Головного управління юстиції в Харківській області, м. Харків про визнання недійсним договору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі - Плюс", с. Циркуни до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ про визнання недійсним іпотечного договору за участю представників сторін:

позивача - Магденко О.О. (дов. № 2887 від 04.12.2012 року)

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився

першої 3-ї особи - Буряковська О.Ю. (дов. № 08-11/116/2-13 від 03.01.2013 року)

другої 3-ї особи - не з'явився

третьої 3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.02.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі - Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс", зареєстрований в реєстрі під № 300 та № 302; скасувати запис про державну реєстрацію прав, реєстраційний номер 32996206 від 25.02.2011 тип об'єкта нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м., літ. "К-1" площею 140,8 кв. м., адреса об'єкта м. Харків, Мереф*янське шосе, 13-В; скасувати запис про державну реєстрацію прав, реєстраційний номер 32996206 від 01.03.2011 тип об'єкта нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м., літ. "К-1" площею 140,8 кв. м., адреса об'єкта м. Харків, Мереф*янське шосе, 13-В.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі - Плюс" 23.04.2012 року звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору № 860/8-27/18-6/7-025 від 16 квітня 2007 року, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Інтерсоллі - Плюс", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю. і зареєстрованого у нотаріальному реєстрі за № 1805.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2012р. було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 5023/1369/12 зустрічний позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі - Плюс".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2012 року по справі № 5023/1369/12 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, у зв'язку з чим справу № 5023/1369/12 було направлено до ХНДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса М.С.

23.01.2013 р. справу № 5023/1369/12 повернуто до господарського суду з експертної установи разом з висновком № 10883 судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.01.2013 року було поновлено провадження у справі 5023/1369/12 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на "06" лютого 2013 р. об 12:00.

У судовому засіданні 06.02.2013 року було задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2013 р. розгляд справи було відкладено на 19.02.2013 р. о 10:00.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Харківської області № 186 від 19.02.2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Жигалкіна І.П., було змінено склад колегії та для розгляду справи № 5023/1396/12 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Погорелова О.В. та суддя Аюпова Р.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 12.03.2013 року о 10:00. Цією ж ухвалою до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Реєстраційну службу Головного управління юстиції в Харківській області.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 12.03.2013 року підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових обґрунтуваннях наданих до суду та долучених судом до матеріалів справи та заперечує проти зустрічних позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та незаконними, про що надав суду відповідні пояснення, зокрема зазначає, спірний іпотечний договір № 860/8-27/18-9/7-025 від 16.04.2007 року правомірно укладено сторонами, у ньому чітко визначені всі ознаки нерухомості переданої в іпотеки: його площа, місцезнаходження, правовстановлюючі документи на підставі яких майно набуте та які є чинними, підстави для набуття права власності. Крім того, представник позивача посилаючись на ст. 17 ЗУ "Про іпотеку" та п. 6.3 договору іпотеки наголошує, що іпотека за спірним договором є припиненою, а відповідно припинив свою дію й сам договір іпотеки, оскільки 25 травня 2011 року за ПАТ "Укрсоцбанк" було зареєстровано право власності на предмет іпотеки, тобто станом на момент звернення до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору недійсним предмет позову був відсутній, що, враховуючи приписи п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, тягне за собою відмову в позові.

Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, у попередніх судових засіданнях заперечував проти первісного позову.

Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, у попередніх судових засіданнях заперечував проти первісного позову.

Представник 3-ї особи, Харківської міської ради, у судовому засіданні підтримає первісні позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" та заперечує проти задоволення зустрічного позову з посиланням на його необґрунтованість.

Третя особа, КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", правом на участь у судовому засіданні свого повноважного представника не скористалась, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, у наданому до суду 25.02.2013 року листі викладено прохання здійснювати слухання справи без участі представника БТІ та постановити рішення відповідно до діючого законодавства України.

Третя особа, Реєстраційна служба Головного управління юстиції в Харківській області, правом на участь у судовому засіданні свого повноважного представника не скористалась, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Присутній у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У грудні 2006 р. ТОВ "Інтерсоллі-плюс" (перший відповідач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою (справа № 47/773-06) до Харківської міської ради про визнання за ТОВ "Інтерсоллі-плюс" право власності на нежитлове приміщення літ. А-1, загальною площею 1342 кв. м., що розташоване за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 грудня 2006 року по справі № 47/773-06 було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс" (код 30527104) право власності на нежитлове приміщення літ. А-1, загальною площею 1342 кв. м., що розташоване за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В.

24 грудня 2010 року Інспекцією державного будівельного контролю у Харківській області було подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2010 року було відмовлено Інспекції державного будівельного контролю у Харківській області у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу залишено без розгляду.

25 січня 2011 року до господарського суду Харківської області звернувся відповідач - Харківська міська рада із заявою про перегляд рішення суду по справі № 47/773-06 за нововиявленими обставинами.

Заява Харківської міської ради про перегляд судового рішення по справі № 47/773-06 була прийнята судом до розгляду та справі присвоєно номер № 5023/583/11 (н.в.о. 47/773-06).

Рішенням господарського суду Харківської області від "02" лютого 2011 р. по справі № 5023/583/11 (н.в.о. 47/773-06) було задоволено заяву Харківської міської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; позов задоволено частково та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс" (код ЄДРПУО 30527104) право власності на нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м. та літ. "К-1" площею 140,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, в іншій частині позовних вимог було відмовлено.

25.02.2011р. між ТОВ "Інтерсоллі-плюс" (перший відповідач) та ТОВ "Соллі-плюс" (другий відповідач) було укладеного договір купівлі-продажу, предметом якого були нежитлові будівлі що розташовані за адресою м. Харків, Мерефянське шосе, 13В, літ. «И-1» площею 134,2 кв.м. та літ. «К-1» площею 140,8 кв.м. (спірний договір). Право власності за ТОВ "Інтерсоллі-плюс" на ці приміщення було зареєстровано на підставі рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. у справі № 47/773-06 (№ 5023/583/11).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 19.05.2011 року, рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. у справі № 47/773-06(№ 5023/583/11) було скасовано та залишено в силі рішення від 26.12.2006р. у цій же справі.

25 травня 2011 р. за ПАТ "Укрсоцбанк" (позивачем) було зареєстровано право власності та видано витяг про державну реєстрацію прав на будівлю, що знаходиться за адресою м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, літ.; «А-1»:

Право власності за позивачем на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, літ. «А-1» загальною площею 1342,00 кв.м, зареєстровано на підставі рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2010 року по справі № 42/316-09, яке було залишено в силі постановою Вищого господарського суду від 15.09.2010 року по справі № 42/316-09 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилається на те, що спірним договором купівлі-продажу від 25.02.2011 року направленим на відчуження нежитлових будівель літ. «И-1» площею 134,2 кв.м. та літ. «К-1» площею 140,8 кв.м., розташованих за адресою м. Харків, Мерефянське шосе, 13 В, порушені законні права позивача як власника нежитлової будівлі розташованої за адресою м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, літ. «А-1» загальною площею 1342,0 кв.м., яка з квітня 2007 року перебувала в іпотеці банку (позивача), а з 25.05.2011 року у власності позивача.

Обставини викладені у позовній заяві, на думку позивача по первісному позову, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом визнання спірного договору купівлі-продажу від 25.02.2011 року недійсним, як такого що суперечить вимогам цивільного законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Так, згідно ст. 316 ЦК України, правом власності, зокрема є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, частини 1, 2 ст. 319 ЦК України, кожен володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд зазначає про те, що згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, матеріалами справи підтверджується факт правомірності набуття позивачем за первісним позовом права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, яке було зареєстроване 25.05.2011 року на підставі рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2010 року.

Приймаючи вищезазначене рішення про зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В за АКБ "Укрсоцбанк" в установленому законом порядку, судом було встановлено факт набуття права власності на це майно за АКБ СР "Укрсоцбанк".

Зокрема судом було встановлено, що 16 квітня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" було укладено договір № 860/6-27/18-6/7-008 про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк надав ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, за користування грошовими коштами сплачується 10,5 % річних і комісій.

В забезпечення умов виконання зобов'язань за кредитним договором, між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" було укладено іпотечний договір № 860/8-27/18-6/7-025, відповідно до якого ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" передав в іпотеку АКБ СР "Укрсоцбанк" нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В.

Судом першої інстанції, залишиним в сили судом касаційної інстанції встановлено, що внаслідок невиконання умов кредитного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс" щодо своєчасної сплати відсотків, позивач в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку" набув право іпотекодателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські справи), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку", встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також суд зауважує, що згідно ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 28 Закону України "Про заставу", право застави, зокрема, припиняється у разі реалізації предмета застави.

Окрім того суд зазначає, що гідно із ч. 1, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 11.02.2010 року № 1878-VІ, із змінами і доповненням, (далі - Закон), цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 3 вказаного Закону, Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Нормою ч. 1 ст. 6 цього ж Закону закріплено, що систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

Пунктом 3 прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно із п. 1.2., 1.3., 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Проведення державної реєстрації прав у межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці реєстраторами декількох БТІ не допускається.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Отже, належним доказом (в розумінні ст. 34 ГПК України) виникнення права власності на нерухоме майно є правовстановлюючі документи, складені у порядку, передбаченому законодавством, якими б підтверджувалося право власності на нерухоме майно, та здійснення державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

За таких обставин, чинним українським законодавством встановлено, що підтвердженням права власності на нерухоме майно є належним чином зареєстроване таке право в органах БТІ. При цьому, право власності на нерухоме майно виникає безпосередньо після державної реєстрації.

Судом достовірно встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2010 року по справі № 42/316-09, яке було залишено в силі постановою Вищого господарського суду від 15.09.2010 року по справі № 42/316-09, підтверджено факт правомірності набуття позивачем за первісним позовом права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, та зобов'язано Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В за АКБ "Укрсоцбанк" в установленому законом порядку, яке було зареєстроване 25.05.2011 року на підставі рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2010 року.

Натомість, право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою м. Харків, Мереф*янське шосе, 13-В, літ. "И-1" та "К-1" (частини первинної літ. А-1) було зареєстроване за ТОВ "Інтерсоллі-плюс" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011 року у справі № 5023/583/11 (н.р. 44/773-06), яке було скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року та цією постановою було залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2006 року у справі 44/773-06.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м. та "К-1" площею 140,8 кв.м. є прибудовами до нежитлової будівлі літ. А-1, які як складові частини нежитлової будівлі первинної літ А-1 загальною площею були передані в сукупності в іпотеку позивача за іпотечним договором № 860/8-27/18-6/7-025 та у подальшому на які позивач набув право іпотекодателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Цим положенням ЦК України кореспондують положення ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є визнання правочину недійсним (визнання недійсними господарських угод).

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про порушення прав позивача у вигляді існування подвійного права власності та покладення на позивача додаткових майнових зобов'язань шляхом відчуження майна яке передане в іпотеку позивачу, внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу, який суперечить вимогам Закону, та про наявність підстав для визнання названого договору купівлі-продажу від 25.02.2011 р. - недійсним.

За таких обставин, враховуючи скасування рішення, на підставі якого було набуте право власності на нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м. та "К-1" площею 140,8 кв.м., суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності на нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою м. Харків, Мереф*янське шосе, 13-В, літ. "И-1" та "К-1" суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про достатність правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Перший відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою (вх. 8572), відповідно до якого просить суд визнати недійсним іпотечний договір № 860/8-27/18-6/7-025 від 16 квітня 2007 року, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Інтерсоллі - Плюс", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю. і зареєстрованого у нотаріальному реєстрі за № 1805. В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на те, що у спірному договорі іпотеки сторонами не було чітко визначено предмет іпотеки, тобто відсутня одна із істотних умов договору, що суперечить вимогам ст. 18 ЗУ "Про іпотеки" та призводить фактичного до неможливості ідентифікувати предмет іпотеки та є підставою для визнання цього іпотечного договору недійсним.

Згідно пункту 3 статті 18 Закону України "Про іпотеку", однією з істотних умов, яку повинен містити договір іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Інтесоллі-Плюс" (позивач за зустрічним позовом, іпотекодавець) та АКБ СР "Укрсоцбанк" (відповідач за зустрічним позовом, іпотекодержатель) 16.04.2007р. був укладений іпотечний договір № 860/8-27/18-6/7-02, згідно з умовами якого ТОВ "Інтесоллі-Плюс" (іпотекодавець) передає в іпотеку АКБ СР "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором відновлювальної кредитної лінії № 860/6-27/18-6/7-00 від 16.04.2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 1342,0 (одна тисяча триста сорок два) кв. м., вартістю за погодженням сторін 2878500,00 гривень, що в еквіваленті складає 411223,77 євро за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього Договору, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Мереф'янське шосе, буд. 13-В, та належить Інотекодавцю на праві колективної власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2006 року по справі 47/773-06, ухвали господарського суду Харківської області від 11.01.2007 року по справі 47/773-06, право власності на яке зареєстроване 12.01.2007 року в КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації'' за реєстраційним № 272936, номер запису 500 в книзі 6.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів, отже позивач зобов'язаний довести за допомогою належних та допустимих доказів факт порушення спірним правочином його прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також ще наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, в даному випадку перший відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не надав суду жодного доказу на підтвердження та обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, документально не довів свою позицію у справі та не спростував заявлені первісні позовні вимоги.

На підставі викладеного, враховуючи, суд приходить до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами тому, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідачів, за зустрічним позовом покладаються на першого відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції та керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.02.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі - Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс", зареєстрований в реєстрі під № 300 та № 302.

Скасувати запис про державну реєстрацію прав, реєстраційний номер 32996206 від 25.02.2011 тип об'єкта нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м., літ. "К-1" площею 140,8 кв. м., адреса об'єкта м. Харків, Мереф*янське шосе, 13-В.

Скасувати запис про державну реєстрацію прав, реєстраційний номер 32996206 від 01.03.2011 тип об'єкта нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м., літ. "К-1" площею 140,8 кв. м., адреса об'єкта м. Харків, Мереф*янське шосе, 13-В.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі - Плюс" (62405, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, відділення "Кутузівка"; ідент. код 30527104) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; ідент. код 00039019) 536,50 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-плюс" (62441, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, відділення "Кутузівка", б. 32; ідент. код 35244815) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; ідент. код 00039019) 536,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.03.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Шатерніков М.І. Погорелова О.В. Аюпова Р.М.