Постанова

від 19.07.2013 по справі 5023/1369/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа № 5023/1369/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Магденко О.О., дов. ВТВ №158318 від 04.12.2012 року

відповідачів - 1) Швець Р.П., дов. б/н від 22.05.2013 року, 2) Крижановський М.В., дов. б/н від 19.04.2013 року

третіх соіб -1) Таран Д.П., дов. б/н від 17.04.2013 року, 2) не з"явився, 3) Фатій Н.І., дов.№12 від 02.11.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача за первісним позовом (вх. № 1101 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року у справі № 5023/1369/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс", с. Циркуни Харківського району Харківської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-плюс", с. Циркуни Харківського району Харківської області,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів - 1) Харківська міська рада, м. Харків, 2) Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків, 3) Реєстраційна служба Головного управління юстиції в Харківській області, м. Харків,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс", с. Циркуни, до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ, про визнання недійсним іпотечного договору,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.02.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс", першим відповідачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс", другим відповідачем, зареєстрований в реєстрі під №№ 300 і 302; скасувати запис про державну реєстрацію прав, реєстраційний номер 32996206 від 25.02.2011, тип об'єкту - нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв. м, літ. "К-1" площею 140,8 кв. м., адреса об'єкту - м. Харків, Мереф?янське шосе, 13-В; скасувати запис про державну реєстрацію прав, реєстраційний номер 32996206 від 01.03.2011, тип об'єкту - нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв. м, літ. "К-1" площею 140,8 кв. м, адреса об'єкту - м. Харків, Мереф?янське шосе, 13-В.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс" 23.04.2012 року подано зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору № 860/8-27/18-6/7-025 від 16 квітня 2007 року, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк", (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Інтерсоллі-Плюс"), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю. і зареєстрованого у нотаріальному реєстрі за № 1805.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2012р. було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 5023/1369/12 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс".

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року у справі № 5023/1369/12 (головуючий суддя Шатерніков М.І., судді Погорєлова О.В., Аюпова Р.М.) первісний позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.02.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс", зареєстрований в реєстрі під № 300 та № 302.

Скасовано запис про державну реєстрацію прав, реєстраційний номер 32996206 від 25.02.2011, тип об'єкту - нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв. м, літ. "К-1" площею 140,8 кв. м, адреса об'єкт у - м. Харків, Мереф?янське шосе, 13-В.

Скасовано запис про державну реєстрацію прав, реєстраційний номер 32996206 від 01.03.2011, тип об'єкт у - нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв. м, літ. "К-1" площею 140,8 кв. м, адреса об'єкт у - м. Харків, Мереф?янське шосе, 13-В.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 536,50 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 536,50 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соллі-плюс", другий відповідач за первісним позовом, з цим рішенням не погодився, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про те, що нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м. та "К-1" площею 140,8 кв.м. є прибудовами до нежитлової будівлі літ. "А -1" площею 1342 кв.м., і які як складові частини нежитлової будівлі первинної літ. "А-1" загальною площею були передані в сукупності в іпотеку позивача за іпотечним договором № 860/8-27/18-6/7-025 та у подальшому на які позивач набув право іпотекодержателя. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апелянта, не відповідають обставинам справи і спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи №10883 від 11.01.2013 року, яка була призначена судом по цій справі.

Також вказує на те, що господарський суд першої інстанції не вказав, в чому полягає незаконість договору купівлі-продажу між ТОВ «Інтерсоллі-Плюс» і ТОВ «Соллі-Плюс», а також не вказав, чим порушені права позивача у цій справі, а висновок суду першої інстанції про порушення прав позивача у вигляді існування подвійного права власності та покладення на позивача додаткових майнових зобов'язань шляхом відчуження майна яке передане в іпотеку позивачу, внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу також є безпідставним.

При цьому,звертає увагу на те, що на момент укладання договору купівлі-продажу продавець мав відповідним чином оформлене право власності на будівлі літ. «К-1» та літ «И-1», що були предметом договору, в той же час позивач набув право власності на будівлю літ. «А-1» тільки 25 травня 2011 року, тобто через три місяці після укладання оспорюваного правочину.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу другого відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 16.05.2013 року на 10:30 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2012 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2012 року про зміну складу колегії суддів для розгляду даної справи починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) розгляд справи було відкладено на 20.06.2013 року на 10: 30 у зв"язку із неявкою в судове засідання представників першого та другого відповідачів, а також третіх осіб та необхідністю роз"яснення їм прав, передбачених статтями 20, 22 ГПК України з урахуванням зміненого 13.05.2013 року складу колегії суддів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.07.2013 року на 10:00 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представників третіх осіб - КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Харківській області.

У судовому засіданні 11.07.2013 року було оголошено перерву до 15.07.2013 року о 11 години.

У судових засіданнях 20.06.2013 року та 11.07.2013 року представник другого відповідача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу.

Представник першого відповідача за первісним позовом у судових засіданнях 20.06.2013 року, 11.07.2013 року та 15.07.2013 року підтримав апеляційну скаргу другого відповідача за первісним позовом, просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Представник третьої особи - Харківської міської ради у судових засіданнях 20.06.2013 року, 11.07.2013 року та 15.07.2013 року проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи - Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Харківській області у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 11.07.2013 року та 15.07.2013 року проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що будівель літ. «И-1» та літ. «К-1» що розташовані за адресою м. Харків, Мереф'янське шосе, 13В юридично не існує. На технічних паспортах, що надані відповідачем на будівлі літ. «И-1» та літ. «К-1» , поставлені штампи «узаконено" рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. у справі № 5023/583/11( № 47/773-06), яке станом на момент розгляду цієї справи є скасованим. Отже, на літ. «И-1» та літ. "К-1» скасовані правовстановлюючі документи.

Представник другого відповідача за первісним позовом у судове засідання 15.07.2013 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить його підпис у розписці про оголошення перерви у судовому засіданні 11.07.2013 року до 15.07.2013 року.

Представник третьої особи - Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" в судові засідання 16.05.2013 року, 20.06.2013 року, 11.07.2013 року та 15.07.2013 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102211068140, №6102211034989, №6102211431139 про вручення вказаній третій особі копій ухвал, якими було призначено розгляд апеляційної скарги в даних судових засіданнях.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників зазначених учасників спору за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, а також третіх осіб - Харківської міської ради та Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Харківській області, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, у грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс" звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою у справі № 47/773-06 до Харківської міської ради про визнання за ТОВ "Інтерсоллі-плюс" права власності на нежитлове приміщення літ. А-1, загальною площею 1342 кв. м., що розташоване за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 грудня 2006 року по справі № 47/773-06 було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс" (код 30527104) право власності на нежитлове приміщення літ. А-1, загальною площею 1342 кв. м., що розташоване за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2010 року було відмовлено Інспекції державного будівельного контролю у Харківській області у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу залишено без розгляду.

25 січня 2011 року до господарського суду Харківської області звернувся відповідач - Харківська міська рада із заявою про перегляд рішення суду по справі № 47/773-06 за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Харківської області від "02" лютого 2011 р. по справі № 5023/583/11 (н.в.о. 47/773-06) було задоволено заяву Харківської міської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; позов задоволено частково та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс" (код ЄДРПУО 30527104) право власності на нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м. та літ. "К-1" площею 140,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, в іншій частині позовних вимог було відмовлено.

25.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс", продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі-плюс", покупцем, було укладеного договір купівлі-продажу, предметом якого були нежитлові будівлі що розташовані за адресою м. Харків, Мереф"янське шосе, 13В, літ. «И-1» площею 134,2 кв.м. та літ. «К-1» площею 140,8 кв.м. (спірний договір). Право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс" на ці приміщення було зареєстровано на підставі рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. у справі № 47/773-06 (№ 5023/583/11).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 19.05.2011 року, рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. у справі № 47/773-06(№ 5023/583/11) було скасовано та залишено в силі рішення від 26.12.2006р. у цій справі.

25 травня 2011 р. за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було зареєстровано право власності та видано витяг про державну реєстрацію прав на будівлю, що знаходиться за адресою м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, літ.; «А-1», загальною площею 1342,00 кв.м.

Право власності за позивачем на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, літ. «А-1» загальною площею 1342,00 кв.м, зареєстровано на підставі рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2010 року по справі № 42/316-09, яке було залишено в силі постановою Вищого господарського суду від 15.09.2010 року по справі № 42/316-09 .

Як вбачається зі змісту первісної позовної заяви, позивач за первісним позовом посилається на те, що спірним договором купівлі-продажу від 25.02.2011 року направленим на відчуження нежитлових будівель літ. «И-1» площею 134,2 кв.м. та літ. «К-1» площею 140,8 кв.м., розташованих за адресою м. Харків, Мереф"янське шосе, 13 В, порушені законні права позивача як власника нежитлової будівлі розташованої за адресою м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, літ. «А-1» загальною площею 1342,0 кв.м., яка з квітня 2007 року перебувала в іпотеці банку (позивача), а з 25.05.2011 року у власності позивача.

Як зазначено у статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України кожен володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановив місцевий господарський суд, позивач за первісним позовом правомірно набув право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, яке було зареєстроване 25.05.2011 року на підставі рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2010 року у справі №42/316-09.

При цьому, приймаючи вищезазначене рішення про зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, за Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в установленому законом порядку, господарським судом Харківської області було встановлено факт набуття права власності на це майно за Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Так, зокрема судом було встановлено, що 16 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс" було укладено договір № 860/6-27/18-6/7-008 про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк надав ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, за користування грошовими коштами сплачується 10,5 % річних і комісій.

В забезпечення умов виконання зобов'язань за кредитним договором, між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", іпотекодержателем, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс", іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір № 860/8-27/18-6/7-025, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В.

Крім того, зазначеним судовим актом встановлено, що внаслідок невиконання умов кредитного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс" щодо своєчасної сплати відсотків, позивач в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" набув право іпотекодателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські справи), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти, встановлені вказаним судовим актом, мають преюдиційне значення для даної справи.

Частиною 5 статті З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Належним доказом виникнення права власності на нерухоме майно в розумінні статті 34 ГПК України є правовстановлюючі документи, складені у порядку, передбаченому законодавством, якими б підтверджувалося право власності на нерухоме майно, та здійснення державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Отже, чинним законодавством України встановлено, що підтвердженням права власності на нерухоме майно є належним чином зареєстроване таке право в органах Бюро технічної інвентаризації. При цьому, право власності на нерухоме майно виникає безпосередньо після державної реєстрації.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2010 року по справі № 42/316-09, яке було залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2010 року по справі № 42/316-09, підтверджено факт правомірності набуття позивачем за первісним позовом права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, та зобов'язано Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В за АКБ "Укрсоцбанк" в установленому законом порядку.

Натомість, право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою м. Харків, Мереф"янське шосе, 13-В, літ. "И-1" та "К-1" (частини первинної літ. А-1) було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011 року у справі № 5023/583/11 (н.р. 44/773-06), яке було скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року та цією постановою було залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2006 року у справі 44/773-06.

25.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-плюс", продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі-плюс", покупцем, було укладеного договір купівлі-продажу, предметом якого були нежитлові будівлі що розташовані за адресою м. Харків, Мереф"янське шосе, 13В, літ. «И-1» площею 134,2 кв.м. та літ. «К-1» площею 140,8 кв.м. (спірний договір). Право власності за ТОВ "Інтерсоллі-плюс" на ці приміщення було зареєстровано на підставі рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. у справі № 47/773-06 (№ 5023/583/11).

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

Зазначені положення Цивільного кодексу України відповідають положенням частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про порушення прав позивача у вигляді існування подвійного права власності, зареєстрованого на підставі рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2010 року у справі №42/316-09, яке є чинним та рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. у справі № 47/773-06 (№ 5023/583/11), яке скасоване.

При цьому, враховуючи скасування рішення, на підставі якого було набуте право власності на нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м. та "К-1" площею 140,8 кв.м., укладення договору купівлі-продажу від 25.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс", а також державна реєстрація права власності на нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою м. Харків, Мереф"янське шосе, 13-В, літ. "И-1" та "К-1", суперечать вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення первісного позову.

Колегія суддів не приймає до уваги викладений у мотивувальній частині рішення висновок місцевого господарського суду, що нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м. та "К-1" площею 140,8 кв.м. є прибудовами до нежитлової будівлі літ. "А-1", які як складові частини нежитлової будівлі первинної літ "А-1" загальною площею були передані в сукупності в іпотеку позивача за іпотечним договором № 860/8-27/18-6/7-025 та у подальшому на які позивач набув право іпотекодателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, який суперечить висновку судової будівельно-технічної експертизи №10883 від 11.01.2013 року,

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК України).

Однак, господарським судом першої інстанції не було надано жодної оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи №10883 від 11.01.2013 року та не наведено жодних доводів в обгрунтування здійснення місцевим господарським судом у мотивувальній частині оскаржуваного рішення висновку, який суперечить вищевказаному висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Крім того, відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

А тому, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення первісного позову, але з підстав, зазначених у мотивувальній частині даної постанови апеляційного господарського суду.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, перший відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою (вх. 8572), відповідно до якої просить суд визнати недійсним іпотечний договір № 860/8-27/18-6/7-025 від 16 квітня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товаристо "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі - Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю. та зареєстрований у нотаріальному реєстрі за № 1805. В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на те, що у спірному договорі іпотеки сторонами не було чітко визначено предмет іпотеки, тобто відсутня одна із істотних умов договору, що суперечить вимогам статті 18 Закону України "Про іпотеку" та призводить фактичного до неможливості ідентифікувати предмет іпотеки та є підставою для визнання цього іпотечного договору недійсним.

Згідно пункту 3 статті 18 Закону України "Про іпотеку" однією з істотних умов, яку повинен містити договір іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтесоллі-Плюс", іпотекодавцем, та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" , іпотекодержателем, 16.04.2007р. був укладений іпотечний договір № 860/8-27/18-6/7-02, згідно з умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 860/6-27/18-6/7-00 від 16.04.2007 року наступне нерухоме майно: нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 1342,0 (одна тисяча триста сорок два) кв. м., вартістю за погодженням сторін 2878500,00 гривень, що в еквіваленті складає 411223,77 євро за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Мереф'янське шосе, буд. 13-В, та належить іпотекодавцю на праві колективної власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2006 року по справі 47/773-06, ухвали господарського суду Харківської області від 11.01.2007 року по справі 47/773-06, право власності на яке зареєстроване 12.01.2007 року в КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації'' за реєстраційним № 272936, номер запису 500 в книзі 6.

Згідно зі статтею статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6). правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Однак,, перший відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не надав суду жодного доказу на підтвердження та обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, документально не довів свою позицію у справі та не спростував заявлені первісні позовні вимоги.

А тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Соллі-Плюс» в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про те, що нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м. та "К-1" площею 140,8 кв.м. є прибудовами до нежитлової будівлі літ. "А -1" площею 1342 кв.м., і які як складові частини нежитлової будівлі первинної літ А-1 загальною площею були передані в сукупності в іпотеку позивача за іпотечним договором № 860/8-27/18-6/7-025 та у подальшому на які позивач набув право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апелянта, не відповідають обставинам справи і спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи №10883 від 11.01.2013, яка була призначена судом та по цій справі.

Також апелянт вказує на те, що господарський суд першої інстанції не вказав, в чому полягає незаконість договору купівлі-продажу між ТОВ «Інтерсоллі-Плюс» і ТОВ «Соллі-Плюс», а також не вказав, чим порушені права позивача у цій справі, а висновок суду першої інстанції про порушення прав позивача у вигляді існування подвійного права власності та покладення на позивача додаткових майнових зобов'язань шляхом відчуження майна яке передане в іпотеку позивачу, внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу також є безпідставним.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки, враховуючи факт скасування постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 19.05.2011 року у справі № 47/773-06(№ 5023/583/11) рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. у справі № 47/773-06(№ 5023/583/11), на підставі якого було набуте право власності на нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 134,2 кв.м. та "К-1" площею 140,8 кв.м., укладення договору купівлі-продажу від 25.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсоллі-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс", а також державна реєстрація права власності на нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою м. Харків, Мереф*янське шосе, 13-В, літ. "И-1" та "К-1", суперечать вимогам чинного законодавства.

А тому, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення первісного позову та про відмову у зустрічному позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року у справі № 5023/1369/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.07.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.