Рішення

від 06.06.2013 по справі 922/1816/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р.Справа № 922/1816/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Масалової І.А.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Перспектива", м.Харків, до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" ПАТ "Укртрансгаз", м.Харків, про стягнення 39643,73 грн. за участю представників:

позивача - Чумаченко А.В. (довіреність б/н від 01.04.2013р.);

відповідача - Федоренко В.В. (довіреність № 346 від 29.01.2013р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Торгівельна фірма "Перспектива", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" ПАТ "Укртрансгаз", м.Харків, суми основного боргу за Договором на постачання товару № 7/П від 14.03.2011р. в розмірі 34800,06 грн., пені в розмірі 2813,08 грн., інфляційних збитків в розмірі 486,04 грн., 3% річних у розмірі 1544,55 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. У прохальній частині позовної заяви позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.04.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1816/13 та розгляд справи призначено на 21.05.2013р. об 11:40 год.

У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 20.05.2013р., відповідач заперечував проти нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та просив застосувати до цих вимог позовну давність, строк якої сплив 29.04.2012р. також відповідач не погодився з визначеним позивачем строком для нарахування пені та 3% річних, та вважає, що початком для їх нарахування є 09.11.2011р., а не 02.11.2011р., як зазначив позивач.

Відзив відповідача було долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.05.2013р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, та звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру 3% річних та інфляційних збитків на 90%, а також розстрочення виконання рішення на 36 місяців, у разі задоволення вимог позивача.

Також представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 04.06.2013р. ідо 12:30 год.

24.05.2013р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшло письмове доповнення до відзиву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення пені та накладення арешту на майно і грошові кошти відповідача.

У запереченнях на відзив, які були надані до суду 28.05.2013р., позивач вважає доводи відповідача безпідставними, вважає законним нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Також позивач не погоджується з твердженням відповідача щодо спливу строку будь-якого з видів позовної давності, оскільки з моменту закінчення нарахування штрафних санкцій пройшло менше року. Позивач вважає, що арешт майна та грошових коштів відповідача на суму, що складається з позовних вимог, жодним чином не спричинить перепон для функціонування енергетичної системи України, як зазначає відповідач.

Письмові заперечення позивача були долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.06.2013р. представник відповідача звернувся до суду з уточненнями до заяви про застосування строку позовної давності та просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення пені за період з 09.11.2011р. по 28.04.2012р., у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 06.06.2013р. до 12:00 год.

05.06.2013р. відповідач надав через канцелярію суду письмове доповнення до відзиву, в якому просив зменшити розмір інфляційних збитків з 486,04 грн. до 139,20 грн., у зв'язку з невірним обчисленням позивачем індексу інфляції.

Доповнення до відзиву відповідача було долучено судом до матеріалів справи.

Після перерви представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, заявлене у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання, суд, керуючись ст.ст. 66, 68 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача відмовити, на тій підставі, що запропонований позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на майно відповідача не відповідає предмету позову та позивачем не надано доказів відсутності коштів на рахунках відповідача.

Щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд вважає, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову призведе до суттєвого обмеження прав і законних інтересів відповідача, оскільки заважатиме веденню ним власної господарської діяльності. Також позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір за ставкою - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що на даний час становить 1609,50 грн.

Проте, судовий збір у встановленому законом розмірі та порядку позивачем сплачено не було.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14.03.2011р. між Приватним підприємством "Торгівельною фірмою "Перспектива" (позивачем) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (відповідачем) було укладено Договір на постачання товару № 7/П, згідно п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати товар, а відповідач (покупець) прийняти та вчасно здійснити оплату товару.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, кількість, асортимент та вартість товару надається у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно Специфікації на постачання товару (Додаток № 1 до Договору), покупець замовив постачальнику наступний Товар:

- пружини пластикові різного діаметру;

- обкладинки прозорі;

- обкладинки під шкіру;

Всього на загальну суму 34800,06 грн.

У пункті 2.2. Договору зазначено, що ціни на товар визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Видаткова накладна постачальника є підставою оплати вартості товару на умовах Договору.

Як свідчать матеріали справи, згідно видаткової накладної № П-00000907 від 27.09.2011р. покупець (відповідач) отримав у постачальника (позивача) товар, передбачений у вищевказаній Специфікації, на загальну суму 34800,06 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання видаткової накладної.

Отже, сплатити позивачу кошти за отриманий товар за Договором покупець повинен був до 08.11.2011р. включно.

Але у вказаний строк покупцем не було здійснено відповідної сплати.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 30.06.2011р., а в частині розрахунків діє до повного їх виконання.

Листом від 02.08.2012р. позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості по розрахункам за отримані товари по Договору в розмірі 34800,06 грн. та прохав вишукати можливість погасити заборгованість.

Згідно двостороннє підписаного Акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період січень 2012р. - жовтень 2012р. станом на 31.10.2012р. заборгованість відповідача на користь позивача склала 34800,06 грн.

Вказана заборгованість відповідачем на даний час не сплачена.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 7.1. Договору на постачання товару № 7/П від 14.03.2011р., за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором покупець і продавець несуть майнову відповідальність згідно діючого законодавства.

Проте, відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, позивачем у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, було розраховано пеню за прострочення виконання зобов'язання за період з 02.11.2011р. по 02.05.2012р., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, що склало 2813,08 грн.

Проте, суд не погоджується з визначенням початку періоду прострочення - 02.11.2013р., оскільки відповідно до п. 3.1. Договору, оплата вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання видаткової накладної.

Відповідач отримав товар за видатковою накладною № П-00000907 від 27.09.2011р. Таким чином, оплата товару мала бути здійснена по 08.11.2011р. включно (протягом 30 банківських днів).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пунктом 5 статті 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, суд вважає вірним періодом нарахування пені за період з 09.11.2011р. по 09.05.2012р.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем, суд, приймаючи до уваги, що даний позов подано до суду 29.04.2013р., вважає, що позивач втратив право на судовий захист відносно стягнення неустойки, розрахованої за період до 29.04.2012р.

Згідно п. 11 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 16.04.1993р. № 01-6/438, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахована за період з 29.04.2012р. по 09.05.2012р., в сумі 156,89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних за період з 02.11.2011р. по 25.04.2013р. в сумі 1544,55 грн.

Оскільки судом встановлено, що початком періоду прострочення є 09.11.2011р., суд, вважає обґрунтованим розрахунок 3% річних за період з 09.11.2011р. по 25.04.2013р., що становить 1524,53 грн.

Також позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 02.11.2011р. по 25.04.2013р., включно, розрахованих окремо за наступні місяці прострочення: листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, вересень, грудень 2012 року та січень 2013 року, в розмірі 486,04 грн.

Проте, суд вважає за необхідне зауважити, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Даної позиції дотримується й Вищий господарський суд України, про що зазначено у постанові від 01.02.2012р. № 52/30.

Враховуючи, що сукупний індекс інфляції у період листопад 2011 року - січень 2013 року становив 100,19699303, суд вважає обґрунтованими інфляційні втрати, розраховані від суми основної заборгованості 34800,06 грн. - в сумі 68,55 грн.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних збитків на 90%, заявлене 21.05.2013р., суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування скрутного фінансового становища та неможливості виконання обов'язків щодо сплати грошових коштів.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 36550,03 грн., у тому числі: 34800,06 грн. основного боргу, 156,89 грн. пені; 1524,53 грн. - 3% річних та 68,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Перспектива" щодо стягнення з відповідача 34800,06 грн. основного боргу, 156,89 грн. пені; 1524,53 грн. - 3% річних та 68,55 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 2656,19 грн. пені суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку зі спливом позовної давності; в частині стягнення 417,49 грн. інфляційних втрат та 20,02 грн. - 3% річних суд відмовляє у позові через необґрунтованість розрахунку.

Дослідивши докази та підстави, на які посилається боржник в обґрунтування своєї заяви про надання розстрочки виконання рішення (вх. № 18279 від 21.05.2013р.), суд дійшов висновку про його недостатню необґрунтованість та визнав за необхідне відмовити у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, та за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання , господарський суд має право: відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; змінити спосіб виконання рішення, ухвали, постанови; змінити порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вказує відповідач у своїй заяві, ПАТ "Укртрансгаз" перебуває в умовах дефіциту обігових коштів.

Проте, на підтвердження цього відповідач надав лише довідку Філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" ПАТ "Укртрансгаз" про кредиторську заборгованість підприємства.

Суд визнав надані відповідачем докази недостатніми для встановлення існування обставин, що можуть ускладнити виконання рішення або зробити його неможливим у визначений строк, тому відмовив у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 253, 256, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних збитків на 90% відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801) в особі Філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" ПАТ "Укртрансгаз" (61004, м.Харків, вул.Маршала Конєва, 6; код ЄДРПОУ: 35633360) на користь Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Перспектива" (юридична адреса: 61118, м.Харків, вул.Тимурівців, 50, кв. 5; фактична адреса: 61001, м.Харків, вул.Кірова, 38; код ЄДРПОУ: 34754748) - 34800,06 грн. основного боргу; 156,89 грн. пені; 68,55 грн. інфляційних збитків; 1524,53 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 2656,19 грн. пені, 417,49 грн. інфляційних збитків та 20,02 грн. - 3% річних у позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801) в особі Філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" ПАТ "Укртрансгаз" (61004, м.Харків, вул.Маршала Конєва, 6; код ЄДРПОУ: 35633360) на користь Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Перспектива" (юридична адреса: 61118, м.Харків, вул.Тимурівців, 50, кв. 5; фактична адреса: 61001, м.Харків, вул.Кірова, 38; код ЄДРПОУ: 34754748) - 1586,24 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Кухар Н.М.