Постанова

від 03.06.2013 по справі 801/4281/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2013 р. 16:49 Справа №801/4281/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ПАЛЬМА-ТЕКК"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача - Белецької Г.О., довіреність № 01 від 20.05.2013 р.;

представника відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство "ПАЛЬМА ТЕКК" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом та просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004111502 від 06.03.2013р. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість по операціях з контрагентом КП «Альянс». Так, позивач стверджує, що реальність господарської операції із зазначеним підприємством підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновок податкового органу про фіктивність правочину є лише припущенням.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. У письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, посилаючись на акт про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс», яким встановлено ознаки фіктивності фінансово-господарської діяльності зазначеного платника податків.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71,

ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 12.02.2013 р. по 18.02.2013 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Пальма-Текк» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» за період 01.05.2010 р. - 30.06.2010 р., за результатами якої складений акт № 817/15.2/34835910 від 19.02.2013 р.

В ході проведення перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення ПП «Пальма-Текк», у тому числі пп. 3.1.12 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого встановлено завищення залишка відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 16388 грн. в травні 2010 р., в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16388 грн., в тому числі за червень 2010 р. - на загальну суму 16388 грн.

Вказаний висновок був зроблений відповідачем на підставі проведеного аналізу господарських операцій позивача з контрагентом КП «Альянс», з використанням при цьому акта ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс», а також інформації комп'ютерних автоматизованих систем.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс», зауважує, що останнє зареєстровано без наміру провадження фінансово-господарської та підприємницької діяльності, оскільки особи, які здійснювали господарську діяльність від імені КП «Альянс», свідомо приховували своє місцезнаходження, не сплачували податки та не мали відповідних повноважень на укладення господарських угод, у зв'язку з чим первинна документація не може відповідати вимогам діючого законодавства.

Податкова інспекція у акті № 817/15.2/34835910 від 19.02.2013 р. зазначає, що враховуючи матеріали зустрічних звірок, не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від КП «Альянс» у зв'язку з відсутністю у нього об'єкту оподаткування податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт/послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.. 22, 188 Податкового Кодексу України, а усі операції купівлі-продажу спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищевказаного ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС був зроблений висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у травні 2010 р. на суму 16388 грн. по взаємовідносинах з КП «Альянс», що, враховуючи наявність відємного значення попереднього звітного періоду (квітня 2010 р.) в розмірі 40740 грн., призвело до заниження суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету в червні 2010 р., на 16388 грн.

06.03.2013 р. на підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004111502 про збільшення ПП «Пальма-Текк» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20485 грн., у тому числі 16388 грн. - за основним платежем, 4097 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність винесення відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2010 р. між КП «Альянс» (підрядник) та ПП «Пальма-Текк» (замовник) був укладений договір підряду № 1346, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботи з обшивки складу по вул. Данилова, 43 відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу.

Ціна договору з урахуванням ПДВ, відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, складає 98000 грн., є попередньою та може бути змінена внаслідок інфляції, зростання цін на матеріали тощо.

Згідно з пунктом 3 договору, оплата здійснюється одноразово у будь-якій формі згідно діючого законодавства та не пізніше 30 днів після повного завершення робіт, які відповідно до п. 6.2 приймаються на підставі підписаних актів виконаних робіт.

На виконання умов укладеного договору Підрядником були здійснені відповідні роботи на загальну суму 97312,62 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, актом №1566 від 07.05.2010 р., довідкою про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3.

На оплату робіт підрядником був виписаний рахунок-фактура №1222 від 07.05.2010 р., фактична оплата здійснена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується листом №2 від 12.05.2010 р.

07.05.2010 р. КП «Альянс» була виписана податкова накладна №1566 на суму ПДВ 16218,77 грн., яка була відображена позивачем в книзі обліку придбання.

Згідно з додатком 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року сума ПДВ по операціям з контрагентом КП «Альянс» (ІПН 324681801286) була віднесена до складу податкового кредиту травня 2010 року.

Так, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним станом на момент формування позивачем податкового кредиту травня 2010 року, передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У п.п.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

П. п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону обумовлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У п. п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податків придбаває (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Матеріали справи свідчать, що наявність об'єкта оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» підтверджується належними документами, складеними згідно з вимогами чинного законодавства.

Так, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року N 554 були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема, Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-3), а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

На підтвердження фактичного виконання будівельних робіт, які є предметом договору підряду № 1346, позивачем до суду надані: договір підряду № 1346 від 03.05.2010 р., Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 013.10.43.45.21.1, Акт здачі-приймання робіт № 1566 від 07.05.2010 р., Акт приймання виконаних будівельних робіт № б/н за травень 2010 р. форми № КБ - 2В, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ - 3 за травень 2010 р.

Отже, наявні в матеріалах справи акти виконаних підрядних робіт, довідка про їх вартість та інша проектно-кошторисна документація розцінюється судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження виконання КП «Альянс» будівельних робіт за укладеним з позивачем договором, що є підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, наявна в матеріалах справи податкова накладна № 1566 від 07.05.2010 р. на загальну суму 97312,62 грн., у тому числі ПДВ 16218,77 грн. містить всі реквізити, визначені в якості обов'язкових підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та відповідає формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 8 жовтня 1998 р. N 469), а отже є підставою для формування податкового кредиту.

Податкова накладна № 1566 була отримана позивачем 07.05.2010 р., що підтверджується наявністю запису у книзі обліку придбання.

Сума ПДВ за цією накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту у травні 2010 року, однак, згідно з поясненнями представника позивача, помилково визначена у розмірі 16387,72 грн., про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2010 р.

У Розділі ІІ розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту позивачем задекларовано ПДВ у сумі 16387,72 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс».

Представником позивача у судовому засіданні надані усні пояснення з приводу декларування завищеної суми ПДВ.

Зокрема, представник позивача повідомив, що оскільки в травні 2010 року ПП «Пальма-Текк» окрім придбання підрядних послуг у КП «Альянс» була здійснена операції з поставки товару зазначеному підприємству, податкові зобов'язання позивача за якою склали 16387,72 грн., в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, як і в самій декларації, сума податкового кредиту була помилково визначена на рівні суми податкового зобов'язання (16387,72 грн. замість 16218,77 грн.).

Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). ПП «Пальма-Текк» не надано суду доказів підтвердження правомірності віднесення суми сплаченого (нарахованого) податку у розмірі 168,95 грн. до податкового кредиту травня 2010 р.

Отже, матеріалами справи підтверджується неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту травня 2010 року суми ПДВ в розмірі 168,95 грн. (16387,72 - 16218,77).

Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість був зроблений на підставі тверджень про фіктивність та безтоварність господарських операцій позивача з КП «Альянс», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Однак, наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення відповідачем перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків податкового органу щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

При цьому, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з КП «Альянс», суд звертає увагу на те, що основним видом економічної діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою Управління статистики.

Об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Данилова, буд. 43, де виконувались підрядні роботи, належать на праві приватної власності позивачеві, що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Частина вказаних приміщень надається в оренду іншим суб'єктам господарювання, що, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи договорами оренди нежитлових приміщень від 01.01.2010 р.

Згідно з поясненнями допитаного за клопотанням позивача у судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який працював на посаді директора ПП «Пальма-Текк» з 22.12.2006 р. по 06.07.2010 р., фасад складу до виконання підрядних робіт навесні 2010 року був в незадовільному стані, та потребував проведення ремонту. Свідок також підтвердив фактичне виконання будівельних робіт з обшивки складу працівниками підрядної організації - КП «Альянс».

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з КП «Альянс» та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в травні 2010 року на 16219 грн. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом КП «Альянс», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Повноваження КП «Альянс» на виконання підрядних робіт підтверджується наявною в матеріалах справи ліцензією серії АВ № 119461.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ПП «Пальма-Текк» необхідних умов для формування податкового кредиту у розмірі 16219 грн. та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань у цій частині.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані видаткові та податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 16219 грн., у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем цієї суми податкового зобов'язання суд вважає протиправним. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4055 грн. (25 % від суми донарахованого податкового зобов'язання - 16219 грн.).

В свою чергу, сума податку на додану вартість в загальному розмірі 169 грн. (16388 грн. - 16219 грн.) була правомірно виключена відповідачем зі складу податкового кредиту ПП «Пальма-Текк» травня 2010 р., враховуючи не підтвердження цієї суми відповідною податковою накладною. Інша частина суми ПДВ в розмірі 16219 грн. була виключена зі складу податкового кредиту травня 2010 року неправомірно, а відтак збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на цю суму та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4055 грн. є протиправними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0000314000 від 18.07.2012 р. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування ПП «Пальма-Текк» податку на додану вартість в сумі 16219 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4055 грн. В іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення підлягає залишенню без змін.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 202,74 грн. підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 03.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 10.06.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004111502 від 06.03.2012 р. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в частині донарахування Приватному підприємству «Пальма-Текк» податку на додану вартість в сумі 16219 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 4055 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ПАЛЬМА-ТЕКК» (95000, Сімферополь, вул. Воровського, 65, кв. 104, ідентифікаційний код 34835910) 202,74 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.