Постанова

від 12.06.2013 по справі 5009/5028/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 5009/5028/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову та ухвалувід 06.03.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2013 р. господарського суду Запорізької області у справі№ 5009/5028/12 господарського суду Запорізької області за заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю"Мані Трейд", м. Запоріжжя провизнання банкрутом

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2013 року порушено провадження у справі № 5009/5028/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю"Мані Трейд" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - Кредитор, Інспекція) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2013 року (суддя - О.О. Юлдашев) залишено без розгляду заяву Інспекції про банкрутство Товариства на підставі п. 5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати "постанову" господарського суду Запорізької області від 18.01.2013 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року (головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді: Азарова З.П., Кододова О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2013 року, так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права, зокрема ст.ст. 64, 81, 87 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, залишаючи без розгляду заяву Інспекції про банкрутство Товариства, місцевий суд встановив, що заявником не було надано на вимогу суду витребувані документи. Підтримуючи цей висновок суду, апеляційний суд додав, що ухвала про порушення провадження у справі, дійсно, не була направлена у встановлений законом строк, однак скаржником ця ухвала отримана завчасно - за два дні до призначеного судового засідання, а тому у Інспекції було достатньо часу виконати вимоги суду. До того ж Інспекція мала можливість з'ясувати дату судового засідання, звернувшись до суду.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначив, що винесення ухвали про призначення судового засідання у справі та її надіслання відбулись з порушенням встановлених ГПК України строків, що унеможливлює вчасне виконання вимог ухвали суду, виходячи із процедури реєстрації в Інспекції вхідної кореспонденції. У зв'язку ж із набранням з 18.01.2013 року законної сили приписів нової редакції закону про банкрутство Інспекція позбавлена права на повторне звернення із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями скаржника, оскільки вони викладені без врахування відповідних норм Закону про банкрутство.

Так, виходячи з приписів ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі звернення із заявою про порушення справи про банкрутство за особливостями, визначеними нормами вказаної статті, ініціюючий кредитор в цій заяві має зазначити щодо згоди на його призначення ліквідатором боржника при визнанні його банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури. У разі відсутності такої згоди, ініціюючий кредитор пропонує кандидатуру арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у такій справі, а за відсутністю такої пропозиції, питання щодо ліквідатора вирішує господарський суд (ст.ст. 3 1 , 23, 52 Закону про банкрутство).

Отже, норми ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють певну процедуру визначення кандидатури для призначення ліквідатором відсутнього боржника, а необхідним елементом цієї процедури є з'ясування судом обставин щодо згоди ініціюючого кредитора для призначення ліквідатором. Без з'ясування цих обставин виникають перешкоди для вирішення судом питання щодо призначення ліквідатором арбітражного керуючого, оскільки це є порушенням визначених Законом про банкрутство прав ініціюючого кредитора. При цьому касаційний суд враховує також передбачену нормами ст. 3 1 Закону про банкрутство оплатність послуг арбітражного керуючого у разі призначення його ліквідатором відсутнього боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Інспекція в своїй заяві про порушення в порядку норм ст. 52 означеного закону справи про банкрутство Товариства не вказала ані про свою згоду на призначення ліквідатором Боржника, ані заперечувала щодо такого призначення, ані висловила пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором Боржника.

За таких обставин, місцевий суд, порушуючи провадження у справі та призначаючи її до розгляду в судовому засіданні на 18.01.2013 року в своїй ухвалі від 04.01.2013 зобов'язав Інспекцію, зокрема надати суду пропозицію стосовно кандидатури ліквідатора боржника, погоджену відповідною заявою арбітражного керуючого, або письмову згоду кредитора на виконання обов'язків ліквідатора боржника. Також, місцевий суд зобов'язував Інспекцію надати оригінали документів на підтвердження ознак щодо Товариства як відсутнього боржника, які, виходячи з приписів ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство та ст.ст. 33, 34 ГПК України, є необхідними для вирішення спору по суті.

Таким чином, ненадання Інспекцією згаданої інформації, а також інших витребуваних судом документів у справі та нез'явлення представника Кредитора у відповідне судове засідання, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, перешкоджає здійсненню подальшого провадження у даній справі, а тому суд першої інстанції правомірно застосував у цьому випадку норми п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, залишивши заяву про порушення справи про банкрутство Товариства без розгляду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу та наголошує на тому, що і в апеляційній, і в касаційній скаргах Інспекція зазначила про отримання ухвали від 04.01.2013 року про призначення справи до розгляду на 18.01.2013 року за два дні до цієї дати - 16.01.2013 року, а тому мала достатньо часу та можливість визначитись із кандидатурою ліквідатора відсутнього боржника для призначення у даній справі, з висновком апеляційного суду про що слід погодитись. Виходячи з викладеного є неналежним посилання скаржника на несвоєчасне направлення йому місцевим судом вказаної ухвали від 04.01.2013 року та порушення судом вимог ст. 87 ГПК України, оскільки вказані порушення норм процесуального права не призвели до прийняття неправильного рішення у справі, а тому не є підставою, у розумінні п. 3 ст. 111 9 ГПК України, для скасування такого рішення.

У зв'язку із викладеним висновок місцевого суду про залишення без розгляду заяви Інспекції про банкрутство Товариства в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство є обґрунтованим, правомірним та таким, що відповідає і нормам законодавства, і обставинам справи.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційні вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 3 1 , 23, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та ст.ст. 33, 34, п. 5 ст. 81, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2013 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2013 р. у справі № 5009/5028/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 13.06.2013 року.