Постанова

від 11.06.2013 по справі 910/1023/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 910/1023/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Голосіївському районі міста Києва на постанову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі господарського суду№ 910/1023/13 міста Києва за заявоюВАТ "Київоздоббуд" доТОВ "Гелла" про банкрутство ліквідаторГорбунова О.О. у судовому засіданні взяли участь представники:

ВАТ "Київоздоббуд":Табалюк А.К. (довіреність №01/72 від 27.05.2013 року), ТОВ "Гелла":ліквідатор, арбітражний керуючий Горбунова О.О., ДПІ у Голосіївському районі міста Києва:не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року порушено провадження у справі №910/1023/13 про банкрутство ТОВ "Гелла" (далі - боржника) за заявою ВАТ "Київоздоббуд" (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном (том 1, а.с. 1 - 3).

Постановою господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року (суддя Хоменко М.Г.) боржника визнано банкрутом, визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора на суму 639 422, 30 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбунову О.О., яку зобов'язано у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та докази публікації надати суду протягом двох тижнів з дня винесення постанови; зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів боржника, підприємницьку діяльність банкрута завершено, скасовано арешт, накладений на майно банкрута, чи інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута, зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру та у строк до 06.02.2014 року надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута (том 1, а.с. 64-68).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва (далі - скаржник) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 06.02.2013 року, мотивуючи тим, що визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону унеможливлює проведення податкової перевірки боржника, що порушує права податкового органу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Разіної Т.І.., суддів: Гарник Л.Л., Шипка В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №910/1023/13 - без змін (том 1, а.с. 144 - 150) .

Не погоджуючись з винесеними постановами, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 26.03.2013 року та постанову суду першої інстанції від 06.02.2013 року, обґрунтовуючи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 62 Податкового кодексу України, статей 1, 8, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та статей 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.06.2013 року о 12 год. 10 хв., зобов'язано скаржника до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції докази надіслання копії касаційної скарги ВАТ "Київоздоббуд" за адресою: 01001, м. Київ, Печерський район, Музейний провулок, будинок 2В.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання від 04.06.2013 року представника скаржника та ненаданням ним суду касаційної інстанції доказів надіслання копії касаційної скарги ініціюючому кредитору у справі за належною адресою його місцезнаходження, витребуваних ухвалою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 року, колегія суддів касаційного суду ухвалою від 04.06.2013 року відклала розгляд касаційної скарги на 11.06.2013 року о 12 год. 15 хв.

У судове засідання від 11.06.2013 року представник скаржника не з'явився та не надав суду касаційної інстанції доказів надіслання копії касаційної скарги ВАТ "Київоздоббуд" за належною адресою його місцезнаходження.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про можливість розгляду по суті касаційної скарги ДПІ у Голосіївському районі міста Києва на постанову апеляційного суду від 26.03.2013 року та постанову суду першої інстанції від 06.02.2013 року у справі №910/1023/13 з огляду на явку у судове засідання представника ВАТ "Київоздоббуд" Табалюка А.К. та відсутність заперечень у представника ініціюючого кредитора та в ліквідатора боржника щодо розгляду касаційної скарги по суті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 26.03.2013 року та постанову суду першої інстанції від 06.02.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника ініціюючого кредитора та ліквідатора боржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається відповідно до приписів статті 6 Закону. Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості, зокрема, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (частина 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отож, доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг з ЄДРПУО про відомості, що містяться в Реєстрі, чи Довідка з ЄДРПУО про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Абзацом 8 статті 1 Закону передбачено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) , в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до статті 78 Податкового кодексу України, у разі порушення провадження у справі про банкрутство платника податків органи державної податкової служби, згідно з приписами підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, вправі проводити документальну позапланову виїзну перевірку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор 18.01.2013 року звернувся до господарського суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство у порядку статті 52 Закону, зазначивши підставою для його порушення безспірну заборгованість боржника в розмірі 639 422, 30 грн., що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2012 у справі №5011-12/5413-2012 (том 1, а.с. 26-27) та постановою ВДВС Голосіївського РУЮ про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2012 про примусове виконання наказу № 5011-12/5413-2012 (том 1, а.с. 26-28).

Також суди встановили відсутність боржника за місцезнаходженням, що підтверджується записом №8 у Довідці з ЄДРПУО серії АБ №470098 - 470100 станом на 16.01.2013 року (том 1, а.с. 29-33).

Зазначена довідка судами прийнята як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання відсутнього боржника банкрутом, відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором боржника арбітражного керуючого Горбунову О.О. (том 1, а.с. 64 - 68).

Переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом у повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними у постанові від 06.02.2013 року, та не вбачав правових підстав для її зміни чи скасування.

При цьому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначив про те, що ініціюючим кредитором боржника доведено належними доказами наявність однієї з підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону - відсутність боржника за місцезнаходженням згідно запису до ЄДРПУО про внесення інформації щодо відсутності ТОВ "Гелла" за вказаною адресою відповідно до Довідки з ЄДРПУО серії АБ АБ №470098 - 470100 станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і вважає за необхідне зазначити таке.

Підтверджений у встановленому законодавством порядку факт відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, про що роз'яснено пунктом 105 Постанови пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство". Відтак, доводи скаржника про неповноту дослідження судами обставин ведення господарської діяльності боржником не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про можливість введення ліквідаційної процедури щодо боржника, як такого, щодо якого внесено запис про його відсутність за адресою місцезнаходження до ЄДРПОУ.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим твердження скаржника про безпідставність введення ліквідаційної процедури з огляду на необхідність проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника податків у разі порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки статтею 78 Податкового кодексу України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним) виконанням податковими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови у порушенні справи про банкрутство (визнанні боржника банкрутом) за наявності об'єктивних підстав відповідно до статті 52 Закону (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) .

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно статей 111 5 , 111 7 ГПК України, не вбачає правових підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року та постанови господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №910/1023/13, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року та постанову господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №910/1023/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський