Ухвала

від 11.06.2013 по справі 826/1595/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1595/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Астра Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року №0000642260,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 квітня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Астра Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС від 18 жовтня 2012 року №0000642260.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між ТОВ «Торговий Дім «Астра Трейдінг» та його контрагентом - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27 вересня 2012 року по 03 жовтня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий Дім «Астра Трейдінг» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 04 жовтня 2012 року №3250/22-621-37203901, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 67012,00 грн., у тому числі за грудень 2011 року на суму 67012,00 грн.

Позивачем 09 жовтня 2012 року було подано до податкового органу заперечення на акт перевірки від 04 жовтня 2012 року №3250/22-621-37203901, за результатами розгляду яких 15 жовтня 2012 року висновки, викладені в акті від 04 жовтня 2012 року №3250/22-621-37203901, залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки №3250/22-621-37203901 від 04 жовтня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року №0000642260, згідно якого за порушення п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість по вітчизняних товарах на суму 83765,00 грн., у тому числі 67012,00 грн. за основним платежем та 16753,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На вищевказане податкове повідомлення-рішення позивачем було подано скарги до ДПС у м.Києві та ДПС України, за результатами розгляду яких рішенням ДПС у м.Києві від 21 грудня 2012 року №8780/10/12-114 та рішенням ДПС України від 15 січня 2013 року №566/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС від 18 жовтня 2012 року №0000642260 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується виконання та використання виконаних робіт у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (постачальник) та ТОВ «Торговий Дім «Астра Трейдінг» (покупець) 30 вересня 2010 року було укладено договір поставки №ТД-30/09-10, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити косметичну, паперово-чистову, друковану, подарункову, канцелярські товари та іншу продукцію для школи та офісу, відповідно до умов цього договору.

На підтвердження виконання умов вищезгаданого договору позивачем надано видаткові накладні від 01 грудня 2011 року №1120131, №1120132, №1120133, від 02 грудня 2011 року №1120215, від 15 грудня 2011 року №1121505, від 16 грудня 2011 року №1121606, податкові накладні від 01 грудня 2011 року №30, №31, №32, від 02 грудня 2011 року №47, від 15 грудня 2011 року №148, від 16 грудня 2011 року №156, акт звірки взаєморозрахунків станом на 31 грудня 2011 року, банківські виписки щодо підтвердження фактичного перерахування коштів з банківських рахунків позивача на поточний рахунок контрагента - ПП «ВКФ Ніколь Плюс», висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на відповідність товару встановленим медичним критеріям безпеки.

Також позивачем надано документи щодо подальшої реалізації придбаного у ПП «ВКФ Ніколь Плюс» товару своїм контрагентам: ТОВ «Суматра-Лтд», ТОВ «Колос», ТОВ «Чистий Дом Юг», ТОВ «Коло-Маркет», ТОВ «Шик і блиск», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

Крім того, позивачем на підтвердження наявності та використання складських приміщень для зберігання придбаного товару надано договір оренди від 03 серпня 2010 року №СП-0308-10, укладений між СПД ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ «Торговий Дім «Астра Трейдінг» (орендар), акт приймання-передачі №1 від 03 серпня 2010 року, а також свідоцтво про право власності на орендоване позивачем приміщення за ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті Броварської ОДПІ Київської області ДПС №188/232/35612424 від 08 квітня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року», згідно якого висновок щодо нікчемності угод, укладених ПП «ВКФ Ніколь Плюс», зроблено на підставі відсутності факту здійснення господарської діяльності його контрагентами ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 з ТОВ «Рем-Пром» та ТОВ «Компанія Дамакс».

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт Броварської ОДПІ Київської області ДПС №188/232/35612424 від 08 квітня 2012 року, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та позивачем.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ПП «ВКФ Ніколь Плюс», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року №0000642260, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14 червня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.