Ухвала

від 03.06.2013 по справі 2а-12751/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12751/12/0170/5

03.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Чакал Айше Реджепівна, довіреність № 11/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши матеріали справи №2а-12751/12/0170/5 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 12.03.13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.13 в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.13 без змін.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відповідачем не було доведено правомірність своїх дій по винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тоді як позивачем наведено докази правомірності своєї діяльності. Заявник апеляційної скарги вказує, що нарахування податку на прибуток фізичних осіб і податку на додаткову вартість пов'язано з тим, що відповідач не прийняв до уваги факт отримання бензину А-76 і його реалізацією як бензину А-80/76. Підтвердженням такої можливості є Державні стандарти України. Згідно технічних умов, вказаних у цих стандартах (п. 4.2 Таблиця 1) октанове число за моторним методом, не менше 76, 0 містить бензин марки А-76 і бензин марки А-80. Отже, ці дві марки бензину за технічними умовами є ідентичними і можуть вважатися ідентичним товаром. Це підтверджують надані книги витрат та доходів.

Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим 06.02.1998 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В02 №194639 від 30.05.2008 року (а.с.243).

Позивач згідно з довідкою № 177 від 30.06.2010 року (а.с.244) перебуває на податковому обліку з 01.08.2001 року за № 1046, є платником податків та зборів.

Посадовими особами відповідача у період з 17.09.2012 року по 05.10.2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків 2688619533) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі:

- п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 16685,00 грн., у тому числі у лютому 2010 року в сумі 202,00 грн., у серпні 2010 року в сумі 40,00 грн., у грудні 2010 року в сумі 700,00 грн., у червні 2011 року в сумі 323,00 грн., у серпні 2011 року в сумі 1518,00 грн., у грудні 2011 року в сумі 13902,00 грн.,

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року у загальній сумі 14217,19 грн., в тому числі за 2010 рік - 676,25 грн., за 2011 рік - 13540,94 грн.,

- п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг».

Перевіркою встановлено, що у перевіряємий період суб'єкт підприємництва здійснював придбання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) для подальшої реалізації через мережу АЗС Білогірського та Нижньогірського району.

Проведеною перевіркою встановлено заниження валового доходу на суму 83908,21 грн., а також заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16685,00 грн. від реалізації товарів (робіт, послуг) у перевіряємий період.

Згідно наданих до перевірки документів, зокрема банківських виписок, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 отримав дохід: від Жемчужнинської с/р за продані та відвантажені ПММ згідно накладної № 42/1 від 05.02.2011 року в сумі 1210,00 грн. (ПДВ - 201,67 грн.); від Садовської с/р за продані та відвантажені ПММ згідно накладної № 130 від 09.12.2010 року в сумі 4200,00 грн. (ПДВ - 700,00 грн.); від Виконкома Дрофинської с/р за продані та відвантажені ПММ згідно накладної № 33 від 15.07.2011 року в сумі 1940,00 грн. (ПДВ - 323,33 грн.), але дані суми не були включені у валовий дохід відповідного періоду. Крім того, суми податку на додану вартість не були включені до складу податкових зобов'язань відповідного періоду.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем придбано за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року бензин А-76 в кількості 12 193,00 л. на загальну суму 93339,85 грн. (ПДВ - 15556,64 грн.).

Придбаний бензин А-76, згідно наданих до перевірки документів станом на 31.12.2011 року не було реалізовано. Таким чином, залишок бензину станом на 31.12.2011 року повинен був становити 12 193,00 л. Але згідно наданих до перевірки інвентаризаційних описів залишків ТМЦ станом на 31.12.2011 року бензин А-76 реалізовано в повному обсязі.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 було реалізовано бензин А-76 на суму 93 339,85 грн. (ПДВ - 15556,64 грн.). Але дана сума не включена у валовий дохід відповідного періоду. Крім того, сума податку на додану вартість не була включена до складу податкових зобов'язань відповідного періоду.

Перевіркою діяльності ФОП ОСОБА_2 встановлено реалізацію палива ФГ «Відродження» на суму ПДВ - 186,67 грн., яка відбулась згідно податкових накладних №83 від 01.08.2010 року на суму ПДВ - 70,00 грн. та № 84 від 02.08.2010 року на суму 116,67 грн. Але в податкові зобов'язання за серпень 2010 року ФОП ОСОБА_2 була включена сума ПДВ - 146,97 грн. Внаслідок чого, занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 39,70 грн.

ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту за вересень 2011 року включена податкова накладна від ТОВ «Карпати ЛТД» (ЄДРПОУ 32843275) № 45 від 23.09.2011 року на суму 9108,00 грн., з них ПДВ - 1518,00 грн., яка оформлена з порушенням вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також перевіркою встановлено порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, що виявилось у невиконанні щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків та не зберіганні фіскальних звітних чеків у кількості 114 штук в Книгах обліку розрахункових операцій.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №1754/1702/2688619533 від 12.10.2012 року (а.с.8-58).

25.10.2012 року на підставі даних акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0028831702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 20776,50 грн., у тому числі 16685,00 грн. за основним платежем та 4091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.59);

№ 0028861702, яким визначено суму штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій (код платежу 21080900) у розмірі 38760,00 грн. (а.с.61),

№ 0028851702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (код платежу 11010500) у розмірі 28503,29 грн., у тому числі 14217,19 грн. за основним платежем та 3385,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю та інших доходів до 01.01.2012 року було врегульовано Розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (стаття 13 Декрету № 13-92).

Після втрати чинності Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначений ст. 177 Розділу ІV Податкового кодексу України.

Згідно з п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.п.177.2-177.3 ст. 177 ПК України).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету у 2010 році було врегульовано нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, який втратив чинність з 01.01.2011 року.

Пунктом 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону №168 було визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п.1.4 ст. 1 Закону № 168).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п.6.1 ст. 6 Закону).

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону № 168 було встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168).

Аналогічні положення визначені нормами Розділу V Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.а) п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань внаслідок не оподаткування операцій по реалізації товару (паливно-мастильних матеріалів) з Жемчужнинською с/р згідно накладної № 42/1 від 05.02.2011 року в сумі 1210,00 грн. (ПДВ - 201,67 грн.), Садовською с/р згідно накладної № 130 від 09.12.2010 року в сумі 4200,00 грн. (ПДВ - 700,00 грн.) та Виконкомом Дрофинської с/р згідно накладної № 33 від 15.07.2011 року в сумі 1940,00 грн. (ПДВ - 323,33 грн.).

Зазначені правочини є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а отриманий від їх здійснення дохід суб'єктом господарювання має бути включений до складу валового доходу.

Судова колегія враховує, що доказів включення доходу, отриманого за наслідками їх здійснення, до складу валового доходу позивач не надав. Також позивачем не надано доказів включення до складу податкового зобов'язання відповідного звітного періоду суми податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Сумуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності висновків перевірки стосовно порушення позивачем п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ПК України в частині заниження ПДВ на суму 1225,00 грн., у тому числі за лютий 2010 року - 202,00 грн., за грудень 2010 року - 700,00 грн., за липень 2011 року - 323,00 грн.

З тих самих підстав, правомірними є висновки перевірки щодо порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» та п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження позивачем валового доходу від здійснення господарських операцій з Жемчужнинською с/р, Садовською с/р та Виконкомом Дрофинської с/р.

Позивачем не спростовано податкове повідомлення-рішення №0028851702 від 18.05.2012 року в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб за порушення, які зазначені вище.

Також позивачем не надано доказів того, що ним в повному обсязі до складу податкових зобов'язань з ПДВ включено суму податку по господарській операції з реалізації палива ФГ «Відродження» згідно податкових накладних № 83 від 01.08.2010 року та № 84 від 02.08.2010 року.

З урахуванням наведеного, правомірним є висновок перевірки в частині заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 40,00 грн.

Перевіркою позивача також встановлено реалізацію бензину марки А-76 у кількості 12 193 літрів на суму 93339,85 грн. (ПДВ 15556,64 грн.). Проте, дохід від здійснення вказаної господарської операції позивачем оподатковано не було, суми податку на додану вартість не включені до складу податкових зобов'язань.

Вказані висновки зроблені за наслідками вивчення наданих до перевірки податкових накладних, витратних накладних, книг обліку доходів та витрат, чеків станом на 31.12.2011 року.

Факт придбання паливно-мастильних матеріалів у кількості 12193 літрів від контрагентів ТОВ «Атан-Крим» та ТОВ «Татнефть-Укрнєфєпродукт», позивачем не заперечується.

Перевіркою встановлено, що бензин марки А-76 станом на 31.12.2011 року реалізовано не було, оскільки ці дані не відображені у Книзі обліку доходів та витрат. Проте, у залишках товарно-матеріальних цінностей бензин марки А-76 у кількості 12193 літрів відсутній.

У апеляційній скарзі позивач наполягає, що у Книзі обліку доходів та витрат реалізацію бензину марки А-76 було відображено як реалізацію бензину марки А76/80 та отриманий за наслідками цих господарських операцій дохід належним чином оподатковано.

Заявник апеляційної скарги вказує, що дані відносно реалізації бензину марки А-76/80 відображені у книгах обліку доходів та витрат, копії яких долучені судом до матеріалів справи (а.с.65-149).

Під час розгляду справи судом були досліджені надані позивачем копії книг обліку доходів та витрат: по АЗС с. Садове за липень-серпень 2009 року; по АЗС с. Вишенне за січень-вересень 2010 року, жовтень 2010 року - січень 2011 року; по АЗС с.Зибини за січень-серпень 2010 року, вересень 2010 року-лютий 2011 року.

З зазначених документів встановлено, що позивачем у перевіряємий період придбано бензин марок А-76, А-80 та А-76/80. Відповідно, в книгах обліку відображено реалізацію бензину як марок А-76, А-80, так і марки А-76/80.

З огляду на зазначене вище, встановити чи дійсно позивачем придбаний бензин марки А-76 у кількості 12193 літрів було реалізовано як бензин марки А-76/80 з наявних в матеріалах справи документів не виявляється можливим. Будь-яких інших документів позивачем надано не було. З урахуванням чого, питання щодо належного оподаткування позивачем операції з реалізації бензину марки А-76 у кількості 12193 літрів вартістю 93339,85 грн. (ПДВ 15556,64 грн.), в цій частині є такими, що відповідають дійсним обставинам.

За таких умов, правомірними є донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість по операції з реалізації бензину марки А-76 у кількості 12193 літрів.

Також перевіркою встановлено порушення п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що виявилось у включенні до складу податкового кредиту за вересень 2011 року податку на додану вартість у розмірі 1518,00 грн. згідно з податковою накладною ТОВ «Карпати ЛТД» № 45 від 23.09.2011 року, яка оформлена з порушенням вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (не зазначений код товару).

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 ст. 201 ПК України визначає обов'язкові реквізити які зазначаються у податковій накладній в окремих рядках.

Позивачем надано копію податкової накладної № 45 від 23.09.2011 року на суму 9108,00 грн., у тому числі ПДВ - 1518,00 грн. (а.с.315)

За наслідками вивчення цього документу встановлено відсутність у ньому коду підакцизного товару (нафтопродуктів). Зазначене свідчить про правомірність висновків податкового органу в частині завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 1518,00 грн., що призвело до донарахування податкового зобов'язання у зазначеній сумі за відповідний звітний період.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з правомірністю висновків відповідача в частині заниження позивачем у перевіряємому періоді податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 14217,19 грн., а також з податку на додану вартість на суму 16685,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012 року №0028831702 та №0028851702 в цій частині є такими, що прийняті податковим органом правомірно, на підставі та в межах закону, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з названими податковими повідомленнями-рішеннями, слід зазначити наступне.

Пунктом 123.1 ст.123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, у п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 3385,24 грн. з податку з доходів фізичних осіб та 4091,50 грн. з податку на додану вартість згідно наданих розрахунків (а.с.60,64).

Внаслідок цього, відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 року №0028831702 та №0028851702 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення №0028861702 від 25.10.2012 року про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Податковим повідомленням-рішенням №0028861702 від 25.10.2012 року штрафні санкції застосовані до позивача внаслідок незабезпечення щоденного друку та зберігання фіскальних звітних чеків.

Підпунктом 20.1.19 п.20.1 ст. 20 ПК України органам державної податкової служби України надано право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі по тексту - Закон № 265).

Статтею 15 Закону № 265 передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції (ч.1 ст. 17 Закону № 265).

З урахуванням зазначеного вище, саме державна податкова служба в особі її територіальних органів є органом виконавчої влади, на який покладено функції контролю за додержанням суб'єктами господарювання законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій та саме органи державної податкової служби повноважні приймати рішення про застосування штрафних санкцій у випадку виявлення порушень законодавства в зазначеній частині.

Щодо посилання позивача на те, що у рішенні №0028861702 від 25.10.2012 року необґрунтовано вказано, що у випадку несплати штрафу він переходить у податковий борг.

У відповідності до положень п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є узгоджене грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачене платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При цьому, грошовим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, сума штрафних санкцій, що справляється з платника податків за порушення ним вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, є грошовим зобов'язанням, яке у випадку його несплати у визначені строки переростає у податковий борг згідно з положеннями п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України.

Також перевіркою встановлено порушення п.9 ст.3 Закону №265, що виявилось у незабезпеченні роздрукування та зберігання фіскальних звітних чеків у кількості 114 штук в Книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідальність за вказане порушення передбачена п.4 ст.17 Закону № 265, у відповідності до якого до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

З урахуванням чого, правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 38760,00 грн..

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.13р. по справі №2а-12751/12/0170/5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко