Постанова

від 12.03.2013 по справі 2а-12751/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2013 р. (12:03) Справа №2а-12751/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 довіреність №2709 від 10.12.2012

року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 року №0028831702, №0028861702, №0028851702.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові було вказано на відсутність підстав для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, а також податку на додану вартість. Позиція позивача заснована на тому, що перевіркою був встановлений факт придбання бензину марки А-76 та його реалізації відповідно до інвентарного опису залишків ТМЦ. Проте, перевіркою не враховано, що бензин було реалізовано як під маркою А-76, так і під маркою А-80. При цьому, виручку від реалізації бензину марки А-76/80 позивачем вже було включено до складу валових доходів. Сума податку на додану вартість була включена до вартості товару, що реалізувався. Вказані суми ПДВ були належним чином задекларовані. Таким чином, включення до складу доходу суми виручки від реалізації бензину А-76 призведе до подвійного оподаткування однієї операції.

Відносно застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері реєстрації розрахункових операцій позивачем було вказано на те, що у рішенні необґрунтовано було вказано, що у випадку несплати штрафу він переходить у податковий борг. Крім того, максимальний розмір штрафу у відповідності до положень п.4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів у сфері торгівлі та громадського харчування й послуг» становить 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340,00 грн.). Однак, відповідачем застосовано штраф у більшому розмірі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2012 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.02.2013 року провадження по справі поновлено з 05.03.2013 року.

Позивачем 05.03.2013 року були надані суду пояснення згідно яких, по податковому повідомленню-рішенню № 0028851702 суму 4500,00 грн., а також по податковому повідомленню №0028831702 суму 1518,00 грн. позивач спростувати не може.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 12.03.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, раніше ним суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився. Позиція відповідача обґрунтована тим, що проведеною перевіркою позивача було встановлено реалізацію бензину А-76 на загальну суму 93339,85 грн., проте дану суму не було включено до валового доходу 2011 року, що також призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб, а також податку на додану вартість.

Крім того, перевіркою встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на підставі податкової накладної, яка оформлена з порушенням вимог податкового законодавства.

Також перевіркою встановлено порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, що виявилось у незабезпеченні щоденного друку та зберігання фіскальних чеків.

Вчинення позивачем зазначених вище порушень призвело до донарахування останньому податкових зобов'язань, а також застосування штрафних санкцій. З огляду на зазначене вище, відповідач вказав на відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим 06.02.1998 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_4 від 30.05.2008 року (а.с.243).

Позивач згідно з довідкою № 177 від 30.06.2010 року (а.с.244) перебуває на податковому обліку з 01.08.2001 року за № 1046, є платником податків та зборів.

Посадовими особами Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС у період з 17.09.2012 року по 05.10.2012 року було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі:

- п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 16685,00 грн., у тому числі у лютому 2010 року в сумі 202,00 грн., у серпні 2010 року в сумі 40,00 грн., у грудні 2010 року в сумі 700,00 грн., у червні 2011 року в сумі 323,00 грн., у серпні 2011 року в сумі 1518,00 грн., у грудні 2011 року в сумі 13902,00 грн.,

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року у загальній сумі 14217,19 грн., в тому числі за 2010 рік - 676,25 грн., за 2011 рік - 13540,94 грн.,

- п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг».

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємий період суб'єкт підприємництва здійснював придбання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) для подальшої реалізації через мережу АЗС Білогірського та Нижньогірського району.

Проведеною перевіркою встановлено заниження валового доходу на суму 83908,21 грн., а також заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16685,00 грн. від реалізації товарів (робіт, послуг) у перевіряємий період.

Так, згідно наданих до перевірки документів, зокрема банківських виписок, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 отримав дохід:

від Жемчужнинської с/р за продані та відвантажені ПММ згідно накладної № 42/1 від 05.02.2011 року в сумі 1210,00 грн. (ПДВ - 201,67 грн.),

від Садовської с/р за продані та відвантажені ПММ згідно накладної № 130 від 09.12.2010 року в сумі 4200,00 грн. (ПДВ - 700,00 грн.),

від Виконкома Дрофинської с/р за продані та відвантажені ПММ згідно накладної № 33 від 15.07.2011 року в сумі 1940,00 грн. (ПДВ - 323,33 грн.),

Але дані суми не були включені в валовий дохід відповідного періоду. Крім того, суми податку на додану вартість не були включені до складу податкових зобов'язань відповідного періоду.

Також, перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 було придбано за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року бензин А-76 в кількості 12193,00 л. на загальну суму 93339,85 грн. (ПДВ - 15556,64 грн.).

Придбаний бензин А-76 згідно наданих до перевірки документів станом на 31.12.2011 року не було реалізовано. Таким чином, залишок бензину станом на 31.12.2011 року повинен був становити 12193,00 л. Але згідно наданих до перевірки інвентаризаційних описів залишків ТМЦ станом на 31.12.2011 року бензин А-76 було реалізовано в повному обсязі.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 було реалізовано бензин А-76 на суму 93339,85 грн. (ПДВ - 15556,64 грн.). Але дана сума не була включена в валовий дохід відповідного періоду. Крім того, сума податку на додану вартість не була включена до складу податкових зобов'язань відповідного періоду.

Перевіркою діяльності ФОП ОСОБА_2 встановлено реалізацію палива ФГ «Відродження» на суму ПДВ - 186,67 грн., яка відбулась згідно податкових накладних №83 від 01.08.2010 року на суму ПДВ - 70,00 грн. та № 84 від 02.08.2010 року на суму 116,67 грн. Але в податкові зобов'язання за серпень 2010 року ФОП ОСОБА_2 була включена сума ПДВ - 146,97 грн. Внаслідок чого, занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 39,70 грн.

ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту за вересень 2011 року включена податкова накладна від ТОВ «Карпати ЛТД» (ЄДРПОУ 32843275) № 45 від 23.09.2011 року на суму 9108,00 грн., з них ПДВ - 1518,00 грн., яка оформлена з порушенням вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, проведеною перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, що виявилось у невиконанні щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків та не зберіганні фіскальних звітних чеків у кількості 114 штук в Книгах обліку розрахункових операцій.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №1754/1702/НОМЕР_2 від 12.10.2012 року (а.с.8-58).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, відповідачем 25.10.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0028831702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 20776,50 грн., у тому числі 16685,00 грн. за основним платежем та 4091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.59);

№ 0028861702, яким визначено суму штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій (код платежу 21080900) у розмірі 38760,00 грн. (а.с.61),

№ 0028851702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (код платежу 11010500) у розмірі 28503,29 грн., у тому числі 14217,19 грн. за основним платежем та 3385,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось судом вище, в ході проведеної перевірки позивача було виявлено порушення вимог податкового законодавства, що призвело, зокрема до заниження податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість, у період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

Особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю та інших доходів до 01.01.2012 року було врегульовано Розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (стаття 13 Декрету № 13-92).

Після втрати чинності Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначений ст. 177 Розділу ІV Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Так, згідно з п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.п.177.2-177.3 ст. 177 ПК України).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету у 2010 році було врегульовано нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168), який втратив чинність з 01.01.2011 року.

Пунктом 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 168 було визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п.1.4 ст. 1 Закону № 168).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п.6.1 ст. 6 Закону).

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону № 168 було встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168).

Аналогічні положення визначені нормами Розділу V Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, у відповідності до п.а) п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податковм на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Проведеною перевіркою позивача було встановлено заниження податкових зобов'язань внаслідок не оподаткування операцій по реалізації товару (паливно-мастильних матеріалів) з Жемчужнинською с/р згідно накладної № 42/1 від 05.02.2011 року в сумі 1210,00 грн. (ПДВ - 201,67 грн.), Садовською с/р згідно накладної № 130 від 09.12.2010 року в сумі 4200,00 грн. (ПДВ - 700,00 грн.) та Виконкомом Дрофинської с/р згідно накладної № 33 від 15.07.2011 року в сумі 1940,00 грн. (ПДВ - 323,33 грн.).

Названі господарські операції є операціями з поставки товару на митній території України, за наслідками їх здійснення позивачем отриманий дохід.

Отже, дані правочини є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а отриманий від їх здійснення дохід суб'єктом господарювання має бути включений до складу валового доходу.

Позивач не заперечував проти здійснення ним наведених вище господарських операцій. Однак, доказів включення доходу, отриманого за наслідками їх здійснення, до складу валового доходу не надав. Також позивачем не надано доказів включення до складу податкового зобов'язання відповідного звітного періоду суми податку на додану вартість.

В той час, як у відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про правомірність висновків перевірки щодо порушення позивачем п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ПК України в частині заниження ПДВ на суму 1225,00 грн., у тому числі за лютий 2010 року - 202,00 грн., за грудень 2010 року - 700,00 грн., за липень 2011 року - 323,00 грн.

З тих самих підстав, правомірними є висновки перевірки щодо порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» та п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження позивачем валового доходу від здійснення господарських операцій з Жемчужнинською с/р, Садовською с/р та Виконкомом Дрофинської с/р.

До того ж, суд зазначає, що у поясненнях від 05.03.2013 року позивач вказав, що не може спростувати податкове повідомлення-рішення № 0028851702 від 18.05.2012 року в частині, що стосується донарахування податку з доходів фізичних осіб за порушення, які були зазначені судом вище.

Не було позивачем також надано доказів того, що ним в повному обсязі до складу податкових зобов'язань з ПДВ включено суму податку по господарській операції з реалізації палива ФГ «Відродження» згідно податкових накладних № 83 від 01.08.2010 року та № 84 від 02.08.2010 року. Будь-яких пояснень з цього приводу позивач суду також не надав.

За таких умов, правомірним є висновок перевірки в частині заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 40,00 грн.

Проведеною перевіркою позивача також було встановлено реалізацію бензину марки А-76 у кількості 12193 літрів на суму 93339,85 грн. (ПДВ 15556,64 грн.). Проте, дохід від здійснення вказаної господарської операції позивачем оподатковано не було, суми податку на додану вартість не включені до складу податкових зобов'язань.

Вказані висновки зроблені за наслідками вивчення наданих до перевірки податкових накладних, витратних накладних, книг обліку доходів та витрат, чеків станом на 31.12.2011 року.

Факт придбання паливно-мастильних матеріалів у кількості 12193 літрів від контрагентів ТОВ «Атан-Крим» та ТОВ «Татнефть-Укрнєфєпродукт», який було встановлено перевіркою, не заперечується позивачем.

Що стосується реалізації даного товару, то перевіркою встановлено, що бензин марки А-76 станом на 31.12.2011 року реалізовано не було, оскільки ці дані не відображені у Книзі обліку доходів та витрат. Проте, у залишках товарно-матеріальних цінностей бензин марки А-76 у кількості 12193 літрів відсутній.

Зазначене стало підставою для висновку податкового органу відносно того, що відсутність придбаного палива у залишках ТМЦ свідчить про його реалізацію.

Заперечуючи проти висновків перевірки в зазначеній частині, позивач вказав на те, що у Книзі обліку доходів та витрат реалізацію бензину марки А-76 було відображено як реалізацію бензину марки А76/80 та отриманий за наслідками цих господарських операцій дохід було належним чином оподатковано.

З метою встановлення зазначених вище обставин та враховуючи необхідність спеціальних знань для їх з'ясування, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідному інституту судової експертизи Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

- чи підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку СПД ОСОБА_2 реалізація бензину А-76 в кількості 12193,00 літрів?

- яку суму валового доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року отримано СПД ОСОБА_2?

Судовим експертом 03.01.2013 року було заявлено клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та надання відповідей на поставлені судом питання, а саме: журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС (форма № 13-НП), відомість на відпуск нафтопродуктів (форма № 16-НП), змінний звіт АЗС (форма № 17-НП) з підтверджуючими документами, касові звіти з підтверджуючими документами, накладні, ТТН на приход ПММ, витратні накладні на відпуск ПММ, акти внутрішнього переміщення ПММ, акт інвентаризації на АЗС з інвентаризаційними описами, регістри бухгалтерського обліку по рахункам 301,311,361,28,631,70 та інші, головну книгу, оригінали всіх книг обліку доходів та витрат, оригінали всіх книг обліку розрахункових операцій, інші документи, які підтверджують позовні вимоги.

Клопотання експерта про надання додаткових документів було направлено судом супровідним листом від 10.01.2013 року на адресу позивача.

Однак, витребувані експертом документи надані не були. Зазначене вище зробило неможливим проведення експертного дослідження та стало підставою для повернення експертом матеріалів справи без проведення експертизи на підставі п.4.11 Інструкції «Про призначення і проведення судових експертиз і експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5.

Суд зазначає, що перелічені вище документи не були представлені позивачем і у судове засідання.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач вказав на те, що дані відносно реалізації бензину марки А-76/80 відображені у книгах обліку доходів та витрат, копії яких долучені судом до матеріалів справи (а.с.65-149).

Під час розгляду справи судом були досліджені надані позивачем копії книг обліку доходів та витрат:

по АЗС с. Садове за липень-серпень 2009 року;

по АЗС с. Вишенне за січень-вересень 2010 року, жовтень 2010 року - січень 2011 року;

по АЗС с. Зибини за січень-серпень 2010 року, вересень 2010 року-лютий 2011 року.

За наслідками вивчення перелічених вище документів судом було встановлено, що позивачем у перевіряємий період придбався бензин марок А-76, А-80 та А-76/80. Відповідно, в книгах обліку відображено реалізацію бензину як марок А-76, А-80, так і марки А-76/80.

З огляду на зазначене вище, встановити чи дійсно позивачем придбаний бензин марки А-76 у кількості 12193 літрів було реалізовано як бензин марки А-76/80 з наявних в матеріалах справи документів не виявляється можливим. Будь-яких інших документів позивачем суду надано не було.

Відтак, вирішуючи питання щодо належного оподаткування позивачем операції з реалізації бензину марки А-76 у кількості 12193 літрів вартістю 93339,85 грн. (ПДВ 15556,64 грн.), суд вважає перевірки в цій частині такими, що відповідають дійсним обставинам.

За таких умов, правомірними є донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість по операції з реалізації бензину марки А-76 у кількості 12193 літрів.

Як зазначалось вище, проведеною перевіркою позивача також було встановлено порушення п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що виявилось у включенні до складу податкового кредиту за вересень 2011 року податку на додану вартість у розмірі 1518,00 грн. згідно з податковою накладною ТОВ «Карпати ЛТД» № 45 від 23.09.2011 року, яка оформлена з порушенням вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ( не зазначений код товару).

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст. 201 ПК України У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Позивачем суду було надано копію податкової накладної № 45 від 23.09.2011 року на суму 9108,00 грн., у тому числі ПДВ - 1518,00 грн.

За наслідками вивчення цього документу судом встановлено відсутність у ньому коду підакцизного товару (нафтопродуктів). Зазначене свідчить про правомірність висновків податкового органу в частині завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 1518,00 грн., що призвело до донарахування податкового зобов'язання у зазначеній сумі за відповідний звітний період.

Крім того, у поясненнях від 05.03.2013 року позивач вказав, що не може спростувати податкове повідомлення-рішення №0028831702 на суму 1518,00 грн.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу в частині заниження позивачем у перевіряємому періоді податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 14217,19 грн., а також з податку на додану вартість на суму 16685,00 грн.

У зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012 року №0028831702 та №0028851702 в цій частині є такими, що прийняті податковим органом правомірно, на підставі та в межах закону, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Що стосується застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з названими податковими повідомленнями-рішеннями, то суд зазначає наступне.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, у п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З огляду на зазначене вище, правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 3385,24 грн. з податку з доходів фізичних осіб та 4091,50 грн. з податку на додану вартість згідно наданих розрахунків (а.с.60,64).

Внаслідок цього, відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 року №0028831702 та №0028851702 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем у справі також оскаржується податкове повідомлення-рішення №0028861702 від 25.10.2012 року про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно з названим податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції застосовані до позивача внаслідок незабезпечення щоденного друку та зберігання фіскальних звітних чеків.

Не заперечуючи проти факту порушення, позивач, однак, вказав на те, що в органів державної податкової служби відсутні повноваження щодо прийняття рішень про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Суд не може погодитися з даною позицією позивача з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.19 п.20.1 ст. 20 ПК України органам державної податкової служби України надано право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі по тексту - Закон № 265).

Статтею 15 Закону № 265 передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції (ч.1 ст. 17 Закону № 265).

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що саме державна податкова служба в особі її територіальних органів є органом виконавчої влади, на який покладено функції контролю за додержанням суб'єктами господарювання законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій та саме органи державної податкової служби повноважні приймати рішення про застосування штрафних санкцій у випадку виявлення порушень законодавства в зазначеній частині.

Що стосується посилання позивача на те, що у рішенні №0028861702 від 25.10.2012 року необґрунтовано було вказано, що у випадку несплати штрафу він переходить у податковий борг, то суд зазначає наступне.

У відповідності до положень п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є узгоджене грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачене платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При цьому, грошовим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, сума штрафних санкцій, що справляється з платника податків за порушення ним вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, є грошовим зобов'язанням, яке у випадку його несплати у визначені строки переростає у податковий борг згідно з положеннями п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України.

Також, позивачем було вказано на те, що податковим органом необґрунтовано застосовано штраф у розмірі більшому, ніж передбачено п.4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судом перевірено доводи позивача та встановлено наступне.

Проведеною перевіркою позивача було встановлено порушення п.9 ст. 3 Закону №265, що виявилось у незабезпеченні роздрукування та зберігання фіскальних звітних чеків у кількості 114 штук в Книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідальність за вказане порушення передбачена п.4 ст. 17 Закону № 265, у відповідності до якого до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

При цьому, суд зазначає, що штрафні санкції застосовуються за кожне виявлене порушення.

З урахуванням зазначеного вище, правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 38760,00 грн. ((20х17,00 грн.)х114).

За таких умов відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0028861702 від 25.10.2012 року, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.03.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 18.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.