Рішення

від 03.06.2013 по справі 921/376/13-г/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2013 р.Справа № 921/376/13-г/16 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за позовом: Малого приватного підприємства "Іріда" юридична адреса: вул. Тернівська, 28, м. Чернівці, поштова адреса для надіслання кореспонденції: вул. Чкалова, 21а, м. Чернівці.

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

Суть справи.

Ухвалою суду від 07.05.2013 року розгляд справи було відкладено на 03.06.2013 року на 10 год. 00 хв., керуючись п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.

Мале приватне підприємство "Іріда" юридична адреса: вул. Тернівська, 28, м. Чернівці, поштова адреса для надіслання кореспонденції: вул. Чкалова, 21а, м. Чернівці звернулось до суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про cтягнення 24095 грн. боргу, 20578 грн. 15 коп. пені, 1036 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1261 грн. 93 коп. 3% річних та 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору (заява про уточнення змісту позовних вимог № без номера від 30.04.2013 р.).

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно договору поставки № 01/11 від 17.11.2010 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився. 27.05.2013 року від позивача до матеріалів справи надійшло клопотання № без номера від 22.05.2013 року про залучення до справи додаткових письмових доказів.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано за вказаною в позовній заяві позивачем адресою відповідача: АДРЕСА_1 ухвалу від 10.04.2013 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду 22.04.2013 року і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду.

Повідомлення про вручення поштового відправлення , відправлене відповідачу 10.04.2013 року повернулось разом із конвертом з ухвалою від 10.04.2013 року про порушення провадження у справі до господарського суду Тернопільської області з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення : "за зазначеною адресою не проживає".

Як зазначається, зокрема, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" № 670-2010-р від 15.03.2010 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві .

У відповідності до п. 11 Листа Вищого господарського суду України № n0006645-06 від 15.03.2007 року "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи № 921/376/13-г/16 господарським судом Тернопільської області.

Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності представників сторін та відповідних клопотань.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

17 листопада 2010 року між Малим приватним підприємством "Іріда", надалі іменується "Покупець", з однієї сторони та Приватним підприємцем ОСОБА_1, надалі іменується "Постачальник", з другої сторони, був укладений договір поставки № 01/11, згідно п. 1.1. р. 1 якого "Постачальник" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність "Покупця", а "Покупець" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити пиломатеріали хвойні обрізні (пилині дошки, брус заданих розмірі), надалі іменується - "Товар".

Як визначається в п. 2.4 р. 2 договору загальна кількість товару, що постачається відповідно до даного договору становить 850 м 3 ; мінімальна щомісячна партія відвантаження товару становить 170 м 3 на місяць.

Згідно п. 3.1 р. 3 договору "Постачальник" поставляє товар на умовах EXW (склад продавця); товар постачається в строк до 25 травня 2011 р.; строк поставки може бути продовжений за взаємною згодою сторін.

У відповідності до п.3.2 р. 3 договору поставка окремих партій товару здійснюється щомісячно, відповідно до п. 2.4, але не пізніше одного дня з моменту повної оплати товару.

В п. 3.8 р. 3 договору зазначається, що датою поставки вважається дата накладної на передачу товару.

Згідно п. 4.1 р. 4 договору оплата товару здійснюється за його ціною шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок або готівкою в касу "Постачальника" в такому порядку:

- 50% від суми поставки (партії) впродовж 5 банківських днів з моменту домовленості за окрему партію;

- 50% від суми поставки (партії) впродовж 1 банківського дня з моменту поставки товару.

Як визначається в п. 4.2 р. 4 договору "Покупець" має право на часткову або повну попередню оплату окремих партій за згодою сторін згідно виставленого "Постачальником" рахунку.

Згідно п. 9.1 р. 9 договору поставки № 01/11 від 17.11.2010 року, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

У відповідності до п. 9.2 р. 9 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та закінчується 25 травня 2011 р.

Між сторонами було укладено додаток № 01 до договору поставки № 01/11 від 17.11.2010 року - Специфікація на поставку пиломатеріалів від ПП ОСОБА_1 для МПП "Іріда" на умовах EXW.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих зобов'язань сплатив відповідачу 192115 грн . за товар на умовах попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 2 від 30.11.2010 року на суму 80000 грн;

- № 14 від 22.12.2010 року на суму 8000 грн.;

- № 15 від 28.12.2010 року на суму 12460 грн.;

- № 9 від 28.01.2011 року на суму 60575 грн.;

- № 12 від 09.02.2011 року на суму 3000 грн.

а також квитанціями до прибуткового касового ордеру:

- № 1 від 25.03.2011 року на суму 10000 грн.;

- № 2 від 28.03.2011 року на суму 10000 грн.;

- № 3 від 31.03.2011 року на суму 8080 грн. (належним чином засвідчені копії платіжних доручень та квитанцій до прибуткових касових ордерів знаходяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач на виконання умов договору поставив позивачу товар на загальну суму 167940 грн ., що підтверджується наступними накладними:

- № 1 від 24.12.2010 року об'ємом 47,5 м 3 на суму 51300 грн.;

- № 01/11 від 03.02.2011 року об'ємом 82 м 3 на суму 88560 грн.;

- № 03/03 від 31.03.2011 року об'ємом 26 м 3 на суму 28080 грн. (належним чином засвідчені копії накладних знаходяться в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, Приватний підприємець ОСОБА_1 порушив господарське зобов'язання та недопоставив позивачу товару на суму 24175 грн .

Відтак, борг відповідача по справі за недопоставлений йому товар становить 24175 грн., однак, Позивач у заяві про уточнення змісту позовних вимог № без номері від 08.05.2013 року просить суд стягнути з відповідача 24095 грн. боргу, що є правом позивача.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання згідно із ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Як визначається в ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідач відповідно до умов договору поставки № 01/11 від 17.11.2010 року повинен був поставити товар, вказаний в Специфікації до договору - до 25 травня 2011 року, поставку окремих партій товару відповідач зобов'язався здійснювати щомісячно, але не пізніше одного дня з моменту повної оплати товару (п. 3.2 р. 3 договору).

01.12.2012 року відповідачу було вручено досудову вимогу № без номера, без дати, направлену йому позивачем 28.11.2012 року, про сплату суми коштів, яка була сплачена за недопоставлений відповідачем товар (належним чином засвідчені копії досудової вимоги та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.11.2012 року знаходяться в матеріалах справи).

Як випливає з матеріалів справи, відповідач свого обов'язку щодо передачі товару у зв'язку із перерахування покупцем грошових коштів (попередньої оплати) не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 09.04.2013 р. (дата звернення до суду) в розмірі 24095 грн., як вартості непоставленого товару.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про поставку товару на суму 24095 грн. чи повернення вартості непоставленого товару, або заперечень з приводу заявленого позову, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача - 24095 грн. боргу підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем, у відповідності зі ст.ст. 33-34 ГПК України, належними і допустимими доказами і неоспорені відповідачем.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Пунктом 7.2. р.7 договору поставки № 01/11 від 17.11.2010 року сторони погодили, що у випадку порушення строків поставки відповідно до п. 3 "Постачальник" зобов'язаний виплатити "Покупцю" пеню у розмірі 0.1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині поставки товару, позивачем нараховано відповідачу пеню за кожний день прострочки в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару в сумі 20578 грн. 15 коп. за період з 02.12.2010 року по 20.12.2012 року (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Судом здійснено перерахунок суми пені згідно подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 02.12.2010 року по 31.05.2011 року (6 місяців). За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 2916 грн. 59 коп. пені, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не оспорені відповідачем (розрахунок пені, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

В частині стягнення 17661 грн. 56 коп. пені слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1261 грн. 93 коп. - 3% річних, нарахованих на суму оплаченого, але не поставленого товару за період з 31.03.2011 року по 20.12.2012 року (розрахунок 3% річних знаходиться в матеріалах справи).

Однак, 3% річних нараховуються за прострочення саме грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, 01.12.2012 року відповідачу було вручено досудову вимогу № без номера, без дати, направлену йому позивачем 28.11.2012 року, про сплату в семиденний термін заборгованості, яка виникла за договором поставки № 01/11 від 17.11.2010 року, в тому числі 24095 грн. основний борг, (належним чином засвідчені копії досудової вимоги та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.11.2012 року знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином, позивач відмовився від поставки товару та вимагав сплати коштів .

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, право на нарахування 3% річних виникло у позивача лише з 09.12.2012 року (01.12.2012 року (вручено відповідачу досудову вимогу) + 7 днів (передбачено для виконання вимоги згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України ).

Перерахувавши суму 3% річних за період з 09.12.2012 року по 20.12.2012 року, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 23 грн. 76 коп. - 3% річних , як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не оспорені відповідачем (розрахунок 3% річних, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1238 грн. 17 коп. - 3% річних слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1036 грн. 09 коп. - інфляційних втрат, нарахованих на суму оплаченого, але не поставленого товару за період: квітень 2011 року - листопад 2012 року (розрахунок інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи).

Однак, оскільки право на нарахування інфляційних втрат у позивача виникло лише з 09.12.2012 року, а нарахування інфляційних втрат здійснене позивачем за період квітень 2011 року - листопад 2012 року, то в частині стягнення з відповідача 1036 грн. 09 коп. інфляційних втрат зазазначений період слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Малого приватного підприємства "Іріда", юридична адреса: вул. Тернівська, 28, м. Чернівці (поштова адреса для надіслання кореспонденції: вул. Горького, 17, м. Чернівці), ідентифікаційний код 14258630:

- 24095 грн. боргу;

- 2916 грн. 59 коп. пені;

- 23 грн. 76 коп. - 3% річних;

- 990 грн. 27 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 10 червня 2013 року.

Суддя С.О. Хома