Ухвала

від 10.06.2013 по справі 801/797/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/797/13-а

10.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 05.03.13 року по справі № 801/797/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Золотий берег" (пер. Сонячний, 6, с. Берегове, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98179)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.13р. задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Золотий берег" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС № 0000012203 від 08.01.2013 року.

Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Золотий берег" судовий збір у розмірі 412,21грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Зокрема заявник апеляційної скарги стверджує, що ПФ «Новатор» (ЄДРПОУ 19463978) не є виробником продуктів харчування, які в подальшому використовувались на виконання умов договору №4-шс від 16.05.2011 року.

Приватне акціонерне товариство "Пансіонат "Золотий берег" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000012203 від 08.01.2013 року.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правових відносин з ПФ «Новатор» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., за наслідками перевірки складено акт №2199\22-3\32903077 від 26.12.2012р.

На підставі акту, відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 08.01.2013р.

Висновків щодо порушення позивачем правил оподаткування відповідач зробив з наступного.

З акту перевірки вбачається, що позивач відніс до складу податкового кредиту у спірному періоді суми податку, сплаченого у ціні послуг, отриманих від приватної фірми «Новатор».

Також зазначено, що оскільки в липні 2011 року була відсутня можливість зустрічної перевірки ПФ «Новатор», а також анулюванням свідоцтва платника ПДВ, то податкові накладні надані позивачем виписані з порушенням діючого законодавства і відповідно оформлені не відповідним чином.

Фактично виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через нікчемність укладених господарських зобов'язань.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій із ПФ «Новатор» оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг.

Позивачем надані первинні документи, фіксуючі факти здійснення господарських операцій з ПФ «Новатор», а саме.

Згідно договору оренди приміщення №4/а від 16.05.2011р., позивач прийняв в тимчасове користування наступне приміщення: їдальня-обідня, зал площею 423,6 м.кв. і підсобні приміщення їдальні площею 272,91 м.кв. Об'єкт оренди розташований за адресою: АР Крим. Феодосія, с.Берегове, провулок Сонячний,6. Загальна площа оренди складає 696,51м2. Термін оренди приміщення триває з 01 липня до 30 вересня 2011р. включно. Розмір орендної плати за приміщення і майно з урахуванням ПДВ складає 5600 грн.

Додаток №1 до Договору №4/а від 16.05.2011р., згідно якого визначений перелік устаткування встановленого в підсобних приміщеннях їдальні. Акт здачі - прийняття від 31.05.2011р. на балансову вартість їдальні - 49214,88 грн. і підсобні приміщення балансовою вартістю - 52930,00грн.

Додаток №2 до Договору №4/а від 16.05.2011р., згідно якого визначений перелік посуди, яка надана в оренду. Акт здачі - прийняття від 31.05.2011р. на загальну суму 140323,29 грн. та Акт здачі - прийняття від 31.05.2011р. на загальну суму 12372,65 грн.

Відповідно до договіру №4-шс від 16.05.2011р. про надання послуг живлення відпочиваючих по системі «Шведський стіл» позивач доручив ПФ «Новатор» організацію живлення відпочиваючих по системі «Шведський стіл», які знаходяться на відпочинку в Пансіонаті «Золотий берег». Замовник зобов'язується сплатити послуги Виконавця з організації харчування відпочиваючих по системі «Шведський стіл» у розмірі 130,00 грн. в т.ч. ПДВ за одного відпочиваючого, за кожен день обслуговування. Замовник завчасно інформує про кількісний склад відпочиваючих. Протягом травня місяця, перед початком курортного сезону 2011р. Замовником проводиться перерахування авансу за послуги у розмірі 200000,00грн.

Додаткова угода №1 від 01.07.2011р. до Договору №4-шс від 16.05.2011р., згідно якої Замовник зобов'язується сплатити послуги Виконавця з організації харчування відпочиваючих у розмірі 150,00 грн. в т.ч. ПДВ за одного відпочиваючого, за кожен день обслуговування.

На виконання вказаних угод ПФ «Новатор» надавав свої послуги позивачу, який, в свою чергу, сплачував вартість послуг з урахуванням ПДВ.

Відповідно до факту поставки послуг ПФ «Новатор» були виписані податкові накладні податкова накладна №13 від 10.06.2011 р., податкова накладна №14 від 20.06.2011р., податкова накладна №15 від 30.06.2011 р.

Відповідно до п. 198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.(п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України)

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Факт, що ПФ «Новатор» згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» станом на червень 2011 року було зареєстроване у якості юридичної особи та він являвся платником ПДВ ніким не оскаржено.

Сумуючи наведене правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.13 року по справі № 801/797/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко