Постанова

від 19.12.2006 по справі 41/74а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/74а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19.12.06 р.                                                                             Справа № 41/74а

м. Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223

Суддя господарського суду Донецької області     Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Вознєвій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу   

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім

 “Славолія”,  м. Донецьк

до  Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.11.2005р. № 0000422340/3, від 15.06.2005р. № 0000422340/0/1, від 28.03.2005р. № 0000422340/0

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія”, звернувся до суду з позовною заявою б/н від 23.02.2005р. до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.11.2005р. № 0000422340/0/3, від 17.11.2005р. № 0000432340/3, від 15.06.2005р. № 0000432340/1, від 15.06.2005р. № 0000422340/0/1, від 28.03.2005р. № 0000432340/0, від 28.03.2005р. № 0000422340/0.

Ухвалою від 7.03.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 41/32а та по справі призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою по справі № 41/32а від 28.03.2006р. роз'єднані у самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.11.2005р. № 0000422340/3, від 15.06.2005р. № 0000422340/0/1, від 28.03.2005р. № 0000422340/0 (з податку на прибуток) та позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.11.2005р. № 0000432340/3, від 15.06.2005р. № 0000432340/1, від 28.03.2005р. № 0000432340/0 (з податку на додану вартість).

Адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000432340/3 від 17.11.2005р. № 0000432340/1 від 15.06.2005р., № 0000432340/0 від 28.03.2005р. присвоєно номер 41/74а.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що безпідставні висновки відповідача про необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого за послуги з розміщення реклами, оскільки суми цих витрат правомірно віднесені ним до складу валових витрат відповідних періодів.

Позивач зазначає, що законодавство не вимагає обов'язкової наявності графіків узгодження годин трансляції реклами на каналі “1+1” з реквізитами підприємства телебачення, він на законних підставах використав право на віднесення до складу валових витрат таких витрат, що повністю підтверджено первинними документами, а тому мав повне право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг з розміщення реклами.

Позивач наполягає на тому, що відповідач безпідставно не врахував в ході перевірки певні податкові накладні та безпідставно зменшив суму його податкового кредиту, що призвело до нарахування податку в сумі 68796 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Позивач стверджує, що податкові накладні, надані до перевірки, відповідають усім вимогам, які надають можливість зробити висновок про належне формування ним податкового кредиту, але в ході перевірки та за її наслідками відповідачем це не було враховано.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на обґрунтованість та законність висновків про порушення позивачем податкового законодавства, зроблених в ході перевірки та відображених у акті перевірки.

Ухвалою по справі від 13.04.2006р. провадження по справі зупинялось до вирішення справи № 41/32а. По надходженню до суду 20.11.2006р. клопотання позивача про поновлення провадження по справі з доданням процесуальних документів щодо вирішення по суті справи № 41/32а провадження по справі поновлено ухвалою від 23.11.2006р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 32310209, перебуває на податковому обліку у ДПІ в Ленінському районі м. Донецька. Є платником ПДВ із податковим номером 323102026550.

В період з 28.01.2005р. по 11.03.2005р. відповідачем була проведена комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 06.03.2003р. по 01.12.2004р.

За результатами перевірки відповідачем, зокрема, зроблені висновки про порушення позивачем п.п. 7.4.1., 7.2.1., 7.4.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 161209 грн., в тому числі у 2003 році – в сумі 147958 грн., у 2004 році – в сумі 13251 грн.

Зазначені порушення відображені відповідачем у акті № 1108/23-113/32310209 від 28.03.2005р. (надалі – акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000432340/0 від 28.03.2005р., якими позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 241817,00 грн., в тому числі 161209,00 грн. – сума основного платежу, 80608,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Сторонами в ході попереднього провадження пояснено суду, що за результатом апеляційного узгодження визначених наведеним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, скарги позивача були залишені без задоволення, внаслідок чого відповідачем складені та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення № 0000432340/1 від 15.06.2005р. та №0000432340/3 від 17.11.2005р., які містять ті ж самі суми податкових зобов'язань, що і податкове повідомлення-рішення № 0000432340/0 від 28.03.2005р. Всі наведені податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем та є предметом спору по справі.

Предметом спірних податкових повідомлень-рішень є визначення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в загальній сумі 241817,00 грн., в тому числі, суми основного платежу в розмірі 162209,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80608,00 грн. Підставою їх прийняття визначені п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.п. “б” п. 4.2.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій визначений п. 17.1.3. ст. 17 цього ж закону.

З акту перевірки (стор. 12, стор. 15) та наданих відповідачем пояснень вбачається, що спірна сума нарахованого податку в розмірі 162209,00 грн. складається з сум, які нараховані внаслідок висновків акту перевірки про: завищення позивачем податкового кредиту через віднесення до його складу суми податку на додану вартість у розмірі 68796 грн. (сума нарахувань - 68796 грн.), за податковими накладними, які складені з порушенням вимог податкового законодавства, а також завищення податкового кредиту через віднесення до його складу суми податку на додану вартість у розмірі 92413 грн. сплачену у зв'язку з придбанням послуг, витрати на які не відносяться до складу валових витрат (сума нарахувань - 92413 грн.).

Стосовно суми нарахувань у розмірі 68796,00 грн.

Актом перевірки (стор. 12-14) встановлено, що позивачем у перевіреному періоді віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які не містять реквізитів, передбачених п. 7.2.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, кількості (об'єму, обсягу) товару, одиниці виміру товару, ціни продажу одиниці продукції. Відповідачем в ході перевірки зроблені висновки про те, що такі податкові накладні не можуть бути належним підтвердженням права позивача на податковий кредит.

Наданими відповідачем у судовому засіданні поясненнями підтверджено, що наведені порушення стали підставою для висновків про завищення податкового кредиту та, як наслідок, призвели до донарахування податку в сумі 68796,00 грн.

Наведені висновки відповідача не узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.

Недоліки у заповненні податкових накладних, які було виявлено в ході перевірки позивача, зокрема, не зазначення кількості (об'єму, обсягу) товару, одиниці виміру товару, ціни продажу одиниці продукції не зробили податкові накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість в якості доказів.

Дослідження спірних податкових накладних у судовому засіданні свідчить про те, що на їх підставі цілком можливо ідентифікувати контрагентів позивача, достовірно визначити господарські операції, їх суми та суми ПДВ, що підлягали сплаті позивачем своїм контрагентам.

Як вбачається з акту перевірки, підставою висновків про завищення  позивачем податкового кредиту стало виключно його формування за накладними з відповідними недоліками. Факти проведення позивачем господарських операцій, їх належність, обґрунтованість визначення у спірних податкових накладних відповідних сум ПДВ податковим органом не перевірялась, підставою висновків про порушення позивачем законодавства не визначалось. Доказів безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ, недостовірності проведених позивачем господарських операцій, несплати відповідних сум ПДВ відповідачем суду не надано.

Недотримання позивачем порядку, встановленого п. 7.2.6. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача в частині донарахування суми податку в розмірі 68796,00 грн., оскільки згідно абз. 2 п.п 7.4.5. ст. 7 цього ж закону підставою для відповідальності платника податків є не підтвердження сум податку, який включено до податкового кредиту на момент перевірки платника податків.

Враховуючи викладене суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та, як наслідок, безпідставним донарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями податку на додану вартість в розмірі 68796,00 грн.

Стосовно суми нарахувань у розмірі 92413,00 грн.

Актом перевірки (стор. 15) встановлено, що позивачем у 2003 році порушений п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в частині віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які неправомірно віднесені до складу валових витрат.

При цьому, у акті перевірки наявне посилання на п. 2.2. цього ж акту, яким визначено порушення щодо формування валових витрат в частині неправомірного віднесення до їх складу витрат на придбання послуг з розміщення реклами на каналі “1+1”, а також визначено суму заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету внаслідок встановленого порушення в розмірі 92413 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, питання правомірності віднесення до складу валових витрат позивача витрат на придбання послуг з розміщення реклами на каналі “1+1” було предметом розгляду по справі 41/32а. А саме, відповідачем встановлено неправомірність віднесення до складу валових витрат вартості послуг наданих позивачу ТОВ “РІА Срібний вік” за розміщення реклами на телебаченні “1+1”, внаслідок чого зроблений висновок про порушення позивачем п. 5.3.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та податковим повідомленням-рішенням № 0000422340/3 від 17.11.2005р. донараховані з цього приводу податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 139293,30 грн.

За результатами розгляду справи № 41/32а, рішенням господарського суду Донецької області від 25.04.2006р. позовні вимоги у наведеній частині задоволені, податкове повідомлення-рішення № 0000422340/3 від 17.11.2005р. визнано недійсним в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 139293,30 грн.

З наведеного рішення також вбачається, що судом визнані безпідставними висновки  ДПІ у Ленінському районі м. Донецька щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг, наданих позивачу ТОВ “РІА Срібний вік” за розміщення реклами на телебаченні “1+1”. Судом спростовані твердження ДПІ у Ленінському районі м. Донецька про не підтвердження цих витрат розрахунковими, платіжними та іншими документами та зроблений висновок, що ці витрати підтверджені у спосіб, передбачений приписами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Судом також досліджено ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. по справі № 41/32а, з якої вбачається, що нею залишено без задоволення апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Донецька та залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2006р.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла в момент виникнення спірних відносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Враховуючи наведені приписи законодавства, встановлену рішенням господарського суду Донецької області від 25.04.2006р. по справі № 41/32а помилковість висновків податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та, як наслідок, безпідставність нарахувань податку на прибуток, у суду відсутні підстави вважати порушеними позивачем п. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

З огляду на наведене, відсутні правові підстави для нарахувань спірними податковими повідомленнями-рішеннями податку на додану вартість в розмірі 92413 грн.

Встановлена судом безпідставність нарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумах, як 68796,00 грн. так і 92413 грн. обумовлює безпідставність застосування до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 17.1.3. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Зважаючи на наведене, вимоги позивача щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000432340/3 від 17.11.2005р. № 0000432340/1 від 15.06.2005р., № 0000432340/0 від 28.03.2005р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

.

Враховуючи викладене та керуючись п.п. 5.2.1., 5.3.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1., 7.2.1., 7.4.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 1, 4, 5, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000432340/3 від 17.11.2005р., № 0000432340/1 від 15.06.2005р., № 0000432340/0 від 28.03.2005р. –  задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0000432340/0 від 28.03.2005р.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0000432340/1 від 15.06.2005р.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0000432340/3 від 17.11.2005р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” (83045, м. Донецьк, вул. Луговцова, 1 ЄДРПОУ 32310209) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                              Гончаров С.А.